ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

25.04.07 Справа № 03/120-2А

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Галушко Н.А.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Болехівській І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (далі КВКП) «Любомльводоканал»від 22.02.2007р. № 45

на постанову Господарського суду Волинської області від 07.02.2007р.

у справі № 03/120/17-2А

за позовом КВКП «Любомльводоканал», м. Любомль Волинської області

до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області (далі Любомльська МДПІ), м. Любомль Волинської області

про зобов’язання Любомльської МДПІ видати свідоцтво про право сплати єдиного податку та перевести КВКП «Любомльводоканал»на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2007р.

за участю представників:

від позивача - Півнюк А.А. –директор, Кравчук В.С. - представник; Гавдик З.В. –представник;

від відповідача –Редько Л.І. –головний державний податковий інспектор.

Представникам сторін права та обов’язки, передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), роз’яснено.

Постановою Господарського суду Волинської області від 07.02.2007р. у даній справі, суддя Сініцина Л.М., відмовлено в позові КВКП «Любомльводоканал» до Любомльської МДПІ про зобов’язання видати свідоцтво про право сплати єдиного податку та перевести КВКП «Любомльводоканал»на спрощену систему оподаткування та звітності з 01.01.2007р.

Постанова суду мотивована положеннями норм ст.1, п.4 ст.7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», ст.ст.8, 63, 73, 74 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також тим зокрема, що оскільки засновником КВКП «Любомльводоканал»є Любомльська міська рада, яка не є суб’єктом малого підприємництва і її частка в підприємстві перевищує 25 відсотків, тому дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»на КВКП «Любомльводоканал»не поширюється.

КВКП «Любомльводоканал», позивач у справі, не погодилось із законністю винесеної постанови, подало апеляційну скаргу, вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, а саме: судом першої інстанції порушено вимоги Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва». Наведене призвело до прийняття неправильного судового рішення, тому позивач просить його скасувати та прийняти нову постанову суду.

Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що 08.11.2006р. воно звернулось до відповідача з заявою про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку та просили продовжити знаходження КВКП «Любомльводоканал»на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01 січня 2007 року за ставкою єдиного податку 10%. Позивач стверджує, що відповідає вимогам ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». 20.12.2006р. Любомльська МДПІ відмовила КВКП «Любомльводоканал»у видачі Свідоцтва та продовженні терміну знаходження на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2007р. Свою відмову обумовила посиланням на ч.4 ст.7 Указу та Наказу ДПА України за № 352 «Про затвердження узагальнюючого податкового роз'яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Державна податкова адміністрація України та Любомльська МДПІ не має повноважень однобічно тлумачити Указ Президента України та Закон України «Про власність». Зазначені рішення дискримінують державну та комунальну форму власності відносно приватної та є незаконними, про що свідчать установчі документи. КВКП «Любомльводоканал»було засновано у 1992 році Любомльською районною державною адміністрацією внаслідок рішення облвиконкому №59 від 03.04.1992р. «Про зміни в розмежуванні майна між суб'єктами власності». При цьому районною державною адміністрацією було створено статутний фонд у розмірі 100 000 грн. У 1995 році у зв'язку з розмежуванням сфер впливу в управлінні майном комунальної власності району було прийнято рішення №6/4 від 11.06.1999 року про передачу КВКП «Любомльводоканал»у комунальну власність міста, тобто підприємство було передано територіальній громаді м. Любомль разом із статутним фондом. У грудні 2005 року статут підприємства був приведений у відповідність вищезгаданому рішенню та Господарському кодексу України. КВКП «Любомльводоканал»знаходилось на спрощеній системі оподаткування з 2002 року по даний час включно. За зазначений період будь-яких змін в правовому полі щодо Указу Президента, Закону України «Про власність»не проходило. Змінювались лише трактування законодавства Державною податковою інспекцією. КВКП «Любомльводоканал»є власністю територіальної громади, а не юридичної особи міської ради. Відповідно до статі 8 ГК України держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, тому не можуть бути суб'єктами як малого так і великого підприємства, а тому їм не може належати майно або його частка. Міська рада здійснює управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки через систему організаційно - господарських повноважень, територіальних громад та органів місцевого самоврядування, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання. Відповідно до статті 31 Закону України «Про власність» до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Отже, майно, в тому числі статутний фонд належить державі в суб'єкті територіальної громади та розпорядником якого є сесія депутатів відповідної громади, що й зазначено в Статуті підприємства. Підприємство має право розпоряджатись майном тільки з дозволу органу управління, зазначеного в рішенні сесії Любомльської міської ради, а власник майна - територіальна громада м. Любомль. Основним показником діяльності підприємства є надання послуг та отримання прибутку, який залишається у розпорядженні трудового колективу підприємства та жодні відсотки не перераховуються до міської ради.

Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення, посилається, зокрема на те, що Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов'язані з застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Частиною 4 статті 7 даного Указу визначено, що його дія не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частини, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків. Відповідно до узагальнюючого податкового роз'яснення, затвердженого Наказом ДПА України від 23.06.2006 року №352, державне підприємство згідно з ст.ст. 63,73,74 Господарського кодексу України є підприємством, що діє на основі державної власності утворюється уповноваженим органом державної влади і майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Комунальне підприємство - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління. Отже, незалежно від наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка в цих - підприємствах перевищує 25 відсотків. Уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємництва. Частиною першою статті 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання. Згідно з Статутом - КВКП «Любомльводоканал»засноване Любомльською міською радою на основі комунальної власності територіальної громади. Відповідно до Статуту КВКП «Любомльводоканал»у статутному фонді (100 000 грн.) не має часток (паїв) інших засновників, частка Любомльської міської ради становить - 100 відсотків. ДПА України в порядку, встановленому законом, надає податкові роз'яснення відповідно до п.4 ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Представник відповідача у судових засіданнях просить постанову Господарського суду Волинської області від 07.02.2007р. у справі № 03/120/17-2А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав правомірності і обґрунтованості постанови.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Обставини, що мають значення для справи, які встановлені судом першої інстанції:

КВКП «Любомльводоканал»подало позов (з врахуванням зміни позовних вимог) до господарського суду про зобов’язання Любомльської МДПІ видати свідоцтво про право сплати єдиного податку та перевести КВКП «Любомльводоканал»на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2007р.

8 листопада 2006 року КВКП «Любомльводоканал»звернулось до Любомльської МДПІ із заявою про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку, в якій просило перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 2007 року за ставкою єдиного податку 10 відсотків (а.с.8).

Листом від 20.11.2006р. № 4558/15-113-2 Любомльська МДПІ за підписом начальника МДПІ Костюк І.М. повідомила директора КВКП «Любомльводоканал»Півнюка А.А. про те, що заява про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку розглянута і їх підприємство з 01.01.2007р. не буде переведено на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, дія Указу Президента України від 03 липня 1998 року на зазначені підприємства не поширюється (а.с.7).

Рішенням Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 24.12.1991р. № 260 «Про розмежування майна між суб'єктами комунальної власності»було вирішено передати у власність області, районів та міст обласного підпорядкування. Згідно з переліком, затвердженим вказаним рішенням, у власність районів було передано житлово-комунальне господарство, житловий та нежитловий фонд, житлово-комунальні, житлово-експлуатаційні, ремонтно-будівельні та інші організації, пов'язані з обслуговуванням та експлуатацією цього житлового фонду (а.с.а.с.84-85).

Рішенням Виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів № 59 від 03.04.1992р. «Про зміни в розмежуванні майна між суб'єктами власності»було вирішено передати майно з обласної комунальної власності у відання міст обласного підпорядкування і районів - підприємств і підрозділів Обласного виробничого об'єднання водопровідно-каналізаційного господарства «Волиньводоканал»...(а.с.26).

Відповідно до Загальних положень та розділу «Майно підприємства»Статуту Любомльського водопровідно-каналізаційного підприємства «Любомльводоканал», зареєстрованого Любомльською районною державною адміністрацією 22.10.1992р., підприємство є державним комунальним; власником підприємства є Любомльська районна державна адміністрація; майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання (а.с.а.с.27-31).

Любомльске управління водопровідно-каналізаційного підприємства взято на облік, як платник податків від 08.02.1993р. у Любомльській МДПІ, що підтверджується довідкою від 14.08.2000р. № 2049 (а.с.32).

Рішенням Любомльської районної ради від 11.06.1999 року № 6/4 «Про розмежування сфер впливу по управлінню майном комунальної власності району»було вирішено розмежувати комунальну власність району на районну та міську комунальну власність згідно додатків №1 та №2 (а.с.9).

В додатку №1 до вказаного рішення у «Переліку підприємств міської та районної комунальної власності та заснованих на їх базі товариств, з керівниками яких погоджуються контракти головою районної ради та районної державної адміністрації»значиться Любомльський «Водоканал»(а.с.10).

Згідно з пунктом 1.1 розділу І «Загальні положення»та пунктів 3.5,3.6 розділу III «Майно підприємства»Статуту Комунального водопровідно-каналізаційного підприємства «Любомльводоканал», затвердженого рішенням сесії Любомльської міської ради без зазначення номера і дати та зареєстрованого 09.12.2005р. державним реєстратором, Комунально водопровідно-каналізаційне підприємство «Любомльводоканал»засноване Любомльською міською радою (далі «Засновник») на основі комунальної власності територіальної громади у відповідності із Законами України «Про власність», «Про місцеве самоврядування в Україні»та Господарського кодексу України; для організації діяльності «Підприємства»створюється статутний фонд в розмірі 100 000 грн. шляхом перерахунку «Засновником»грошових коштів або передача інших активів; власником майна «Підприємства»є територіальна громада Любомля (а.с.а.с.11-15).

Відповідно до довідки № 3904 «Про включення до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України»від 02.07.1997р. та довідки №24 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 12.12.2005р. формою власності за КФВ КВКП «Любомльводоканал»є комунальна власність, організаційно-правовою формою за КОПФ і є комунальне підприємство (а.с.36-37).

З 2002 року по 2006 рік включно Любомльське водопровідно-каналізаційне підприємство «Любомльсводоканал», Водопровідно-каналізаційне підприємство «Любомльводоканал», КВКП «Любомльводоканал»знаходилось на спрощеній системі оподаткування, про що свідчать свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою №43 від 07.12.2001р.. №0310000044 від 26.12.2002р., №0310000049 від 19.12.2003р., №0310000079 від 15.12.2004р. та №0310000115 від 30.12.2005р. (а.с.а.с.16-20).

Довідкою №10 від 12.01.2007р. КВКП «Любомльводоканал»та розрахунком сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за IV квартал 2006 року стверджується, що за 12 місяців 2006 року на КВКП «Любомльводоканал»працювало 33 чоловіка (середньооблікова чисельність працюючих), обсяг виручки від наданих послуг становить 569749 грн. (виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору) (а.с.а.с.33-34).

Довідкою Любомльської міської ради № 03 від 15.01.2007р. стверджується, що закріплене за КВКП «Любомльводоканал»майно на праві господарського відання належить територіальній громаді м. Любомль та в балансі юридичної особи Любомльської міської ради не відображається (а.с.З5).

Як вбачається з балансу міської ради за 2006 рік, переліку основних засобів, які знаходяться на балансі міської ради станом на 01.01.2007р. (а.с.а.с.58-64), фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва станом на 01.01.2007р. та інвентаризаційного опису основних засобів КВКП «Любомльводоканал»(а.с.65-69), основні засоби КВКП Любомльводоканал»значаться на обліку у позивача і в балансі міської ради не значаться.

Довідкою Любомльської міської ради № 42 від 05.02.2007р. стверджується, що кошти до статутного фонду КВКП «Любомльводоканал»відповідно до пункту 3.5 Статуту підприємства не перераховувались, а підприємство було засновано на майні територіальної громади, переданому з комунальної власності району відповідно до рішення № 6/4 від 11.06.1999р. (а.с.71).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Апеляційний господарський суд при прийнятті ухвали у даній справі погоджується з наступним мотивуванням постанови суду першої інстанції.

Статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. № 727/98, із змінами і доповненнями, (далі Указ) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує - 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Частиною 4 ст.7 даного Указу встановлено, що дія його не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до п.14 та п.17 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу” на державну податкову інспекцію, крім інших, покладено функції розгляду звернення громадян, підприємств, установ, організацій з питань оподаткування, а також надання відповіді на запити платників податків, з додержанням вимог, встановлених Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порядок, види і компетенція видання податкових роз’яснень визначена пп.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктами малого підприємництва з державною, комунальною та іншими формами власності, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Узагальнюючого податкового роз’яснення щодо застосування положень Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 7257/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 23.06.2006р. №352 - статтею 1 Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(в редакції Указу від 28 червня 1999 року N 746/99) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Одночасно частиною четвертою статті 7 Указу визначено, що його дія не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Для з’ясування питання поширення дії Указу на підприємства, засновані на державній та комунальній власності, слід враховувати, що державне підприємство згідно з положеннями Господарського кодексу України є підприємством, що діє на основі державної власності, утворюється уповноваженим органом державної влади і майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління (статті 63, 73, 74).

Комунальне підприємство - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління (статті 63, 78 зазначеного Кодексу).

Отже, незалежно від наявності чи відсутності статутного фонду, єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів. Тобто, їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків.

Враховуючи поняття суб'єкта малого підприємництва, наведене у статті 1 Указу, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами малого підприємництва.

Крім того, частиною першою статті 8 Господарського кодексу України передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання.

Таким чином, оскільки засновники (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) державних та комунальних підприємств не є суб'єктами малого підприємництва і їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків, дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»на зазначені підприємства не поширюється.

Як встановлено судом першої інстанції, і це вбачається з матеріалів справи та не оспорюється позивачем, відповідно до Статуту позивача джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески «Засновника».

Отже, в статутному фонді даного підприємства часток (паїв) інших засновників немає, тому частка Любомльської міської ради становить 100 відсотків.

Відповідно до частини 4 статті 2, статті 31 та частини 2 статті 32 Закону України «Про власність»від 07.02.1991р., з подальшими змінами та доповненнями, власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна; до державної власності належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність); суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Як уже було зазначено вище, позивач КВКП «Любомльводоканал»є комунальним підприємством з комунальною власністю і засновником його є Любомльська міська рада (орган місцевого самоврядування) (а.с.12).

Частиною 1 статті 8 та частинами 1,3,5 статті 24 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання; управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління; суб'єктами господарювання комунального сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише комунальної власності, а також суб'єкти, у статутному фонді яких частка комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів; органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки.

У ст.1 Указу зазначено, що спрощена система господарювання, обліку та звітності запроваджується саме до суб'єктів малого підприємництва. Але в статті 7 Указу передбачається, що дія цього Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать засновникам, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.

Виходячи із вимог статтей 63, 73, 74, 78 ГК України, державне підприємство є підприємство, що діє на основі державної власності, утворюється уповноваженим органом державної влади і майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Комунальне підприємство - це підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, утворюється органом, який є представником громади і виконує його функції та майно якого закріплюється за ним на праві господарського відання або на праві оперативного управління.

Як вбачається з пункту 3.5 розділу III Статуту КВКП «Любомльводоканал», статутний фонд в розмірі 100 000 грн. створюється шляхом перерахунку «Засновником»(Любомльською міською радою) грошових коштів або передача інших активів (а.с.15).

Тобто, частка у статутному фонді позивача (КВКП «Любомльводоканал») - Любомльської міської ради, яка є юридичною особою (а.с.73) та платником податків (а.с.55-56), але не є суб'єктом малого підприємництва, становить 100 відсотків.

З наведеного вбачається, що засновником КП «Наше місто»є Любомльська міська рада, яка не є суб’єктом малого підприємництва і її частка в підприємстві перевищує 25 відсотків.

У зв’язку з вищенаведеним апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що дія Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»на КВКП «Любомльвдоканал»не поширюється.

Згідно із ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об’єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність оспореного рішення Любомльської МДПІ про відмову у видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку з 01.01.2007 року та переведення на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, викладеного в листі позивача та наявність передбачених законодавством підстав для видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку з 01.01.2007 року та переведення на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2007 року.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -

Львівський апеляційний господарський УХВАЛИВ:

1. Залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

Дана ухвала набирає законної сили і може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 КАС України.

Дана ухвала складена в повному обсязі 21.05.2007р.

Головуючий - суддя Процик Т.С.

суддя Галушко Н.А.

суддя Юрченко Я.О.