ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2017 р. м. Київ К/800/54175/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Калашнікової О.В.,

Суддів: Єрьоміна А.В.,

Кравцова О.В.,

секретар судового засідання Головко О.

за участю

представника відповідача Лисичний А.П., Швець О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою державного підприємства „Конструкторське бюро „Південне ім. М.К. Янгеля на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року по справі №804/14025/15 за позовом Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до державного підприємства „Конструкторське бюро „Південне ім. М.К. Янгеля, третя особа державне космічне агенство України про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася в суд з позовом до державного підприємства „Конструкторське бюро „Південне ім. М.К. Янгеля, третя особа державне космічне агенство України, в якому просило: стягнути з державного підприємства „Конструкторського бюро „Південне ім. М.К. Янгеля кошти у сумі 3 287 209, 34 грн. на реєстраційний рахунок державного бюджету №31110074799002, код платежу 21010100 „Частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, одержувач Управління ДКСУ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37988155, банк одержувача ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності державного підприємства „Конструкторського бюро „Південне ім. М.К. Янгеля за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, а саме повноти відображення в бухгалтерському обліку доходів від операційної діяльності, у тому числі доходів від реалізації робіт та послуг встановлено, невідображення ДП „КБ „Південне у складі доходів за грудень 2013 року доходів від реалізації продукції за етапами 16 та 17 виконання робіт за Державним контрактом від 29.08.2003 № Р-21-04-03, укладеним від імені Міністерства оборони Російської Федерації з військовою частиною 26180 (Російська Федерація) чим занижено суму чистого прибутку, отриманого підприємством за 2013 рік, що призвело до недоотримання загальним фондом державного бюджету частини чистого прибутку у сумі 3 287 209,34 грн., що завдало матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на вказану суму та є порушенням вимог: п.13, ст.29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. №2456-VІ, ст. 10 Закону України від 06.12.2012 №5515-VІ „Про Державний бюджет України на 2013 - рік, п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, державне підприємство „Конструкторське бюро „Південне ім. М.К. Янгеля подало касаційну скаргу, в якій просить ці рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги залишити без розгляду. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального та процесуального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, враховуючи пояснення представників сторін, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення.

Підставою звернення Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області до суду з даним позовом стало заниження суми чистого прибутку, отриманого відповідачем за 2013 рік, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) державному бюджету на суму 3 287 209,34 грн. (21 914 728,96 грн.* 15%), яке відбулось внаслідок не відображення у грудні 2013 року в обліку ДП КБ „Південне актів здачі-прийняття виконаних по етапах 16 та 17 дослідно-конструкторських робіт, що являються первинними документами у яких зафіксовано здійснення господарських операцій по реалізації вищевказаних робіт, що свідчить про завершеність операцій за даними етапами, невизнання доходом, отриманим у грудні 2013 року операцій зі здачі вказаних робіт є порушенням вимог п.5, п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 (далі П(С)БО 15) в частині визнання доходів при збільшенні активів або зменшенні зобов`язань та за наявності умов щодо достовірної оцінки результату зазначених операцій.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що наявність актів здачі-прийняття виконаних по етапах 16 та 17 дослідно-конструкторських робіт свідчить про завершеність операцій за даними етапами, невизнання доходом, отриманим у грудні 2013 року, операцій зі здачі вказаних робіт є порушенням вимог п.5, п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 в частині визнання доходів при збільшенні активів або зменшенні зобов`язань та за наявності умов щодо достовірної оцінки результату зазначених операцій. Таким чином, відповідачем занижена сума чистого прибутку, отриманого за 2013 рік, що призвело до недоотримання загальним фондом державного бюджету частини чистого прибутку у сумі 3 287 209,34 грн. та є порушенням вимог п.13 ст.29 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ, ст. 10 Закону України від 06.12.2012р. №5515-VІ „Про Державний бюджет України на 2013 рік, п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138.

Разом з тим, у відповідності до п.5, п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 „Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153(далі - П(С)БО 15) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції.

Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення.

Таким чином, пункт 10 П(С)БО 15 „Дохід встановлює критерії визнання доходу, пов`язаного з наданням послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання, товарами військового призначення, зокрема, технології військового призначення - спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги: технічні дані - проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших, у тому числі й електронних, носіях інформації.

В розумінні вказаної статті Закону, технічна документація, яка повинна була поставлятися ДП „КБ „Південне за результатами виконання дослідно-конструкторських робіт за етапами 16 та 17 Державного контракту відноситься до товарів військового призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 53 від 30.01.2012 р. відповідно до статті 2 Закону України „Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки затверджено на період до 1 січня 2015 р. номенклатуру та кількість товарів, операції з ввезення і вивезення яких здійснюються відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки від 11 лютого 2001 р.

Технічна документація за Державним контрактом від 29.08.2003 № Р-21-04-03 відповідно до вищезазначеної постанови КМУ віднесена до товарів, операції з вивезення (експорт, тимчасове вивезення) яких з митної території України на митну територію Російської Федерації здійснюються згідно з Угодою між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про переміщення товарів у рамках співробітництва в освоєнні космічного простору, створенні та експлуатації ракетно-космічної та ракетної техніки від 11 лютого 2001 року.

Згідно п.8 П(С)БО 15 Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанції недостатньо дослідили твердження як заперечень до позовної заяви, так і апеляційної скарги, щодо не наведення обгрунтування нормативного регулювання визнання доходів, яке підлягало застосуванню в спірних правовідносинах в частині застосування п. 10 та не застосування п.8 П(С)БО 15 „Дохід, який підлягає застосовуванню при визнанні доходів за 16 та 17 етапами Державного контракту, що має істотне значення для правильного вирішення справи, чим допустили порушення норм матеріального права.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом п.3 ч.1 ст.163 КАС України у мотивувальній частині зазначаються обставини, встановлені судом із посиланням на докази, мотиви неврахування окремих доказів, а також мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення, і положення закону, якими він керувався.

В мотивувальній частині рішення наводяться дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінка всіх доказів, з яких виходив суд при вирішенні спору; визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд повинен це обґрунтувати.

Згідно з ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права і у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права й обов`язки сторін у спірних правовідносинах, на відповідні статті КАС України та інші норми процесуального права, керуючись якими суд встановив обставини справи, права й обов`язки сторін; в мотивувальній частині рішення можуть також використовуватися посилання на рішення Конституційного Суду України, відповідні рішення Верховного Суду України (стаття 244-2 КАС України), а також посилання на рішення Європейського суду з прав людини; проте саме лише посилання в мотивувальній частині на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається сторона при обґрунтуванні своїх вимог, не може вважатися належною юридичною кваліфікацією (п.9 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №7 "Про судове рішення в адміністративній справі").

Також в пункті 42 рішення "Бендерський проти України" від 15.11.2007р. Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (див. рішення "Руїз Торійа проти Іспанії" від 09.12.1994р.). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (рішення "Артіко проти Італії" від 13.05.1980р.). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (cf."Дюлоранс проти Франції", п.34553/97, п.33, від 21.03.2000р.; "Донадзе проти Грузії", n 74644/01, пп.32 et 35, від 07.03.2006р.).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.23 та п.25 Рішення "Проніна проти України" від 18.07.2006р. вказав, що суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень за аргументами, які сторона може представити в суд, та проаналізувати позов з точки зору цих аргументів.

Отже ухвалені по справі рішення не встановили дійсний характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, та неправильно застосували норми матеріального права до вирішення вказаних правовідносин, а тому висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог є передчасним.

Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з`ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу державного підприємства „Конструкторське бюро „Південне ім. М.К. Янгеля задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді: