open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem
Справа № 703/1677/17

2/703/1100/17 .

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2017 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Харченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Голов’ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання прав власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Голов’ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 31 травня 2011 року помер її батько ОСОБА_2, після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з будинку з надвірними спорудами по вул. Набережна, 8 в с. Гуляйгородок Смілянського району Черкаської області. Державним нотаріусом їй відмовлено в оформленні права на спадщину та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв’язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинок, а право власності на нього не зареєстровано належним чином, тому вона змушена звернутися до суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на житловий будинок та надвірні будівлі в порядку спадкування за законом після смерті батька.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з’явилися, надіслали до суду заяву, згідно якої просять справу розглядати без їх участі, на задоволенні позовних вимог наполягали.

Представник Голов’ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з’явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі представника Голов’ятинської сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 57 ЦПК України визначено, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 64 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: у тому числі визнання права.

31 травня 2011 року помер ОСОБА_2, що пітверджується свідоцтвом про смерть, серії 1-СР №162126, яке видане 2 червня 2011 року виконавчим комітетом Голов’ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-СР №302475 виданого 22 січня 1974 року батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.9).

З довідки виконавчого комітету Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області №627 від 22 грудня 2016 року вбачається, що за померлим ОСОБА_2 рахується будинковолодіння в с. Гуляйгородок вул. Набережна, 8 Смілянського району Черкаської області, в якому він проживав та був зареєстрований до дня смерті та являвся головою господарства (а.с.12).

З технічного паспорта на будинок вбачається, що спадкове будинковолодіння знаходиться за адресою вул. Набережна, 10 с. Гуляйгородок Смілянського району Черкаської області (а.с. 16-18).

З довідки виконавчого комітету Голов'ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області №279 від 25 травня 2017 року вбачається, що в зв'язку з зміною нумерації будинків по с. Гуляйгородок в 1994 році, домоволодінню, власником якого був ОСОБА_2 присвоєно адресу вул. Набережна, 8 с. Гуляйгородок Смілянського району Черкаської області (а.с.14).

Із матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу звернулася ОСОБА_1 ОСОБА_4 звернувся із заявою про відмову від прийняття спадщини (а.с. 25,30).

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особа яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов’язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1270 ЦК України визначено, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Постановою приватного нотаріуса Смілянського міського нотаріального округу від 17 травня 2017 року відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом в зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на будинок №8 по вул. Набережна в с. Гуляйгородок Смілянського району Черкаської області(а.с.15).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до ст.128 ЦК в ред. 1963 року право власності (право оперативного управління) виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін’юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445(з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

Додатками №32 та №33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на житловий будинок.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року №105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалося рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, більшість громадян своє право власності в БТІ не зареєстрували (не оформили).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56 передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Статтею 131 ЦК 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Стаття 132 ЦК 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

За таких обставин суд вважає доведеними позивачем обставини щодо належності на праві приватної власності будинку №8 по вул. Набережна в с. Гуляйгородок Смілянського району Черкаської області спадкодавцю на підставі записів в погосподарській книзі №6, що вбачається із довідки виконавчого комітету Голов’ятинської сільської ради Смілянського району Черкаської області №627 від 22 грудня 2016 року та за умови своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 визнає за позивачем право власності на вказане будинковолодіння та надвірні споруди, які є його принаналежністю.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 8, 10, 15, 57, 58, 60, 61, 64, 179, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, ст.ст. 128, 131, 132 ЦК в ред.1963 року, ст.ст. 15, 16, 181, 392, 1216, 1217, 1218, 1268, 1270 ЦК України, ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5, -

вирішив:

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 на житловий будинок №8 з надвірними будівлями та спорудами по вул. Набережна в с. Гуляйгородок Смілянського району Черкаської області, що згідно технічного паспорта складається із житлового будинку під літерою «А», веранда під літерою «а», прибудова під літерою «а І », прибудова під літерою «а ІІ », сарай під літерою «Б», навіс під літерою «Н», погріб під літерою «П», туалет під літерою «Т», сітка дротяна «№1».

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 10 днів з дня його проголошення, особами, які не були присутніми під час проголошення рішення суду, протягом 10 днів з дня його отримання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий О.П.Опалинська

Джерело: ЄДРСР 67559597
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку