ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2017 р. м. Київ К/800/59502/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),

Іваненко Я.Л.,

Мойсюка М.І., секретаря судового засідання Ковтонюка С.Д., за участі представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростишівський кар'єр» до управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області про визнання незаконним призначення пільгових пенсій, відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, стягнення пені,

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області, правонаступником якого є Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року,

встановив:

У травні 2007 року Відкрите акціонерне товариство «Коростишівський кар'єр» звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області (далі - УПФУ в Коростишівському районі Житомирської області) про визнання незаконним призначення пільгових пенсій 63 працівникам товариства відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; визнання безпідставними дій по стягненню з товариства в період з 1992 року по 2006 рік коштів на відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій 61 особі (за винятком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зі списку 63 осіб); зобов'язання повернути безпідставно стягнуті кошти на відшкодування по 61 особі витрат на виплату та доставку пільгових пенсій; зобов'язання нарахувати та сплатити пеню в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ від суми безпідставно отриманих коштів на відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (позовні вимоги станом на жовтень 2012 року).

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем безпідставно призначено пільгові пенсії працівникам позивача на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки зазначені особи набули пільговий стаж до 1 січня 1992 року, а тому пенсії таким особам мали призначатися за нормами статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що звільняє товариство від обов'язку здійснювати покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 5 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позову.

Визнано неправомірними дії УПФУ в Коростишівському районі Житомирської області щодо застосування для призначення пенсій пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 63 особам, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_6, ОСОБА_67, ОСОБА_5

Визнано неправомірними дії УПФУ в Коростишівському районі Житомирської області по стягненню з ВАТ «Коростишівський кар'єр» відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій 61 особі, а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_33., ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67

Зобов'язано УПФУ в Коростишівському районі Житомирської області зробити розрахунок та повернути на користь ВАТ «Коростишівський кар'єр» безпідставно сплачені кошти по відшкодуванню фактичних витрат на доставку пільгових пенсій, призначених 61 особі (згідно з переліком), з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені відповідно до частини другої статті 107 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У касаційній скарзі та в доповненні до неї УПФУ в Коростишівському районі Житомирської області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить його судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Звертає увагу, що обов'язок підприємств і організацій з відшкодування понесених ПФУ витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу. Також наполягає на відмові у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

В запереченні на касаційну скаргу відповідача ВАТ «Коростишівський кар'єр» просить залишити рішення апеляційного суду без змін, як законне і обґрунтоване.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ВАТ «Коростишівський кар'єр» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в УПФУ в Коростишівському районі Житомирської області.

Відповідачем призначено пільгові пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» таким працівникам товариства: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_66 ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_6, ОСОБА_67, ОСОБА_5

Починаючи з 2006 року, товариству нараховувались та стягувались з нього витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам ВАТ «Коростишівський кар'єр».

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх незаконними, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, окружний суд виходив з того, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам позивача підлягають відшкодуванню за його ж рахунок, незважаючи на те, що такі працівники набули пільговий стаж до 1 січня 1992 року. Актом службового розслідування ГУ ПФУ в Житомирській області від 12 червня 2007 року не встановлено порушень при призначенні пільгових пенсій цим особам. Крім того, витрати на виплату та доставку пенсій не відшкодовуються товариством з січня 2006 року, а відшкодування припинилося більш ніж за рік до подання позову у травні 2007 року, з клопотанням про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду позивач не звертався. Оскільки відповідач наполягав на застосуванні наслідків статті 100 КАС України, суд також відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску строку звернення до суду.

Апеляційний суд, приймаючи протилежне рішення про задоволення позову, вважав, що оскільки працівники позивача набули пільговий стаж до 1 січня 1992 року, то їм має призначатися пенсія відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка, в свою чергу, відшкодуванню не підлягає.

Спірні правовідносини врегульовано Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який набрав чинності 1 січня 1992 року, та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), що набрав чинності 1 січня 2004 року.

В силу пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно зі статтею 100 Закону №1788-XII особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Тобто, положеннями статті 100 Закону №1788-XII було збережено пільгове пенсійне забезпечення для осіб, які мали право на пенсію за попереднім законом, та передбачено визнання пільгового стажу, набутого особою до 1 січня 1992 року, однак положеннями цієї статті не врегульовано відносини щодо порядку відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій такій категорії громадян.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для призначення пенсії особам, які набули пільговий стаж до 1 січня 1992 року, на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Верховний Суд України у постановах від 25 вересня 2012 року №№ 21-251а12, 21-293а12 та від 17 грудня 2013 року №21-453а13 дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Законом №1058-IV питання про відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених, зокрема, відповідно до пунктів «б» - «з» частини першої статті 13 Закону №1788-XII, було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97), відповідно до положень якого позивач був платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону №400/97 для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» ? «з» статті 13 Закону №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-XII.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону №400/97 встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до пунктів «а», «б» - «з» частини першої статті 13 Закону №1788-XII за списком № 1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування таких витрат, понесених управлінням ПФУ після 1 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Судом встановлено, що всі пенсії (усього 63 особи) призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який набрав чинності 1 січня 1992 року, а підставою для їх нарахування були документи, які надавались заявниками для призначення пенсії (у тому числі довідки позивача про наявність у вказаних осіб відповідного спеціального стажу як працівникам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України).

Згідно з актом службового розслідування, проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 12 червня 2007 року, порушень при призначенні пільгових пенсій працівникам ВАТ «Коростишівський кар'єр» не встановлено.

Враховуючи, що працівникам ВАТ «Коростишівський кар'єр» призначено пільгові пенсії на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», незаконність призначення пенсії відповідно до цієї статті судом не встановлено, позивач зобов'язаний проводити відшкодування управлінню ПФУ в Коростишівському районі Житомирської області понесені останнім витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам цього товариства.

Окружний суд правильно виходив з того, що витрати на виплату та доставку пільгових пенсій працівникам позивача підлягають відшкодуванню за його рахунок незважаючи на ту обставину, що такі особи набули пільговий стаж до 1 січня 1992 року.

У зв'язку з цим немає підстав відшкодовувати сплачені товариством кошти по відшкодуванню фактичних витрат на доставку пільгових пенсій, призначених 61 особі (згідно з переліком), а також нараховану на ці суми пеню.

Виходячи з приписів статті 226 КАС України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 221, 223, 226, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області, правонаступником якого є Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року та залишити в силі постанову Господарського суду Житомирської області від 5 жовтня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

Черпак Ю.К.

Іваненко Я.Л. Мойсюк М.І.