ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.06.2017 р. Справа № 914/881/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача: третя особа, що не за участю

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів ОСОБА_1 особи – підприємця ОСОБА_2, с.Вороняки Золочівський район Львівської області заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перемишлянська районна рада Львівської області, м.Перемишляни Львівської області Прокуратури Львівської області, м.Львів

про:

визнання недійсним звіту про оцінку майна

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Папроцька Б.С.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_3 – прокурор.

від позивача: ОСОБА_4 – представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача: ОСОБА_2 – фізична особа – підприємець

від третьої особи: ОСОБА_5 – представник (довіреність в матеріалах справи)

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22,29 ГПК України судом роз»яснено. Заяви про відвід судді, клопотання про технічну фіксацію до суду не надходили.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів до відповідача ОСОБА_1 особи – підприємця ОСОБА_2, с.Вороняки Золочівський район Львівської області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Перемишлянської районної ради Львівської області, м.Перемишляни Львівської області, про визнання недійсним звіту про оцінку майна.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.05.2017 року порушено провадження у справі і прийнято позовну заяву до розгляду.

З підстав, наведених в ухвалі від 29.05.2017 року розгляд справи відкладався на 21.06.2017 року. Ухвала скерована Прокуратурі Львівської області для відома.

21.06.2017р. (вх. №22059/17) надійшло повідомлення від Прокуратури Львівської області про вступ її у справу та, одночасно, заявлено у повідомленні клопотання про надання представнику Прокуратури Львівської області можливості ознайомитись з матеріалами справи та зняти з них копії.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право на звернення прокурора або його заступника до господарського суду в інтересах держави або вступу у вже порушену справу передбачено ч.2 ст.2 та ч.3 ст.29 ГПК України.

Згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до п.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7, згідно з частиною третьою статті 29 ГПК про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно. Відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи, а участь прокурора в ній відображається в описовій частині судового рішення, прийнятого зі справи. Прокурор вважається таким, що взяв участь у справі, з дня одержання господарським судом згаданого письмового повідомлення, тобто дня його реєстрації у канцелярії суду.

З підстав, зазначених в ухвалі від 21.06.2017 року розгляд справи відкладався на 27.06.2017 р.

В ході розгляду справи зареєстровано в документообігу суду та приєднано до матеріалів справи, подані сторонами та третьою особою такі документи.

Лист позивача б/н від 16.05.2017 р. з повідомленням про відсутність у провадженні Господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет спору і з тих же підстав, та відсутність рішення цих органів з такого спору.

Клопотання Перемишлянської районної ради Львівської області (вх.№2334/17 від 29.05.2017) про залучення прокуратури Львівської області до участі у справі №914/881/17. (клопотання відхилене ухвалою суду від 29.05.2017р.).

Клопотання (вх.№21370/17 від 16.06.2017р.) представника позивача про надання матеріалів справи для ознайомлення (з матеріалами справи представник позивача ознайомився 19.06.2017 р., про що свідчить вчинений ним запис на поданому клопотанні).

Лист позивача з поясненнями по справі ( вх.№21710/17 від 19.06.2017р.).

Клопотання позивача (вх.№21712/17 від 19.06.2017 р.) про витребування господарським судом доказів, а саме у відповідача оригіналу повного тексту звіту про оцінку майна за адресою: м.Перемишляни, вул.Боршівська 39а. (клопотання відхилене ухвалою від 21.06.2017р.).

Клопотання відповідача (вх.№21871/17 від 20.06.17р. ) про долучення до справи: копії договору №840/16 від 23.12.2016р, копії акту виконаних робіт , звіт про оцінку майна, заперечення на позовну заяву.

21.06.2017 року (вх.№22068/17) письмові пояснення Перемишлянської районної ради Львівської області, з підстав наведених у яких просить припинити провадження у справі.

За вх.№22369/17 від 22.06.2017р. клопотання представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи (клопотання задоволено, з матеріалами справи представник позивача ознайомився 23.06.2017р.).

