ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2017 року

м. Ужгород

№ 807/1106/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

за участю представників

позивач: ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3О (довіреність від 25.04.2017 року № 3),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 липня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 13 липня 2017 року.

ОСОБА _1 (далі – позивач, ОСОБА_1Р.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі – відповідач, ГУ ДМС в Закарпатській області), яким просив: зобов’язати Головне управління міграційної служби України в Закарпатській області зареєструвати громадянином України та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повторно звернувся до ГУ ДМС в Закарпатській області із заявою про реєстрацію його громадянином України та видачу паспорта громадянина України. Відповідно до листа ГУ ДМС в Закарпатській області позивача відмовлено у набутті громадянства України та видачі паспорта громадянина України, у зв’язку з тим, що 18.07.2013 року ОСОБА_1 досягнув повноліття, то право на набуття громадянства України відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України припинено. Позивач, не погоджуючись із відмовою ГУ ДМС в Закарпатській області звернувся до суду із даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали, просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав до суду письмові заперечення проти позову, згідно яких позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що право на набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про громадянство» припиняється з моменту досягнення особою 18 років. Отже, в діях відповідача відсутні порушення, на які посилається позивач, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у письмових запереченнях проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився 18 липня 1995 року в місті Ужгороді, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.9). Його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – громадяни ОСОБА_6.

18 липня 1995 року позивачу виповнилося 16 років.

Як вбачається з матеріалів справи, після досягнення позивачем 16-річного віку батько позивача, ОСОБА_4 неодноразово звертався до відповідних органів щодо реєстрації громадянином України його сина та отримання ним паспорту громадянина України. Крім того, із офіційним запитами про роз’яснення з приводу видачі паспорту громадянина України неповнолітньому ОСОБА_1 звертався і представник позивача (адвокат ОСОБА_2О.).

Так, відповідно до листа Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 07 грудня 2011 року запит адвоката ОСОБА_2 розглянуто та зазначено, що відповідно до ст. 11 Закону Республіки ОСОБА_6 "Про громадянство ОСОБА_6" ОСОБА_1 є громадянином ОСОБА_6 та для отримання паспорта громадянина ОСОБА_6 йому необхідно звернутися у Посольство Республіки ОСОБА_6 в Україні (а.с. 99).

Відповідно до листа Ужгородського МУ МВС України в Закарпатській області на запит адвоката ОСОБА_2 зазначено, що на момент народження ОСОБА_1 його батьки були громадянами ОСОБА_6, постійно зареєстрованими на території України. Тому згідно Закону Республіки ОСОБА_6 "Про громадянство ОСОБА_6" ОСОБА_1 є громадянином ОСОБА_6 (а.с. 101).

Відповідно до листа Державної міграційної служби України від 26 грудня 2011 року № 49/6-13035 про розгляд звернення адвоката ОСОБА_2 стосовно документування паспортом ОСОБА_1 повідомлено, що оскільки у ОСОБА_1 відсутні документи, що посвідчують особу необхідно звернутися до Посольства Республіки ОСОБА_6 в Україні для отримання паспортного документу чи довідки, що підтверджує чи спростовує належність до громадянства Республіки ОСОБА_6 (а.с. 34).

У січні 2012 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Закарпатській області; Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського МУ ГУМВС України у Закарпатській області; Державна міграційна служба України в Закарпатській області в якій просили: 1) Зобов’язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Закарпатській області та відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського МУ ГУМВС України у Закарпатській області зареєструвати громадянином України та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; 2) Зобов’язати Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України у Закарпатській області продовжити термін перебування в Україні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з моменту набрання рішенням законної сили.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року у справі № 2а- 0770/184/12у задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2012 року, позов ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, ОСОБА_5 задоволено частково та зобов’язано управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб управління МВС України в Закарпатській області, відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ужгородського міського управління МВС України у Закарпатській області повторно розглянути і вирішити згідно з вимогами законодавства та у встановлений законодавством строк заяви ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, про продовження терміну перебування в Україні та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, щодо реєстрації його громадянином України та видачі паспорта громадянина України.

12 травня 2016 року позивач звернувся до ГУ ДМС в Закарпатській області із заявою про надання йому громадянства України та видачу паспорта громадянина України (а.с. 38).

Відповідно до листа ГУ ДМС в Закарпатській області від 30 червня 2016 року № 4.6/7183 позивачу відмовлено у набутті громадянства України та видачі паспорта громадянина України, з посиланням на те, що відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про громадянство" - дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників. Оскільки дитиною відповідно до абз. 8 ст. 1 цього закону є особа віком до 18 років, це право існує лише до досягнення дитиною повноліття. Оскільки 18 липня 2013 року ОСОБА_1 досягнув повноліття, то право на набуття громадянства України відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України "Про громадянство" припинено (а.с. 10).

