ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2017р. Справа № 914/2408/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів», м. Яворів, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Кап», м. Краснодар, Російська Федерація

про стягнення 39 290,18 євро

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність від 02.03.2017 р.);

від відповідача: не з’явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів», м. Яворів, Львівська область звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Кап», м. Краснодар, Російська Федерація про стягнення 54 290,18 євро.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 28.11.2016 р. призначив розгляд справи на 21.12.2016 р.

Ухвалою суду від 21.11.2016 р. розгляд справи №914/2408/16 відкладено на 12.06.2017 р. у зв’язку із зверненням господарського суду до компетентного органу за місцем знаходження ТзОВ «Техно Кап» із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах.

10.01.2017 р. суд направив Головному територіальному управлінню юстиції у Львівській області судове доручення про вручення документів для подальшого скерування до повноважних органів Російської Федерації з метою належного повідомлення нерезидента про розгляд справи.

02.02.2017 р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшов супровідний лист, яким Головне територіальне управління юстиції у Львівській області направило судове доручення Головному управлінню Міністерства юстиції Російської Федерації у Ростовській області.

Представнику сторони роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості товару не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становить 54 290,18 євро. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягало 54 290,18 євро та судові витрати.

19.06.2017 р. через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. №2645/17), в якій позивач просив стягнути з відповідача 39 290,18 євро боргу.

Судом встановлено, що заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача, викладених у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, через канцелярію суду надійшла заява (вх. №20450/17 від 09.06.2017 р.) про визнання позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, повно та об’єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

23 травня 2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техно Кап» (покупець) було укладено договір поставки №23/05/2016.

За цим договором продавець (позивач) зобов’язувався поставляти, а покупець (відповідач) приймати і оплачувати кроненкорки pry-off, twist-off (висотою 6 мм або 6,5 мм з прокладкою з ПВХ або без вмісту ПВХ) для закупорювання пляшок в асортименті і кількості згідно умов цього договору, з нанесеною на них літографією, затвердженою покупцем в письмовому вигляді, і без неї, з лакованою поверхнею ззовні та всередині.

На виконання умов договору позивач протягом червні 2016 року поставив відповідачу товар загальною вартістю 54 290,18 євро, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А №0000664 і А №0001055, рахунками-фактурами №001/23/05/2016 від 09.06.2016 р. і №002/23/05/2016 від 30.06.2016 р.

Відповідно до п. 3.1. покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 днів від дати складення рахунку-фактури.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 39 290,18 євро основного боргу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб’єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов’язки, що і суб’єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб’єктів господарювання визначається за цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 10.1. договору, усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору або в зв’язку з ним, у тому числі що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають розгляду в Господарському суді Львівської області. Правом, яке регулює даний договір, є матеріальне право України (п. 10.2. договору).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону «Про міжнародне приватне право», при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно ст. 7 Закону України «Про міжнародне приватне право», при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 39 290,18 євро.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги те, що позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, 6 542 грн. 21 коп. судового збору підлягатимуть поверненню позивачеві за ухвалою суду у випадку подання відповідного клопотання.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 543, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 7, 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Техно Кап», м. Краснодар, вул. Рашпілєвская, 168/1, Російська Федерація (ОГРН 1152308003649, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кен-Пак Яворів», м. Яворів, вул. Маковея, 62, Львівська область (ідентифікаційний код 35413712) борг в розмірі 39 290,18 євро, 17 136 грн. 28 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 19.06.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 26.06.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.