П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 125/2689/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Питель О.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

27 червня 2017 року

м . Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідачів: Бойка А.М., Плахотнюка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Барського районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 (далі - позивач) до Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області, Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного управління держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач 1, 2, 3) про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач в грудні 2015 року звернувся до Барського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом в якому просив: скасувати постанову №31/15 про накладення адміністративного стягнення від 22.10.2015.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 27.03.2017 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного інспектора сільського господарства у Вінницькій області Чухно І.В. №31/15 від 22.10.2015 про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень за ст. 53-1 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представники відповідачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили колегію суддів її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2015 Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області проведена позапланова перевірка дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Лан-Агро", за результатами якої складено акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства №34/15, у якому вказано, що ТОВ "Лан-Агро" у особі директора ОСОБА_5 використовує за межами населеного пункту с. Шепіївка на території Пиківської сільської ради Калинівського району землі пайового фонду сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також використовує частину міжпайових польових доріг площею 1,53 га, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину.

13.10.2015 державним інспектором сільського господарства у Вінницький області складено протокол про адміністративне правопорушення №000024/15 та припис №000030/15.

22.10.2015 державним інспектором сільського господарства винесена постанова про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_5 у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП.

Згідно направлення на проведення позапланової перевірки ТОВ "Лан Агро" №39 від 07.10.2015 підставою для проведення перевірки була ухвала Калинівського районного суду Вінницької області від 06.10.2015.

Позивач орендує землі пайового фонду колишнього КСП "Нове життя", що не оспорювалося сторонами. Відповідно до даних технічної документації на поділ земель колективної власності колишнього КСП "Нове життя" і виготовлення членам господарства державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) с. Шепіївка Калинівського району Вінницької області, для під'їзду до запроектованих земельних ділянок використано мережу існуючих шляхів, а в місцях їх відсутності передбачено додаткові проектні дороги шириною 5 метрів. Проектні дороги передбачені за рахунок земель, що паюються і їх вартість відрахована із вартості земельної частки (паю), а самі дороги є спільною власністю усіх членів господарства.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами у справі не було надано доказів та доведено, що міжпайові дороги, які використовує ТОВ "Лан-Агро", є державною власністю, відтак не було доведено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом "б" ч.1 ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 53-1 КУпАП вказано, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV (далі - Закон № 963-IV) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-IV державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно ст.5 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення проводить центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 (далі - Положення), зазначено, що Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з п. 4 Положення, Держсільгоспінспекція України відповідно до покладених на неї завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Держсільгоспінспекція України та її посадові особи в межах своїх повноважень мають право, зокрема, складати акти перевірок, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, давати обов'язкові для виконання приписи (розпорядження), а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок для притягнення винних осіб до відповідальності; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку підприємства, установи та організації усіх форм власності, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, для проведення перевірок з питань, що належать до компетенції Держсільгоспінспекції України; отримувати в установленому законодавством порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держсільгоспінспекцію України завдань (п. 5 Положення).

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 №132 затверджено Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (далі - Порядок №132).

У відповідності до пп.5.3 п.5 Порядку №132 за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.07.2012 № 424 "Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за № 1289/21601) (далі - акт перевірки).

Відповідно до пп.5.7. п.5 Порядку №132, планові та позапланові заходи щодо перевірки стану фактичного використання та охорони земель проводяться в обов'язковому порядку на території земельних ділянок, що використовуються суб'єктами господарювання. При проведенні заходу можуть бути присутні особи, права чи законні інтереси яких порушені внаслідок неправомірної діяльності суб'єкта господарювання, а також особи, безпосередньо причетні до порушення вимог земельного законодавства.

У разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори: з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства; установлюють, чи є в діях осіб, які вчинили правопорушення, чи осіб, внаслідок бездіяльності яких порушено вимоги земельного законодавства, ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення; встановлюють шляхом обстеження земельних ділянок, чи завдана суб'єктом господарювання або третіми особами шкода земельним ресурсам унаслідок здійснення ними господарської чи іншої діяльності (пп.5.8. п.5 Порядку №132).

Обстеження земельних ділянок, які використовуються суб'єктами господарювання, що перевіряються, здійснюються інспекційними органами під час проведення планових та позапланових заходів у разі, якщо це пов'язано із необхідністю: визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок без спеціального дозволу (пп.5.9. п.5 Порядку №132).

Пунктом 2.8 Методичних рекомендацій щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.06.1996 №47/172/48 (були чинними на момент передачі земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП "Нове життя", далі - Методичні рекомендації) зазначено, що при складанні схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) з метою уточнення площі сільськогосподарських угідь, підприємства, що підлягають поділу на земельні частки (паї) в натурі, визначаються площі, які необхідні для створення системи полезахисних лісових смуг і захисних лісових насаджень, будівництва протиерозійних гідротехнічних споруд, створення системи природних територій в агроландшафтах, мережі польових доріг та площі деградованих і забруднених земель, що підлягають консервації.

Згідно п. 2.12 Методичних рекомендацій в разі потреби проектується зручна і раціональна мережа під'їзних шляхів шириною 5 м. з виходом на існуючу шляхову мережу. На кресленні Схеми запроектовані земельні частки (паї) нумеруються в зростаючому порядку, визначається їх площа, показуються розміри сторін ділянок, окремих під'їзних шляхів.

Отже, під'їзні міжпайові польові дороги не є державною власністю. Польові дороги проектувались для узгодженого забезпечення зв'язку сівозмінних масивів, ділянок, які окремо обробляють, з магістральними і міжгосподарськими дорогами. Вони призначаються для перевезення вантажів, людей, сільськогосподарських машин тощо.

Згідно матеріалів справи, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2016 по справі №802/488/16-а, яка набрала законної сили, встановлено, що листом щодо проведення робіт із землеустрою №3-1/915 від 08.10.2015 Вінницька регіональна філія державного підприємства "Центру державного земельного кадастру" повідомила Держсільгоспінспекцію у Вінницькій області, що в результаті проведення робіт по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок кадастровий номер НОМЕР_1 на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області встановлено міжпайові польові - 0,49 га (пай НОМЕР_2 0,39 га (пай НОМЕР_3 та 0,65 га (пай НОМЕР_4 що використовується на місцевості.

Вказане підтверджує той факт, що під'їзні міжпайові польові дороги до земельних часток (паїв) НОМЕР_5 були як запроектовані так і виділені в натурі (на місцевості). Відтак використання їх позивачем без правових підстав свідчить про самовільне зайняття земельних ділянок під такими дорогами.

Згідно ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, позивач використовував земельні ділянки під'їзні міжпайові польові дороги за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Щодо посилання позивача на те, що держава немає жодного відношення до міжпольових доріг і їх зайняття не порушує права та інтереси держави слід зазначити, що об'єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України, що підтверджується вищевказаними нормами.

Крім того, позивачем не наведено належних доказів чи нормативно-правових обґрунтувань які б підтверджували протиправність винесеної відповідачем постанови.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що наведені обставини справи свідчать про підтвердження факту самовільного зайняття позивачем під'їзних міжпайових польових доріг, а відтак про правомірність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови №31/15 про накладення адміністративного стягнення від 22.10.2015.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити повністю.

Постанову Барського районного суду Вінницької області від 27 березня 2017 року - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 червня 2017 року.

Головуючий

Ватаманюк Р.В.

Судді

Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.