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначаються Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. № 2235-ІІІ (далі – Закон № 2235).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2235 громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Підстави набуття громадянства України встановлені статтею 6 вказаного Закону, відповідно до якої громадянство України набувається, зокрема: за народженням; за територіальним походженням; внаслідок прийняття до громадянства.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону № 2235 особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону № 2235 дитина, яка народилася на території України після 24 серпня 1991 року і не набула за народженням громадянство України та є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за клопотанням одного з її законних представників.

Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону № 2235 датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

З метою організації виконання Закону України "Про громадянство України", Указом Президента України від 27.03.2001р. №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Відповідно до п. 20 вказаного Порядку для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків (частина четверта статті 7 Закону), один з її батьків подає: а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням; б) копію свідоцтва про народження особи; в) копії документів, які підтверджують факт перебування батьків особи у громадянстві іншої держави (інших держав) на момент її народження; г) копії документів, які підтверджують факт проживання на законних підставах батьків особи на території України на момент її народження; д) декларацію про не набуття особою за народженням громадянства жодного з батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт народження позивача на території Україні від іноземців, які на законних підставах проживають на території України та протиправність відмови у реєстрації позивача громадянином України та видачі йому паспорту громадянина України встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду під час розгляду справи № 2а- 0770/184/12 у справі за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 про реєстрацію ОСОБА_1 громадянином України та видачу паспорта громадянина України, та повторно не доказуються.

Доказів на підтвердження того, що позивач є громадянином іншої країни відповідачем не надано та не встановлено судом.

Відповідач, у листі-відповіді на заяву ОСОБА_1 відмовив йому у набутті громадянства та видачі паспорта громадянина України. Підставою такої відмови зазначено, те що ОСОБА_1 18.07.2013 року досягнув повноліття, а тому право на набуття громадянство відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про громадянство" припинено.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки з моменту досягнення позивачем 16 років, батько позивача ОСОБА_4 та його представник неодноразово зверталися до відповідних органів щодо роз’яснення порядку реєстрації громадянином України та отримання паспорту громадянина України ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2015 року у справі № 2а-0770/184/12 встановлено обставини (які повторно не доводяться, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України) щодо наявності права на набуття громадянства України ОСОБА_1.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що позивачем (а до досягнення ним повноліття його батьком) з моменту виникнення у нього такого права були здійснені всі необхідні дії для набуття громадянства України, а тому відповідачем протиправно відмовлено у набутті позивачем громадянства України.

ОСОБА_3 з тим, як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд зобов’язати ГУ ДМС в Закарпатській області зареєструвати громадянином України та видати паспорт громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі позовних вимог у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 11 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Частиною 2 ст. 162 КАС передбачено, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, суд зауважує, що з приписів норм діючого права виходить неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.

З огляду на вищенаведене та враховуючи положення ч. 2 ст. 11 КАС України, суд доходить висновку про те, що необхідним та достатнім заходом для належного захисту прав позивача в межах даної справи є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМС в Закарпатській області від 30 червня 2016 року № 4.6/7183 про відмову у набутті ОСОБА_1 громадянства України із зобов’язанням ГУ ДМС в Закарпатській області повторно розглянути і вирішити згідно з вимогами законодавства та у встановлений законодавством строк заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації його громадянином України та видачі паспорта громадянина України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протягом розгляду справи не надано до суду достатніх і беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій та рішень, вимоги позову відповідають вимогам законодавства, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин позов слід задовольнити частково визнавши протиправним та скасувавши рішення ГУ ДМС в Закарпатській області від 30 червня 2016 року № 4.6/7183 про відмову у набутті ОСОБА_1 громадянства України та зобов’язавши ГУ ДМС в Закарпатській області повторно розглянути і вирішити згідно з вимогами законодавства та у встановлений законодавством строк заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації його громадянином України та видачі паспорта громадянина України, відмовивши в задоволенні позову в іншій частині.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 30 червня 2016 року № 4.6/7183 про відмову у набутті ОСОБА_1 громадянства України.

3. Зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби в Закарпатській області повторно розглянути і вирішити згідно з вимогами законодавства та у встановлений законодавством строк заяву ОСОБА_1 щодо реєстрації його громадянином України та видачі паспорта громадянина України.

4. В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя

ОСОБА_8