ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2017 р. Справа № 907/9/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу розглядає апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М" б/н від 04.04.17 р.

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2017 року

у справі № 907/9/17

за позовом: публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк", м. Львів

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М", м. Мукачево

про звернення стягнення на майно

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2,ОСОБА_3 - представники;

від відповідача – не з’явився;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №907/9/17 розподілено до розгляду судді – доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.04.17 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 18.05.17.

Призначене на 18.05.2017 року судове засідання не відбулося у зв’язку з відпусткою судді – члена колегії Плотніцького Б.Д.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.05.17 судове засідання призначено на 01.06.17.

Розпорядженням керівника апарату №249 від 31.05.17 призначено у справі автоматизовану заміну судді члена – колегії ОСОБА_4 у зв’язку з перебуванням у відрядженні.

Згідно з протоколом автоматизованої заміни складу колегії суддів від 31.05.17 до складу судової колегії замість судді – члена колегії Плотніцького Б.Д. введено до складу судової колегії суддю Малех І.Б.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.06.17 розгляд справи відкладено на 06.07.17.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.03.2017 року у справі №907/9/17 (суддя Бабрик Г.Й.) позов задоволено повністю. В рахунок погашення заборгованості малого підприємства "Нова" перед публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" за Кредитним договором № KU 010143 від 21.03.2011 року в загальному розмірі 10 536,78 доларів США, що еквівалентно 280 812,25 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 6 268,29 доларів США, що еквівалентно 167 054,13 грн.; заборгованість по процентах - 4 268,49 доларів США, що еквівалентно 113 758,12 грн. та пені - 28 831,01 грн. звернуто стягнення на предмет застави згідно Договору застави від 21.03.2011 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М", посвідченого приватним нотаріусом Герцускі - ОСОБА_5 Мукачівського міського нотаріального округу 21.03.2011 року та зареєстрованого за № 1678, а саме:

- сідловий тягач - Е, RENAULT PREMIUM 410 DXI 11 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску;

- напівпричіп бортовий - Е, FLIEGL SDS 350 реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску

шляхом продажу вказаного рухомого майна ПАТ "ВіЕс Банк" з укладенням від імені власника договору купівлі - продажу будь - якій особі - покупцю, за ціною визначеною уповноваженим експертом оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" щодо всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: зі зняттям вказаного рухомого майна з обліку та отримання від Територіального сервісного центру 2142 необхідних документів на рухоме майно, отримання дублікатів всіх правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення будь - яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги, а також вільного доступу уповноважених представників банку до Предмета застави, тощо) необхідних для здійснення такого продажу. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М" на користь публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" суму 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) на відшкодування сплачених позивачем судових витрат.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що у зв’язку з несплатою основного боргу та відсотків відповідачем у розмірі та строки обумовлені Кредитним договором та наявність невиконаного рішення суду про стягнення кредитної заборгованості від 27.10.2015 року по справі № 303/8746/13-ц, у позивача виникло право звернення стягнення на заставлене майно, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі шляхом звернення стягнення на предмет застави згідно Договору застави від 21.03.2011 року, укладеного між публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М".

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.03.17 у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування апеляційної скарги, скаржник покликається на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, як місцевий господарський суд визнав встановленими.

Зокрема, скаржник вказує на те, що існування боргу на який посилається позивач є недоведеним, оскільки такий борг вже сплачено.

З огляду на наведене, скаржник вважає, що у даному випадку відсутні підстави для задоволення позову, оскільки заставодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Проте, як зазначає апелянт, місцевим господарським судом не взято зазначене до уваги.

5 липня 2017 року до суду апеляційної інстанції від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.03.17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення зважаючи на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції.

Зокрема, позивач вважає, що відповідачем не надано жодних доказів, доводів і заперечень, які б спростовувавли правильність висновків суду першої інстанції. При цьому, відповідач зазначає, що кошти, що отримані банком на виконання заочного рішення, суду були зараховані банком в рахунок погашення тіла кредиту в розмірі 4510,20 доларів США. При цьому, як зазначає відповідач решта заборгованості залишилась не погашеною. У зв’язку з чим, на думку відповідача, місцевим господарським судом правильно задоволено позов у даній справі.

У судовому засіданні присутні представники позивача навели свої доводи міркування та заперечення, викладені безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач участі свого уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, натомість подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, участь представників сторін у судовому засіданні обов’язковою не визнавалась, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" (яке згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів перейменовано на публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк") (ОСОБА_4) та малим підприємством "Нова" (Позичальником) укладено Кредитний договір № KU 010143, за умовами якого ОСОБА_4 відкрив Позичальнику моновалютну кредитну лінію з лімітом 34 500,00 доларів США строком на 36 місяців, з кінцевим строком погашення до 21.03.2014 року та 03.10.2012 року укладено Додаткову угоду № 1, яка є невід'ємною частиною даного Кредитного договору.

Банком умови кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній кредитним договором.

У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та суми основного боргу, заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.14 у справі №303/8746/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_6В, ОСОБА_7К, МП «Нова», ТОВ «Ківін» на користь Банку заборгованість за кредитним договором № KU 010143 від 21.03.11 в розмірір 102 611,54 грн.

Проте, ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.15 у справі №303/8746/13-ц вказане заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.14 у справі №303/8746/13-ц скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

За наслідками розгляду справи №303/8746/13-ц прийнято рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27.10.15 яким задоволено позов про солідарне стягнення з позичальника та фінансових поручителів заборгованості за кредитним договором, який було задоволено у повному обсязі. Рішення від 27.10.2015 року по справі № 303/8746/13-ц набрало законної сили, про що докази містяться в матеріалах справи.

21 березня 2011 року між публічним акціонерним товариством "Фольксбанк" (ПАТ "ВіЕс Банк") (ОСОБА_4) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М", укладено Договір застави, який забезпечує вимогу "Заставодержателя" (ПАТ "Фольксбанк"), що випливає з Кредитного договору № KU 010143, укладеного між Заставодержателем та Боржником - малим підприємством "Нова" 21.03.2011 року, згідно якого Заставодержатель відкрив Боржнику моновалютну кредитну лінію на суму 34 500,00 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України, становить на 21.03.2011 року 274 195,65 грн.

Згідно з п.п. 2.1.1., 2.1.2. Кредитного договору та п. 1.2. Договору застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов Договору основного зобов'язання та вимог чинного законодавства України, відшкодування інших витрат та збитків відповідно до ст. 19 Закону України "Про заставу", в забезпечення виконання зобов'язання Боржника за Договором основного зобов'язання, Заставодавець передає Заставодержателю у заставу належне йому на праві власності рухоме майно з усіма приналежностями та покращеннями, які є на момент укладення цього Договору та які можуть виникнути в майбутньому - сідловий тягач - Е, RENAULT PREMIUM 410 DXI 11 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску; напівпричіп бортовий - Е, FLIEGL SDS 350 реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску.

Пунктом 2.1. Договору застави ОСОБА_4 набуває право звернення стягнення на предмет застави, якщо в момент настання будь - якого строку/терміну виконання умов Договору основного зобов'язання, хоча б одна з таких умов не буде виконана Позичальником.

З огляду на наявність договору про забезпечення основного зобов’язання, покликаючись на несплату боржником основного боргу та відсотків у розмірі та строки обумовлені Кредитним договором та наявність невиконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, ПАТ «ВіЕс Банк» звернулося до суду з позовом до ТОВ «Транс Карпати М» про звернення стягнення на заставлене майно.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договору.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 564 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про заставу” та ст.572 ЦК України, застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частинами 1 та 2 ст.20 ЗУ «Про заставу» визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, задовільняючи позов у даній справі, місцевий господарський суд як на підставу наявності заборгованості за кредитним договором, покликався на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27.10.15 у справі №303/8746/13-ц яким задоволено позов про солідарне стягнення з позичальника та фінансових поручителів заборгованості за кредитним договором, який було задоволено у повному обсязі.

Вказані висновки місцевого господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасними з огляду на наступне:

В матеріалах справи міститься ухвала Мукачівського міськрайонного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 303/8746/13-ц про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12.04.17 у вказаній справі.

Із змісту вказаних процесуальних документів вбачається, що 19.04.2016 року старшим державним виконавцем МВ ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №2/303/2318/15 виданого 04.02.2016 року на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27.10.2015 року.

При цьому, при винесенні ухвали від 12.04.17 у справі № 303/8746/13-ц апеляційним судом Закарпатської області встановлено, що до ухвалення рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27.10.15 у справі №303/8746/13-ц , постановою головного державного виконавця МВ ДВС від 13.10.2015 року про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/303/319/14 виданого 02.07.2014 року закінчено, згідно квитанції №ПН67948 від 12.10.2015 року заборгованість боржником оплачена в повному розмірі (а.с.74).

