open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

Справа № 366/1941/17

Провадження № 2-а/366/85/17

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2017 року Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Слободян Н.П., розглянувши у письмовому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Іванківської РДА Київської області про визнання неправомірними дій суб’єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд до відповідача з даним позовом посилаючись на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та є учасником ЛНА на ЧАЕС.

Він звернувся до відповідача із заявою, в якій просив видати посвідчення інваліда війни, додавши необхідні підтверджуючі документи. Однак, відповідачем було відмовлено у зв’язку з тим, що у наданих документах не визначено місце та роботу, яку виконував інвалід під час ЛНА на ЧАЕС та не визначено чіткий механізм видачі довідок.

У відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Згідно п.10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою КМУ від 12.05.1994 року № 302, посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки МСЕК про групу і причини інвалідності органами праці і соціального захисту населення. Необхідності надання інших документів законодавством не передбачено.

Вважаючи з цих підстав дії відповідача неправомірними, позивач просив зобов’язати відповідача видати йому посвідчення інваліда війни на підставі наданих документів, визнавши дії неправомірними. У заяві просила справу розглядати без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, про день і час слухання справи повідомлено вчасно, надіслали суду письмове заперечення та заяву, в якій просять справу розглянути без їх участі. У запереченні відповідач зазначив, що «у зв’язку тим, що довідка від 25.05.2017 року № 01.1-14/875-17 департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності не визначає місце та роботу, яку виконував інвалід під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та не визначено чіткий механізм видачі довідки, яка містить інформацію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань ЦО, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, управління соціального захисту населення просить суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки підстав для надання статусу інваліда війни п.9 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає».

Вивчивши письмові докази, додані до справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ЛНА на ЧАЕС та особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням серії та вкладкою до нього А № 310091, виданим 25.05.2017 року.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ № 0769647 від 18.05.2017 року ОСОБА_1 було встановлено 1 групу інвалідності з 18.05.2017 року довічно. Причина інвалідності «захворювання, пов’язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС»). Це ж зазначено в експертному висновку від 10.05.2017 № 3575.

Відповідно до п.4 постанови КМ України від 12.05.1994 року № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни», посвідчення учасникам війни та особам, як прирівняні до учасників війни, видаються Міністерством праці та соціальної політики України.

Позивач ОСОБА_1 надав посвідчення потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії (учасник ЛНА на ЧАЕС ), довідку МСЕК про встановлення 1 групи інвалідності довічно (захворювання, пов’язане з роботами по ЛНА на ЧАЕС), експертний висновок про причинний зв’язок захворювання позивача з роботами по ЛНА на ЧАЕС.

Департаментом з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської ОДА ОСОБА_1 надано інформаційну довідку № 01.1-14/875-8 від 25.05.2017 року, де зазначено, що «учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних зх. Усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів… Формування ЦО, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони».

З трудової книжки позивача вбачається, що він09.02.1979 року по 25.09.1995 року працював водієм в Іванківському рибокомбінаті.

16.06.2017 року ОСОБА_1 (на своє звернення до відповідача щодо видачі посвідчення інваліда війни) отримав від відповідача відмову з посиланням на те, що «у зв’язку тим, що довідка від 25.05.2017 року № 01.1-14/875-8 департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності не визначає місце та роботу, яку виконував інвалід під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, та не визначено чіткий механізм видачі довідки, яка містить інформацію про наказ чи розпорядження про залучення особи до формувань ЦО, займану посаду та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на законодавчому рівні не врегульований», а надані довідки не містять розпорядчого документа про залучення позивачки до складу формувань цивільної оборони. Тому, управлінням соціального захисту населення позивачці відмовлено у наданні статусу інваліда війни п.9 ст. 7 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Суд вважає таке посилання безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно з п.9 ч.2 ст. 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Тобто, обов'язковими умовами, за якими особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п .9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, та роз'яснень Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів і інвалідів Верховної Ради України, МНС України та Мінпраці України, а також Закону України «Про звернення громадян» позивач звернувся за підтвердженням факту його участі у складі формувань Цивільної оборони та районів Київської області до управління з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації, як колишнього Штабу Цивільної оборони Київської області, і отримав зазначену вище інформаційну довідку, де зазначено, що «громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони». Той факт, що позивач є учасником ЛНА на ЧАЕС, жодною із сторін не оспорюється.

