П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/5904/17

Головуючий у 1-й інстанції: Вохмінова О.С.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

05 липня 2017 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю:

секретаря судового засідання: Гіюк Д.М.,

позивача - ОСОБА_2

представника позивача - ОСОБА_3

представника відповідача - Січки О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _2 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо відмови в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 17.01.2017 року;

- зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради призначити та здійснювати виплати йому щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 17.01.2017 року.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку. Зокрема, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, постанову суду від 16.05.2017 року скасувати та ухвалити нову про задоволення адміністративного позову.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечила та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, уродженець м. Іловайськ Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Фактичною адресою проживання на даний час є: АДРЕСА_1, (згідно договору оренди від 23.10.2016 року).

Позивач, як внутрішньо переміщена особа взятий на облік Управлінням соціального захисту населення «Правобережне» Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради 15.01.2015 року (а.с. 29).

Щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивач отримував з 15.01.2015 року по 14.03.2015 року в сумі 884 грн. та з 15.03.2015 року по 14.05.2015 року в сумі 442 грн.

Надалі вказані виплати були припинені, оскільки позивач не працевлаштувався.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи.

Згідно довідки № 12/к від 09.02.2016 року, виданої Товариством з обмеженої відповідальності «Датакол», позивач з 21.01.2016 року до теперішнього часу працює на посаді оператора з обробки інформації та програмного забезпечення ТОВ «Датакол».

17.01.2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. У вказаній заяві позивач, зокрема, повідомив органи соціальної політики про своє працевлаштування (а.с.35).

Рішенням Управління соціального захисту населення (Правобережне) Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради № Т-08-5253 позивачу відмовлено у призначенні вищевказаної допомоги, оскільки виплата раніше призначеної йому допомоги було припинено на підставі пункту 7 Порядку № 505 (а.с.37).

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що на разі відсутні правові підстави для призначення та виплати позивачеві щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання в т.ч. на оплату житлово-комунальних послуг з 17.01.2017 року.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірним в межах цієї справи є питання правомірності відмови відповідачем в призначенні щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання позивачу, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підстав п. 3 Порядку № 505.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону - переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Цей Порядок визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505, грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Згідно з п. 3 зазначеного Порядку грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах:

для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї);

для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність;

для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).

Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2 400 гривень.

Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу.

Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб.

Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 505, якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.

Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.

Таким чином, аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку № 505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги. Чинним законодавством не встановлено чіткої заборони на признання такої допомоги особі в подальшому.

Оскільки ОСОБА_2 є працездатною особою та протягом двох місяців з дня призначення грошової допомоги (тобто у період з 15.01.2015 року по 14.03.2015 року) не працевлаштувався, на думку колегії судів, відповідачем було правомірно на період з 15.03.2015 року по 14.05.2015 року зменшено розмір його допомоги на 50 відсотків та припинено її виплату на наступний період на підставі п. 7 Порядку № 505.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач будучи з 21.01.2016 року працевлаштованою особою, звернувся до відповідача з заявою від 17.01.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зокрема у вказаній заяві позивач повідомляє відповідача про факт власного працевлаштування та просить призначити адресну грошову допомогу для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (а.с. 35).

На думку колегії суддів, відповідач безпідставно відмовив у призначенні адресної допомоги позивачу як внутрішньо переміщеній особі з 17.01.2017 року, оскільки останній є працевлаштованою внутрішньо переміщеною особою та згідно вимог чинного законодавства має право на отримання вказаної допомоги.

В даному випадку, наявність правових підстав для призначення та виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги для покриття виплат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 17.01.2017 року, є підтвердженою та належним чином доведеною.

Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції, зроблені за наслідками розгляду даної справи та викладені в постанові від 16 травня 2017 року, колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, на підставі пункту 3 статті 198, пунктів 3, 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати дії Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо відмови в призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо-переміщеній особі - ОСОБА_2, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 17.01.2017 року, протиправними.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради призначити з 17.01.2017 року та здійснювати виплату щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеній особі - ОСОБА_2 для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 липня 2017 року.

Головуючий

Білоус О.В.

Судді

Курко О. П. Совгира Д. І.