Враховуючи вищевикладене, оскільки між сторонами склались зобов'язальні правовідносини із Договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 року, внаслідок неналежного виконання умов якого у Відповідача виникла заборгованість за надані послуги за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження, даний спір підвідомчій господарському суду на підставі п.1 ч.1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав), а не спір про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін. За таких підстав, Суд відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 21 червня 2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (виконавець) та Українським державним підприємством "УКРХІМТРАНСАМІАК" (замовник) було укладено Договір № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), умовами якого передбачено, що замовник протягом 2016 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на АТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТУ 6221-90 марки "АК" російського походження (в подальшому аміак) без права власності на нього боку, в обсязі 2300, 00 тис. тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

Відповідно до підпункту 2.1.1. та 2.1.4. пункту 2.1. договору, замовник зобов'язаний, забезпечити підтверджену виконавцем, рівномірну щодобову поставку аміаку рідкого в обсязі, як правило, 5250-7560 тонн. За погодженням сторін, в залежності від виробничих умов, може встановлюватися інше навантаження, аж до 8200 тонн на добу, за умови, що температура надходить по аміакопроводу аміаку не перевищує 15 градусів Цельсія.

У разі якщо замовник не забезпечує поставку вищевказаного добового обсягу російського аміаку, недопоставлена кількість не підлягає заповненню в подальшому.

Своєчасно оплатити виконавцеві послугу з приймання, зберігання, захолоджування і відвантаження на судна російського аміаку і витрати по доступу до причалів порту в національній валюті, в розмірі, обумовленої в цьому договорі, згідно з виставленими рахунками (п. 4.3.).

Згідно з пунктом 2.2. договору виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати замовнику не пізніше 3-го числа підписані акт наданих послуг і не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним акт здачі-приймання аміаку рідкого російського походження.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надані послуги з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку російського походження замовник здійснює оплату на розрахунковий рахунок виконавця за узгодженою ставкою 300,00 гривень за кожну відвантажену на борт судна тонну, крім того ПДВ (20% - 60,00 гривні ), всього 360,00 гривень. Розмір ставки оплати встановлена при курсі НБУ 23,807482 гривень за доларом США на 29.12.2015. Загальна вартість послуг становить 828 000 000 грн. 00.коп., в т.ч. ПДВ.

Крім того, замовник компенсує виконавцю витрати, понесені ним при оплаті ДП «АМПА» за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження, згідно з рахунком виконавця, до якого додається копія відповідних коносаментів і рахунки ДП «АМПА». Тарифи на оплату ДП «АМПУ» встановлюються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 та розпорядженням кабінету Міністрів України від 14.12.2015 №1331-р «Про погодження тарифів на спеціалізовані послуги щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу, який знаходиться в господарському віданні адміністрації морських портів України».

Відповідно до п.4.3 Договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться Замовником по кожній суднової партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу відповідних рахунків.

Даний договір вступає з силу з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного їх проведення (п. 8.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 12.12.2016 року до Договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015, відповідно до якого сторони вирішили п. 1.1. договору доповнити абзацем наступного змісту:

Замовник протягом 2017 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на АТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджуванню, зберігання та відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТ 6221-90 марки "АК" російського походження без права власності на нього сторін, в обсязі 2150, 00 тис. тонн, з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

Останнє речення першого абзацу пункту 4.1. договору викласти в наступній редакції: «Загальна вартість послуг становить 1 602 000 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ».

Пункт 8.1. договору викладено в наступній редакції: «Даний договір вступає з силу з 01.01.2016 і діє до 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків між сторонами до повного їх проведення».

У січні-квітні 2016 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано Публічному акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, у зв'язку з чим Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, були виставлені рахунки на загальну суму 8 708 712 грн. 69 коп. без врахування ПДВ.

Крім того, факт надання Публічному акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» послуги із забезпечення доступу Портового оператора до причалів, що знаходяться на балансі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" для навантаження транзитного вантажу Позивача підтверджується актами надання послуг від 08.01.2016, від 17.01.2016, від 20.01.2016, від 22.01.2016, від 27.01.2016, від 01.02.2016, від 12.02.2016, від 14.02.2016, від 16.02.2016, від 19.02.2016, від 23.02.2016, від 28.02.2016, від 03.03.2016, від 04.03.2016, від 06.03.2016, від 07.03.2016 від 11.03.2016, від 17.03.2016, від 21.03.2016, від 22.03.2016, від 25.03.2016, від 30.03.2016, від 05.04.2016, від 07.04.2016, від 07.04.2016, від 09.04.2016, які підписані представниками Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" та Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" та скріплені печатками підприємств.

