Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 липня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача – ОСОБА_1

суддів – Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод в користуванні жилим будинком і прибудинковою територією та відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4про усунення перешкод в користуванні жилим будинком та прибудинковою територією. Позовні вимоги мотивує тим, що 12.03.2008 року було проведено державну реєстрацію договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами ААВ №765274 від 28.12.1996 року, на підставі якого він набув право власності на 1/1 домоволодіння за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, 145, де і проживає на момент звернення з позовом. Позивач вказує, що його сусідом, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_4, який приблизно з 2005 року розпочав займатися на своєму подвір’ї господарською діяльністю з вигодовування свиней, яку продовжує до сьогоднішнього дня. Вкаазана діяльність здійснюється з порушенням законодавчих норм, а також його особистих прав та інтересів, оскільки відповідач збудував сарай, в якому утримується худоба, на недопустимо близькій відстані від подвір’я позивача та житлової будівлі. Крім того, він не дотримується вимог збору та утилізації рідких нечистот від свинарника та дворогосподарства, які частково витікають в придорожню канаву. Відтак, все це призводить до антисанітарних умов, нестерпного смороду, негативного впливу на довкілля та сприяє розмноженню мух. Оскільки будинковолодіння позивача є прилеглою ділянкою до подвір’я гр. ОСОБА_4, він та усі члени сім’ї позивача: пристарілий батько, дружина, донька з чоловіком та їх малолітні діти страждають від удушливого смороду, комах та епідеміологічних ризиків, які, спричинені повною антисанітарією. Повітря настільки забруднене, що малолітні внуки позивача не мають змоги перебувати на власному подвір’ї, через що за відсутності достатнього збагачення киснем страждає їх здоров’я. На неодноразові звернення до відповідача з проханням про перенесення сараю на необхідну відстань для безпечного і комфортного проживання, та розчищення відходів життєдіяльності тварин, відповідач ігнорує в грубій формі. Для вирішення даної проблеми у 2011 році позивач звернувся із заявою до Холмківської сільської ради, на підставі якої 10.05.2011 року здійснився виїзд адміністративної комісії на місце, в с. Концово, вул. Миру, 146, де мешкає відповідач. За результатам огляду відповідач був попереджений про адміністративну відповідальність за неналежне прибирання канави загального користування. Також за результатами розгляду спеціалістами ДЗ «Ужгородська рай СЕС» 13.07.2011 року скарги позивача, скерованої до Закарпатської обласної санітарно - епідеміологічної станції, встановлено, що фактична відстань від будівлі для утримання свиней ОСОБА_4 до житлової будівлі явно порушується, оскільки згідно з ДСП «Планування та забудови населених пунктів» від 19.06.1996 року №173 відстань від селянських фермерських господарств, при наявності 15 голів повинна бути до житлової забудови 25м., на 30 голів - 50м., на 50 голів - 75м., та згідно ДБН 360-92 п. 3.31 відстань від сараю для худоби до житлових будинків повинна бути не менша 15м. Позивач стверджує, що гр. ОСОБА_4 у своєму господарстві утримує понад 50 свиней, таким чином відстань від приміщень для їх утримання до житлової забудови позивача повинна бути не менше 75 м. Також позивач вказує, що оскільки було встановлено, що гр. ОСОБА_4 не дотримує вимог збору та утилізації рідких нечистот від свинарника та дворогосподарства, які частково витікають в придорожню канаву, про результати була направлена пропозиція до сільської ради с. Холмок щодо зобов’язання гр. ОСОБА_4 забезпечити утримання дворогосподарства та худоби відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач зазначає, що 08.09.2011 року він повторно подав заяву до Холмківської сільської ради про порушення його прав та відсутності реагування на висловленні зауваження, внаслідок чого була скликана комісія за участю головного санітарного лікаря Ужгородського району ОСОБА_11 При обстеженні дворогосподарства ОСОБА_4 було підтверджено збудування самовільних споруд з порушенням державних будівельних норм та порушення санітарних правил, розмірів санітарно - захисної зони. На обґрунтування звернення з позовом ОСОБА_2 зауважив, що він також звертався із заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, якою було встановлено, що свинарник розташований у щільній житловій зоні; у спорудах свинарника вирощується біля 50 свиней; не дотримано вимог при влаштуванні відведення відходів життєдіяльності тварин, та розмірів санітарно-захисних зон. Також позивач вказує, що 24.11.2011 року він повторно звертався із заявою до Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції для прийняття заходів щодо врегулювання даного зловживання законодавством, а 16.07.2015 року він повторно звернувся із заявою до голови Холмківської сільської ради, внаслідок чого було здійснено комісійну перевірку, яка встановила, що у тимчасових господарських спорудах по вирощуванню свиней утримується власником гр. ОСОБА_4 - 45 свиней: виявлено, що приміщення для утримання свиней розташоване у щільній забудові, при цьому не дотримано вимог щодо відведення відходів життєдіяльності тварин, не враховано також розміри санітарно-захисних зон; також виявлено порушення п.1. ст.34, п.5(а) ст. 37 Закону України «Про ветеринарну медицину» від 16.11.2006 року №361-V, а саме, не проведення реєстрації свинопоголів’я, та їх ідентифікації. Вказує, що на підставі даної перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову щодо притягнення гр. ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності із накладанням штрафу, а також рекомендовано забезпечити утримання дворогосподарства та свинопоголів’я згідно з вимогами чинного законодавства. З огляду на викладене позивач стверджує про порушення відповідачем його прав та його сім’ї на безпечне для життя і здоров'я довкілля, оскільки розведення та утримання відповідачем худоби в господарській споруді (сараї), яка розташована від його жилого будинку на відстані, що не відповідає вимогам законодавства, що перешкоджає йому та членам його сім'ї користуватись своїм будинком та закріпленою за ним земельною ділянкою відповідно до їх цільового призначення. Такий висновок позивач обґрунтовує також положеннями Санітарних норм і правил розміщення, будівництва та експлуатації малих ферм для утримання худоби в населених пунктах Української РСР (СанПиН № 5.02.12/н), затверджених заступником головного санітарного лікаря Української РСР 01.10.1989 року, в силу яких малі тваринницькі ферми в селах доцільно розташовувати на відокремлених ділянках в промисловій зоні населеного пункту. З посиланням на ст. 391 ЦК України позивач як власник майна вимагає усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, та просив суд: зобов’язати гр. ОСОБА_4 перенести сарай для утримання худоби, який розташований за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, 146, на відстань, не менше 75 метрів від його жилого будинку; -зобов’язати гр. ОСОБА_4 облаштувати яму для збору рідких нечистот від худоби на відстані не менше 75 метрів від мого жилого будинку