З огляду на наведене, судами під час розгляду справи №303/8746/13-ц встановлено, що боржник до ухвалення по справі нового рішення від 27.10.2015 року, повністю сплатив визначену рішенням суду від 27.10.15 суму в рамках здійснюваного виконавчого провадження стосовно попередньо ухваленого по даній справі заочного рішення від 13.06.2014 року (на той момент вже скасованого), що стало підставою для задоволення позову про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, судом зазначено про те, що оскільки після скасування заочного рішення позивач не збільшував позовні вимоги, в тому числі щодо розміру відсотків та штрафних санкцій. Суми основного боргу, стягнуті судовими рішенням від 13.06.2014 (заочне рішення суду, яке скасовано) та від 27.10.2015 року є однаковими, та в обох виконавчих листах, виданих на підставі вказаних рішень є ідентичними 102 611,54 гривень, а тому сплативши таку суму до ухвалення остаточного рішення боржником повністю виконано обов’язок, що випливав з пред’явленого позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Немає винятків стосовно преюдиціальності фактів, що не входили у предмет доказування в раніше розглянутій справі. Якщо суд помилково включив факт у предмет доказування, це не позбавляє його властивостей преюдиціального факту в розгляді іншої справи. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.

З огляду на наведене, обставини щодо повного погашення основного боргу встановленні в ухвалі апеляційного суду Закарпатської області від 12.04.17 у справі № 303/8746/13-ц є преюдиційними в силу вимог ст.35 ГПК України та не потребують доказування.

З наведеного вище вбачається, що борг за кредитним договором № KU 010143 від 21.03.2011 року є повністю погашеним з огляду на сплату ОСОБА_7 (як поручителем) боргу в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 3 статті 3 Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. Статтею 29 зазначеного Закону передбачено, що застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в частині 1 статті 598 ЦК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до п.3.2 договору застави, право застави за цим договором припиняється в разі, зокрема, з припиненням забезпеченого заставою зобов’язання.

Таким чином, враховуючи, що забезпечені заставою зобов'язання за кредитним договором №KU010143 від 21.03.11 є виконаними, зобов'язання за договором застави, які є похідними від кредитного договору, є припиненими. Такаж позиція щодо припинення похідного зобов’язання у зв’язку із виконанням основного зобов’язання міститься в постанові ВСУ у справі №6-2127цс15 від 11 листопада 2015 року.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що строк дії договору застави це фактично строк існування самого зобов'язання за договором застави. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок заставодавця по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Відтак, у зв’язку із встановленням факту припинення договору застави відсутні підстави для задоволення позову у даній справі та зверненя стягнення на заставлене майно.

Місцевим господарським судом наведеного не враховано, що стало підставою для прийняття неправильного по суті рішенян про задоволення позову.

Доводи позивача, щодо неповного виконання зобов’язання за кредитним договором, оскільки сума кредиту надавалася в доларах США, а була погашена в гривневому еквіваленті, в сумі, що не покрила борг позичальника за кредитним догвором в повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки як зазначено вище, ухвалами суду у справі №303/8746/13-ц зазначено про повне виконання обов’язку боржника за кредитним договором та сплату боргу в сумі, визначеній чинним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.15 у справі №303/8746/13-ц, на яке покликається сам позивач як на підставу заявлення позову у даній справі.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що в резолютивній частині рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.10.15 у справі №303/8746/13-ц зазначено про задоволення позову та стягнення боргу в розмірі 11677 (одинадцять тисяч шістсот сімдесят сім) доларів США 35 центів та 9274 (девять тисяч двісті сімдесят чотири) гривні 48 копійок, тобто загальну суму, яка становить в гривневому еквіваленті 102 611 (сто дві тисячі шістсот одинадцять) гривень 54 копійки. Саме вказана сума в розмірі 102 611,54 грн. в гривневому еквіваленті і була сплачена ОСОБА_7 в погашення боргу за кредитним договором, з огляду на що відсутні підстави для висновку про неповне погашення заборгованості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту припинення застави у зв’язку з припиненням основного зобов’язання відсутні підстави для задоволення позову про зверненя стягненя на предмет застави, а тому рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Судові витрати покласти на позивача відповідно до вимог ст.ст.49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.03.17 у справі №907/9/17 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11; код ЄДРПОУ 19358632) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Карпати М" (89600, Закарпатська область м. Мукачево, вул. Ужгородська, 167А; код ЄДРПОУ 25434716) 1515,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.07.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Малех І.Б.