В свою чергу, Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки щодо компенсації витрат, понесених Позивачем при оплаті ДП «АМПА» за доступ до причалу порту при відвантаженні на судні транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року, про що також Позивачем та Відповідачем складено та підписано Акти компенсації витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06.04.2016 № 7668/6/99-99-19-03-02-15 Державна фіскальна служба звернулася до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яким роз'яснено, що послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитним вантажем не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від опадкування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Листом від 29.08.2016 року №1861016199.99-15-03-02-14 Державною фіскальною службою України надано відповідь на лист Позивача від 24.05.2016 № 2118/04, в якому зазначено, що послуги платника податку із забезпечення доступу до причалу портового оператору, не належать до послуг, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Таким чином, на підставі листа Державної фіскальної служби України від 06.04.2016 № № 7668/6/99-99-19-03-02-15 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було донараховано Публічному акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» ПДВ за надані послуги у 2016 році.

З огляду на несплату Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" донарахованих Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ, останнє звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 1 741 742, 56 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 1 691 588 грн. 63коп. - заборгованості, 25 373 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

Таким чином, Позивачем відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 було сплачено на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19.12.2016 року, а також в процесі розгляду справи Позивачем було також сплачено на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у розмірі 50 153 грн. 93 коп., а загалом сплачено 1 741 742 грн. 56 коп.

Крім того, Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" було сплачено на рахунок Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у загальному розмірі 160 966 грн. 25 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №3248 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 31 694 грн. 63 коп.), №3249 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 2 877 грн. 38 коп.), №3246 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 71 019 грн. 44 коп.), №3532 від 11.05.2016 року у розмірі 55 374 грн. 80 коп. із зазначенням призначення платежу: «плата за забезпечення доступу портового оператора (аміак)».

Листом №84 від 11.01.2017 року Позивач направив на адресу Відповідача акти - коригування компенсації витрат та додані до них рахунки та просив рахувати недійсними та повернути акти та рахунки, надіслані листом №4907 від 27.12.2016 року

Листом №85 від 11.01.2017 року Позивач звернувся до Відповідача, в якому зазначив, що на підставі постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року у справі № 916/1427/16 щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що знаходяться на балансі Южненської філії ДП «АМПУ», Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» складено Акти коригування компенсації витрат від 31.12.2016, які Позивач просить в строк до 10.02.2017 року підписати та повернути, а також здійснити оплату виставлених рахунків. Вказаний лист був направлений на адресу Відповідача 13.01.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 13.01.2017 року та отриманий останнім 17.01.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що на виконання абзацу другого пункту 4.1. договору № 1006/1ТА-2016 від 29.12.2015 року Відповідач повинен компенсувати Позивачу витрати, з урахуванням донарахованих Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ за січень - квітень 2016 року з оплати за доступ до причалів порту при відвантаженні на судна транзитного аміаку російського походження у розмірі 1 852 554 грн. 88 коп. Таким чином, станом на 27.03.2017 року загальна сума боргу Українського державного підприємства "УКРХІМТРАНСАМІАК" перед Позивачем становить 1 852 554 грн. 88 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем його зобов'язань Позивач просить суд стягнути з Українського державного підприємства «УКРХІМТРАНСАМІАК» інфляційні у розмірі 18 525 грн. 55 коп. та 3 % річних у розмірі 7 078 грн. 53 коп. за періоди з 21.01.2017 р. по 27.03.2017 р. та з 11.02.2017 р. по 27.03.2017 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" (виконавець) та Українським державним підприємством "УКРХІМТРАНСАМІАК" (замовник) укладено договір № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), умовами якого передбачено, що замовник протягом 2016 року забезпечує поставку з магістрального аміакопроводу Росія-Україна на АТ "ОПЗ", а виконавець надає послугу з прийому, захолоджування, зберігання і відвантаження на судна транзитного аміаку рідкого технічного ГОСТУ 6221-90 марки "АК" російського походження (в подальшому аміак) без права власності на нього боку, в обсязі 2300, 00 тис. тонн з письмовим щомісячним узгодженням обома сторонами, з урахуванням використання причалу порту "Південний", що знаходиться у віданні ДП "Адміністрація морських портів України".

У січні-квітні 2016 Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" було надано Публічному акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, у зв'язку з чим Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, були виставлені рахунки на загальну суму 8 708 712 грн. 69 коп. без врахування ПДВ.

В свою чергу, Позивачем були виставлені Відповідачу рахунки щодо компенсації витрат, понесених Позивачем при оплаті ДП «АМПА» за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року, про що також Позивачем та Відповідачем складено та підписано Акти компенсації витрат, які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 06.04.2016 № 7668/6/99-99-19-03-02-15 Державна фіскальна служба звернулася до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», яким роз'яснено, що послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитним вантажем не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від опадкування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Листом від 29.08.2016 року №1861016199.99-15-03-02-14 Державною фіскальною службою України надано відповідь на лист Позивача від 24.05.2016 № 2118/04, в якому зазначено, що послуги платника податку із забезпечення доступу до причалу портового оператору, не належать до послуг, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%.

Таким чином, на підставі листа Державної фіскальної служби України від 06.04.2016 № № 7668/6/99-99-19-03-02-15 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» було донараховано Публічному акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» ПДВ за надані послуги у 2016 році.

З огляду на несплату Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" донарахованих Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" сум ПДВ, останнє звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Одеський припортовий завод" 1 741 742, 56 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року, позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Южненської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» 1 691 588 грн. 63коп. - заборгованості, 25 373 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

У вище зазначеному рішенні суду встановлено, що 30.12.2015 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (Адміністрацією) та Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» (портовим оператором) укладено договір про забезпечення доступу портового оператору до причалів № 110-П-ЮЖФ-15.

На виконання вимог договору № 110-П-ЮЖФ-15 від 30.12.2015, Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в січні-березні 2016 надано Публічному акціонерному товариству «Одеський припортовий завод» спеціалізовану послугу із забезпечення доступу Портового оператора до причалів № 3 та № 4 для перевантаження аміаку та метанолу, згідно чого Адміністрацією на підставі тарифів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541, були виставлені ПАТ «ОПЗ» рахунки на загальну суму 8 708 712,69 грн. без врахування ПДВ.

11.04.2016 на адресу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від Державної фіскальної служби України надійшов лист від 06.04.2016 № 7668/6/99-99-19-03-02-15, яким роз'яснено, що послуги із забезпечення доступу портового оператора до причалу для виконання навантажувально-розвантажувальних робіт з транзитним вантажем не є такими, що безпосередньо пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через митну територію України, а тому операції платників податку з їх постачання звільненню від опадкування не підлягають і оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Враховуючи зазначене, 18.04.2016 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» складено відповідні акти коригування здачі-приймання послуг до вже виставлених рахунків та виставлено Публічному акціонерному товариству "Одеський припортовий завод" відкориговані рахунки з урахуванням сум ПДВ (1 741 742, 56 грн.) на загальну суму 10 450 455,25грн.

Судом зазначено, що відповідно до ЗУ «Про морські порти України» встановлено правові, економічні та організаційні основи діяльності в морських портах України. Ст. 1 названого закону визначено, серед іншого, наступні терміни:

-адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об'єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту);

-морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов'язаних з цим видів господарської діяльності;

-портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського терміналу, проводить вантажно-розвантажувальні роботи, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності;

-причал - гідротехнічна споруда, яка має швартовні та відбійні пристрої і призначена для стоянки та обслуговування суден, обслуговування пасажирів, у тому числі для їх посадки на судна і висадки з суден, проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

Згідно зі ст. 19 ЗУ „Про морські порти України, у морських портах надаються послуги з обслуговування суден, здійснення операцій з вантажами, у тому числі проведення вантажно-розвантажувальних робіт, послуги з обслуговування пасажирів та інші послуги, передбачені законодавством.

Згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 3 червня 2013 р. до переліку спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб'єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, включено, в тому числі, забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, крім причалу, що використовується портовим оператором на підставі договору оренди, концесії, спільної діяльності, укладеного відповідно до законодавства.

Згідно з Правилами надання послуг у морських портах України, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 05.06.2013р. N 348 (далі - Правила), які є обов'язковими для виконання портовими операторами, операторами терміналу, вантажовідправниками, вантажоотримувачами, судновласниками, вантажовласниками, перевізниками, їх представниками та іншими особами, які користуються послугами, передбаченими законодавством, та надають їх у морських портах України, визначено наступне.

Відповідно до п. 2.1. Розділу II Правил терміни, які використовуються у цих Правилах, мають такі значення:

- вантажні операції - навантаження, вивантаження й перевантаження вантажу, завантаження і розвантаження транспортного засобу;

- договір про надання послуг з вантажних операцій (далі - договір перевалки) -договір між портовим оператором або оператором терміналу та замовником, яким визначаються умови надання послуг з вантажних операцій в морському порту;

- портовий оператор (стивідорна компанія) - суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію морського термінала, проводить вантажні операції, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності;

Згідно з п. 3.1. Розділом III Правил, вантажно-розвантажувальні роботи в морському порту здійснюють портові оператори, оператори терміналів на підставі договорів перевалки або інших договорів.

Відповідно до п. 3.3. Розділу III Правил, до послуг, пов'язаних з вантажними операціями, що можуть надаватися портовим оператором, оператором термінала, належать: навантаження вантажів; вивантаження вантажів; зачистка трюмів суден, вагонів після вивантаження вантажів; переміщення вантажу; технологічне накопичення вантажу, складські операції з вантажем; кріплення, спецкріплення вантажів; штивка; зважування; маркування (перемаркування); сортування (розсортовування); розтарювання, затарювання, перетарювання; переважування; пакування, перепакування; приведення вантажу до транспортабельного стану; ув'язування; підгрупування для формування суднової партії завезених у різний час вантажів за країнами та портами призначення, а також за окремими коносаментними партіями; комплектація вантажів; розкриття вантажних місць для визначення якості, сорту, перевірки вмісту і подальше приведення розкритих місць у транспортабельний стан; збирання (розбирання) спеціальних пристосувань при завантаженні (розвантаженні) із залізничних платформ устаткування і засобів транспортування; обмір вантажів; укрупнення вантажних місць шляхом пакетування; оформлення транспортних (перевізних) документів за заявкою замовника; інші роботи та послуги.

При цьому, статтею 1 Закону України «Про транзит вантажів» встановлено, що транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Відповідно до статті 7 вищевказаного Закону транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво - чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

В свою чергу, учасниками транзиту відповідно до статті 1 означеного Закону є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Тобто, з метою застосування пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, на підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг). Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов'язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України.

Під час розгляду судом справи № 916/1427/16 Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" частково сплачено донараховані суми ПДВ за актами коригування від 18.04.2016р. до рахунків: №А10378 від 12.03.2016р. у розмірі 8458,18 грн. №А10176 від 05.02.2016р. у розмірі 8549,65 грн., №А10282 від 29.02.2016 у розмірі 9072,38 грн., №А10427 від 29.03.2016р. у розмірі 10490,21 грн., №А10016 від 11.01.2016р. у розмірі 13583,51 грн., всього на загальну суму 50 153,93 грн., у зв'язку з чим сума боргу становить 1 691 588, 63 грн. (1 741 742, 56 грн. - 50 153, 93 грн.).

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 916/1427/16 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт нарахування ПДВ на послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, з урахуванням діючого законодавства України є обов'язковим підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі №916/1427/16, яке набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 Позивачем було сплачено на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19.12.2016 року.

Таким чином, Позивачем відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 було сплачено на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10280 від 19.12.2016 року, а також в процесі розгляду справи Позивачем було також сплачено на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у розмірі 50 153 грн. 93 коп., а загалом сплачено 1 741 742 грн. 56 коп.

Проте, Суд звертає увагу, що на підставі Актів - коригування компенсації витрат Позивачем було виставлено Відповідачу суму витрат з урахуванням донарахованих Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» сум ПДВ, яка була сплачена відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16, в розмірі 1 691 588 грн. 63 коп., а не у повному обсязі за вказаним рішенням на суму 1 741 742 грн. 56 коп.

Крім того, Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" було сплачено на рахунок Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" грошові кошти у загальному розмірі 160 966 грн. 25 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №3248 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 31 694 грн. 63 коп.), №3249 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 2 877 грн. 38 коп.), №3246 від 29.04.2016 року (сума ПДВ 71 019 грн. 44 коп.), №3532 від 11.05.2016 року у розмірі 55 374 грн. 80 коп. із зазначенням призначення платежу: «плата за забезпечення доступу портового оператора (аміак)».

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Публічним акціонерним товариством "Одеський припортовий завод" було сплачено на рахунок Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" суму ПДВ за 2016 рік, нараховану за послуги із забезпечення доступу до причалу Портового оператору у загальному розмірі 1 852 554 грн. 88 коп. (1 691 588 грн. 63 коп. за рішенням Господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі № 916/1427/16 + 160 966 грн. 25 коп. за платіжними дорученнями від 29.04.2016 року, 11.05.2016 року)

Відповідно до абзацу 2 п. 4.1 Договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 року, замовник компенсує виконавцю витрати, понесені ним при оплаті ДП «АМПА» за доступ до причалу порту при відвантаженні на суді транзитного аміаку російського походження, згідно з рахунком виконавця, до якого додається копія відповідних коносаментів і рахунки ДП «АМПА». Тарифи на оплату ДП «АМПУ» встановлюються відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 18.12.2015 № 541 та розпорядженням кабінету Міністрів України від 14.12.2015 №1331-р «Про погодження тарифів на спеціалізовані послуги щодо забезпечення доступу портового оператора до причалу, який знаходиться в господарському віданні адміністрації морських портів України».

Листом №84 від 11.01.2017 року Позивач направив на адресу Відповідача акти - коригування компенсації витрат та додані до них рахунки та просив рахувати недійсними та повернути акти та рахунки, надіслані листом №4907 від 27.12.2016 року

Листом №85 від 11.01.2017 року Позивач звернувся до Відповідача, в якому зазначив, що на підставі постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016 року у справі № 916/1427/16 щодо правомірності оподаткування податком на додану вартість послуг із забезпечення доступу Портового оператору до причалів, що знаходяться на балансі Южненської філії ДП «АМПУ», Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» складено Акти коригування компенсації витрат від 31.12.2016, які Позивач просить в строк до 10.02.2017 року підписати та повернути, а також здійснити оплату виставлених рахунків. Вказаний лист був направлений на адресу Відповідача 13.01.2017 року, що підтверджується фіскальним чеком від 13.01.2017 року та отриманий останнім 17.01.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п.4.3 Договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться Замовником по кожній суднової партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу відповідних рахунків.

Однак, Суд зазначає, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виплати компенсації Українським державним підприємством "УКРХІМТРАНСАМІАК" Позивачу витрат з урахуванням донарахованих Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» сум ПДВ на загальну суму в розмірі 1 852 554 грн. 88 коп.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо припинення зобов'язання Сторін у зв'язку з належним виконанням умов Договору № 1006/1ТА-2016 про надання послуг з приймання, захолоджування, зберігання та відвантаження транзитного аміаку, що поступає по аміакопроводу від підприємств Росії від 29.12.2015 року шляхом підписання між сторонами відповідних актів компенсації витрат, оскільки нарахування ПДВ на послугу із забезпечення доступу портового оператора до причалу, що перебуває у господарському віданні адміністрації морських портів України, відповідно до діючого законодавства України є обов'язковим, що підтверджено рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2016 року у справі №916/1427/16, яке набрало законної сили.

Таким чином, Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив виплату компенсації Позивачу витрат, понесених Позивачем при оплаті ДП «АМПА» за доступ до причалу порту при відвантаженні на судні транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року, з урахуванням донарахованих сум ПДВ, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 1 852 554 грн. 88 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, при зверненні до суду Позивач просив Суд стягнути з Відповідача на його користь інфляційні у розмірі 18 525 грн. 55 коп. за загальний період прострочки з 21.01.2017 року по 27.03.2017 року та з 11.02.2017 року по 27.03.2017 року, а також 3 % річних у розмірі 7 078 грн. 53 коп. за загальний період прострочки з 21.01.2017 року по 27.03.2017 року та з 11.02.2017 року по 27.03.2017 року.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем оплати з компенсації витрат, понесених Позивачем при оплаті ДП «АМПА» за доступ до причалу порту при відвантаженні на судні транзитного аміаку російського походження у січні-квітні 2016 року за загальний період прострочки з 21.01.2017 р. по 27.03.2017 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку періоду прострочки Відповідача та суми боргу. Так, Суд звертає увагу, що відповідно п.4.3 Договору в редакції протоколу розбіжностей оплата згідно з пунктом 4.1. проводиться Замовником по кожній суднової партії і по кожному рахунку протягом 4-х банківських днів після отримання від виконавця по факсу відповідних рахунків, а не протягом 1 банківського дня, як помилково зазначає Позивач. А тому прострочка Відповідача почалась з 24.01.2017 року, а не з 21.01.2017 року, як помилково зазначив Позивач.