справа № 815/132/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної екологічної інспекції в Одеській області про скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Виробничо-комерційне підприємство «Рубікон»-ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Позивач, або ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ) з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції в Одеській області (далі – Відповідач, або ДЕІ в Одеській області), в якому Позивач, з урахуванням доповнень до позовної заяви (а.с. 64-67) просив скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області від 29.08.2016 року щодо порушення дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Виробничим-комерційним підприємством «Рубікон»-ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Так, Позивач зазначив, що з 15.08.2016 року по 29.08.2016 року Відповідачем була проведена планова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ. За наслідками даної перевірки був складений акт дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. На підставі даного акту, Відповідачем 29.08.2016 року був прийнятий припис. Позивач вважає припис Відповідача від 29.08.2016 року неправомірним, таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, порушує права та законні інтереси Позивача, а тому підлягає скасуванню. Позивач послався на те, що при проведення планової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ були допущені наступні порушення: повідомлення про проведення перевірки не містить номер та дату наказу, за яким призначено плановий захід, а також в ньому відсутнє конкретне визначення предмету перевірки, тобто кола питань, які підлягають з’ясуванню; повідомлення про проведення перевірки містить помилкову адресу місцезнаходження товариства та не містить переліку посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу; ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ не отримувало повідомлення про проведення планової перевірки; планова перевірка проведена з порушенням строку. Крім того, Позивач зазначив, що з акту перевірки та припису вбачається порушення ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ порядку проведення господарської діяльності, а саме провадження господарської діяльності без одержання дозволу, одержання якого передбачено діючим законодавство – висновку державної екологічної експертизи, дозволу на викиди забруднюючих речовин та дозволу на операції з відходами. Проте, такі висновки Відповідач ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ вважає безпідставними, оскільки господарська діяльність останнього не потребує висновку державної екологічної експертизи та необхідності отриманні дозволів на операції з відходами та на викиди забруднюючих речовин, а висновки про необхідність отримання Позивачем таких висновку та дозволів, на думку Позивача, ґрунтуються на припущеннях.

В судове засідання, призначене на 12.06.2017 року, представник Позивача не з’явився, подав до канцелярії суду розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, призначеного на 12.06.2017 року, свого повноважного представника до суду не направив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, у зв’язку з чим неявка Відповідача до судового засідання була визнана судом не поважною та, на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), ухвалено рішення про розгляд справи за відсутності Відповідача.

Представником Відповідача надано до суду відзив на адміністративний позов (а.с.175-181), в якому визначено, що Відповідач вважає заявлений позов безпідставним та таким, що не містить правого підґрунтя. Так, в обґрунтування заперечень проти позову, Відповідач зазначив, що в період з 15.08.2016 року по 29.08.2016 року ним була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ. Відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено факт провадження господарської діяльності без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та дозволу (декларації) на здійснення операцій поводження з відходами, одержання яких передбачено законодавством, а саме без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. На підставі наведеного, Відповідач вважає, що ним згідно до вимог природоохоронного законодавства визначено порушення під час здійснення господарської діяльності ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ та на їх усунення видано відповідний припис.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги (а.с. 64-67, 195-200), та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

В період з 15.08.2016 року по 29.08.2016 року Відповідачем була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ, за результатами якої складено акт перевірки (а.с.12-30).

На підставі висновків наведеного акту перевірки, Відповідачем винесено припис від 29.08.016 року, яким Позивачу приписано: вести журнал первинного обліку відходів за встановленою формою 1-ВТ в повному обсязі, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування – порушення п. «г» ст. 17 ЗУ № 187/98-ВР, наказ Мінприроди № 342; не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування – ст. 17 ЗУ № 187/98-ВР, ДСанПіН 2.2.7.029-99; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання до 15.09.2016 року, обґрунтування – п. «к» ч. 1 ст. 17 ЗУ № 187; отримати висновок державної екологічної експертизи, термін виконання до 01.10.2016 року, обґрунтування – ст. 39 ЗУ № 45, ст. 29 ЗУ № 1264-ХІІ, Перелік, затверджений постановою КМУ № 554; отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання до 01.11.2016 року, обґрунтування – абз. 1 ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2707- ХІІ, Порядок, затверджений постановою КМУ № 302; здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування – ч.ч. 1-5 ст. 33, ч. 8 ст. 34 ЗУ № 187, ДСанПіН 2.2.7.029-99; здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних – не забезпечується, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування - абз. 7 ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2707-ХІІ, пп. 3.2.3-3.2.5 п. 3.2 р. ІІІ, п. 4.4 та 4.5 р. ІV Правил, затверджених наказом Мінприроди № 52; забезпечити безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування – абз. 4 ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2707-ХІІ, правила, затверджені наказом Мінприроди № 52; погодити склад і властивість відходів, що утворюються, ступень їх небезпечності для навколишнього середовища, термін виконання до 01.10.2016 року, обґрунтування – п. «в» ст. 17 ЗУ № 187; стати на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря, термін виконання до 01.10.2016 року, обґрунтування – ст. 31 ЗУ № 2707-ХІІ, Порядок, затверджений постановою КМУ № 1655; отримати дозвіл на операції у сфері поводження з відходами, паспорти відходів та провести інвентаризацію відходів, термін викання до 01.11.2016 року, обґрунтування – п. «а» ч. 1 ст. 32, ч. 4 ст. 33 ЗУ № 187, ч. 2 ст. 55 ЗУ № 1264-ХІІ, постанови КМУ № 1218 від 03.08.1998 року, № 248 від 30.10.2013 року; здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, термін виконання з 15.09.2016 року, обґрунтування п. «є» ч. 1 ст. 17, ст. 33 ЗУ № 187; подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами, термін виконання щорічно, обґрунтування – п. «г» ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 26 ЗУ № 187, п. 5 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 2034; зберігання та видалення відходів не здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки, термін виконання до 15.09.2016 року, обґрунтування ч.ч. 1-5 ст. 33, ч. 8 ст. 34 ЗУ № 187 ДСанПіН 2.2.7.029-99; моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснюється, термін виконання постійно, ч. 1 ст. 29 ЗУ № 187, ст. 10 ЗУ № 113, ДСанПіН 2.2.7.029-99 (а.с. 32-35).

Не погоджуючись із вказаним приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища, відповідно до ст. 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 року, полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (чинної та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Так, процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів визначено Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 вказаного Порядку для здійснення перевірки керівником відповідно органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

За правилами п. 3.3 наведеного Порядку орган Держекоінспекції не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки надсилає рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Держекоінспекції, або вручає особисто посадовій особі суб'єкта господарювання під розписку повідомлення про проведення планової перевірки (додаток 2).

У повідомленні про проведення планової перевірки зазначається дата початку та закінчення перевірки, найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи-підприємця, щодо діяльності яких здійснюється перевірка, найменування органу Держекоінспекції.

Згідно вимог п. 3.4 цього ж Порядку тривалість планової перевірки не повинна перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єкта малого підприємництва – п'яти робочих днів. Продовження строку здійснення планової перевірки не допускається.

Пунктами 4.4, 4.5, 4.6 вказаного Порядку передбачено, що під час проведення перевірки перевіряються наявність та чинність дозвільних документів, які підтверджують право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної з використанням природних ресурсів (розміщення відходів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, викиди в атмосферне повітря з стаціонарних джерел, спеціальне використання природних ресурсів), транскордонним переміщенням об'єктів рослинного й тваринного світу, та інших документів, необхідних для здійснення перевірки.

Крім цього, перевірка здійснюється на території суб'єкта господарювання – на виробничих майданчиках, у цехах, у місцях розташування обладнання, земельних ділянках, у тому числі територій та об'єктів природно-заповідного фонду, шляхом візуального огляду із застосуванням, у разі необхідності, інструментально-лабораторного, радіаційного та інших методів контролю.

При здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Відповідно до п.п. 4.13, 4.14, 4.15 зазначеного Порядку за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

Не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.

До акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється.

В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

У відповідно до вимог п.п. 4.23, 4.26 вказаного Порядку на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (додаток 4).

Строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

Як встановлено судом, оскаржуваний припис винесений Відповідачем за результатами проведення саме планової перевірки ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ.

Проте, Відповідачем не надано жодних доказів надіслання чи вручення Позивачу повідомлення про проведення такої перевірки не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки, що суперечить наведеним положенням Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008 року (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Також, як в акті оскаржуваної перевірки, так і в оскаржуваному приписі про усунення порушень у сфері природоохоронного законодавства, Відповідачем не визначено на підставі, яких документів, обставин, останній дійшов висновку про допущення порушень з боку Позивача, що стали підставою для виставлення ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ оскаржуваному припису.

До акту перевірки Відповідачем не складено жодних таблиць, графіків, схем.

Так само в ході судового розгляду справи Відповідачем жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для винесення оскаржуваного припису, не надано жодних доказів на підтвердження наявності порушень у сфері природоохоронного законодавства, що стали підставою для його прийняття, а також жодним чином не спростовані доводи Позивача про відсутність таких порушень.

Фактично висновки акту оскаржуваної перевірки та оскаржуваний припис не підтверджені з боку Відповідача жодними документами та будь-якими доводами, що прямо суперечить положенням п. 4.14 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Оскаржуваний припис містить вимоги нічим не обґрунтовані Відповідачем, а також вимоги загального характеру, термін виконання – постійно, що також суперечить наведеним положенням Порядку.

Так, пунктом 11 оскаржуваного припису Позивачу приписано отримати дозвіл на операції у сфері поводження з відходами, паспорти відходів та провести інвентаризацію відходів, термін виконання до 01.11.2016 року, обґрунтування – п. «а» ч. 1 ст. 32, ч. 4 ст. 33 ЗУ № 187, ч. 2 ст. 55 ЗУ № 1264-ХІІ, постанови КМУ № 1218 від 03.08.1998 року, № 248 від 30.10.2013 року.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998 року відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; показник загального утворення відходів (далі - Пзув) - критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.

Відповідно до ст. 13 цього Закону суб'єктами у сфері поводження з відходами є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, а також підприємства, установи та організації усіх форм власності, діяльність яких пов'язана із поводженням з відходами.

Статтею 17 наведеного Закону визначено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані: а) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; б) забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію; в) визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров’я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; г) на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку; д) забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки; е) брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами; є) здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обґрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації; ж) не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки; з) не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах; и) здійснювати контроль за станом місць чи об'єктів розміщення власних відходів; і) своєчасно в установленому порядку сплачувати екологічний податок, що справляється за розміщення відходів; ї) надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, уповноваженим органам виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи; й) призначати відповідальних осіб у сфері поводження з відходами; к) забезпечувати розробку в установленому порядку та виконання планів організації роботи у сфері поводження з відходами; л) відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами, відповідно до законодавства України; м) забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами; н) мати ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами і/або дозвіл на транскордонне перевезення небезпечних відходів; о) мати погоджений із уповноваженими органами виконавчої влади план дій на випадок виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з поводженням з небезпечними відходами; п) передбачати при укладанні угод на поставку в Україну товарної продукції утилізацію чи вивезення з України використаних пакувальних матеріалів і тари; р) здійснювати планування нового будівництва або реконструкції об’єкта поводження з відходами з дотриманням вимог законодавства про містобудування; с) мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000; т) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством, щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища відходами.

Суб’єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами, діяльність яких призводить виключно до утворення відходів, для яких Пзув від 50 до 1000, зобов’язані щороку подавати декларацію про відходи за формою та у порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 8 Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 року № 1360, критерієм включення ОУВ до реєстру є показник загального утворення відходів (Пзув), який розраховується за формулою: Пзув = 5000 х м1 + 500 х м2 + 50 х м3 + 1 х м4, де м1, м2, м3, м4 - умовні одиниці, значення яких дорівнюють кількості утворених на ОУВ відходів за класами небезпеки (1, 2, 3, 4 класи відповідно).

З наведеного вбачається, що, зокрема, на підприємства покладається обов’язок отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких показник загального утворення відходів перевищує 1000.

Проте, зобов’язуючи Позивача отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами Відповідачем не визначено на підставі чого останній дійшов висновку, що показник загального утворення відходів Позивача перевищує 1000 .

Таких даних не містить ані акт перевірки, ані оскаржуваний припис.

В запереченнях на заявлений адміністративний позов Відповідачем також не визначено жодних підстав для виставлення оскаржуваного пункту припису щодо зобов’язання Позивача отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

В свою чергу, Позивачем наданий до суду розрахунок показника загального утворення відходів, згідно якого такий показник ВКП «Рубікон»-ЛТД у формі ТОВ складає 5,155 (а.с. 68).

Дані вказаного розрахунку жодним чином не спростовані Відповідачем.

Також, зобов’язуючи Позивача вести журнал первинного обліку відходів за встановленою формою 1-ВТ (п. 1 припису) Відповідачем не враховано, що згідно вимог п. 3 наказу Мінприроди України від 07.07.2008 року № 342 «Про затвердження типової форми первинної облікової документації № 1-ВТ «Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари» та Інструкції щодо її заповнення» первинний облік за типовою формою та Інструкцією, затвердженими цим наказом, здійснюється юридичними особами всіх форм власності, видів економічної діяльності та організаційно-правових форм господарювання, фізичними особами-підприємцями, у діяльності яких утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара.

Таких даних стосовно того, що у діяльності Позивача утворюються відходи та використовуються пакувальні матеріали й тара не містить ані акт перевірки, ані оскаржуваний припис.

В запереченнях на заявлений адміністративний позов Відповідачем також не визначено жодних підстав для виставлення наведеного пункту припису.

Що стосується п.п. 2, 3, 9, 12, 13, 14, 15 оскаржуваного припису: не допускати змішування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування - ст. 17 ЗУ № 187/98-ВР, ДСанПіН 2.2.7.029-99; розробити план організації роботи у сфері поводження з відходами, термін виконання до 15.09.2016 року; обґрунтування – п. «к» ч. 1 ст. 17 ЗУ № 187; погодити склад і властивість відходів, що утворюються, ступень їх небезпечності для навколишнього середовища, термін виконання до 01.10.2016 року, обґрунтування – п. «в» ст. 17 ЗУ № 187; здійснювати заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, термін виконання з 15.09.2016 року, обґрунтування п. «є» ч. 1 ст. 17, ст. 33 ЗУ № 187; подавати статистичну звітність щодо поводження з відходами, термін виконання щорічно, обґрунтування – п. «г» ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 26 ЗУ № 187, п. 5 Порядку, затвердженого постановою КМУ № 2034; зберігання та видалення відходів не здійснюється відповідно до вимог екологічної безпеки, термін виконання до 15.09.2016 року, обґрунтування ч.ч. 1-5 ст. 33, ч. 8 ст. 34 ЗУ № 187 ДСанПіН 2.2.7.029-99; моніторинг місць утворення, зберігання і видалення відходів не здійснюється, термін виконання постійно, ч. 1 ст. 29 ЗУ № 187, ст. 10 ЗУ № 113, ДСанПіН 2.2.7.029-99, слід зазначити, що такі пункти припису містять загальний характер та фактично зобов’язують Позивача постійно вчиняти певні дії, що суперечить п. 4.26 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464.

Також, висуваючи Позивачу такі вимоги Відповідачем не враховано, що відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року приписом є обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Тобто, припис повинен бути направлений саме на усунення встановлених порушень.

Проте, виставляючи Позивачу наведені вимоги Відповідачем не визначено, які порушення встановленні під час перевірки, які нормативно-правові акти не дотримані Позивачем.

Ні в акті перевірки та приписі, ні в запереченнях на заявлений адміністративний позов Відповідачем не визначено, які встановлені обставини зумовили прийняття наведених пунктів оскаржуваного припису.

Пунктом 4 оскаржуваного припису Позивача зобов’язано отримати висновок державної екологічної експертизи, термін виконання до 01.10.2016 року, обґрунтування – ст. 39 ЗУ № 45, ст. 29 ЗУ № 1264-ХІІ, Перелік, затверджений постановою КМУ № 554.

Згідно вимог ч. 3 ст. 13 Закону України «Про екологічну експертизу» № 45/95-ВР від 09.02.1995 року здійснення державної екологічної експертизи є обов'язковим для видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Такий перелік станом на момент виникнення спірних правовідносин затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 808 від 28.08.2013 року.

Постанова Кабінету Міністрів України № 554 від 27.07.1995 року, на яку послався Відповідач, втратила чинність.

Крім того, Відповідачем не наведено жодних доводів та відповідно не надано жодних доказів, що підтверджують здійснення Позивачем діяльності та наявності у Позивача об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.

Таких даних не містить ані акт перевірки, ані оскаржуваний припис.

В запереченнях на заявлений адміністративний позов Відповідачем також не визначено жодних підстав для виставлення оскаржуваного пункту припису щодо зобов’язання Позивача отримати висновок екологічної експертизи.

Пунктами 5, 10 оскаржуваного припису Позивача зобов’язано: отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та розробити інвентаризацію викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання до 01.11.2016 року, обґрунтування – абз. 1 ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2707- ХІІ, Порядок, затверджений постановою КМУ № 302; стати на державний облік у галузі охорони атмосферного повітря, термін виконання до 01.10.2016 року, обґрунтування – ст. 31 ЗУ № 2707-ХІІ, Порядок, затверджений постановою КМУ № 1655.

Приписами частини п'ятої статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» № 2707-XII від 16.10.1992 року встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами необхідно суб'єктам господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7від 10.02.1995 року, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

Виставляючи Позивачу оскаржувані пункти припису Відповідач послався на те, що у Позивача наявні стаціонарні джерела забруднення атмосфери, а саме апарати зварювальні.

Проте, Відповідачем не визначено жодних обґрунтувань того, що Позивачем здійснюється використання таких зварювальних апаратів, а також жодним чином не підтверджено, що вказані апарати відносяться до стаціонарних джерел забруднення атмосфери.

В свою чергу, згідно наданих Позивачем відомостей 131 рахунку «Знос основних засобів» за 2015-2016 р.р., протягом 2015-2016 років Позивачем не використовувались зварювальні апарати (а.с.89-94).

Зазначені обставини жодним чином не спростовані Відповідачем.

Що стосується п. 6 оскаржуваного припису здійснювати виробничий контроль за охороною атмосферного повітря, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування – ч.ч. 1-5 ст. 33, ч. 8 ст. 34 ЗУ № 187, ДСанПіН 2.2.7.029-99, то такий пункт припису містить загальний характер та фактично зобов’язує Позивача постійно вчиняти певні дії, що суперечить п. 4.26 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464від 10.09.2008 року. Висуваючи Позивачу такі вимоги Відповідачем не враховано, що відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року приписом є обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Тобто, припис повинен бути направлений саме усунення встановлених порушень. Проте, виставляючи Позивачу наведені вимоги Відповідачем не визначено, які порушення встановленні під час перевірки, які нормативно-правові акти не дотримані Позивачем.

Що стосується п.п. 7, 8 оскаржуваного припису: здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел та ефективності роботи газоочисних - не забезпечується, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування - абз. 7 ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2707-ХІІ, пп. 3.2.3-3.2.5 п. 3.2 р. ІІІ, п. 4.4 та 4.5 р. ІV Правил, затверджених наказом Мінприроди № 52; забезпечити безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, термін виконання з 01.09.2016 року та постійно, обґрунтування – абз. 4 ч. 1 ст. 10 ЗУ № 2707-ХІІ, правила, затверджені наказом Мінприроди № 52, суд зазначає, що, як в акті перевірки та оскаржуваному приписі, так і в запереченнях на заявлений позов, Відповідачем жодним чином не визначено підстав для виставлення вказаних пунктів припису.

Наведені пункти припису містять загальний характер та фактично зобов’язують Позивача постійно вчиняти певні дії, що суперечить п. 4.26 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464.

Висуваючи Позивачу такі вимоги Відповідачем не враховано, що відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V приписом є обов’язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб’єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Тобто, припис повинен бути направлений саме усунення встановлених порушень. Проте, виставляючи Позивачу наведені вимоги Відповідачем не визначено, які порушення встановленні під час перевірки, які нормативно-правові акти не дотримані Позивачем.

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що Відповідач не довів законності та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної екологічної інспекції в Одеській області про скасування припису від 29.08.2016 року – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області від 29.08.2016 року, складений стосовно Виробничо-комерційного підприємства «Рубікон»-ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю щодо усунення порушень дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Виробничим-комерційним підприємством «Рубікон»-ЛТД у формі Товариства з обмеженою відповідальністю.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб’єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.