ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2017 року

Справа № 914/1603/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Сибіга О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017

у справі

№914/1603/16 Господарського суду Львівської області

за позовом

Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1"

третя особа

Національна акціонерна компанія "Надра України"

про

розірвання договору про спільну діяльність від 25.04.2003 №147

за участю представників сторін:

від позивача:

не з'явився;

від відповідача:

Ільків О.В., дов. б/н від 04.05.2017;

від третьої особи:

не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2016 у справі №914/1603/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 у справі №914/1603/16 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволені позовні вимоги. Розірвано договір №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 (нова редакція, згідно Додаткової угоди №02/04 від 28.08.2014), укладений між Дочірнім підприємством Національної акціонерної компанії "Надра України" "Західукргеологія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд - 1". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити судове рішення місцевого господарського суду без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 13.06.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

14.06.2017 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Шевченківського районного суду м.Львова.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2017 задоволено вищезазначене клопотання в порядку приписів ст. 74¹ ГПК України; задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги та відкладено її розгляд.

03.07.2017 до Вищого господарського суду України від позивача надійшло електронне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги.

Зазначене клопотання судовою колегією Вищого господарського суду України відхиляється з огляду на скорочені строки розгляду касаційних скарг, встановлені ст. 111⁸ ГПК України та з урахуванням того, що вже відкладався розгляд касаційної скарги по даній справі та з огляду на те, що явка уповноважених представників сторін не визнавалась обов'язковою.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 03.07.2017 представник відповідача був присутній в режимі проведення відеоконференції. Позивач та третя особа уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога про розірвання договору про спільну діяльність від 25.04.2003 №147, укладеного між Національної акціонерної компанії "Надра України "Західукргеологія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1", предметом якого є спільна діяльність учасників, які беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою забезпечення здійснення власником спеціального дозволу геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки та/або промислової розробки ділянки надр на Тинівському родовищі в межах програми спільної діяльності; реалізації видобутих вуглеводнів в процесі дослідно-промислової розробки та отримання прибутку учасниками (в редакції Додаткової угоди від 28.08.2014 №02/14).

За приписами ст. 54 ГПК України позивач в позовній заяві, у тому числі, викладає обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначає докази, що підтверджують позов; надає обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Позов обґрунтовано приписами ст.ст. 77, 190, п. 2 ст. 651, ст.ст. 1130-1133, 1135-1136, 1141 ЦК України, ч. 4 ст. 176 ГК України, ст.ст. 22, 49 Закону України "Про нафту і газ" від 12.07.2001 №2665-III, приписами податкового законодавства, яке діяло в період спірних правовідносин. При цьому позивач посилається на відповідні положення вищезазначеного договору, зокрема, на пункти 3.4.1-3.4.4, 3.4.7, 3.4.8, 3.4.11, наполягає на тому, що за результатами звернення за наданням документів не отримував жодної відповіді. В якості підстав для розірвання договору позивач зазначив в позові випадки, передбачені в п.п. 11.3.5, 11.3.6 договору.

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що в спірних правовідносинах договір припинив свою дію з 14.05.2016 і на момент надходження позову до суду (09.06.2016) вже не діяв, оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами від 14.05.2002 №1906, власником якого є ДП НАК "Надра України "Західукргеологія", був виданий на строк до 14.05.2016, а новий дозвіл на момент розгляду справи позивачем не отримано. Судом констатовано, що неможливо розірвати договір, дію якого припинено. При цьому судове рішення не містить обґрунтування в частині підстав позову (зокрема, стосовно пунктів 11.3.5 та 11.3.6 договору) і відповідно не містить висновків щодо прийняття або відхилення доказів, які подавались до господарського суду першої інстанції учасниками судового процесу.

Господарський суд апеляційної інстанції з аналізу умов вищезазначеного договору дійшов висновку, що закінчення терміну дії спеціального дозволу на користування надрами стає підставою для припинення договору про спільну діяльність тільки у тому випадку, якщо протягом двох років з дня закінчення терміну його дії він не буде продовженим.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач не організовував проведення засідань Комітету з управління та не надавав іншим учасникам звітні документи згідно з формами та в терміни визначені договором, що з огляду на п.п. 11.3.5 та 11.3.6 договору є підставою для розірвання договору про спільну діяльність.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 111⁵ ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Рішення з господарського спору повинне прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно зі ст. ст. 4², 4³ ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи (ст. 4⁷ ГПК України).

Відповідно до ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При з'ясуванні фактичних обставин в спірних правовідносинах, апеляційним господарським судом не надано комплексної оцінки наявним матеріалам справи, зокрема, долученому до матеріалів справи на стадії розгляду справи в суді першої інстанції протоколу комітету з управління спільною діяльністю від 28.10.2015 (т. 1, а.с. 102-107). При цьому апеляційною інстанцією зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази проведення відповідачем інших комітетів окрім тих, що проводились 15.05.2014, 19.11.2014 та 08.04.2015.

Крім того скаржник зазначає, що поза увагою суду залишилось те, що 05.12.2015 він надсилав на адресу ДП "Західукргеологія" лист №04/12-01 від 04.12.2015 щодо проведення комітету з управління договору №147 про спільну діяльність від 25.04.2003 разом з копіями звітних документів, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т. 1, а.с. 108-110), проте зазначений лист повернувся на адресу ТОВ "Нафтогазрембуд-1" без вручення у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Не в повному обсязі встановлені судами обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність/відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, тобто, спір вирішено при недостатньому дослідженні фактичних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та ненаданні цим обставинам відповідної правової оцінки.

В силу приписів ст. 111⁷ ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ст. 111⁹ ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, оцінити подані учасниками судового процесу докази з висновками щодо їх врахування або відхилення, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазрембуд-1" - частково задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 та рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2016 у справі №914/1603/16 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя (доповідач)

І.В. Алєєва

Суддя

Т.Б. Дроботова

Суддя

О.М. Сибіга