Представник позивача в судовому засіданні 27.06.2017 року позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Прокурор, відповідач та третя особа просять припинити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник вважає, що звіт підлягає визнанню недійсними, зокрема з тих підстав, що він виконаний з порушенням норм чинного законодавства про оціночну діяльність, а отримані результати є необ'єктивними, не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна, зокрема, містять недоліки, що вплинули на достовірність висновків оцінки, реальну вартість, яка стала підставою для визначення суми судового збору за поданою до Господарського суду Львівської області заступником прокурора Львівської області позовною заявою в інтересах держави в особі Перемишлянської районної ради Львівської області до ПАТ «Львівгаз», за участі третьої особи на стороні відповідача – реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Головицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, про витребування майна із незаконного володіння, а саме : нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м.Перемишляни, вул.Боршівська,39 а, та підставою для оцінки завданої шкоди в кримінальній справі №450/936/17 за обвинуваченням державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Головицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області ОСОБА_6 за ч.2 ст.367 КК України, а саме: службовою недбалістю, яка на думку сторони державного обвинувачення виявляється у здійсненні державної реєстрації права приватної власності майна, що знаходиться за адресою м.Перемишляни, вул.Боршівська 39а без належних на те підстав. Крім того, позивач посилається на те, що є власником об»єкта оцінки і проведення оцінки об»єкта не замовляв, що вважає втручанням в його господарську діяльність.

Позов мотивований, зокрема, посиланням на положення Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», положення ч.2 ст.20 Господарського кодексу України.

Дослідивши позовні матеріали, заслухавши учасників судового процесу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду вправі звертатися згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Конституційний Суд України у рішенні № 2-рп/2007 від 12.06.2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття "обмеження основоположних прав і свобод" від прийнятого у законотворчій практиці поняття "фіксація меж самої сутності прав і свобод" шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визнаючи таку практику допустимою (абзац другий пункту 10 мотивувальної частини).

При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997, не є порушенням права на судовий захист відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.

Поряд з цим, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб’єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

9) справи у спорах, підвідомчих господарським судам, щодо порушення прав інтелектуальної власності з використанням мережі Інтернет.

При цьому, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік справ, підвідомчих господарським судам України, і розширеному тлумаченню не підлягає.

Вимога позивача про визнання недійсним звіту про оцінку нерухомого майна виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту прав суб’єктів господарювання та споживачів, до яких зокрема, відноситься визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів. Аналогічні приписи містить і ст. 16 Цивільного кодексу України.

Тобто, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) в свою чергу, це форма оціночної діяльності, яка полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. (ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

Отже, спірний звіт є результатами практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань і не є актом державного чи іншого органу, тому не може вважатися юридичним актом, тобто офіційним письмовим документом державного чи іншого органу (посадової особи), виданим в межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

Не є зазначений звіт і нормативно правовим актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права та обов’язки позивача та йому не адресований.

Відтак, позивачем фактично оскаржуються дії оцінювача, що виходить за межі підвідомчості, встановленої ст.12 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим Господарським судом України у постанові від 24.12.2009 у справі № 05-6-6/575, постанові від 14.06.2011 у справі №2/5/2011/5003, тощо.

Постановою Верховного Суду України від 07.10.2003 у справі №18/478 (03/158) також наголошено на непідвідомчості спору про визнання недійсним висновку оцінювача господарським судам, оскільки він не є юридичним актом.

Стосовно посилання позивача на те, що звітом визначена загальна вартість нерухомого майна за адресою: м. Перемишляни , вул.Боршівська, буд.39а станом на 30.07.2016 року в сумі 3 284 980,00 грн. і зазначена сума стала підставою для визначення суми судового збору за поданням заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Перемишлянської районної ради Львівської області до ПАТ «Львівгаз» за участі третьої особи на стороні відповідача – реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про витребування майна із незаконного володіння, а саме, нерухомого майна, яке знаходиться за адресою м.Перемишляни, вул.Боршівська,39а (судова справа №914/882/17), то суд звертає увагу позивача на роз»яснення у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділуУ1 Господарського процесуального кодексу України», у т.ч. і в п.2.7, де зазначено, що остаточне визначення у процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього –шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Суд також зазначає, що відповідно до положень ст.7 Закону України «Про судовий збір», у зв»язку із припиненням провадження у справі, позивач вправі звернутися до суду із заявою про повернення йому з держбюджету України сплаченого судового збору в розмірі 1600,00 грн. платіжним дорученням №7193 від 05 травня 2017 р.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі припинити.

Суддя Кітаєва С.Б.