ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року справа № 813/5066/13-а

ОСОБА _1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

від позивача ОСОБА_2,

від відповідача 1 ОСОБА_3,

від відповідача 2 ОСОБА_4,

від третьої особи 1 ОСОБА_5,

від третьої особи 2 ОСОБА_4,

від третьої особи 3 ОСОБА_4, ,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», ОСОБА_1 міської ради, треті особи: Головне управління державної казначейської служби у Львівській області, Департамент житлового господарства та інфраструктури ОСОБА_1 міської ради, Департамент економіного розвитку ОСОБА_1 міської ради; про стягнення коштів за податковим боргом з рахунків у банках, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року до Львівського окружного адміністративного суду звернулась Державна податкова інспекція у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС з адміністративним позовом до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (далі – відповідач 1, ЛМКП «Львівводоканал»), в якому просить стягнути з відповідача до бюджету кошти з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, в розмірі 67736742,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Міністерство фінансів України та ЛМКП «Львівводоканал» уклали договір про субкредитування від 28.12.2001 року № 101-04/29, відповідно до якого Міністерство фінансів України зобов’язується надати ЛМКП «Львівводоканал» кошти позики Міжнародного банку реконструкцій та розвитку (далі - МБРР) в сумі 24250000,00 доларів США, а позичальник зобов’язується повернути суму кредиту, сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі відповідно до даного договору.

Головним управлінням Державної казначейської служби у Львівській області надіслані подання: щодо стягнення солідарно з ЛМКП «Львівводоканал» та ОСОБА_1 міської ради простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, простроченої заборгованості за платою за надання кредиту, простроченої заборгованості за основною сумою боргу, що виникла за Субкредитною угодою, а також пені на прострочену заборгованість. Всупереч вимогам чинного законодавства, відповідачами не вжито належних заходів для погашення податкових зобов’язань. На даний час суми заборгованості є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені. На виконання приписів п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі – ПК України, в редакції, чинній на момент звернення до суду із позовом), на підставі подань Головного управління Державної казначейської служби у Львівській області, позивач звернувся з вказаним позовом до Львівського окружного адміністративного суду.

У судовому засіданні 07.08.2013 року в якості третьої особи на стороні позивача залучено Головне управління Державної казначейської служби у Львівській області та в якості третіх осіб на стороні відповідача ОСОБА_1 міську раду та Департамент житлового господарства та інфраструктури ЛМР (Т.1, а.с.109-111).

06.09.2013 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Департамент економічної політики та інфраструктури ЛМР (Т.1, а.с.162-163).

В судовому засіданні 03.09.2015 року змінено процесуальний статус ОСОБА_1 міської ради з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, на відповідача 2 (далі – відповідач 2, ЛМР) (Т.2, а.с.133).

В судовому засіданні 10.09.2015 року судом в порядку ст. 55 КАС України допущено заміну первинного позивача – ДПІ у Личаківському районі м. Львова Львівської області ДПС на його процесуального правонаступника – ДПІ у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (Т.2, а.с.139, 140-141, 180-181).

30.08.2016 року задоволено клопотання позивача та допущено заміну первісного позивача в порядку передбаченому ст. 52 КАС України на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС.

01.11.2016 року за вх. № 27367 надійшла заява про уточнення позовних вимог (Т.3, а.с.88-89), відповідно до якої позивач просив стягнути з ЛМКП «Львівводоканал» та ОСОБА_1 міської ради солідарно 18095177,00 грн. заборгованості за договором про субкредитування від 28.12.2001 року № 101-04/29; стягнути з ОСОБА_1 міської ради 34222201,25 грн. пені на прострочену заборгованість.

Представник позивача, Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі – позивач, СДПІ), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив такі задовольнити.

Представник відповідача 1, ЛМКП «Львівводоканал», проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву (Т.3, а.с.17-22).

Перш за все зазначено, що подання № 39 від 30.08.2016 року винесене з порушенням вимог законодавства, а саме: вимога Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області стосовно стягнення лише з ЛМКП «Львівводоканал» пені за несвоєчасну сплату кредиту по договору № 101-04/29 від 28.12.2001 року є неправомірною, оскільки повинна бути винесена до двох боржників – відповідача 1 та відповідача 2 солідарно, тобто не може бути підставою для стягнення заборгованості.

Крім того, нарахування пені ЛМКП «Львівводоканал» за вказаним договором здійснювалось Головним управлінням Державної казначейської служби Украни у Львівській області, а не Міністерством фінансів України, що є неправомірним та знаходиться поза межами його повноважень. Доказом того, що Мінфіном не здійснювалось нарахування пені є підписані акти звірки заборгованості ЛМКП «Львівводоканал», в яких заборгованість за таким видом платежу як пеня відсутня.

