Провадження №2/442/1238/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

22 червня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючого судді – Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання – Бучок М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом відповідача, в якому просить виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що 07.11.2011 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було ухвалено рішення про визнання ОСОБА_2 таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме – квартири АДРЕСА_1. Однак, незважаючи на рішення суду відповідач продовжує проживати у вказаній квартирі, нищить речі та чиниттьперешкоди у користуванні однією з кімнат. Зазначає, що вона неодноразово викликала поліцію, проте, він не реагує на попередження, створюючи їй нестерпні умови для проживання.

Сторони в судове засідання не з’явилися. Позивачка подала заяву про слухання справи у її відсутності та підтримання позову, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про слухання справи в судове засідання не з’явився, не повідомивши причин.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов’язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Стебницької міської ради № 176 від 13.07.2000 визнано наймачем квартири АДРЕСА_1.

За вказаною адресою на даний час проживає та зареєстрована лише ОСОБА_1, що підтверджується довідкою № 865, виданою Комунальним підприємством „Міське виробниче управління житлово-комунального господарства” дочірним підприємством „Стебниккомунсервіс”.

Крім того, встановлено, що 07.11.2011 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області було ухвалено рішення про визнання ОСОБА_2 таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме – квартири АДРЕСА_1. Однак, незважаючи на рішення суду відповідач продовжує проживати у вказаній квартирі, нищить речі та чинить перешкоди у користуванні однією з кімнат.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 383 та ст. 393 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 116 ЖК УРСР, якщо наймач, члени його сім ’ ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо виселення відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір” з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід спеціального фонду Державного фонду України в сумі 640 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (82172, АДРЕСА_2) судовий збір в дохід спеціального фонду Державного фонду України в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя Ю.С. Кучаковський