ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 червня 2017 року

справа № 808/2564/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідачів: - Єлісеєв Д.С. дов від 21.03.2017

Лепша М.Ю. дов від 12.01.2017

третьої особи: - Парфьонова О.В. дов від 15.06.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційні скарги Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Державної міграційної служби України

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року

у справі № 808/2564/16

за позовом ОСОБА_4

до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Державної міграційної служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Ленінський районний відділ у місті Запоріжжі УДМС в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _4 звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - Ленінського районного відділу у місті Запоріжжі УДМС в Запорізькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення, викладене в Висновку за результатами службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 №69/2016 від 13.05.2016, яким начальником Управління ДМС України в Запорізькій області відмінено рішення начальника ВПР та МР Ленінського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області про оформлення та видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 громадянці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки Республіки Казахстан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач після одержання паспорту громадянина України з квітня 2001 року проживала та на сьогоднішній день проживає в Україні, придбавала нерухоме майно як громадянин України, має безперервний стаж роботи на підприємствах України, отримала закордонний паспорт громадянина України, за яким виїжджала за межі України, у тому числі у Шенгенську зону. Жодних зауважень щодо її статусу, як громадянина України, не виникало. Крім того, під час отримання паспорту громадянина України нею не вчинялось жодних протиправних дій, спрямованих на подання неправдивих відомостей, фальсифікацію документів, приховування будь-яких фактів, у зв'язку з чим підстави для анулювання паспорту громадянина України, який виданий на її ім'я, відсутні.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.10.2016 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, викладене у висновку за результатами службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_5 №69/2016 від 13.05.2016.

Постанову суду мотивовано тим, що оскільки позивач на законних підставах постійно проживала на території Української РСР у період з липня 1982 року по червень 1989 року, вона має право на набуття громадянства України у спрощеному порядку за територіальним походженням. Також судом встановлено, що позивачем не дотримано процедуру набуття громадянства України, у зв'язку з чим громадянство України позивачем фактично набуто не було, та, як наслідок, паспорт громадянина України, оформлений 03.04.2001 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_4, виданий за відсутності передбачених чинним законодавством підстав. Водночас, суд дійшов висновку, що висновок відповідачів про необхідність визнання паспорту позивача нечинним є протиправним, оскільки не дотримання у повній мірі визначеної процедури щодо видачі паспорту громадянина України мало місце виключно з боку посадової особи державного органу, і відповідачами не надано доказів та судом не встановлено фактів, які б свідчили про наявність порушень позивачем ст.21 Закону України «Про громадянство» щодо подання під час оформлення паспорту громадянина України завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, чи приховування позивачем будь-якого суттєвого факту, за наявності якого останній не мав права набути громадянство України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачі - Державна міграційна служба України та Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачі вважають посилання позивача на те, що рішення про скасування набуття громадянства стосовно ОСОБА_6 не виносилось і для нього немає підстав, недоречним, оскільки саме рішення про набуття ОСОБА_6 громадянства України ніколи не приймалось, при цьому правом на громадянство позивач скористалась лише в Республіці Казахстану.

Судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що 19.01.1999 позивач звернулася до Ленінського ВПР та МР для легалізації на території України і отримала посвідку на постійне проживання в України як громадянка Казахстану, крім того, як зазначає сама позивач, у 1998 році вона пройшла процедуру виходу із громадянства Республіки Казахстан, але жодного документу, який підтверджував оформлення припинення громадянства Республіки Казахстан позивач не надала. Станом на теперішній час рішення про скасування ОСОБА_4 дозволу на імміграцію в Україну як іноземній громадянці не скасовано та за обліками ДМС правовий статус перебування позивача на території України не змінено, рішення про набуття нею громадянства України не виносилось.

Суд першої інстанції, невірно застосовуючи положення ст.21 Закону України «Про громадянство», фактично визначає позивача як громадянина України і підтверджує факт набуття нею громадянства за ст.8 даного Закону, і робить помилкові висновки і встановлює факти щодо відсутності підстав для скасування набуття громадянства, в той час як це є виключно компетенцією органів Державної міграційної служби України, при цьому повноважні підрозділи Державної міграційної служби України таку процедуру стосовно позивача ніколи не здійснювали - за відсутності правових підстав для цього.

Крім того, оскаржуваний Висновок судом першої інстанції помилково вважається адміністративним рішенням про скасування набуття громадянства, що суперечить Порядку провадження заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 №215 та наказу МВС України № 715 від 16.08.2012.

Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах.

Позивач (його представник) в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

До початку судового засідання представником позивача подано письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника позивача через участь в іншому судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що означене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки наведені представником позивача обставини не є підставою для відкладення розгляду апеляційних скарг.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. В даному випадку участь позивача в судовому засіданні апеляційним судом обов'язковою не визнана.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилась у с.Перекатне Жаксинського району Целіноградської області Казахської РСР (а. с.62).

Від дня народження до 1982 року позивач проживала на території Казахської РСР, а з 1989 по 1998 - на території Республіки Казахстан (а. с.56, 57).

З 23.07.1982 по 21.06.1986 ОСОБА_4 проживала на території Української РСР за адресою: АДРЕСА_1 по тимчасовій довідці (а. с.69).

19.01.1999 ОСОБА_4, як громадянка Казахстану, звернулась до Відділу паспортної, реєстраційної та міграційної роботи УМВС України у Запорізькій області із заявою про видачу посвідки на постійне проживання в Україні (а. с.60, 71).

30.03.1999 позивачу видано тимчасову посвідку на проживання в Україні серії ЗП 002369, терміном дії до 30.03.2001 (а. с.56, 18 на зв.).

08.04.1999 ОСОБА_4 зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 по тимчасовій посвідці серії НОМЕР_2 (а. с.72).

У 2001 році ОСОБА_4 звернулась до ВПР та МР Ленінського РВ ЗМУ УМВС в Запорізькій області з заявою про видачу паспорту громадянина України, у зв'язку з обміном паспорта серії НОМЕР_1, виданого 12.09.1993 відділом внутрішніх справ Жаксинського району Тургайської області Республіки Казахстан (а. с.18, 66).

03.04.2001 ВПР та МР Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_4 видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 (а. с.14).

04.12.2015 позивач звернулася до Ленінського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області з заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а. с.80).

Ленінським РВ у м. Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області під час розгляду поданих ОСОБА_4 для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон документів призначено службове розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4, проведене посадовою особою УДМС України в Запорізькій області, за результатами якого складено Висновок №69/2016.

13.05.2016 означений Висновок № 69/2016 за результатами службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 затверджений директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України (а. с.8-10).

Згідно з даним Висновком № 69/2016 паспорт громадянина України серії НОМЕР_4, оформлений 03.04.2001 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_4, слід вважати таким, що оформлений з порушенням чинного законодавства, отже є недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню відповідно до п.10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 № 320.

В ході службового розслідування встановлений факт порушення колишнім начальником ВПР та МР Ленінського РВ УМВС України в Запорізькій області Рогожкіної (Малолєтка) Т.В. ст. 8 Закону України «Про громадянство», вимог п.21 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом МВС України від 17.08.1994 №316, в частині безпідставного прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 громадянці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки Республіки Казахстан.

Також зазначено, що ОСОБА_4 прибула на територію України з території Республіки Казахстан в якості громадянки Республіки Казахстан та протягом перебування на території України до підрозділів УДМС з питання набуття громадянства України не зверталась, отже позивачем у встановленому законодавством порядку не набуто громадянства України.

ОСОБА_4 рекомендовано звернутись до Посольства Республіки Казахстан з метою документування паспортом громадянина Казахстану або довідкою про припинення громадянства Казахстану, після чого звернутись до Ленінського РВ у м.Запоріжжі УДМС України в Запорізькій області з питання надання документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні та у подальшому подати клопотання про прийняття до громадянства України згідно статті 8 Закону України «Про громадянство України».

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного позивачем висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про громадянство» від 18.01.2001 № 2235-III (в редакції на момент виникнення спірних відносин) документом, що підтверджує громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України.

Порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України затверджений Наказом МВС України від 13.04.2012 № 320, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1089/21401.

За приписами п.10.4 Порядку № 320, на який міститься посилання у Висновку №69/2016, погашаються, уважаються недійсними та знищуються паспорти, зокрема, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог чинного законодавства керівником територіального органу (територіального підрозділу) проводиться службове розслідування, за результатами якого складається висновок у двох примірниках, який надсилається до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу ДМС України. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС України, другий - у територіальному органі (підрозділі).

Аналогічні приписи містяться в п.п.45, 46 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302.

Так, паспорт вважається недійсним у разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства.

Недійсні паспорти підлягають списанню та знищенню.

У разі оформлення паспорта з порушенням вимог законодавства керівник територіального підрозділу ДМС проводить службову перевірку, за результатами якої складається висновок у двох примірниках, який надсилається до ДМС для затвердження керівником відповідного структурного підрозділу апарату ДМС. Перший примірник затвердженого висновку зберігається в ДМС, другий - у територіальному підрозділі ДМС.

Отже наведені правові норми не передбачають прийняття певного, окремого, рішення на підставі висновку про результати службової перевірки (розслідування).

Пунктом 50 Порядку № 302 передбачено лише, що територіальний підрозділ ДМС у випадках, передбачених пунктом 45 цього Порядку, з використанням відомчої інформаційної системи ДМС вносить до Реєстру інформацію про факт визнання недійсним та про знищення паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру, або інформує про це територіальний підрозділ ДМС, що видав паспорт (у разі визнання недійсним чи знищення паспорта зразка 1993 року), а пунктом 51 Порядку № 302 передбачається можливість оскарження особою шляхом звернення до відповідного територіального органу ДМС або до суду лише рішень про відмову в оформленні, видачі паспорта, його тимчасове затримання та вилучення.

Таким чином, сам висновок, складений за результатами проведеної службової перевірки (службового розслідування), має для особи, відносно паспорту якої такий висновок складений, відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку факт дотримання відповідачами наведених правових актів в частині процедури встановлення недійсності паспорту підтверджується матеріалами справи, позивачем не заперечується.