Зазначено, що саме Мінфін здійснює облік заборгованості за кредитами та визначає облік їх зарахування. Так, відповідачем 1 впродовж 2013-2016 років, під час розгляду справи в суді, здійснено проплати спрямовані на погашення заборгованості. Однак, здійснення зарахування даних коштів Мінфіном всупереч Порядку обліку заборгованості здійснювалось на власний розсуд, порушуючи при цьому черговість їх зарахування. Отже, у відповідача 1 не може існувати заборгованості по пені, оскільки така мала бути погашена раніше ніж заборгованість за основною сумою боргу.

В частині стягнення з відповідача 1 заборгованості за відсотками по кредиту, плати за надання кредиту та основної суми боргу згідно подань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області № 36, 37, 38 відповідач 1 просить припинити провадження у справі у зв’язку із сплатою їх у повному обсязі на загальну суму 22810244,54 грн.

Представник відповідача 2, ОСОБА_1 міської ради (далі – відповідач 2, ЛМР), проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у поясненні (Т.3, а.с.8) та письмовому запереченні на позовну заяву (Т.3, а.с.80-83). Зазначено, що відповідно до подань Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області станом на 01.08.2016 року заборгованість відповідача 1 та відповідача 2 солідарно по договору субкредитування становить 41344375,30 грн., а ЛМР – 326442262,00 грн. (пеня за прострочену заборгованість). Зі змісту подання № 39 від 30.08.2016 року вбачається, що вимога ГУ ДКС у Льівській області стосовно стягнення лише з ЛМКП «Львівводоканал» пені за несвоєчасну сплату кредиту за договором від 28.01.2001 року є неправомірною, оскільки повинна бути винесеною до двох боржників солідарно, а отже не може бути підставою для стягнення заборгованості.

Здійснення покликань у тексті цього подання на постанову Кабінету Міністрів України № 174 від 02.03.2011 року, якою затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, також порушує норми чинного законодавства, оскільки нарахування на прострочену заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, віднесено виключно до повноважень Міністерства фінансів України. Тобто, нарахування пені Головним управління Державної казначейської служби України у Львівській області знаходиться поза межами його повноважень. Мінфін здійснює облік заборгованості за кредитами та визначає черговість їх зарахування. Однак, при погашенні заборгованості відповідачем 1, всупереч Порядку, Мінфін здійснив зарахування даних коштів на власний розсуд, порушуючи при цьому черговість їх зарахування. Враховуючи проплати здійснені ЛМКП «Львівводоканал» впродовж 2013-2016 років та визначений вищевказаним нормативно-правовим актом порядок черговості зарахування платежів, у відповідача 1 не може існувати заборгованості по пені, оскільки така повинна була бути погашена раніше ніж заборгованість за основною сумою боргу. На переконання відповідача 2, неправомірне нарахування заборгованості ЛМКП «Львівводоканал» спричинило помилкове нарахування заборгованості за ЛМР, як гарантом договірного зобов’язання. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (далі – третя особа 1, ГУ ДКС) позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у поясненнях (Т.1, а.с.186-187, 211-215, Т.3, а.с.1-7, 31, 32-35). Зауважив, що на відносини між Міністерством фінансів України та ЛМКП «Львівводоканал», ЛМР щодо повернення коштів за субкредитною угодою поширюється законодавство, яке регулює відносини щодо несвоєчасного повернення коштів за іноземними кредитами, наданими під державні гарантії.

Під час нарахування пені та направлення до податкового органу подань щодо заборгованості, органи Казначейства діяли відповідно до вимог та на виконання приписів Бюджетного кодексу України в редакції 21.06.2001 року, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, Постанови Кабінету Міністрів України № 1002 «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» від 14.12.1995 року, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземні кредити» № 88 від 30.04.1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 247/1272 від 24.05.1996 року), Наказом Державної податкової адміністрації «Про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» № 290 від 11.06.2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 року № 522/7843), а після прийняття нового Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 року – Податкового кодексу України, Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 174 від 02.03.2011 року «Про Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості», Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 17.12.2010 року N 953 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 р. за № 1350/18645). Дії третьої особи були вчиненими у відповідності та на виконання вимог Закону, сума заборгованості є узгодженою, позов слід задовольнити.

В судовому засіданні за клопотанням представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Департаменту економічної політики, що задоволене судом, в порядку ст. 55 Кодексу адміністративного судоинства України допущено заміну третьої особи – Департаменту економічної політики ОСОБА_1 міської ради його правонаступником – Департаментом економічного розвитку ОСОБА_1 міської ради (далі – третя особа 2, Департамент економічного розвитку ЛМР).

Представники третіх осіб 2 та 3 (Департаменту житлового господарства та інфраструктури ЛМР, Департаменту економічного розвитку ЛМР) підтримали позиції відповідачів, просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (далі - МБРР) укладено угоду про позику (Проект водопостачання та каналізації м. Львова) від 27.08.2002 року.

Так, вказаною угодою сторони домовились про наступне.

«Загальні умови стосовно угод про позики та угод про надання гарантій для позик у одній валюті» Банку від 30 травня 1995 р. із змінами і доповненнями, внесеними до 6 жовтня 1999 р., є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Розділ 2.01. Банк погоджується надати Позичальнику позику на умовах, викладених у цій Угоді, або на які посилається ця Угода про позику, у сумі, що дорівнює двадцять чотири мільйони двісті п'ятдесят тисяч доларів США ($ 24 250 000).

Розділ 2.05. Позичальник періодично сплачує Банку плату за невикористану частину кредиту у розмірі трьох четвертих одного відсотка (3/4 від 1%) річних від основної суми незнятих коштів Позики.

Розділ 2.07. Відсоток та інші нарахування сплачуються кожні шість місяців відповідно 15 квітня та 15 жовтня щороку.

Розділ 2.08. Позичальник погашає основну суму Позики відповідно до графіка погашення, що міститься у Додатку 3 до цієї Угоди.

(b) Для цілей Проекту Позичальник через Мінфін надає, як субкредит, кошти Позики ЛВК (ОСОБА_1 міське комунальне підприємство «Водоканал») згідно з договором (Договором про субкредитування), який мають укласти Мінфін і ЛВК на умовах, що їх має схвалити Банк, серед яких мають бути положення, за якими: (i) ЛВК погашає Мінфіну основну суму наданого Субкредиту в доларах США раз на півроку протягом двадцяти років, включаючи п'ятирічний пільговий період; (i) знімається плата за невикористану суму наданого Субкредиту за ставкою, що дорівнює ставці, яку періодично сплачує Позичальник згідно з положеннями Розділу 2.05 цієї Угоди; та (i) відсотки нараховуються періодично на суму залишку і неоплаченої Субкредитної позики за ставкою, що дорівнює ставці, яку періодично сплачує Позичальник згідно з положенням Розділу 2.06 (a) цієї Угоди плюс сума, що не перевищує одного процента (1%).

(c) Позичальник реалізує свої права за Договором про субкредитування у такий спосіб, щоби захистити інтереси Позичальника та Банку і досягти цілей Проекту, і, якщо Банк не погодиться на інше, не передаватиме прав третій стороні, не вноситиме змін або доповнень, не відмінятиме і не відмовлятиметься від Договору про субкредитування ЛВК або будь-якого з її положень.

(d) Для цілей Проекту Позичальник через Мінфін повинен укласти Договір гарантії із ОСОБА_1 міською радою за умови, що Місто Львів буде негайно і повністю виконувати всі обов'язки ЛВК по відношенню до Мінфіну у випадку коли ЛВК не зможе виконати свої обов'язки відповідно до Договору про субкредитування.

Відповідно до розділу 3.01.(b) Угоди про позику, для цілей проекту позичальник через Мінфін надає, як субкредит, кошти позики ЛВК згідно з договором(Договором про субкредитування), який мають укласти Мінфін і ЛВК. Відповідно до розділу 3.01.(d) Угоди про позику, для цілей проекту позичальник через Мінфін повинен укласти Договір гарантії з ОСОБА_1 міською радою за умови, що місто Львів буде негайно і повністю виконувати всі обов’язки ЛВК по відношенню до Мінфіну у випадку, якщо ЛВК не зможе виконати свої обов’язки відповідно до Договору про субкредитування.

Розділ 3.03. Цим Позичальник і Банк погоджуються, що зобов'язання, викладені у Розділах 9.04, 9.05, 9.06, 9.07, 9.08 та 9.09 Загальних умов (що стосуються страхування, використання товарів та послуг, планів та графіків, обліку та звітності, використання та придбання землі, відповідно) виконуватиме ЛВК згідно з Розділом 2.06 Угоди про впровадження Проекту.

Розділ 4.01 (a) Позичальник вживе всіх необхідних заходів для того, щоб ЛВК обслуговував систему управління фінансами, що включає звітність та рахунки, та підготовку фінансових звітів згідно зі всіма бухгалтерськими стандартами, прийнятними для Банку, і належно застосованими для відображення його операційного та фінансового стану і для роздільної реєстрації діяльностей, ресурсів та витрат які мають відношення до Проекту.

ОСОБА_6 угоду ратифіковано 28.11.2002 року відповідно до Закону України № 317-15 «Про ратифікацію Угоди про позику (Проект водопостачання та каналізації міста Львова) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку».

Відповідно до договору про субкредитування між Міністерством фінансів України та ЛМКП «Львівводоканал» № 101-04/29 від 28.12.2001 року, Міністерство фінансів України, яке діє як фінансовий агент України (Субкредитор) та ЛМКП «Львівводоканал» (Субпозичальник) субкредитор зобов’язується надати субпозичальнику кошти позики МБРР у сумі, еквівалентній двадцяти чотирьом мільйонам двохсот п’ятдесяти тисячам доларів США, а позичальник зобов’язується повернути суму субкредиту, сплатити відсотки за користуванням ним та інші платежі згідно з положенням договору (п. 2.1 Договору).

Сторони дійшли згоди щодо наступних умов надання субкредиту, зокрема:

3.1. Позичальник забезпечує виконання всіх своїх зобов’язань за Договором шляхом надання субкредиторові права на безакцептне списання заборгованості, яка може виникнути за договором, з рахунків субпозичальника.

3.2. Засобом забезпечення виконання Субпозичальником своїх зобов’язань за договором є також Договір гарантії укладений між Україною в особі Міністерства фінансів України та ОСОБА_1 міською радою № 101-04/30 від 28.12.2001 року.

4.1. Субкредит надається субпозичальнику на термін не більше 20 років, включаючи п’ятирічний пільговий період.

Умовами статті 6 Договору про субкредитування (п.6.1., п.6.2.) передбачено, що позичальник здійснює погашення своїх боргових зобов’язань перед субкредитором по основній використаній сумі субкредиту шляхом перерахування субкредитору у формі піврічних внесків, починаючи з дня, в якому закінчився пільговий період відповідних сум згідно з графіком погашення субкредиту (додаток №1 до договору). Субпозичальник погашає субкредитору основну суму субкредиту і здійснює його обслуговування в доларах США.

Відповідно до п. 7.3. ст. 7 Договору про субкредитування, субпозичальник сплачує відсотки по основній сумі вибраного та непогашеного субкредиту за ставкою, що дорівнює відсотковій ставці, яку сплачує субкредитор МБРР відповідно до розділу 2.06 Угоди про позику.

Приписами п. 7.4. ст. 7 Договору про субкредитування визначено, що субпозичальник сплачує субкредитору маржу в розмірі 0,25% річних від основної суми вибраного та непогашеного субкредиту.

Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Договору про субкредитування, платежі (крім одноразової комісії), передбачені договором на користь субкредитора, субпозичальник здійснює кожні півроку до 15 квітня та до 15 жовтня.

Згідно із п.12.1. ст. 12 Договору про субкредитування, субпозичальник несе відповідальність перед субкредитором за своєчасність повернення в повному обсязі основної суми субкредиту, сплати відсотків по ньому, комісійних за зобов’язання, маржі тощо та за дотримання цілей використання коштів субкредиту.

Відповідно до п.12.2. ст. 12 Договору про субкредитування, за невиконання або неналежне виконання субпозичальником своїх обов’язків по своєчасному погашенню основної сум субкредиту, сплати відсотків за користування нею та інших платежів за договором, він сплачує субкредитору пеню згідно чинного законодавства України. Якщо законодавством України не визначено розміру пені за порушення обов’язку по своєчасному погашенню відповідних сум до державного бюджету, то згідно з цим договором пеня складає 120 відсотків облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

Так, між Міністерством фінансів України, яке діє як фінансовий агент України, та ОСОБА_1 міською радою (гарант) укладено Договір гарантії від 28.12.2001 року №101-04/30, відповідно до умов якого гарант (ОСОБА_1 міська рада) зобов’язується перед позикодавцем (Україною) нести солідарну з субпозичальником (ЛМКП «Львівводоканал») відповідальність за своєчасне та повне виконання субпозичальником основного зобов’язання, а також за відшкодування всіх судових та інших можливих витрат, пов’язаних із стягненням позикодавцем заборгованості (п.3.1. ст. 3 Договору гарантії).

Відповідно до п.1.1. ст. 1 Договору гарантії, «основне зобов’язання» означає зобов’язання субпозичальника, передбачені Договором про субкредитування, щодо своєчасного погашення субпозичальником отриманого від України субкредиту, а також сплати всіх платежів по обслуговуванню субкредиту, передбачених Договором про субкредитування, а саме: відсотків за користування субпозикою, комісії за зобов’язання, маржі, можливої пені, відшкодування збитків та інших платежів.

Згідно із п.2.1(е) ст. 2 Договору гарантії, гарант підтверджує що він прийняв всі рішення і передбачив у міському бюджеті необхідні кошти для виконання своїх зобов’язань за цим договором.

Згідно п.4.2.(а) ст. 4 Договору гарантії, гарант зобов’язаний нести солідарну з субпозичальником відповідальність за виконання основного зобов’язання.

Пунктом 4.2.(б) ст. 4 Договору гарантії передбачено, що гарант зобов’язаний в двадцятиденний термін з дати направлення позикодавцем на адресу гаранта письмового повідомлення про невиконання субпозичальником основного зобов’язання (або його частини) згідно з положеннями Договору про субкредитування, виконати свої зобов’язання, перерахувавши необхідні для цього кошти на рахунок, визначений Мінфіном; в разі порушення гарантом терміну виконання своїх обов’язків відповідно до положень цього розділу Договору, гарант зобов’язується виплатити позикодавцю пеню із розрахунку 0,1% від суми, необхідної для виконання відповідної частини основного зобов’язання, за кожний календарний день прострочення.

Підпунктом «в» п. 4.2. ст. 4 Договору гарантії передбачено, що, у випадку невиконання субпозичальником основного зобов’язання внаслідок його банкрутства, реорганізації чи ліквідації, прийняти на себе повну відповідальність за виконання в повному обсязі основного зобов’язання шляхом перерахування необхідних сум коштів на рахунок, визначений Мінфіном, відповідно до Графіку. При цьому гарант погоджується із застосуванням до нього безспірного порядку стягнення коштів, необхідних для відшкодування витрат державного бюджету, передбачених чинним законодавством процедур відшкодування таких витрат в тому числі Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 року № 1002.

Відповідно до п.4.2.(г) ст. 4 Договору гарантії, гарант зобов’язаний протягом дії Угоди про позику і цього Договору здійснювати всі необхідні заходи і передбачати в бюджеті міста Львів суми коштів, необхідні для забезпечення виконання своїх зобов’язань за цим Договором.

Пунктом 4.3.Договору сторони домовились, що Мінфін має право вимагати від гаранта вжиття заходів, необхідних для виконання Субпозичальником основного зобов’язання; В разі порушення Гарантом терміну виконання Основного зобов’язання, як це зазначено в розділі 4.2 (б) цього Договору. З метою відшкодування заборгованості перед Державним бюджетом надати доручення Державному казначейству України стягнути кошти, необхідні для виконання зобов’язань гаранта за цим Договором, а також оплатити нарахованої пені за рахунок коштів міського бюджету, передбачених на виконання цього Договору у безспірному порядку.

При вирішенні вказаного адміністративного спору, суд керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України суб’єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст. 17 Бюджетного кодексу Україн, в редакції станом на 21.06.2001 року, Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.

Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів.

Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів по боргу.

У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до підп. 30 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Таким чином, слід констатувати, що на відносини між Міністерством фінансів України та ЛМКП «Львівводоканал», ЛМР щодо повернення коштів за Субкредитною угодою поширюється законодавство, яке регулює відносини щодо несвоєчасного повернення коштів за іноземними кредитами, наданими під державні гарантії, у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Щодо порядку стягнення заборгованості за даними правовідносинами, суд зазначає наступне

Механізм стягнення заборгованості за вказаними позичками був визначений Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 року, який був чинним до 01.01.2011 року (далі – ОСОБА_6 № 2181-ІІІ).

ОСОБА_6 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно з п. 16.4 ст. 16 цього Закону, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.

ОСОБА_6 положення відповідає п.12.2. статті 12 Договору про субкредитування.

Відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування в Україні», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та інших нормативно-правових актів розроблено Інструкцію «Про про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби», затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України № 290 від 11.06.2003 року, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 27.06.2003 року за № 522/7843 (втратила чинність від 10.01.2011 року).

Інструкцією встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання.

Слід зазначити, що відповідно до приписів, викладених у постанові Кабінету Міністрів України «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» № 1002 від 14.12.1995 року, що втратила чинність, однак була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин до 01.03.2011 року, у разі здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на виконання їх зобов'язань, визначених умовами кредитної угоди між банком - агентом Уряду України і позичальником, з моменту здійснення гарантом зазначених платежів. Органам державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, забезпечити за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

На виконання вказаної постанови наказом Міністерства фінансів України № 88 від 30.04.1996 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.05.1996 року за № 1272, чинний) затверджено Порядок нарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України – позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії уряду України.

Управління зовнішнього боргу відповідно до інформації Банка-агента (Укрексімбанк) надає інформацію за формою (додаток № 1) галузевим управлінням Міністерства фінансів та Головному управлінню Державного казначейства щодо юридичних осіб України, які порушили графік платежів та сум витрат державного бюджету з обслуговування та погашення згаданих кредитів.

Головне управління Державного казначейства надає зазначену інформацію за цією ж формою територіальним органам Державного казначейства.

Пунктом 2 якого передбачено, що у разі невідшкодування позичальником витрат державного бюджету у місячний термін Державні податкові інспекції відповідно до подання за формою (додаток № 2) територіальних органів Державного казначейства, оформлених відповідно до інформації Головного управління Державного казначейства, стягують з боржника у безспірному порядку повну суму нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

Територіальні органи Державного казначейства інформують за формою (додаток № 3) Головне управління Державного казначейства та Управління зовнішнього боргу про суми, відшкодовані державному бюджету, та застосовані до боржників санкції (п. 5 цього Порядку).

Слід зазначити, що з вступом в дію нового Бюджетного кодексу України з 01.01.2011 року, ч. 3 ст. 17 такого визначено, що обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між Міністерством фінансів України (відповідним місцевим фінансовим органом) та суб'єктом господарювання про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за виконання гарантійних зобов'язань. Істотними умовами такого договору мають бути зобов'язання суб'єкта господарювання, зокрема, сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня нараховується за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній валюті з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день нарахування пені.

Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання (ч. 9 ст. 17 БК України).

Таким чином, заборгованість у даних спірних правовідносинах є такою, на яку нараховується пеня в порядку частини дев'ятої статті 17 Бюджетного кодексу України.

Зокрема, позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

3 метою забезпечення виконання статті 17 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України постановив Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості від 02.03.2011 року № 174.

Зазначений Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб'єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

Згідно з п. 3 даного Порядку облік заборгованості, в тому числі простроченої, за кредитами ведеться Мінфіном та банком-агентом у валюті кредиту, в якій вони надані

Бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

Відповідно до п. 10 Порядку № 174, з метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

Пунктом 15 цього ж Порядку передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

ОСОБА_6 кореспондує приписам Податкового кодексу України (п.129.4 ст. 129 ПК України).

Так, відповідно до приписів підп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України (в редакції звернення до суду із позовом), органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Аналогічно, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов’язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб’єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підп.. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України, чинний).

На підтвердження суми боргу до матеріалів справи, зокрема, долучено копії:

- подань, винесених ГУ ДКС;

- листа Міністерства фінансів України від 18.03.2013 року № 31-12230-05-10/8523, відповідно до якого Міністерство фінансів України повідомило ЛМКП «Львівводоканал» про необхідність сплати зобов’язання за Договором про субкредитування між Міністерством фінансів України та ЛМКП «Львівводоканал», існування заборгованості за попередні періоди, а також завчасне повідомлення ЛМР (гаранта) для виконання обов’язку визначеного ст. 3 Договору гарантії від 28.12.2001 року;

- розрахунку суми сплати за період з 16.10.2012 року по 15.04.2013 року;

- балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 01.07.2013 року;

- звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) за 1 півріччя 2013 року;

- розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню по ЛМКП «Львівводоканал» за 1998-2012 роки та 1 квартал 2013 року;

- довідки ЛМКП «Львівводоканал» про сплату зобов’язань по позиці МБРР станом на 01.09.2013 року по тілу позики та по відсотках;

- розрахунком заборгованості ЛМКП «Львівводоканал» перед державою за Договором про субкредитування (крім пені) станом на 01.08.2009 року;

- розрахунком обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення, що надані населенню по ЛМКП «Львівводоканал» за 1998-2014 року та 1 півріччя 2015 року;

- довідки ЛМКП «Львівводоканал» по позиції МБРР та стан розрахунків станом на 01.08.2015 року;

- платіжних доручень з призначеннями: сплата відсотків за користування кредитом МБРР від 27.02.2002 року; сплата відсотків МФУ за субкредитною угодою від 28.12.2001 року; повернення субкредиту згідно угоди від 27.08.2002 року відп.ПКМУ № 30 від 29.01.2014 року, п.20 ст.11 та п. 10 ст.13 Закону України «Про державний бюджетУкраїни на 2014 рік», дог.№ 13/64 від 29.08.2014 року; за надання держгарант. (маржа) зг.уг. від 28.12.2001 року № 101-04/29 відп.ПКМУ№ 30 від 29.01.2014 року, п. 20 ст.11 та п. 10 ст.13 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік» дог. № 13/64 від 29.08.2014 року; повернення субкредиту зг.уг.№4610 від 27.08.2002, субв. ЗФ ДБ відп.ПКМУ№ 375 від 04.06.2015 року, п. 16 ст.14, ст. 32 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік», договору № 13/53-П від 27.11.2015 року; сплата основного боргу за кредитом МБРР (позика №4610-UA від 27.08.2002 року) ЛМКП «Львівводоконал»;

- розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню по ЛМКП «Львівводоканал» за 1998-2014 роки та 1 півріччя 2015;

- довідки ЛМКП «Львівводоканал» по позиції МБРР та стан розрахунків станом на 01.09.2015 року;

- розрахунку заборгованості за договором про субкредитування № 101-04/29 від 28.12.2001 року станом на 01.05.2015 року ЛМКП «Львівводоканал» та ЛМР;

- акту звірки заборгованості ЛМКП «Львівводоканал» перед Міністерством фінансів України за Договором про субкредитування від 28.12.2001 року № 101-04/29 станом на 01.12.2015 року (без врахування пені);

- акту звірки заборгованості ЛМКП «Львівводоканал» перед Міністерством фінансів України за Договором про субкредитування від 28.12.2001 року № 101-04/29 станом на 01.12.2014 року (без врахування пені);

- акту звірки заборгованості ЛМКП «Львівводоканал» перед Міністерством фінансів України за Договором про субкредитування від 28.12.2001 року № 101-04/29 станом на 01.11.2015 року (без врахування пені).

В судовому засіданні представником ЛМКП «Львівводоканал» надано пояснення, що проект «Водопостачання та каналізація міста Львова», бенефеціаром якого був саме відповідач 1, був спрямований на вирішення першочергових завдань у сфері водопостачання та каналізації м. Львова. Реалізація проекту розпочалась у 2003 році та завершено у грудні 2007 року. В той же час реалізація проекту, не зважаючи на очевидні його переваги, не забезпечила рентабельної діяльності підприємства відповідача 1, оскільки впродовж усієї дії проекту тарифи на послуги не відповідають рівню економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво та експлуатацію. Наслідком тривалої збиткової діяльності стало порушення фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності, та, у наслідку, заборгованості ЛМКП «Львівводоканал» перед державним бюджетом по спільному зі Світовим банком проекту.

Крім того, підприємство відповідача 1 є учасником централізованих розрахунків у 2015 році з погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла через невідповідність затверджених тарифів на ці послуги у порівнянні з економічно обґрунтованими витратами на їх виробництво, шляхом залучення субвенцій з державного бюджету, які спрямовує на погашення заборгованості по податках (ПДВ) і за спожиті енергоносії.

Зазначено, що дійсно відповідачем 1 порушено Графік погашення Субкредиту, що є частиною Договору Субкредиту від 28.12.2001 року, в той же час підприємством відповідача в процесі розгляду цієї справи часткового здійснено погашення сум заборгованості.

Суд зважає на вказані покликання представника відповідача 1, однак зазначає, що контролюючим органом враховано часткові проплати відповідача 1 в рахунок погашення простроченої заборгованості та пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 18095177,00 грн., на виконання чого відповідачу 1 ГУ ДКС направлено подання № 43.

Крім того, між сторонами узгоджено, що ЛМР несе із ЛМКП «Львівводоканал» солідарну відповідальність.

Згідно з загальними положеннями цивільного законодавства про солідарне зобов’язання, а саме, ст. 175 ЦК Української РСР (втратив чинність з 01.01.2004 року), при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не погашено повністю. Виконання солідарного зобов'язання повністю одним з боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові.

Аналогічні приписи передбачено і у Цивільному кодексі України № 435-IV від 16.01.2003 року у ст. 543, а саме: у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Отже, на переконання суду, факт існування солідарного обов’язку по погашенню простроченої заборгованості пені за несвоєчасну сплату кредиту ЛМКП «Львівводоканал» та ЛМР перед бюджетом в сумі 18095177,00 грн. доведено належними та допустимими доказами, долученими до матеріалів справи.

Щодо нарахування пені на прострочену заборгованість перед Державним бюджетом ЛМКП «Львівводоканал», суд зазначає наступне.

До матеріалів справи долучено розрахунки пені згідно п. 3.1 та п. 2.4 Договору гарантії між Україною в особі МФУ та ЛМР від 28.12.2001 року; по ЛМКП «Львівводоканал» по заборгованості перед державним бюджетом по іноземному кредиту за субкредитною угодою з 01.01.2013 року по 01.05.2013 року, січень-грудень 2012 року; січень-грудень 2011 року, січень-грудень 2010 року, січень-грудень 2009 року, розрахунок пені по ЛМКП «Львівводоканал» по заборгованості перед державним бюджетом по іноземному кредиту за субкредитною угодою з 15.10.2003 року по 01.10.2008 року.

Слід зазначити, що після одержання подань Казначейської служби відповідачами не оскаржувалось правомірність нарахування такої пені саме ГУ ДКС та її розміру, та вказане не є предметом розгляду в рамках даної адміністративної справи, оскільки в межах даної справи розглядається питання стягнення боргу.

Як зазначалось вище відповідно до п. 4.2 Договору Гарантії визначено порядок нарахування пені, а саме з розрахунку 0,1% від суми необхідної для виконання відповідної частини основного боргу.

Відповідно до подання № 44 від 20.10.2016 року ГУ ДКС України у Львівській області на виконання п. 4.2 та 3.1 Договору гарантії між Міністерством фінансів України та ЛМР від 28.12.2001 року № 101-04/30 та доручення Міністерства фінансів України від 14.01.2001 року № 31-25030-02-24/241 вносить подання для здійснення до ОСОБА_1 міської ради як солідарного відповідача, заходів щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату кредиту МБРР (позика від 27.08.2002 року №4610-UA «Водопостачання та каналізація м. Львова») згідно з договором про субкредитування від 28.12.2001 року № 101-04/29 між Міністерством фінансів України та ЛМКП «Львівводоканал» станом на 01.10.2016 року в сумі 34222201,25 грн. (13207154,96 дол.США) (Т.3, а.с.91).

ГУ ДКС звернулось із листом до Державної казначейської служби України з проханням надати нормативний документ, яким уповноважено органи Державної казначейської служби здійснювати нарахування пені, яка в свою чергу звернулась до Міністерства фінансів україни з проханням надати роз'яснення щодо правомірності нарахування пені на прострочену заборгованість

До матеріалів справи долучено копію листа Міністерства фінансів України від 03.02.2017 року № 31-19080-06-10/2985, відповідно до якого повідомлено, зокрема, що відповідно до Порядку нарахування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами під гарантії уряду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 року№ 1002 та наказу Міністерства фінансів України від 30.04.1996 року № 88 «Про затвердження порядку зарахування до державного бюджету сум стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб україни – позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами одержавними під гарантії Уряду України», зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24.05.1996 року за № 247/1272, пеня нараховувалась Головним управління ДКС України у Львівській області.

Відповідно до зазначеного наказу Мінфіну, Мінфін надає Держказначейству інформацію за формою згідно додатку №1 щодо юридичних осіб України, які порушили графік платежів та сум витрат державного бюджету з обслуговування та погашення наданих кредитів, яка подається Держказначейством своїм територіальним органам. Згідно визначеного додатку №1 Держказначейство та його територіальні органи щомісячно інформують Мінфін про суми відшкодовані державному бюджету та застосовані до боржників санкції. ГУ ДКС України у Львівській області почало нараховувати пеню на заборгованість по відсотках яка виникла станом на 15.10.2003 року та на заборгованість по основній сумі Субкредиту, яка виникла станом на 15.04.2008 року. Вважає, що дія Постанови № 174 від 02.03.2011 року розповсюджується на відносини, що склалися після набрання нею чинності та не має зворотної дії в часі, оскільки положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб (рішення Конституційного Суду України № 1-7/99 від 09.02.1999 року).

В той же час, вказане не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом’якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тому, оскільки нарахування пені розпочато ГУ ДКС України у Львівській області до набрання чинності постановою КМ України від 02.03.2011 року № 174 відповідно до укладеного договору про субкредитування у 2001 році та діючої на той момент постанови КМ України КМ України від 14.12.1995 року№ 1002 і постановою КМ України від 02.03.2011 року № 174 не встановлено порядок передачі нарахованої пені, вважає, що порядок нарахування пені не змінився.

Як встановлено вище судом, ЛМКП «Львівводоканал» мало заборгованість за Договором Субкредитування, у гаранта за Договором гарантії – ЛМР був обов’язок прийняти на себе повну відповідальність за виконання в повному обсязі Основного зобов'язання шляхом перерахування необхідних сум коштів на рахунок, визначений Мінфіном відповідно до Графіку та погодитись із застосуванням до нього в безспірному порядку стягнення коштів, необхідних для відшкодування витрат, передбачених чиним законодавством процедур відшкодування таких витрат, в тому числі передбачених Постановою КМ України № 1002, про що обумовлено у самому Договорі Гарантії (п.4.2 (в); 4.3 (б)).

З врахуванням того, що наказ Мініфіну № 88 прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.1995 року № 1002 «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» та саме таким керувались органи Казначейської служби при нарахуванні пені ЛМР, відповідачем 2 порядок, метод, правомірність нарахування такої не оскаржувалось, доказів зворотнього до матеріалів справи не долучено, суд вважає, що позивачем підтверджено наявність заборгованості в ЛМР по пені на прострочену заборгованість в сумі 34222201,25 грн.

Відповідно до ч. 1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

З аналізу норм чинного законодавства слідує, що у випадках наявності у суб'єктів господарювання заборгованості зі сплати бюджетних позичок, податкові органи мають право звертатись до суду з позовами про стягнення таких коштів.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Серед іншого суд зазначає, що відповідно до пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України №2181-ІІІ податковим органом надіслано відповідачу першу податкову вимогу № 1/2 від 05.10.2001р. і другу податкову вимогу № 2/28 від 16.11.2001р. Доказів оскарження вказаних вимог до матеріалів справи не долучено, вказаний борг не переривався, а отже є узгодженим.

Слід зазначити, що відповідачем 1 в судовому засіданні факт порушення сплати зобов’язання за графіком порушено, а отже існували підстави для нарахування відповідних платежів: простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, за платою за надання кредиту, за основною сумою боргу та пені на прострочену заборгованості. Крім того, надаючи до матеріалів справи докази часткового погашення боргу, на переконання суду, відповідач 1 визнає існування такого.

Суд зазначає, що покликання відповідачів на неправомірність дій ГУДКС, неналежне оформлення подань, порядку зарахування сплачених коштів не підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, відповідачами такі не оскаржувались, та такі не є предметом розгляду даної адміністративної справи, а тому залишає поза увагою.

За правилами встановленими ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з положенням ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи зазначені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ЛМКП «Львівводоканал» просторочило сплату платежів у рахунок погашення боргу за основною сумою субкредиту, користування субкредитом та пені, тому вказана заборгованість підлягає стягненню, як і стягнення з ОСОБА_1 міської ради пені за несвоєчасне повернення фінансової позики, а отже позов слід задовольнити повністю.

Оскільки позивач станом на момент звернення до суду із вказаним позовом був звільнений від сплати судового збру, відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

ПОСТАНОВИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Львівводоканал» (ЄДРПОУ 03348471) та ОСОБА_1 міської ради (ЄДРПОУ 04055896) солідарно заборгованість в сумі 18095177 (вісімнадцять мільйонів дев’яносто п’ять тисяч сто сімдесят сім) грн. 00 коп. за договором про субкредитування № 101-04/29 від 28.12.2001 року.

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (ЄДРПОУ 04055896) 34222201 (тридцять чотири мільйони двісті двадцять дві тисячі двісті одна) грн. 25 грн. пені на прострочену заборгованість.

4. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.07.2017 року.

Суддя Гулкевич І.З.