В подальшому 19 вересня 2016 року позивачем - ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій від просив:

1) Позов задовольнити повністю;

2) Зобов’язати відповідача перенести сарай для утримання худоби, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, на відстань не менше 75 метрів від житлового будинку позивача;

3) Зобов’язати відповідача облаштувати яму для збору рідких нечистот від утримуваної ним худобина відстань не менше 75 метрів від житлового будинку позивача, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146;

4) Зобов’язати відповідача не чинити позивачеві та членам його родини перешкод у здійсненні права приватної власності, який розташований за адресою: 89423, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145;

5) Стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію у відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копійок) грн., щодо кожного з членів родини така сума становить 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.)

При цьому розмір моральної шкоди був розрахований позивачем з урахуванням ступеня протиправності дій відповідача та його безпосередньої вини в цьому, глибини завданих душевних страждань позивача та його родини, порушення права власності, в тому числі неможливість у користуванні та розпорядженні позивачем своєю власністю, що завдає позивачеві та його родині додаткових незручностей та певних витрат при переїзді та перевозу речей, неможливістю в достатній мірі користуватися власним майном внаслідок нестерпного смороду від брудних недоглянутих свиней, нечистот, мух, комах тощо; неможливістю запросити друзів, вийти на своє власне подвір’я через усі ці дії відповідача.

Ухвалою суду від 19.09.2016 року за клопотанням представника позивача було залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:- ОСОБА_5; - ОСОБА_6; - ОСОБА_7; - ОСОБА_8 ,- ОСОБА_9 ; - ОСОБА_10 , які проживають разом з позивачем в домоволодінні, який знаходиться за адресою: с. Концово, вул. Миру, 145, Ужгородського району, Закарпатської області.