Стосовно суті Висновку № 69/2016 за результатами службового розслідування щодо законності оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_4 апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 2235-III:

громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України;

іноземець - особа, яка не перебуває в громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Відповідно до ст.3 вказаного Закону громадянами України є:

1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

За приписами ст. 6 Закону № 2235-III (в редакції на дату видачі паспорту серії НОМЕР_4) громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок встановлення батьківства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.

За правилами п.4 ч.2 ст.9 цього ж Закону умовами прийняття до громадянства України є отримання дозволу на імміграцію.

Згідно з абз.1 п.4 Прикінцевих положень Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (в редакції на дату видачу паспорту серії НОМЕР_3) вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну: іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на постійне проживання до набрання чинності цим Законом і мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про прописку або отримали посвідку на постійне проживання в Україні.

У відповідності до п.101 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (в редакції на дату видачу паспорту серії НОМЕР_3), у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України.

Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України.

Також у п.21 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом МВС України від 17.08.94 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.09.94 за № 211/421 (чинний до 18.07.2006), передбачено, що іноземцям і особам без громадянства, які прийняті до громадянства України, паспорти видаються за місцем проживання на підставі довідок ВВІР Управлінь (відділів) паспортної, реєстраційної та міграційної роботи головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, м.Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях і м.Севастополі.

При цьому у п.13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.92 № 2503-ХІІ (в редакції на дату видачу паспорту серії НОМЕР_3), встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає:

заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України;

свідоцтво про народження;

дві фотокартки розміром 35х45 мм;

у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

В даному випадку єдиною підставою для отримання позивачем паспорта громадянина України могла бути лише довідка про реєстрацію громадянина України, яка видається лише після встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України.

Між тим доказів прийняття стосовно ОСОБА_4 будь-якого з вищенаведених рішень, а також наявності довідки про реєстрацію ОСОБА_4 громадянкою України, позивачем суду не надано, а відповідачами підтверджено відсутність прийняття відносно ОСОБА_4 таких або будь-яких інших документів, які б свідчили про набуття позивачем в установленому порядку громадянства України за однією з підстав, визначених у Законі № 2235-III.

З цього приводу судом першої інстанції вірно встановлено, що у 2001 році позивач звернулась до ВПР та МР Ленінського РВ ЗМУ УМВС в Запорізькій області заявою про видачу паспорту громадянина України у зв'язку з обміном паспорта, виданого 12.09.1993 відділом внутрішніх справ Жаксинського району Тургайської області Республіки Казахстан.

У період часу з 1998 року позивач у встановленому законодавством порядку до підрозділів УМВС України та після змін у законодавстві підрозділів УДМС з питань набуття громадянства України не зверталась.

Також у матеріалах справи відсутні і докази виконання ОСОБА_4 зобов'язання припинити іноземне громадянство, яке за визначенням статті 1 Закону № 2235-III, є письмово оформленою заявою іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство іншої держави і протягом одного року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не дотримано процедуру набуття громадянства України, у зв'язку з чим громадянство України позивачем фактично набуто не було, та, як наслідок, паспорт громадянина України, оформлений 03.04.2001 Ленінським РВ УМВС України в Запорізькій області, виданий позивачеві за відсутності передбачених чинним законодавством підстав.

Таким чином, орган ДМС дійшов обґрунтованого висновку про незаконність прийняття рішення про оформлення і видачу паспорта громадянина України серії НОМЕР_3, тобто недотримання вимог законодавства при його оформленні, та, відповідно, наявність підстав для визнання даного паспорту недійсним.

Втім, апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на Угоду між Україною і Республікою Казахстан про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Казахстан, та громадянами Республіки Казахстан, які постійно проживають в Україні, і запобігання випадків без громадянства та подвійного громадянства, підписаної 19.05.2000 та ратифікованої 14.09.2000 (далі - Угода), з аналізу норм якої суд дійшов висновку, що держава взяла на себе обов'язок при оформленні громадянства України громадянину Казахстану самостійно вчинити дії щодо вилучення паспорта, який підтверджує громадянство, що припинилось, та сповістити про даний факт компетентні органи іншої Сторони Угоди.

Дана Угода набрала чинності 08.07.2001, тобто на дату видачі позивачу паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 - 03.04.2001, вказана Угода ще не набрала чинності, а відтак не може бути застосована до спірних правовідносин.

Також, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність у позивача права на набуття громадянства України у спрощеному порядку за територіальним походженням з посиланням на ст.8 Закону № 2235-III (яка визначає підстави та порядок набуття громадянства України за територіальним походженням), та відсутність фактів, які б свідчили про подання позивачем під час оформлення паспорту громадянина України завідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, з посиланням на ст.21 Закону № 2235-III (в якій наведені підстави для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України), оскільки питання відносно підстав, порядку та рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_4 предметом спірних правовідносин у даній справі не є.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого відповідно до ст.202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області, Державної міграційної служби України задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі №808/2564/16 скасувати, прийняти нову постанову.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко