2/296/906/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" квітня 2017 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря Галіцької А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Національного юридичного університету імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за державним кредитом для здобуття вищої освіти, -

В С Т А Н О В И В :

Національний юридичний університет імені ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначив, що на підставі Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, між Національною юридичною академією України імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено дві угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти:

- угода № 4 від 26.12.2003 року, згідно якої навчальний заклад надав відповідачу цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямом підготовки (спеціальністю) правознавство за денною формою навчання у розмірі 5 500,00 грн. за 4 семестр 2003-2004 навчального року;

- угода № 14 від 06.12.2004 р., згідно якої навчальний заклад надав одержувачу цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямом підготовки правознавство за денною формою навчання у розмірі 3 000,00 грн. на 6 семестр 2004-2005 навчального року.

Університет виконав всі свої обов’язки, передбачені угодами, проте відповідач своїх зобов’язань по поверненню кредиту не виконав, а тому Університет просить суд стягнути з ОСОБА_2 суму боргу, відсотки, пеню та інфляційні витрати.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу розглянути за його відсутністю.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав посилаючись на те, що з 2007 року по 2013 рік працював у державній установі, що відповідає вимогам п. 6.4 укладених угод, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, пояснив, що у відповідності до п. 22-1 «Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, одержувач кредиту, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом. Одержувачу кредиту, який має двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом. У разі народження дитини під час повернення кредиту одержувач кредиту звільняється від сплати відсотків за користування кредитом з дати народження першої дитини; з дати народження другої дитини - за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом.

Оскільки у відповідача 10.06.2008 р. народилась перша дитини, а 25.01.2017 р. народилась друга дитина, то він повністю звільняється від сплати відсотків за користування кредитом з дати народження першої дитини, а 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом погашається за рахунок бюджетних коштів з 25.01.2017 р.

Суд, з’ясувавши позицію позивача, вислухавши відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

26.12.2003 року, між Національною юридичною академією України імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду № 4 згідно якої навчальний заклад надав відповідачу цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямом підготовки (спеціальністю) правознавство за денною формою навчання у розмірі 5500,00 грн. за 4 семестр 2003-2004 навчального року;

06.12.2004 року між Національною юридичною академією України імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду № 14 згідно якої навчальний заклад надав одержувачу цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямом підготовки правознавство за денною формою навчання у розмірі 3000,00 грн. на 6 семестр 2004-2005 навчального року.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.4 угоди від 26 грудня 2003 року № 4 та угоди від 06 грудня 2004 року № 14 одержувач кредиту зобов’язаний повернути протягом 15 років всю суму наданого навчальним закладом кредиту та три відсотки річних за користування кредитом після закінчення навчання, починаючи з дванадцятого місяця, а у разі відрахування одержувача кредиту із навчального закладу починаючи з третього місяця після відрахування. За наявності обставин, що є підставою для звільнення одержувача кредиту від повернення кредиту, надавати щорічно навчальному закладу після закінчення навчання відповідний підтвердний документ про такі обставини.

Відповідно до п. 6.4 угоди від 26 грудня 2003 року № 4 та угоди від 06 грудня 2004 року № 14 кредит та відсотки за користування ним не повертаються у разі відпрацювання одержувачем кредиту не менше 5 років після закінчення навчального закладу в державному або в комунальному закладі чи установі в сільській місцевості.

Як вбачається з витягу з наказу Національної юридичної академії України імені ОСОБА_1 від 21 червня 2007 року № 261-С ОСОБА_2 присвоєну кваліфікацію юриста-спеціаліста з врученням диплому та відрахувати з академії у зв’язку з закінченням навчання з 21 червня 2007 року.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 р. № 2213-р Національна юридична академія України імені ОСОБА_1 реорганізована в Національний університет «Юридична академія України імені ОСОБА_1».

Наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2013 р. № 1697 Національний університет «Юридична академія України імені ОСОБА_1» перейменовано в Національний юридичний університет імені ОСОБА_1.

Із наданих до позовної заяви документів вбачається, що позивачем неодноразово надсилалися на адресу відповідача вимоги щодо сплати заборгованості за отримані освітні послуги.

В рахунок погашення кредиту відповідач сплатив кошти за угодою №4 від 26 грудня 2003 року – 567,00 грн. та за ОСОБА_3 №14 від 06 грудня 2004 року – 377,84 грн.

У судовому засіданні та у своїх запереченнях відповідач пояснив, що на листи щодо вимоги сплати існуючої заборгованості за освітні послуги він відповідав про виконання ним п. 6.4 угоди від 26 грудня 2003 року № 4 та угоди від 06 грудня 2004 року № 14 в частині роботи в державному закладі, а тому кредит та відсотки за користування ним не повертаються.

Відповідач надав копії листів до позивача від 21 вересня 2009 року та від 04 липня 2012 року про виконання ним умов п.6.4 вказаних угод та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 09 липня 2012 року.

Згідно з довідкою, виданою начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Житомирської області від 20 квітня 2012 року, ОСОБА_2 з 16 квітня 2007 року по 20 квітня 2012 року працював в органах прокуратури Житомирської області.

Відповідно до п. 26 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, одержувач кредиту, який після закінчення вищого навчального закладу пропрацював за фахом не менше ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі у сільській місцевості, кредит та відсотки за користування ним не повертає, що підтверджується щороку на момент оплати довідкою з місця роботи.

Такі ж самі підстави для неповернення кредиту передбачені і пунктами 6.4 укладених з відповідачем ОСОБА_3 (№ 4 від 26 грудня 2003 року та угоди № 14 від 06 грудня 2004 року), згідно яких кредит та відсотки за користування кредитом не повертаються у разі відпрацювання одержувачем кредиту не менше 5 років після закінчення навчального закладу в державному або комунальному закладі чи установі в сільській місцевості.

Згідно п. 26 Порядку та пунктів 6.4 угод № 4 від 26 грудня 2003 року та угоди № 14 від 06 грудня 2004 року, підставою для звільнення одержувача кредиту від повернення кредиту та відсотків за користування ним є його робота після закінчення вищого навчального закладу за фахом не менше ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі саме у сільській місцевості. Ні постанова Кабінету Міністрів, ні укладені з відповідачем ОСОБА_3 не містять посилання на відпрацювання одержувачем кредиту не менше 5 років «в державній чи комунальній установі у будь-якій місцевості». Єдиною підставою звільнення відповідача від повернення кредиту та відсотків за користування ним є його робота за фахом за двох умов: по-перше, у сільській місцевості, а по-друге, у державному чи комунальному закладі чи установі.

Як встановлено з матеріалів справи, після закінчення в червні 2007 року вищого навчального закладу відповідач в сільській місцевості не працював.

Згідно трудової книжки та наданої відповідачем довідки прокуратури Житомирської області він з 16 квітня 2007 року до 25 травня 2013 року працював на різних посадах в прокуратурі Житомирської області. Звільнений наказом від 25.05.2013 року. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Відповідач не заперечує, що не працював в сільській місцевості. Ні прокуратура Житомирської області ані її відокремлені підрозділи не знаходяться в сільській місцевості.

Враховуючи зазначене, відповідач не звільняється від повернення кредиту та відсотків за користування ним на підставі п. 6.4 угоди від 26 грудня 2003 року № 4 та угоди від 06 грудня 2004 року № 14.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 22 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти сума кредиту повертається із сплатою 3 відсотків річних протягом 15 років, починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі, до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним.

Одержувач кредиту на навчання за рахунок Державного бюджету України повертає кредит та відсотки за користування ним через вищий навчальний заклад на рахунки Міністерства освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебуває вищий навчальний заклад, з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету України.

Згідно угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти № 4 від 26.12.2003 року відповідач отримав кредит у розмірі 5 500 грн. та за умовами п. 6.1 цієї угоди зобов'язаний до 31 грудня кожного року повертати 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та три відсотки за користування ним, починаючи з травня 2007 р., тобто щороку до 31 грудня повертати 366,67 грн. (5 500 : 15) та три відсотки річних за користування кредитом, що складає 165,00 грн. (5 500 : 100 х 3). Тобто, за умовами цієї ОСОБА_3 1/15 частина кредиту та відсотків за користування кредитом вважаються непогашеними у разі їх несплати до 31 грудня поточного року.

Звертаючись до суду з позовом та подальшою заявою про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом та пеню станом на 06 липня 2016 року.

Враховуючи, що згідно угоди № 4 від 26.12.2003 р. відповідач зобов'язаний повертати кредит з травня 2007 р., станом на 06.07.2016 р., на яке позивачем зроблено розрахунок заборгованості, відповідач був зобов'язаний:

- повернути кредит: до 31.12.2007 р. у сумі 244,48 грн., до 31.12.2008 р. - 366,72 грн., до 31.12.2009 р. - 366,72 грн., до 31.12.2010 р. - 366,72 грн., до 31.12.2011 р. - 366,72 грн., до 31.12.2012 р. - 366,72 грн., до 31.12.2013 р. - 366,72 грн., до 31.12.2014 р. - 366,72 грн., до 31.12.2015 р. - 366,72 грн., тобто всього станом на 01.01.2016 р. – 2 811, 52 грн. З них відповідачем сплачено у 2008 році 567 грн., а тому загальна сума неповерненого відповідачем кредиту за угодою № 4 від 26.12.2003 р. становить – 2 244,52 грн.

- сплатити відсотки за користування кредитом: за 2007 рік до 31.12.2007 р. - 110,00 грн., за 2008 рік до 31.12.2008 р. - 147,96 грн., за 2009 рік до 31.12.2009 р. - 147,96 грн., за 2010 рік до 31.12.2010 р. - 147,96 грн., за 2011 рік до 31.12.2011 р. - 147,96 грн., за 2012 рік до 31.12.2012 р. - 147,96 грн., за 2013 рік до 31.12.2013 р. - 147,96 грн., за 2014 рік до 31.12.2014 р. - 147,96 грн., за 2015 рік до 31.12.2015 р. - 147,96 грн., тобто всього станом на 01.01.2016 р. - 1 232,03 грн. З них відповідачем сплачено у 2008 році 254 грн., а тому загальна сума несплачених відсотків за угодою № 4 від 26.12.2003 р. становить – 978,03 грн.

Згідно угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти № 14 від 06.12.2004 року, відповідач отримав кредит у розмірі 3 000 грн. та за умовами п. 6.1 цієї угоди зобов'язаний до 31 грудня кожного року повертати 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та три відсотки за користування ним, починаючи з травня 2008 року, тобто щороку до 31 грудня повертати 200,04 грн. (11 000 : 15) та три відсотки річних за користування кредитом, що складає 78,72 грн.

Тобто, станом на 01.01.2016 р., на яке позивачем зроблено розрахунок заборгованості, відповідач за угодою № 14 від 06.12.2004 р. був зобов'язаний:

- повернути кредит: до 31.12.2008 р. у сумі 133,36 грн., до 31.12.2009 р. - 200,04 грн., до 31.12.2010 р. - 200,04 грн., до 31.12.2011 р. - 200,04 грн., до 31.12.2012 р. - 200,04 грн., до 31.12.2013 р. - 200,04 грн., до 31.12.2014 р. - 200,04 грн., до 31.12.2015 р. - 200,04 грн., тобто всього станом на 01.01.2016 р. - 1 533,64 грн.;

- сплатити відсотки за користування кредитом: за 2008 рік до 31.12.2008 р. - 59,06 грн., за 2009 рік до 31.12.2009 р. - 78,72 грн., за 2010 рік до 31.12.2010 р. - 78,72 грн., за 2011 рік до 31.12.2011 р. - 78,72 грн., за 2012 рік до 31.12.2012 р. - 78,72 грн., за 2013 рік до 31.12.2013 р. - 78,72 грн., за 2014 рік до 31.12.2014 р. - 78,72 грн., за 2015 рік до 31.12.2015 р. - 78,72 грн., тобто всього станом на 01.01.2016 р. - 656,02 грн.

У відповідності до п. 22-1 «Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, одержувач кредиту, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом. Одержувачу кредиту, який має двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом. У разі народження дитини під час повернення кредиту одержувач кредиту звільняється від сплати відсотків за користування кредитом з дати народження першої дитини; з дати народження другої дитини - за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом.

Оскільки у відповідача 10.06.2008 р. народилась перша дитини, а 25.01.2017 р. народилась друга дитина, то він повністю звільняється від сплати відсотків за користування кредитом з дати народження першої дитини, а 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом погашається за рахунок бюджетних коштів з 25.01.2017 р.

Та обставина, що відповідач протягом 2011-2014 років відповідно до п. 221 Порядку щороку на момент сплати суми зобов'язань і відсотків за кредитом не надавала позивачу довідку про склад сім'ї, засвідчену в установленому порядку копію свідоцтва про народження дитини, не впливає на висновок суду, оскільки зазначені документи надані відповідачем на час розгляду спору судом, а передбачений п. 221 Порядку строк надання документів не є присічним. Несвоєчасне надання відповідачем документів, на підставі яких він відповідно до п. 221 Порядку звільняється від сплати відсотків за користування кредитом, не позбавляє його права з дати народження першої дитини не сплачувати відсотки за користування кредитом, а з дати народження другої дитини – на погашення 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом за рахунок бюджетних коштів.

Зазначений висновок суду ґрунтується і на положеннях частин 4 та 5 ст. 11 Закону України від 05.02.1993 р. № 2998-XII «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (в редакції Закону України від 15.01.2009 р. № 876-VI), згідно яких молоді громадяни, які не мають дітей, сплачують кредит з відсотковою ставкою у розмірі три відсотки річних суми заборгованості за кредитом.

Молоді громадяни, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом. Молодим громадянам, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом, а молодим громадянам, які мають трьох і більше дітей, - 50 відсотків суми зобов'язань за кредитом.

Враховуючи, що відповідач з 10.06.2008 року – з дня народження своєї першої дитини звільнений від сплати відсотків за користування кредитом, а з 25.01.2017 – з дня народження своєї другої дитини відповідач звільнений від сплати 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом, вимоги позивача про стягнення з нього відсотків за користування кредитом за період з 10.08.2008 року по 31.12.2016 року не ґрунтуються на законі.

Тобто, відповідач не має заборгованості за відсотками за користування кредитом за угодою № 4 від 26.12.2003 р., оскільки у 2008 році відповідачем сплачено 254 грн. відсотків за користування цим кредитом – з переплатою 144,00 грн., що підтверджується розрахунками позивача.

- за угодою № 14 від 06.12.2004 року відповідач не має заборгованості, оскільки у 2008 році відповідачем сплачено 170,00 грн. відсотків за користування цим кредитом – з переплатою 110,94 грн., що також підтверджується розрахунками позивача.

Заперечуючи проти позову, як на одну з підстав відмови у позові, відповідач в запереченнях на позовну заяву посилався на пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 19.03.2014 р. (справа № 6-20цс14), від 24.09.2014 р. (справа № 6-103цс14), від 29.10.2014 р. (справа № 6- 169цс14), від 12.11.2014 р. (справа № 6-167цс14), від 03.06.2015 року (справа № 6-31цс15) перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності щодо кожного з платежів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду 28 квітня 2016 року.

Враховуючи, що за умовами п. 6.1 обох ОСОБА_3 про надання цільового державного кредиту для здобуття вищої освіти № 4 від 26.12.2003 р., № 14 від 06.12.2004 р.) відповідач зобов'язаний до 31 грудня кожного року повертати 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та три відсотки за користування ним, відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України трирічний строк загальної позовної давності за вимогами про стягнення прострочених платежів з повернення кредиту за угодою №4 від 26.12.2003 р. сплинув:

- за простроченим платежем за 2008 рік у сумі 244,44 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2008 р., - 01 січня 2012 року;

- за простроченим платежем за 2009 рік у сумі 366,72 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2009 р., - 01 січня 2013 року;

- за простроченим платежем за 2010 рік у сумі 366,72 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2010 р., - 01 січня 2014 року;

- за простроченим платежем за 2011 рік у сумі 366,72 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2011 р., - 01 січня 2015 року;

- за простроченим платежем за 2012 рік у сумі 366,72 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2012 р., - 01 січня 2016 року.

Трирічний строк загальної позовної давності за вимогами про стягнення прострочених платежів з повернення кредиту за угодою № 14 від 06.12.2004 р. сплинув:

- за простроченим платежем за 2008 рік у сумі 133,36 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2008 р., - 01 січня 2012 року;

- за простроченим платежем за 2009 рік у сумі 200,04 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2009 р., - 01 січня 2013 року;

- за простроченим платежем за 2010 рік у сумі 200,04 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2010 р., - 01 січня 2014 року;

- за простроченим платежем за 2011 рік у сумі 200,04 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2011 р., - 01 січня 2015 року;

- за простроченим платежем за 2012 рік у сумі 200,04 грн., які відповідач зобов'язаний був сплатити у строк до 31.12.2012 р., - 01 січня 2016 року.

Трирічний строк загальної позовної давності щодо стягнення процентів за користування кредитом за угодою №4 від 26.12.2003 р. за період з травня 2007 р. по 31.12.2012 року у сумі 591,84 грн. та за угодою № 14 від 06.12.2004 р. за період з травня 2008 р. по 31.12.2012 року у сумі 373,94 грн. на час звернення позивача до суду в квітні 2016 року також сплинув.

Відповідно до частини третьої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

У разі якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності, про що роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.01.2013р. № 10-70/0/4-13 «Про окремі питання застосування строків позовної давності».

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 у запереченнях на позов від посилався на сплив позовної давності, суд вважає, що він заявив про застосування строку позовної давності. Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України заява відповідачем зроблена до ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11.02.2015 р. у справі № 6-246цс14 за змістом частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про застосування позовної давності за заявою відповідача зробленої під час розгляду справи в суді.

Враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом за період до 31 грудня 2012 року та відсотків за користування кредитом за період до 31 грудня 2012 року задоволенню не підлягають за спливом строку позовної давності.

Заборгованість відповідача в межах трирічного загального строку позовної давності, виходячи з заявлених позовних вимог, складає:

- за угодою №4 від 26.12.2003 р.: за простроченим платежем за 2013 рік, перебіг позовної давності за яким почався з 01 січня 2014 року - 366,72 грн., за простроченим платежем за 2014 рік - 366,72 грн., за простроченим платежем за 2015 рік - 366,72 грн., всього 1 100,16 грн.

- за угодою № 14 від 06.12.2004 р.: за простроченим платежем за 2013 рік - 200,04 грн., за простроченим платежем за 2014 рік - 200,04 грн., за простроченим платежем за 2015 рік - 200,04 грн., всього 600,12 грн., які підлягають стягненню з відповідача, оскільки він порушив умови ОСОБА_3 щодо своєчасного повернення кредиту.

Згідно пунктів 6.2 обох ОСОБА_3 (№4 від 26.12.2003 р., № 14 від 06.12.2004 р.) одержувач кредиту має право повертати кредит та відсотки за його користування щомісяця. Проте помісячне повернення кредиту не є обов'язком відповідача.

Відповідно до пунктів 7.2 обох ОСОБА_3 (№4 від 26.12.2003 р., № 14 від 06.12.2004 р.) у випадку ухилення одержувача кредиту від повернення кредиту чи відсотків за користування кредитом одержувач кредиту сплачує навчальному закладу пеню у розмірі подвійної кредитної ставки Національного банку України від неповернутої в строк суми.

Згідно розрахунків пені та позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню за своєчасно не повернуті суми кредиту за 2009 - 2016 роки та відсотки за користування ним станом на 01 травня 2016 року.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доводи відповідача про те, що пеня позивачем нарахована за 2009-2016 роки, в той час як вона має нараховуватися не більше ніж за 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, не ґрунтуються на законі.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій передбачений Господарським кодексом України. Зокрема, частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, яка є фізичною особою, Господарський кодекс України не розповсюджується.

Згідно правових позицій Верховного Суду України від 18.03.2015 р. у справі № 6-25цс15; від 24.06.2015 р. у справі № 6-738цс15, виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розд. V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини 3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність. Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю відповідної заяви сторони.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 у запереченнях на позов посилався на сплив позовної давності, суд дійшов висновку про застосування позовної давності за заявою відповідача і до вимог про стягнення пені.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 28 квітня 2016 року, пеня за прострочення повернення кредиту та відсотків за користування ним в межах строку спеціальної позовної давності має обчислюватися за період з 28 квітня 2015 р. по 28 квітня 2016 р.

В цей період облікова ставка Національного банку України складала:

з 04 березня 2015 р. по 28 серпня 2015 р. – 30,00%;

з 28 серпня 2015 р. по 25 вересня 2015 р. - 27,00%.

з 25 вересня 2015 р. по 30 жовтня 2015 р. - 22,00%;

з 30 жовтня 2015 р. по 18 грудня 2015 р. - 22,00%.

з 18 грудня 2015 р. по 29 січня 2016 р. - 22,00%.

з 29 січня 2016 р. по 27 травня 2016 р. - 19,00%.

з 04 березня 2016 р. по 04 березня 2016 р. - 22,00%.

В межах строку позовної давності заборгованість відповідача за кредитом складала:

- за угодою №4 від 26.12.2003 р. станом на 28 квітня 2015 року за простроченим платежами за 2013 та 2014 роки – 733,44 грн. (366,72 х 2), станом на 01 січня 2016 року за простроченим платежами за 2013 – 2015 роки – 1100,16 грн. (366,72 х 3).

- за угодою № 14 від 06.12.2004 р. станом на 28 квітня 2015 року за простроченим платежами за 2013 та 2014 роки – 400,08 грн. (200,04 х 2), станом на 01 січня 2016 року за простроченим платежами за 2013 – 2015 роки – 600,12 грн. (200,04 х 3).

Тобто, пеня за прострочення повернення кредиту за період з 28 квітня 2015 р. по 31 грудня 2015 року станом на 01 січня 2016 року (в межах заявлених позовних вимог) за угодою №4 від 26.12.2003 р. складає 264,44 грн.:

- за період з 28.04.2015 р. по 28.08.2015 р. - 148,30 грн. (733,44 грн. : 100% х 60,0% : 365 днів х 123 днів, де 733,44 грн. - сума заборгованості станом на 28.04.2015 р., 60,0% - подвійна облікова ставка НБУ, 123 днів - кількість днів прострочення у цей період);

- за період з 28.08.2015 р. по 25.09.2015 р. - 30,38 грн. (733,44 грн. : 100% х 54,00% : 365 днів х 28 днів);

- за період з 25.09.2015 р. по 31.12.2015 р. - 85,76 грн. (733,44 грн. : 100% х 44,00% : 365 днів х 97 днів);

Підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів за 2015 рік відсутні, оскільки платіж за 2015 рік відповідач зобов'язаний був здійснити в строк до 31.12.2015 р. і станом на 31.12.2015 р., на який позивачем зроблено розрахунок пені, факт ухилення відповідача від повернення кредиту ще був відсутній. Здійснене позивачем нарахування пені на суму повернення кредиту в 2015 році з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року не відповідає умовам пунктів 6.1 та 7.2 угоди №4 від 26.12.2003 р.

Пеня за прострочення повернення кредиту за період з 28 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року станом на 01 січня 2016 року (в межах заявлених позовних вимог) за угодою № 14 від 06.12.2004 р. складає 144,24 грн.:

- за період з 28.04.2015 р. по 28.08.2015 р. – 80,89 грн. (400,08 грн. : 100% х 60,0% : 365 днів х 123 днів, де 200,08 грн. - сума заборгованості станом на 28.04.2015 р., 60,0% - подвійна облікова ставка НБУ, 123 днів - кількість днів прострочення у цей період);

- за період з 28.08.2015 р. по 25.09.2015 р. - 16,57 грн. (400,08 грн. : 100% х 54,00% : 365 днів х 28 днів);

- за період з 25.09.2015 р. по 31.12.2015 р. - 46,78 грн. (400,08 грн. : 100% х 44,00% : 365 днів х 97 днів);

Підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів за 2015 рік відсутні, оскільки платіж за 2015 рік відповідач зобов'язаний був здійснити в строк до 31.12.2015 р. і станом на 31.12.2015 р., на який позивачем зроблено розрахунок пені, факт ухилення відповідача від повернення кредиту ще був відсутній. Здійснене позивачем нарахування пені на суму повернення кредиту в 2015 році з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року не відповідає умовам пунктів 6.1 та 7.2 угоди № 14 від 06.12.2004 р.

Підстави для нарахування пені за прострочення сплати трьох відсотків річних за обома Угодами відсутні, оскільки відповідач з 10 червня 2008 року звільнений від сплати процентів за користування кредитом, заборгованість за процентами в межах строку позовної давності відсутня.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах строку позовної давності:

- за угодою №4 від 26.12.2003 р.: заборгованість за кредитом за період 2013 - 2015 роки по 31.12.2015 р. - 1 100,16 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 28.04.2015 р. по 31.12.2015 р. - 264,44 грн., всього - 1 364,46 грн.;

- за угодою № 14 від 06.12.2004 р.: заборгованість за кредитом за період 2013 - 2015 років по 31.12.2015 р. - 600,12 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 20.07.2014 р. по 31.12.2014 р. - 144,24 грн., всього - 744,36 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Звертаючись до суду, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив стягнути з відповідача 16 619,77 грн., судом позовні вимоги задоволені частково - у розмірі 2 108,82 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування витрат по сплаті судового збору – 159,44 грн. (1378,00 х 2 108,82 : 18226,28).

Керуючись ст.ст. 509, 526 ЦК України, ст. ст. 8,11,15,208-209,214-215,217,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Національного юридичного університету імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за державним кредитом для здобуття вищої освіти задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Національного юридичного університету імені ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ 02071139, юридична адреса: 61024, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Пушкінська, 77):

- заборгованість за угодою № 4 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти від 26 грудня 2003 року в розмірі 1 364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) гривні 46 коп., з яких заборгованість за кредитом за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року - 1 100,16 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 28 квітня 2015 року по 31 грудня 2014 року - 264,44 грн.;

- заборгованість за угодою № 14 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти від 06 грудня 2004 року в розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 36 коп., з яких заборгованість за кредитом за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року - 600,12 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 28 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року - 144,24 грн.;

- на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 159 грн. 44 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Cуддя О. П. Сингаївський