ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2017 року

Львів

№ 876/6292/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Ніколіна В.В., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Куціль С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Великодобронського сільського споживчого товариства на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року у справі за його позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про повернення зайво сплачених платежів, -

ВСТАНОВИВ:

04.09.2015 Великодобронське сільське споживче товариство (далі - СПП) звернулося до суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ОДПІ) в якому просило зобов'язати відповідача провести зарахування суми 35000 грн в авансові платежі по сплаті других податкових зобов'язань, які виникнуть у позивача.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року заявлений позов залишено без розгляду.

Не погодившись з постановленою ухвалою її оскаржив позивач, який покликаючись на порушення норм процесуального права, просить таку скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням такого у відрядженні, на думку апеляційного суду є необґрунтованим, оскільки про розгляд справи представник СПП був повідомлений завчасно, а відтак СПП мало можливість забезпечити явку іншого представника у цьому судовому засіданні, однак таким своїм правом не скористалося. Крім того, жодних доказів на підтвердження свого клопотання представником апелянта суду надано не було.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, а відтак слід застосувати наслідки передбачені ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Такі висновки суду першої інстанціївідповідають фактичним обставинам справи та нормам процесуального праваз таких міркувань.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з ч.1 ст.99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із вищенаведеного вбачається, що законодавець чітко передбачив можливість особи в шестимісячний строк оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень в разі порушення таким його прав, свобод та інтересів, а також можливість поновлення такого строку в разі його пропуску з поважних причин.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

З матеріалів справи видно, що спірні відносини між позивачем та ОДПІ виникнули внаслідок не зарахування останньою сплаченої СПП 26.02.2013, згідно платіжного доручення №101 (далі - Платіжне доручення) суми 35000 грн за призначенням платежу погашення податкового боргу, в авансові платежі по сплаті інших податкових зобов'язань СПП (а.с.7).

Сплаті зазначеної суми передувало встановлення податковим органом позивачеві штрафної санкції у розмірі 209500 грн, яка була визначена на підставі відповідного рішення ще від 26.05.2006, за результатами проведеної перевірки за порушення останнім вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Однак, враховуючи те, що позов про стягнення з СПП усієї суми штрафних санкцій (209500 грн) ще у 2013 році був залишений судом без розгляду, то відповідно, на переконання позивача, сплачені ними кошти у сумі 35000 грн, як погашення податкового боргу, потрібно вважати такими, що зайво перераховані у бюджет.

Зважаючи на це, 19.04.2013 апелянт звертався до відповідача із вимогою зарахувати із суми 35000 грн сплату ПДВ в сумі 13310 грн за квітень 2013 року (а.с.15).

13.05.2013 у відповідь на зазначену заяву відповідач повідомив позивача, що таке зарахування неможливе, так як, Платіжним дорученням СПП було частково погашено податковий борг по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки. Крім того, відповідні кошти є погашенням податкового боргу, а не авансовим платежем, відтак не можуть бути зараховані в рахунок самостійно задекларованої суми податку на додану вартість за квітень 2013 року (а.с.16).

Лист із такою відмовою було одержано позивачем 14.05.2013, що підтверджується копією поштового відправлення (а.с.25).

04.09.2015 СПП звернулося до суду з позовом про зобов'язання ОДПІ провести зарахування суми 35000 грн в авансові платежі по сплаті других податкових зобов'язань позивача (а.с.5).

З приводу наведеного, потрібно зазначити, що судом першої інстанції, при залишенні відповідного позову без розгляду вірно застосовано наслідки норми ст.100 КАС, оскільки про існування обставин пов'язаних із відмовою ОДПІ щодо вчинення певних дій, позивачу було відомо з моменту отримання ним відмови 14.05.2013.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Апеляційний суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Апелянтом не зазначено обґрунтованих причин пропущення строку звернення до адміністративного суду, та не надано доказів на підтвердження того, що існували певні об'єктивні перешкоди для звернення до адміністративного суду у встановлений ч.2 ст.99 КАС строк.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись статтями 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Великодобронського сільського споживчого товариства залишити без задоволення, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3ст.160 КАС- з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя

В. Я. Качмар

судді

В. В. Ніколін

А. І. Рибачук

Повний текст виготовлений 3 липня 2017 року.