В подальшому представником позивача ОСОБА_3 було подано письмову заяву від 22.12.2016 року з викладенням п. 2 заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.2016 року у наступній редакції: «…Усунути для ОСОБА_2 перешкоди у користуванні жилим будинком та прибудинковою територією, що знаходиться за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 145, шляхом зобов’язання знести самовільно побудовані сараї за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146», а також клопотання про виключення із сформульованої у пункті 5 заяви про збільшення позовних вимог від 19.09.2016 року вимоги в частині нарахування щодо кожного з членів родини суми моральної шкоди, яка становить 2000,00 (дві тисячі гривень 00 коп.).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку з недоведеністю.

Не погодившись з даним рішенням, ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області дійшла висновку, що дана скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав – це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб’єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 3 статті 10, ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст. 60 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 24.12.1996 року є власником житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, 145 (а.с.21-23).

Відповідач ОСОБА_4 на підставі нотаріального посвідченого договору дарування від 27.01.2004 року є власником житлового будинку за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, 146 з належними до нього надвірними будівлями і спорудами : котельня- літ. «Б» , сарай –літ. «В», гараж – літ. «Г», свинарник – літ. «Д», огорожа.(а.с.242-243).

Відповідач ОСОБА_4, без присвоєння йому відповідного статусу суб’єкта племінної справи у тваринництві із свинарства та реєстрації його суб’єктом підприємницької діяльності за даною адресою займається вирощуванням свиней.

Позивач ОСОБА_2 з приводу здійснення такої діяльності відповідачем ОСОБА_4 і порушення своїх прав, неодноразово, починаючи з 2011 року, звертався до Холмківської сільської ради, Закарпатської обласної санітарної епідеміологічної станції, Інспекції державного архітектурно – будівельного контролю.

За наслідками розгляду його звернень встановлено, що відповідач ОСОБА_4 у господарських спорудах здійснює вирощування і утримання свиней в кількості 45- 50 голів різного віку. Приміщення для утримання свиней розташоване у щільній житловій забудові ; порушено п.3.35 ДБН360-92** «Містобудування, планування і забудова міських і сільських населених пунктів» в частині розташування господарської будівлі та дотримання відстані від житлового будинку; не дотримано вимоги щодо відведення відходів життєдіяльності тварин, не враховано розміри санітарно – захисних зон, які зазначено у ДСП «Планування забудови населених пунктів» №173 від 19.06.1996р. та державних будівельних норм. Також виявлено порушення вимог ст. 34п.1 Закону України «Про ветеринарну медицину» (не проведена реєстрація свинопоголів’я, та їх ідентифікація, ст. 37п.5(а)). Відносно ОСОБА_4 складались протоколи про вчинення адміністративних правопорушень , він притягався до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу за порушення Закону України «Про ветеринарну медицину» та за ст. 152 КУАП. (а.с.6-15,17-20,161-163 ).

Позивач з ОСОБА_2 з метою захисту порушених прав просив усунути йому перешкоди у користуванні належним йому жилим будинком та прибудинковою територією, шляхом зобов’язання знести самовільно побудовані сараї за адресою: Ужгородський район, с. Концово, вул. Миру, б. 146, що належать відповідачу.

Однак, ні в позовній заяві, ні в ході розгляду справи судом першої інстанції позивачем не конкретизовано, які саме сараї він просить знести. Крім того, позивачем також не подано жодних доказів, які б підтверджували, що відповідач незаконно побудував сараї, і що дані сараї є самочинним будівництвом, тобто мають ознаки, які визначені в ч.1 ст. 376 ЦК України та порушують законні права позивача.

З договору дарування, на підставі якого відповідач набув право власності на будинок № 146 по вул. Миру с. Концово вбачається, що він разом з будинком набув право власності і на надвірні будівлі та споруди : котельня- літ. «Б» , сарай –літ. «В», гараж – літ. «Г», свинарник – літ. «Д», огорожа., які відносяться до даного будинку. Дані надвірні будівлі і споруди зазначені і в технічному паспорті на даний об’єкт нерухомого майна (а.с.166-170).

Таким чином, даними матеріалами стверджено, що у власності відповідача є лише один сарай, який примикає до будинку відповідача і право власності на який відповідач набув з правочину, тобто на законних підставах. Інших даних які б свідчили, що відповідач незаконного побудував другий сарай, або декілька сараїв, і цим порушуються права позивача, матеріали справи не містять і не встановлено.

З врахуванням наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано в цій частині відмовив у позові за недоведеністю і з цим погоджується колегія суддів.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимогах про усунення перешкод у користуванні будинком щодо облаштування ями для збору рідких нечистот та відшкодування моральної шкоди, оскільки такі не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Вище наведеними матеріалами справи доведено, що відповідач займається вирощуванням свиней. Також доведеним є той факт, що відповідачем не дотримано вимоги щодо відведення відходів життєдіяльності тварин,не облаштовано ями для збору рідких нечистот від утримуваної ним худоби.

Державні будівельні норми «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» 360-92**, затверджені наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 р. № 44, передбачають, що у містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів. (пункт 3.24*)

Відповідно до п. 3.25а* ДБН 360-92** відстань між житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами слід приймати відповідно до санітарних норм за таблицею 3.2а, але не менше протипожежних норм згідно з таблицею 1 додатка 3.1.

Згідно з таблиці 3.2а господарські будівлі (сараї) для худоби, свійських тварин та птахів площею до 50 м^{2, а також майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттєзбірник слід розташовувати на відстані 15 м від житлових будинків та літньої кухні.}

^{З врахуванням наведеного, яма для збору рідких нечистот від утримуваної відповідачем худоби повинна бути облаштована відповідачем щонайменше на відстані 15 метрів від житлового будинку позивача. В той же час не можуть бути взяті до уваги посилання позивача про облаштування такої ями на відстані не менше 75 метрів від будинку позивача, оскільки, як доведено матеріалами справи, приміщення для утримання свиней розташоване у щільній житловій забудові і її розміщення на такій відстані не є можливим через можливе порушення прав інших осіб, які є суміжними землекористувачами з відповідачем з другого боку дворогосподарства відповідача, а також не є можливим і в зв’язку із розміром та конфігурацією самої земельної ділянки відповідача, яка має ширину 17, 70 м., що вбачається з копії генплану забудови в технічному паспорті на будинок (а.с.166).}

^{Щодо заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування завданої йому моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.}

^{Відповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.}

^{Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини.}

^{Моральна шкода, згідно пункту 2 ч.2 ст. 23 ЦК України, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Розмір моральної шкоди, згідно ч.3 зазначеної статті, визначається судом залежності від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення по справі.}

^{Матеріалами справи доведено, що відповідачем з 2011 року вчиняються протиправні дії, які полягають у тому, що відповідач, в порушення встановленого законом порядку, без дотримання державних будівельних норм, ветеринарних вимог, з порушенням санітарно – гігієнічних вимог і правил, здійснює вирощування і утримання значного поголів’я свиней, чим самим порушено законні права та інтереси позивача, як власника будинку, внаслідок чого позивач переніс і переносить на даний час душевні страждання та переживання, змушений для захисту і відновлення своїх прав звертатися у відповідні органи та до суду, що призвело до зміни його звичайного способу життя, змін у соціальних стосунках, чим самим завдано позивачу моральної шкоди.}

^{Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зважує на вище зазначені обставини справи, враховує характер і тривалість перенесених позивачем душевних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і стосунках, та виходячи із засад розумності та справедливості, приходить до висновку, що заявлена позивачем моральна шкода в розмірі 12 000грн. підлягає до повного задоволення.}

^{За наведених обставин, рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.309 ЦПК України, підлягає зміні.}

^{Виходячи з вищезазначеного та керуючись вимогами статей ст.ст.307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів -,}

вирішила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06 лютого 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зобов’язання не чинити перешкод у користуванні будинком, облаштування ями для збору рідких нечистот, відшкодування моральної шкоди, скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

ОСОБА_4 усунути перешкоди ОСОБА_2 у користуванні житловим будинком №145 по вул. Миру в с. Концово Ужгородського району Закарпатської області шляхом облаштування ями для збору рідких нечистот від утримуваної ним худоби на відстань не менше 15 (п’ятнадцяти) метрів від житлового будинку ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у відшкодування 12 000 (дванадцять тисяч) моральної шкоди.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішеннянабирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Суддя - доповідач :

Судді :