ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

27 червня 2017 року

справа № 206/6480/16-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2017 року по справі №206/6480/16-а за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

11 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

1) визнати протиправними порушення з боку ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі у відношенні позивача вимог ст.ст. 22, 46 Конституції України, якими він відповідно до п.2 Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах зобов'язаний керуватися у своїй діяльності, а також підпунктів 7 та 8 пункту 4 цього положення, згідно яких відповідач призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, для чого забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій, які згідно із законодавством здійснюється за рахунок Державного бюджету України;

2) зобов'язати Лівобережне обєднане управління пенсійного фонду України в м.Дніпро негайно поновити права позивача отримувати державні пенсії як інваліду-ліквідатору ЧАЕС 3-ої групи в розмірі 6,5 мінімальних пенсій за віком, для чого зобов'язати негайно здійснити відповідний перерахунок та забезпечити своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату цих пенсій за рахунок державного бюджету України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідачем виплачується пенсія у розмірі меншому, ніж визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідач відмовляється виплачувати позивачу пенсію, у розмірі, який визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посилаючись на те, що розмір пенсії визначається Постановою КМУ. Позивач зазначав, що така відмова є неправомірною, оскільки розмір пенсії визначено Законом і не може змінюватися підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року в

частині залишення без розгляду позовних вимог за період з 11 травня 2016 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду цієї частині позовних вимог; ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року в частині залишення без розгляду позовних вимог за період до 10 травня 2016 року включно залишено без змін.

Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2017 у задоволенні позову відмовлено. Постанова суду фактично мотивована правомірністю дій відповідача, в частині визначення розміру пенсії, враховуючи законодавчі зміни, які внесено до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щодо порядку визначення розміру пенсій, які виплачують на підставі цього Закону.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтуванні вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що зменшення розміру пенсії на підставі постанови Уряду суперечить діючому законодавству і є звуженням його конституційних прав на пенсійне забезпечення.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильної катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серії А №153642, перебуває на обліку в ОСОБА_2 об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м.Дніпрі та з 02.04.2007 року отримує пенсію по ІІІ групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі фактичних збитків, завданих здоров'ю, яка до листопада 2011 року виплачувалась в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.

Після зменшення розміру пенсії, у зв'язку зі змінами внесеними в Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 24 жовтня 2016 року позивач звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі з вимогою про здійснення перерахунку державної пенсії як ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи у розмірі визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції на час виникнення у нього права на соціальну допомогу як інваліда ЧАЕСё з врахуванням рішень суду, яким встановлено його право на відповідний розмір цієї державної пенсії, а також висновків Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 та №10-рп/2008 від 22.05.2008 та вжиття всіх передбачених законодавством України заходів для отримання позивачем своєчасно та в повному обсязі належної йому державної пенсії.

ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі №В 51/04/14 від 08 листопада 2016 року позивача повідомлено про відсутність порушень з боку відповідача у правильності обчислення та виплати його пенсії.

Вказуючи на те, що відмова відповідача являється грубим порушенням вимог ст.ст. 22, 46 Конституції України позивач звернувся до суду.

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваною постановою суду, з урахуванням залишення без розгляду частини позовних вимог за період до 10 травня 2016 року згідно ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2016 року, вирішено позовні вимоги за період з 11 травня 2016 року, у зв’язку з чим оцінці підлягають дії УПФУ щодо нарахування та виплати позивачу державної пенсії за період з з 11 травня 2016 року.

Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції від 09.07.2007р.), в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів IІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-ІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», норми якого набрали чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до Закону № 796-ХІІ, зокрема частиною третьою статті 54 передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Крім того, 28 грудня 2014 року прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» за № 80-VІІІ, пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення серед інших статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Отже з аналізу наведених норм вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян, до яких віднесений і позивач, делеговано Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року (із змінами та доповненнями внесеними постановою КМУ №112 від 25.03.2014р.) визначено порядок нарахування та розмір виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так, відповідно до п.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого вищезазначеною постановою (далі по тексту - Порядок № 1210) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з п.п. 1 п. 11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС III групи інвалідності становить 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, приймаючи до уваги, що вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 встановлено відповідні розміри виплат особам, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, підстави для нарахування та виплати позивачеві державної пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у визначених позивачем розмірах за період з 11.05.2016 відсутні.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 р. № 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», було визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу УІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. з наступними змінами, де Конституційний Суд України зазначив, що Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України.

Крім того, у вказаному рішенні КСУ зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.

У рішенні від 25.01.2012 р. №3-рп/2012 Конституційним Судом України визначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2,3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Даним рішенням Конституційного суду дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції, на основі і виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

При вирішенні спірних правовідносин, судом апеляційної інстанції враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Посилання позивача на те, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо порушення відповідачем вимог ст. 22 Конституції України, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, статтею 22 Конституції України, на яку посилається позивач, передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Разом з тим, у даному випадку зміна розміру пенсії позивача пов'язана зі зміною законодавства, легітимність якого і відповідність Конституції України підтверджена Конституційним Судом України у вищенаведеному рішенні. І така зміна законодавства призвела не до позбавлення права позивача на отримання пенсії та/або відповідних надбавок, а до зміни розміру і порядку їх виплати, що узгоджується, зокрема й з наведеною вище практикою Європейського суду з прав людини.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2017 року по справі №206/6480/16-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, визначеному ст.212 КАС України.

(Ухвалу у повному обсязі виготовлено 29.06.2017р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк