ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

05 липня 2017 року м. Київ К/800/22284/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання дій протиправними, зобов'язання розглянути заяви,

в с т а н о в и в :

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини протиправними щодо неналежного розгляду його заяв від 17 листопада 2016 року та 02 грудня 2016 року, зобов'язати відповідача розглянути вказані заяви в установленому законом порядку. В обґрунтування позову зазначив, що 17 листопада 2016 року звернувся до відповідача із заявою про відкриття провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина, проведення перевірки та надання допомоги у відшкодуванні моральних та матеріальних збитків, з метою забезпечення порушеного права на проведення протестної акції. Не дочекавшись відповіді на дану заяву, позивач 02 грудня 2016 року звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити про результати розгляду першого звернення. Листом № 14/9-X 279675.16/06-25 від 28 грудня 2016 року секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини порекомендував позивачеві звернутись за захистом своїх прав до органів поліції або прокуратури, оскільки вирішення порушених у його зверненнях питань виходить за межі повноважень відповідача. Крім того, відповідь йому було надано за підписом неповноважної особи. Вважаючи, що його звернення неналежно розглянуті, звернувся до суду та просив задовольнити позов.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, зокрема, норм КАС України, Законів України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393/96-ВР) та Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР (далі - Закон № 776/97-ВР).

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних рішень видно, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками, якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 776/97-ВР, Уповноважений здійснює свою діяльність незалежно від інших державних органів та посадових осіб. Діяльність Уповноваженого доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх і не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист і поновлення порушених прав і свобод.

Згідно зі статтею 16 Закону № 776/97-ВР, Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує: за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників; за зверненнями народних депутатів України; за власною ініціативою.

Частиною першою статті 17 Закону № 776/97-ВР встановлено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону № 393/96-ВР.

Частинами другою-пятою статті 17 Закону № 776/97-ВР встановлено особливий порядок розгляду Уповноваженим звернень громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах.

Повноваження відповідача при розгляді звернення встановлені частиною третьою статті 17 Закону № 776/97-ВР, згідно із якою, відповідач відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; відмовляє в розгляді звернення.

Закон № 776/97-ВР не встановлює строків, протягом якого відповідач має здійснювати провадження.

Механізм здійснення провадження у справах про порушення прав і свобод людини і громадянина врегульовано Порядком здійснення провадження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказ Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 12 серпня 2013 року №18/02-13 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.4 Порядку, під час провадження кожна дія або рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання таких дій та прийняття рішень. Критерієм для визначення розумності строків провадження є складність провадження, яка визначається з урахуванням кількості порушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки дій, необхідних для здійснення провадження, тощо.

Згідно пункту 2.1 Порядку, підставами відкриття провадження можуть бути відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які містяться у: а) зверненнях громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників (повноваження яких оформлені у встановленому законодавством порядку); б) повідомленнях підприємств, установ, організацій, в тому числі і громадських; в) зверненнях народних депутатів;

Пунктом 3.6 Порядку встановлено, що в ході провадження можуть вживатись такі заходи: надання роз'яснень з питань, наведених у зверненні; здійснення перевірки відомостей, викладених у зверненнях або повідомленнях, шляхом: надсилання запитів до відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; виїзд працівника Секретаріату на місце події, відвідування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; запрошення посадових і службових осіб, громадян України, іноземців та осіб без громадянства для отримання від них усних або письмових пояснень щодо обставин, які перевіряються по справі; ознайомлення з документами, у тому числі тими, що містять інформацію з обмеженим доступом, та отримання їх копій в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, органах прокуратури, включаючи справи, які знаходяться в судах; проведення нарад, консультацій з представниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, з питань, що порушені у зверненнях або повідомленнях; звернення до суду із заявою про захист прав і свобод людини і громадянина, у випадках та в порядку, встановлених законодавством; участь у судовому процесі у випадках та порядку, встановлених законодавством; проведення перевірок діяльності органів державної влади, підприємств, установ, організацій, з отриманням результатів експертиз і підготовкою відповідних висновків; здійснення моніторингових візитів до місць несвободи, в тому числі відвідування без попереднього повідомлення про час і мету.

Пунктом 6.1 Порядку передбачено, що провадження завершується шляхом надання остаточної відповіді авторові звернення за результатами з'ясування обставин справи після вжиття передбачених Законом України № 776/97-ВР заходів, спрямованих на запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню.

Cудом встановлено, що 16 грудня 2016 року відповідачем з метою перевірки обставин, зазначених у зверненні ОСОБА_1, направлено запити до Національної поліції України та Управління державної охорони.

16 грудня 2016 року позивача листом за вих. № 2/13-Х278976.16-1/06-42 повідомлено, що його звернення направлено до Національної поліції України та Управління державної охорони України для перевірки викладених у ньому відомостей та вжиття заходів реагування відповідно до законодавства, тобто виконано вимоги частини третьої статті 17 Закону № 776/97-ВР.

Що стосується звернення від 02 грудня 2016 року, то відповідач направив ОСОБА_1 лист від 28 грудня 2016 року № 14/9-Х279675.16/06-25, у якому зазначив, що вирішення порушених у його зверненнях питань виходить за межі повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, які визначені Законом № 776/97-ВР, і мають вирішуватись в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України та/або кримінально-процесуальним законодавством.

Отже, звернення позивача від 02 грудня 2016 року розглянуто у строки встановлені Законом № 393/96-ВР.

27 січня 2017 року, після отримання відомостей із Національної поліції України та Управління державної охорони України, позивача повідомлено про відсутність підстав для вжиття додаткових заходів реагування з порушеного питання.

Згідно із пунктом 7 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 20 червня 2012 року № 4/8-12, встановлено, що за дорученням Уповноваженого працівники Секретаріату мають право діяти від імені Уповноваженого та представляти його інтереси з усіма правами, що надані чинним законодавством України.

Підпунктом 5.4 пункту 5 Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого наказом Уповноваженого від 26 липня 2012 року № 7/8-12 передбачено, що Представник за дорученням Уповноваженого розглядає звернення громадян, а тому надаючи відповідь ОСОБА_1, представник діяв в межах повноважень.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального чи процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук