ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 р.

Справа № 804/6556/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді

Єфанової О.В.

при секретарі

Манько К.А.

за участю:

представника позивача представників відповідача

Годько І.О. Цимбай В.С., Ковтун Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство імені Б.Хмельницького" про застосування заходів реагування

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське товариство ім.Богдана Хмельницького», в якому позивач, з урахуванням зміни позовних вимог, просить:

тимчасово зупинити виробництво (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу, а саме: завантаження, розвантаження, та зберігання зернових культур, пункт заправки техніки, оснащений паливо роздавальною колонкою для дизельного палива ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького», що знаходиться за адресою: вул. Нова Степова, 10, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51464;

тимчасово зупинити виробництво (виготовлення) або реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється господарська діяльність пов'язана з утворенням відходів без дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами або без декларації про відходи, ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького», що знаходиться за адресою: вул. Чкалова, 75, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51464;

тимчасово заборонити (зупинити) діяльність щодо виявлених фактів, що являються грубим порушенням природоохоронного законодавства, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, під час якого здійснюється експлуатація промислових споруд, очисних споруд та автозаправної станції без висновків державної екологічної експертизи проекту будівництва та розміщення пункту заправки техніки та обладнання для змішування та приготування рідких агрохімікатів ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького», що знаходиться за адресою: вул. Нова Степова, 10, с. Богданівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область, 51464.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства, діяльність щодо експлуатації джерел утворення викидів та відходів без дозволу ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького», забороняється законом і підлягає безумовному тимчасовому зупиненню.

Відповідач надав заперечення в якому зазначив, що не порушував умов і вимог до утворення викидів та відходів і не порушував природоохоронне законодавство України, тому в задоволенні адміністративного позову має бути відмовлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, Державною екологічною інспекцією у Дніпропетровській області в період з 30.08.2016 року по 19.09.2016 року відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 465-П від 29.06.2016, повідомлення про проведення планової перевірки № 4-4311-8-3 від 29.06.2016, направлення на проведення перевірки від 29.06.2016 року № 4-4312-8-3 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства України ТОВ «СГТ ім. Б. Хмельницького».. За результатом перевірки складено акт.

В ході перевірки встановлено, що основними джерелами викидів на виробничих дільницях підприємства є завантаження, розвантаження та зберігання зернових культур, пункт заправки техніки, оснащений паливороздавальною колонкою для дизельного палива.

Інвентаризація джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу на підприємстві не проведена, що є порушенням абз. 2 ч. 1 ст.10, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у підприємства відсутній, що є порушенням абз. 2 ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

В ході перевірки встановлено, що підприємством не проведено інвентаризацію джерел утворення відходів, що є порушенням ст. 17 Закону України «Про відходи».

Перевіркою встановлено, що проектна документація з матеріалами ОВНС та позитивний висновок державної екологічної експертизи проекту будівництва та розміщення пункту заправки техніки та обладнання для змішування та приготування рідких агрохімікатів відсутня, що свідчить про порушення вимог ст. ст. 26-29, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу».

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до норм ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.

Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженого Указом Президента України «Про Положення про Державну екологічну інспекцію України» від 13.04.2011 №454/2011 (далі - Положення).

Відповідно 4 Положення, Держекоінспекція України відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин (п.п. «г» п. 2 ч. 4 Положення).

Згідно п. 7 Положення Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

В силу ст. 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з п.п. 4, 6 Положення №454/2011, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про поводження з відходами; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, тощо.

Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.

Водночас, відповідно до ч.ч. 5, 9 ст. 4 Закону №877-V, виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.

У відповідності до преамбули до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» забруднення атмосферного повітря - це змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) Омічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

забруднююча речовина - це речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища;

викид - надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин;

джерело викиду - об'єкт (підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо), з якого надходить в атмосферне повітря забруднююча речовина або суміш таких речовин.

Згідно ч. 1 і 3 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» об'єктом державної охорони та регулювання є: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Так, положеннями ч. 1, 5 - 6 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» визначено, що для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Визначення терміну «стаціонарне джерело забруднення атмосфери» наведено в пп. 1.15.5 п. 1.15 розд. 1 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 № 7 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.1995 за №61/597), та розуміється як підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Пунктом 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №302, закріплено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Таким чином, підприємство набуває право на експлуатацію обладнання, з якого в атмосферне повітря надходять забруднюючі речовини, лише після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Експлуатація такого обладнання без отримання дозволу є правопорушенням та підставою для застосування встановлених законодавством заходів реагування.

В силу норм ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» господарська чи інші види діяльності, пов'язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.

За ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до п. 4.15 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 № 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2009 р. за № 18/16034, до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином,підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.».

Із зазначених положень законодавства вбачається, що обов'язковою передумовою для необхідності отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу є сам факт наявності джерела викиду, його безпосередня робота під час якої викид утворюється, а також наявність забруднюючої речовини.

24.10.2016 року за місцезнаходженням відповідача ВСП «Павлоградський МРВЛД» ДУ «Дніпропетровський ОЛЦ МОЗУ» були відібрані проби повітря для дослідження, про що було складено протокол № 3514-3528. Згідно висновку санітарного лікаря, який викладено у вищевказаному протоколі, проби атмосферного повітря не перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК МР) відповідно до вимог «Гранично-допустимі концентрації хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених міст» від 03.03.2015 року та РД 52.04.186-89 «Руководство по контролю загрязнения атмосферы».

За вказаних умов припущення Позивача про віднесення тих чи інших об'єктів Відповідача до джерел викидів, наявність викидів із таких джерел та необхідність отримання дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферу є суто його суб'єктивною думкою, яка нічим не підтверджена, а тому є безпідставними та незаконними.

Правові, організаційні і економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України, визначається Законом України від 05.03.1998 № 187/98-ВР «Про відходи».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відходи» поводження з відходами - дії, спрямовані на «запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Об'єкти поводження з відходами - місця чи об'єкти, що використовуються для збирання, зберігання, сортування, оброблення, перероблення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення відходів.

Операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Відходами, у розумінні Закону України «Про відходи», є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про відходи» суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації всіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Так, Відповідачем були укладені відповідні договори із спеціалізованими організаціями - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМАР», Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр поводження з відходами», які мають необхідні дозвільні документи у сфері поводження із відходами і яким Відповідач передає всі види відходів для подальшої їх обробки, зберігання, утилізації (копії договорів, актів приймання-передачі відходів та дозвільних документів).

Крім того, Відповідачем укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів із КП «Житлово-комунальне господарство Богданівської сільської ради» (копія договору).

Таким чином, оскільки Відповідачем укладені відповідні договори, сам процес збирання, перевезення, зберігання, оброблення та утилізації відходів здійснюється підприємствами, які здійснюють ці операції.

Із зазначеного вбачається, що Відповідач здійснює господарську діяльність, яка не пов'язана із поводженням з відходами.

Відносно вимог Позивача про заборону діяльності під час якої начебто здійснюється експлуатація промислових та очисних споруд без висновків державної екологічної експертизи, то Позивач а ні в самому позові, а ні в Акті перевірки взагалі не зазначає, про які саме промислові та очисні споруди йде мова

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 22 травня 2017 року

Суддя

О.В. Єфанова