ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 червня 2017 р. Справа № 802/884/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М.А.

представника позивача: ОСОБА_1

представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі – ФОП ОСОБА_4, позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, податковий орган, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №18/40/139320204658 від. 27.04.2017р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач є суб'єктом господарювання - фізичною особою - підприємцем, видом господарської діяльності якого є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний) .

Місцями здійснення його діяльності, серед іншого, є кафе “Старий замок” , що знаходиться за адресою: Вінницький район, с.Агрономічне, 6 км Гніванське шосе, в якому 03.04.2017р. податковим органом проведено фактичну перевірку та складено акт, згідно висновків якого встановлено порушення ст. 15 Закону “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме, здійснення продажу алкогольних напоїв без ліцензії. За результатами даної перевірки винесено рішення про застосування фінансових санкцій №18/40/НОМЕР_1 від 27.04.2017 р.

Позивач не погоджується з правомірністю такого рішення, вказуючи, що на те, що через помилку допущену ним в заяві на одержання ліцензії , він отримав ліцензію терміном дії з 24.03.2017 р. по 24.03.2018р. , замість терміном дії 17.03.2017 р. по 17.03.2018р.

При цьому, позивач зазначає, що контролюючий орган формально виконав функції покладені на нього законодавством, зокрема щодо недопущення порушень прав громадян, оскільки він знав про терміни дії попередньої ліцензії та про допущену помилку в заяві на одержання ліцензії, але незважаючи на це застосував штрафні санкції.

На думку позивача, оскаржуване рішення є непропорційним і прийняте без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для його прав, свобод та інтересів, у зв'язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав викладених у ньому.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позову та зазначили, що було проведено фактичну перевірку, за наслідком якої встановлено, що відповідач здійснював продаж алкогольних напоїв без ліцензії , що є порушенням ст. 15 Закону “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тююнових виробів”, у зв’язку із чим прийнято оскаржуване рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

04 квітня 2017 року працівниками ГУ ДФС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку кафе “Старий замок” , що знаходиться за адресою: Вінницький район, с.Агрономічне, 6 км Гніванське шосе та належить платнику податків ФОП ОСОБА_4

За результатами перевірки складено акт №18/40/НОМЕР_1 від 27.04.2017 року, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог статі 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а саме, реалізація алкогольних напоїв без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями .

На підставі висновку даного акту ГУ ДФС у Вінницькій області винесено рішення №18/40/НОМЕР_1 від 27.04.2017 р., яким за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії застосовано штраф у розмірі 17000 грн.

Не погоджуючись з такими рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначає Закон України “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (далі –Закон № 481/95-вр) .

Так, частиною тринадцятою статті 15 Закону № 481/95-вр, передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно статті 17 Закону № 481/95-вр, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим

ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Із аналізу процитованих норм видно, що за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без ліцензії, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у встановленому законом розмірі.

Як встановлено судом, при здійсненні фактичної перевірки кафе “Старий замок”, податковим органом встановлено факт здійснення продажу у період з 17.03.2017 р. по 23.03.2017 р. алкогольних напоїв без ліцензії, що є порушенням ст. 15 Закону “ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.

Оцінюючи доводи позивача щодо допущеної ним помилки в заяві на одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в кафе “Старий замок” та формального виконання податковим органом функцій покладених на нього законодавством, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 11 Закону України “Про ліцензування видів господарської діяльності ” (далі – Закон № 222-19) здобувач ліцензії подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії за визначеною ліцензійними умовами формою.

До заяви про отримання ліцензії додаються:

1) документи відповідно до ліцензійних вимог;

2) копія паспорта керівника здобувача ліцензії (або довіреної особи) із відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (подається тільки фізичними особами - підприємцями, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби);

3) опис документів, що подаються для одержання ліцензії, у двох екземплярах.

Орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення (ч.1 ст. 12 Закон № 222-19).

Із аналізу вищенаведених норм видно, що ліцензія видається на підставі заяви та документів, перелік яких визначено законом, поданих суб’єктом господарської діяльності.

Як встановлено, 16.03.2017 р. ФОП ОСОБА_4 особисто подано заяву на одержання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, в якій зазначено термін дії ліцензії з 24.03.2017 р. по 24.03.2018 р., а тому контролюючим органом видано відповідну ліцензію із терміном дії зазначеним першим. Відтак вищевказані доводи позивача, судом до уваги не беруться, адже не можна ставити в провину податковому органу видачу ліцензії з терміном дії про який вказано самим заявником.

З огляду на викладене, враховуючи наявність порушення, за яке законодавець передбачив відповідальність у вигляді застосування штрафу, суд доходить висновку, що рішення податкового органу винесено за наявності на те підстав, а тому є правомірним.

Окремо щодо суми самої санкції, то суд зазначає, що законодавець, як вже зазначалось встановив, що її розмір визначається, виходячи з розрахунку 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Судом встановлено, що ні під час перевірки, ні в ході розгляду справи по суті (на вимогу суду) позивачем не надано документів з яких можливо встановити вартість отриманої партії та, відповідно, обрахувати 200% від такої (вартості). Відтак, на думку суду, відсутність встановленого факту вартості партії товару не може бути підставою для незастосування санкції за виявлене порушення, тим більш, що мінімальний розмір штрафу законом встановлений та податковим органом застосований.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і за наявності на це підстав, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є суб’єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову – судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна