1

№ 335/12417/16-ц 2/335/395/2017

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соболєвої І.П.,

за участю секретаря судового засідання Лєдової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі – ПрАТ «УАСК «АСКА») про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (арк. справи 33 – 38), яку в подальшому уточнила (арк. справи 120 – 125), та остаточно просила стягнути з відповідача пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, 3% річних, індекс інфляції, за період з 24 листопада 2014 р. по 27 травня 2015 р. у загальному розмірі 7 193,20 гривень.

В обґрунтування позову зазначила, що 23 серпня 2014 р. на 105 км. + ПО м. а/д Дніпропетровськ – Царичанка – Кобеляки – Решетилівка, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортного засобу «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Тойота Камрі», державний номерний знак НОМЕР_2, під керування водія ОСОБА_3, який належить на праві власності позивачеві.

В результаті ДТП автомобіль «Тойота Камрі», державний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні ушкодження, а позивачеві завдано матеріальних збитків.

Постановою судді Амур-Нижьодніпровсьокого районного суду м. Дніпропетровська від 4 грудня 2014 р. у справі № 199/9898/14-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована у ПрАТ «УАСК «АСКА».

На виконання вимог ст.ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон), позивач звернулась до відповідача з письмовим повідомленням про настання страхового випадку, а 25 серпня 2014 р. – із заявою на виплату страхового відшкодування, надала для огляду пошкоджений автомобіль та усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вимог ст. 36 Закону та наданих позивачем документів, відповідач був зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 49 490,00 гривень у строк до 23 листопада 2014 р. включно.

Відповідач, в період з 19 лютого 2015 р. по 20 липня 2015 р. здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 49 490,00 гривень.

Таким чином, відповідач, здійснив страхове відшкодування з порушенням строку, визначеним Законом, прострочивши виконання грошового зобов’язання на 239 днів (за період з 19 лютого 2015 р. по 20 липня 2015 р. включно).

Також, у зв’язку з простроченням строку виплати страхового відшкодування, відповідач, 23 липня 2015 р. частково сплатив пеню у розмірі 5 478,01 гривень.

Позивач вважає, що ПрАТ «УАСК «АСКА», прострочивши виконання грошового зобов’язання (здійснення виплати страхового відшкодування), повинен сплатити: пеню за період починаючи з 24 листопада 2014 р. по 27 травня 2015 р., яка складає 5 364,11 гривень; 3% річних за вищевказаний період у розмірі 460,03 гривень; індекс інфляції у розмірі 7 193,20 гривень, а разом – 7 193,20 гривень. Посилаючись на норми ЦК України, Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Закон України «Про страхування», просила позов задовольнити.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутність позивача та її представника (арк. справи 118).

Від представника відповідача до суду неодноразово надходили заяви про розгляд справи у відсутність представника відповідача. Також до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що сума відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за своєю правовою природою не являється борговим зобов’язанням, відтак на дану суму не може нараховуватись 3% річних та відповідний індекс інфляції. Крім того позивачеві вже було сплачену пеню у розмірі 5 364,11 гривень (арк. справи 90 – 91).

За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

23 серпня 2014 р. на 105 км. + ПО м. а/д Дніпропетровськ – Царичанка – Кобеляки – Решетилівка, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі – ДТП) за участю транспортного засобу «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Тойота Камрі», державний номерний знак НОМЕР_2, під керування водія ОСОБА_3, який належить на праві власності позивачеві.

В результаті ДТП автомобіль «Тойота Камрі», державний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні ушкодження, а позивачеві завдано матеріальних збитків.

Постановою судді Амур-Нижьодніпровсьокого районного суду м. Дніпропетровська від 4 грудня 2014 р. у справі № 199/9898/14-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка не оскаржувалась та набрала законної сили (арк. справи 15).

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП була застрахована у ПрАТ «УАСК «АСКА», що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АІ/6291163 (арк справи 93).

На виконання вимог ст.ст. 33, 33-1, 35 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач звернулась до відповідача з письмовим повідомленням про настання страхового випадку, а 25 серпня 2014 р. – із заявою на виплату страхового відшкодування, надала для огляду пошкоджений автомобіль та усі необхідні документи, передбачені чинним законодавством.

Як випливає зі звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 53/11/15 від 10 листопада 2015 р. розмір матеріального збитку, завданого транспортному засобу «Тойота Камрі», державний номерний знак НОМЕР_2, з урахуванням ринкової вартості, на момент пошкодження становить 102 951,88 гривень (арк. справи 20).

Відповідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або манну потерпілого.

Згідно зі ст. 9 Закону розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Як передбачено п. 1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну.

За правилом ст. 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п. 2 ст. 36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Протягом 3-х робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страхових зобов’язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

З урахуванням вимог ст. 36 Закону, ПрАТ «УАСК «АСКА» була зобов’язана здійснити виплату страхового відшкодування позивачеві у розмірі 49 490,00 гривень у строк до 23 листопада 2014 р. включно. (на протязі 90 днів, з дня подання заяви на виплату страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 510 гривень).

Проте, судом встановлено, що відповідач в період з 19 лютого 2015 р. до 20 липня 2015 р., здійснював страхове відшкодування у розмірі 49 490,00 гривень наступним чином: платіжним дорученням № 8864 від 19 лютого 2015 р. – 4 490,00 гривень; платіжним дорученням № 8967 від 20 лютого 2015 р. – 5 000,00 гривень; платіжним дорученням № 9044 від 24 лютого 2015 р. – 5 000,00 гривень; платіжним дорученням № 9126 від 25 лютого 2015 р. – 5 000,00 гривень; платіжним дорученням № 9278 від 27 лютого 2015 р. – 5 000,00 гривень; платіжним дорученням № 9322 від 2 березня 2015 р. – 5 000,00 гривень; платіжним дорученням № 9416 від 3 березня 2015 р. – 5 000,00 гривень; платіжним дорученням № 9438 від 4 березня 2015 р. – 5 000,00 гривень; платіжним дорученням № 9543 від 5 березня 2015 р. – 4 000,00 гривень; платіжним дорученням № 14100 від 20 липня 2015 р. – 6 000,00 гривень (арк. справи 97 – 102).

Крім того, у зв’язку з прострочення строку виплати страхового відшкодування відповідач, 23 липня 2015 р. частково сплатив пеню у розмірі 5 478,01 гривень, що не заперечується сторонами у справі.

Таким чином, відповідач здійснив страхове відшкодування, з порушенням строку, визначеним Законом, прострочивши виконання грошового зобов’язання на 239 днів (за період з 19 лютого 2015 р. по 20 липня 2015 р.

Що стосується заперечень відповідача про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій, суд враховує таке.

У частині другій статті 625 ЦК України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 7 березня 1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85/96-ВР) страховий випадок це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 16 цього Закону договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов’язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як передбачено статтею 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов’язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов’язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов’язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов’язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов’язанням.

Саме до таких грошових зобов’язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору – страхову суму.

Сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов’язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/6291163, є грошовим зобов’язанням, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

З наведених підстав, суд відкидає доводи представника відповідача, про відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій у зв’язку із простроченням терміну виплат страхового відшкодування.

Відтак, на порушення норм закону відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, прострочивши строк виплати страхового відшкодування, у зв’язку із чим в позивача наявні підстави вимагати встановлених законом правових наслідків його неналежного виконання.

Зокрема, відповідач повинен сплатити позивачу штрафні санкції за період починаючи з 24 листопада 2014 р. до 27 травня 2015 р., за урахуванням раніше сплаченої суми пені у розмірі 5 364,11 гривень, а також 3% річних за цей же період та відповідний індекс інфляції, а разом 7 193,20 гривень, що також підтверджується відповідним розрахунком суми штрафних санкцій, який відповідачем спростований не був.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, які склалися між сторонами у справі, є грошовим зобов’язанням, оскільки відповідно до приписів статті 16 Закону № 85/96-ВР в разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату страхувальникові або іншій особі, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 625 ЦК України.

У зв’язку з уточненням та зменшенням суми позовних вимог з 56 706,41 гривень до 7 191,20 гривень, відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551,20 що документально підтверджені.

Решта судового збору у розмірі 15,86 гривень підлягає поверненню позивачеві як надмірно сплаченої.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57 – 60, 88, 212 – 215, 218, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», ЄДРПОУ 13490997, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, 3% річних, індекс інфляції, за період з 24 листопада 2014 року по 27 травня 2015 року у розмірі 7 193 (сім тисяч сто дев’яносто три) гривні 20 копійок.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА», ЄДРПОУ 13490997, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) гривню 20 копійок.

Повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_3, частину судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя у розмірі 15,86 гривень, відповідно до квитанції № 5328.8769 або її завіреної копії) від 10 листопада 2016 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 21 червня 2017 р.

Повний текст рішення виготовлений 26 червня 2017 р.

Суддя : І.П. Соболєва