Провадження № 22-ц/783/2757/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. В.

Категорія: 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я.,

за участі секретаря: Куцика І.Б.

з участю: представника ТзОВ «Неодім Захід» - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, –

ВСТАНОВИЛА:

29 червня 2016 року ОСОБА_3 звернувся із зазначеним позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у жовтні 2015 року він був прийнятий на посаду заступника генерального директора з питань бізнесу в ТзОВ «Неодім Захід».

14 червня 2016 року йому стало відомо про те, що 23 лютого 2016 року на підставі наказу №04-К його було звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

Своє звільнення з роботи позивач вважав незаконним, оскільки з 22 лютого 2016 року і по 04 березня 2016 року він був відсутній на роботі з поважних причин, так як знаходився на лікуванні. Стан здоров»я його не покращився і він з 06 березня 2016 року по 10 березня 2016 року, а згодом, з 28 березня 2016 року по 18 квітня 2016 року змушений був продовжувати лікування.

З урахуванням зазначених обставин та уточнених вимог від 31 січня 2017 року позивач просив:

поновити його на посаді заступника генерального директора з питань розвитку бізнесу ТзОВ «Неодім Захід»;

стягнути з ТзОВ «Неодім Захід» на його користь середній заробіток за вимушений прогул за період з 23 лютого 2016 року по 31 січня 2017 року в сумі 25613,27 гривень (а.с.2-4;164-165).

Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника генерального директора з питань розвитку бізнесу в ТзОВ "Неодім Захід".

Стягнуто з ТзОВ "Неодім Захід" в користь ОСОБА_3 726 грн. 20 коп.

Стягнуто з ТзОВ "Неодім Захід" судовий збір в дохід держави в сумі 640 грн.

Рішення суду оскаржив ТзОВ "Неодім Захід".

В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач був звільнений з роботи згідно наказу від 23 лютого 2016 року, на робоче місце не з»являвся, оригінали листків непрацездатності не надав.

Зважаючи на те, що позивач не йшов на контакт з керівництвом підприємства, у лютому та березні 2016 року його через пошту цінним листом було повідомлено про звільнення з роботи з додатком копією наказу №04-К від 23 лютого 2016 року.

Відповідно до листка непрацездатності серії АГЛ №404426 ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у 5-тій міські лікарні м. Львова з 22 лютого 2016 року по 05 березня 2016 року.

Зазначений листок непрацездатності складений з порушенням Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують непрацездатність громадян, яка затверджена наказом міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року №455, оскільки підписаний нібито лікуючим лікарем без засвідчення завідувача відділення за весь період стаціонарного лікування.

У той же час, згідно даних Державної прикордонної служби України Західного регіонального управління Львівського прикордонного загону №70/2092 від 20 квітня 2016 року з системи «Гарт» встановлено, що ОСОБА_3 знаходячись на стаціонарному лікуванні здійснив перетин державного кордону, що ставить під сумнів захворювання останнього. В даному випадку в лікарні мали закрити листок непрацездатності, що не було зроблено.

Просить рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції призначався на 01 червня 2017 року та 29 червня 201 року.

Позивач ОСОБА_3 30 травня 2017 року та 27 червня 2017 року повідомляв суд апеляційної інстанції про розгляд справи без його участі на підставі наявних у справі документів.

Просив постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТзОВ «Неодім Захід» - ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, позивач звільнений з роботи з порушенням норм ч.3 ст.40 КЗпП України, оскільки звільнений з роботи в період тимчасової непрацездатності.

З таких висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи із наступних підстав.

Судом та матеріалами справи установлено, що, згідно наказу №198к від 30 вересня 2015р. ОСОБА_3 з 01 жовтня 2015р. прийнятий на посаду заступника генерального директора з питань розвитку бізнесу ТзОВ»Неодім Захід».

Наказом №04-к від 23 лютого 2016р. позивача звільнено із займаної посади відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул без поважних причин.

Судом вірно установлено, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог ч.3 ст.40 КЗпП України у період його тимчасової непрацездатності, оскільки станом на 23 лютого 2016 року він (позивач) перебував на стаціонарному лікуванні у 5-тій Львівській міській лікарні.

У той же час, поновлюючи ОСОБА_3 на посаді заступника генерального директора з питань розвитку бізнесу в ТзОВ «Неодим Захід», суд першої інстанції не врахував наступного.

Відповідно до ч.1 статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Офіційне тлумачення положення частини першої статті 233 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22.02.2012.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст.234 КЗпП України).

Як зазначено у п.4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України №9 06 листопада 1992 року із наступними змінами і доповненнями встановлені статтями 228,233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Якщо місячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до наказу №04-к від 23 лютого 2016 року звільнено із займаної посади – заступника генерального директора з питань розвитку бізнесу в ТзОВ «Неодім Захід» (а.с.7).

З позовом про поновлення на роботі позивач звернулася 29 червня 2016 року тобто з пропуском строку встановленого ч.1 ст.233 КЗпП України.

Суд першої інстанції не перевіряв та не обговорював причини пропуску цього строку і в рішенні не навів мотивів чому він поновляє цей строк.

В суді апеляційної інстанції представника ТзОВ «Неодім Захід» - ОСОБА_2 пояснив, що ОСОБА_3 знав про своє звільнення, однак свідомо не з'являвся на роботу бо в керівництва виникали питання з приводу відчуження майна товариства, зокрема, автомобіля Audi A7 Sportbak S line 2014 року випуску д.р.н. АА3335 СЕ, та вивіз автомобіля через пункт пропуску «Краківець».

Позивачу надсилалися листи - повідомлення про його звільнення з роботи з 23 лютого 2016 року.

Такі пояснення представника відповідача узгоджуються із наявними у справі письмовими документами.

Зокрема, 24 лютого 2016 року ТзОВ «Неодім Захід» через пошту цінним листом з описом надіслало ОСОБА_3:

повідомлення про анулювання доручення як заступнику генерального директора з розвитку бізнесу право здійснення відрядження службовим автомобілем марки Audi A7 Sportbak S line 2014 року випуску д.р.н. АА3335 СЕ до республіки Польща та країн Європи для проведення переговорів з наміром налагодження співпраці, в службових цілях;

наказ №11 від 22 лютого 2016 року;

наказ №04-к від 23 лютого 2016 року про припинення трудового договору (а.с.54).

Також 14 березня 2016 року ОСОБА_3 через пошту цінним листом з описом надіслало повідомлення, про звільнення з роботи за прогул та необхідність з'явитися на роботу для отримання трудової книжки (а.с.55).

Вказане дає підставу для висновку про те, що ОСОБА_3 знав про своє звільнення з роботи з 23 лютого 2016 року і пропустив без поважних причин передбачений ч.1 ст.233 КЗпП строк звернення до суду за захистом свої прав.

Тому в суду першої інстанції не було правових підстав для поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді заступника генерального директора з питань розвитку бізнесу в ТзОВ «Неодім Захід» та стягувати заробітну плату за спірний період.

Посилання ОСОБА_3 про те, що йому стало відомо про звільнення з роботи з адвокатського запиту ОСОБА_4 14 червня 2016 року спростовується вищезазначеними доказами і до уваги колегією суддів не береться.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року скасуванню на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст..ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" – задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позов орних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Неодім Захід" – 1212,64 гривень судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.

Головуючий : Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_5