Як також видно з наявних матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив встановити йому статус інваліда війни як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони, та видати посвідчення інваліда війни.

До зазначеної заяви позивачем були надані відповідні документи: довідка медико-соціальної експертної комісії, в якій зазначена група та причина інвалідності, а також документи, які підтверджують участь позивача в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, трудова книжка, довідка ф-122 № 232 від 25.05.2001 року.

У відповідь на вказану заяву, відповідачем було надіслано лист-відмову № 01-3-1524 від 16.06.2017 року, в якій зазначено про те, що заява позивача не може бути задоволена. Без посилання на конкретні законодавчі акти, лише посилаються на неврегульованість на законодавчому рівні.

Однак, як видно з документів, долучених позивачем до матеріалів справи, що також надавалися відповідачу разом із зазначеним листом (зверненням), підтверджується безпосередня участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У відповідності до вимог нормативно-правових документів з питань Цивільної оборони колишнього СРСР, які діяли на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР № 90 від 06.06.1975 р. (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелізації) їх матеріально-технічними засобами) та № 92 від 29.06.1976 р. (Настанова по організації та веденню Цивільної оборони в районі (сільському) на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Статут військ Цивільної оборони (СРСР), цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, а до їх складу в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення, в тому числі: чоловіки віком від 16 до 60 років та жінки віком від 16 до 55 років.

Зазначене вище дає підстави вважати доведеним факт перебування позивача у складі формування цивільної оборони підприємства, на якому вона працювала в м. Чорнобиль після аварії на Чорнобильській АЕС.

При цьому жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

ОСОБА_2 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, відповідач відмовив позивачу в видачі посвідчення, не визнавши довідку видану управлінням з питань надзвичайних ситуацій Київської облдержадміністрації, яке відповідно до вимог Законів України «Про Цивільну оборону України», «Про правові засади цивільного захисту» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2008 № 361 є органом МНС України, а згідно вищезазначеного Положення інша форма довідки або конкретні вимоги до її змісту не встановлені.

Тобто, суд приходить до висновку, що діями відповідача порушуються законні права позивача, оскільки Законами України «Про внесення змін до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302, якою затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, не встановлено іншого механізму віднесення інвалідів-чорнобильців до інвалідів війни, крім того, що наданий в роз'ясненні Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів і інвалідів Верховної Ради України (лист від 08.12.2005 № 0625/7-379), і в якому зокрема зазначається: «довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи, видана на підставі архівних даних і документів відповідним Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення разом з посвідченням громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), з вкладкою учасника ліквідації аварії на ЧАЕС є достатньою підставою для встановлення статусу інваліда війни».

Крім цього, внаслідок дій відповідача позивач втрачає належну надбавку до пенсії, а також інші соціальні пільги.

Заперечення відповідача проти позову суперечать нормі п. 9 ч.2 ст. 7 закону України «Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту» та іншим матеріалам справи.

Неврегульованість на законодавчому рівні чіткого механізму видачі довідки для встановлення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус інвалідів війни, гарантії їх соціального захисту», на які посилається відповідач в запереченні, не можуть бути використані як правова підстава для прийняття рішення про встановлення (відмову у встановленні) статусу інваліда війни.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були подані документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу інваліда війни із видачею посвідчення інваліда війни.

Отже, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми наведеного вище законодавства України, суд не може погодитися із позицією Управління соціального захисту населення Іванківської РДА Київської області щодо відмови позивачу у підтверджені статусу інваліда війни, як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань цивільної оборони, та видачі посвідчення інваліда війни, та вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підтверджуються допустимими доказами у справі.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності вчинених ним дій щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

Натомість позивачем надано суду відповідні обґрунтування, що підтверджуються допустимими доказами щодо протиправності дій відповідача стосовно відмови їй у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Іванківської РДА Київської області щодо відмови у видачі ОСОБА_3 посвідчення інваліда війни.

Зобов*язати Управління соціального захисту населення Іванківської РДА Київської області видати ОСОБА_3 посвідчення інваліда війни на підставі наданих документів відповідно до п.9 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Постанова може бути оскаржена в Київський Апеляційний адміністративний суд через Іванківський районний суд Київської області шляхом подачі протягом 10 днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя Н.П.Слободян

Джерело: ЄДРСР 67460126
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку