ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 липня 2017 року справа № 813/1318/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,
з участю представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Память-Плюс» про арешт коштів на рахунках платника податків,
в с т а н о в и в:
Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі ГУ ДФС у Львівській області) звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Память-Плюс» (далі ТзОВ «Память-Плюс») про арешт коштів на рахунках платника податків. В обґрунтування позовних вимог посилається на такі обставини. Наказом ГУ ДФС у Львівській області від 22.03.2017 № 972 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Память-Плюс» з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Компанія БТС» за період жовтень 2014 року, із ТзОВ «Тоніс ЛТД» за період листопад, грудень 2014, січень, лютий 2015 року. На підставі вказаного наказу здійснено вихід за юридичною адресою на ТзОВ «Память-Плюс» для проведення перевірки. Після ознайомлення керівника ТзОВ «Память-Плюс» з наказом на проведення перевірки № 972 від 22.03.2017 та направленням на перевірку від 22.03.2017 № 1767, останній відмовив посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки. 28.03.2017 інспектором ГУ ДФС у Львівській області складено акт через повторне не допущення контролюючого органу до проведення перевірки. Підписувати та отримувати акт про не допуск до проведення перевірки керівник підприємства відмовився. Вказані обставини зумовили звернення контролюючого органу до суду з даним позовом про накладення арешту коштів на рахунках платника податків на підставі пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що правовідносини в даній справі регулюються виключно статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). У позивача на законодавчому рівні відсутні процесуальні підстави для подачі адміністративного позову про застосування адміністративного арешту, оскільки частиною 1 статті 183-3 КАС України передбачено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків. Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що загальні норми КАС України, які регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання органів доходів і зборів можуть застосовуватись лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 КАС України.
Незалежно від способу, яким подання органів доходів і зборів про обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків вноситься до суду, воно має надійти до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють обставини, звернення до суду та в разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі, подання має бути розглянуто у триденний строк, але не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовили його звернення. Вважає, що позивач повинен був звернутись з поданням до суду 23.03.2017, а суд повинен був його розглянути до 25.03.2017, проте позивач із поданням до суду не звертався, тому порушив строки і втратив право на розгляд подання в судовому порядку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Наказом ГУ ДФС у Львівській області від 22.03.2017 № 972 призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Память-Плюс» з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «Компанія БТС» за період жовтень 2014 року, із ТзОВ «Тоніс ЛТД» за період листопад, грудень 2014, січень, лютий 2015 року (а.с. 8) та виписано направлення на перевірку від 22.03.2017 № 1767 (а.с. 9).
22.03.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області здійснено вихід за юридичною адресою ТзОВ «Память-Плюс» - м. Львів, вул. Городоцька 367, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства.
Директором ТзОВ «Память-Плюс» відмовлено посадовим особам контролюючого органу у допуску до проведення перевірки.
Відмову зафіксовано в акті від 22.03.2017 року № 67/13-01-14-08/35327681 «Про не допуск до проведення перевірки» (а.с. 10).
ТзОВ «Память-Плюс» також складено акт від 22.03.2017 «Про відмову в допуску до позапланової виїзної перевірки», мотивований забороною контролюючим органам проведення документальних позапланових перевірок (а.с. 11).
28.03.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області здійснено повторний вихід за юридичною адресою ТзОВ «Память-Плюс» для проведення документальної позапланової виїзної перевірки підприємства.
Проте директором ТзОВ «Память-Плюс» повторно не допущено контролюючий орган та відмовлено у проведенні перевірки. Відмова зафіксована актом від 28.03.2017 № 70/13-01-14-08/35327681 (а.с. 12).
Крім цього, контролюючим органом складено акт від 28.03.2017 № 71/13-01-14-08/35327681 «Про неможливість вручення акту про не допуск до перевірки» (а.с. 13).
На підставі вказаних актів та звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків № 88/7/13-01-14-08-14 від 28.03.2017, начальником ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_3 винесено рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №3380/10/13-01-14-14-13 від 03.04.2017 (а.с. 14).
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі Податковий кодекс).
Права контролюючих органів визначено статтею 20 Податкового кодексу, згідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 якої контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підстави та порядок проведення документальної позапланової перевірки визначено статтею 78 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 78.4. статті 78 Податкового кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5. статті 78 Податкового кодексу).
Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу.
Відповідно до пункту 81.1. вказаної статті посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови предявлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непредявлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або предявлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Аналіз наведених норм статей 78 та 81 Податкового кодексу дає підстави стверджувати, що безумовною підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки є наказ на проведення такої перевірки.
Згідно до абзацу 6 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці пятому цього пункту, не дозволяється.
У відповідно до вказаних вимог наказ від 22.03.2017 № 972 «Про проведення документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Память-Плюс» та направлення від 22.03.2017 № 1767 були надані керівнику підприємства ОСОБА_4 для ознайомлення 22.03.2017.
Оскільки посадовими особами податкового органу повністю дотримано вимог, передбачених статтею 81 Податкового кодексу, відповідач, в порушення абзацу шостого пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу, відмовився від проведення фактичної перевірки та не допустив посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обовязків, визначених законом.
Згідно з пунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів встановлено статтею 183-3 КАС України.
Частиною 1 статті 183-3 КАС України визначено виключні підстави звернення органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень з поданням.
Зокрема пунктом 2 частини 1 статті 183-3 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Проте пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу встановлено, що арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Таким чином Податковим кодексом розмежовано накладення арешту контролюючим органом на майно платника податків та кошти на його рахунках.
Згідно з підпунктами 94.6.1, 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Відповідно до пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Особливості застосування арешту коштів на рахунку платника податків регулюються Розділом VII Порядком застосування адміністративного арешту майна платника податків, який затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України №568 від 10.10.2013 (далі - Порядок).
Пунктом 7.1 Порядку встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу доходів і зборів до суду.
Відповідно до пункту 7.3 Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган доходів і зборів подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Отже, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Львівській області звернулося до суду з даним позовом 03.04.2017 (вх.№7707), тобто у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків №3380/10/13-01-14-14-13 від 03.04.2017.
За встановлених судом обставин недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки ТзОВ «Память-Плюс» є протиправним, а звернення ГУ ДФС у Львівській області до суду з адміністративним позовом про арешт коштів на рахунку платника податків правомірним.
За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ГУ ДФС у Львівській області про застосування арешту коштів на рахунках ТзОВ «Память-Плюс», тому позов необхідно задовольнити шляхом застосування арешту коштів ТзОВ «Память-Плюс», що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.
Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
Позов задовольнити повністю.
Застосувати арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Память-Плюс» (код ЄДРПОУ 35327681, 79040, м. Львів, вул. Городоцька 367), що знаходяться на рахунках цього платника податків у банківських установах.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Хома О.П.
