Справа № 280/591/17

Провадження № 2-а/280/64/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2017 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Щербаченко І. В.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко Н. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Житомирі ОСОБА_2 про скасування постанови,

встановив:

До суду звернувся позивач з вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову серії БР №677110 від 02.05.2017 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. В обґрунтування позову вказує, що 02.05.2017 інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Житомирі ОСОБА_2 було винесено постанову серії БР №677110 про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення п. 22.5 ПДР, а саме: вантаж виступав за межі бортів. Позивач стверджує, що ПДР не порушував, а камінь не відноситься до класифікації небезпечних вантажів. Більше того, працівником поліції було винесено постанову без складання протоколу.

Позивач у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду письмові заперечення на позовну заяву. У письмових запереченнях на позовну заяву вказує, що твердження позивача щодо того, що він не перевозив небезпечного вантажу, оскільки постанову винесено у зв’язку з перевезенням позивачем негабаритного вантажу без відповідного узгодження з органами Національної поліції. Твердження позивача щодо неправомірності винесення постанови працівником поліції без складання протоколу також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до статті 258 КУпАП складання протоколу в такій категорії справ не є обов’язковим.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з’явився, суд приходить до висновку, що судовий розгляд можливо проводити за відсутності позивача, що відповідає положенням частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства.

У відповідності до положень частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Суд, розглянувши матеріали справи, проходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до матеріалів справи 02.05.2017 о 16:45 годині ОСОБА_1 на 122-ому кілометрі автомобільної дороги Київ-Чоп керував автомобілем КрАЗ, державний номерний знак 16844ЕВ, з напівпричепом МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1, що не заперечується сторонами.

Інспектором роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Житомирі ОСОБА_2 було винесено постанову серії БР №677110 щодо ОСОБА_1 за порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: за перевезення вантажу шириною 2,72м без відповідного дозволу, передбаченого законом. На позивача у зв'язку з цим було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень, згідно статті 132? Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Позивач стверджує, що працівник поліції повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, проте суд не може погодитися з цим твердженням з огляду на таке.

Положеннями статті 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Згідно статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ за статтею 132? Кодексу України про адміністративні правопорушення відноситься до компетенції органів Національної поліції.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.п. 2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р. № 1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п.п. 16, 18, 19 вказаного Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 2.4? ПДР у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

У матеріалах справи відсутні відомості про проведення габаритно-вагового контролю, а також складання відповідних актів про перевищення нормативів.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідач не звертався до суду з будь-якими заявами, клопотаннями, не надав доказів в обґрунтованості притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Тому постанову про накладення адміністративного стягнення серії БР №677110 від 02.05.2017 слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 11, 70, 71, 122, 128, 138, 160-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Житомирі ОСОБА_2 про скасування постанови задовольнити.

Скасувати постанову серії БР №677110 від 02.05.2017 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Постанова, відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя І. В. Щербаченко