ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" червня 2017 р. м. Київ К/9991/78887/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І. (доповідач), Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Адоніс» до Одеського обласного центру зайнятості, третя особа - Одеський міський центр зайнятості про скасування акту та припису, за касаційною скаргою Одеського обласного центру зайнятості на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року, -

у с т а н о в и л а :

У вересні 2010 року Приватне підприємство «Адоніс» (далі - Підприємство) звернулося з позовом до Одеського обласного центру зайнятості, третя особа Одеський міський центр зайнятості, в якому просило скасувати акт №12-16/18 від 27 серпня 2010 року про порушення законодавства України про зайнятість населення і припис від 16 серпня 2010 року про застосування санкцій.

В обґрунтування позову Підприємство зазначило, що відповідач при прийнятті оскаржуваних акту і припису не правильно застосував пункт 4 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» чим порушив його права, а тому просило про задоволення позову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року позов задоволено та скасовано спірні рішення відповідача.

У касаційній скарзі Одеський обласний центр зайнятості, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Підприємством використовувалася праця іноземних громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на умовах трудових договорів, дозволи на яку видані Одеським обласним центром зайнятості.

16 серпня 2010 року Інспекцією з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення Одеського обласного центру зайнятості проведено перевірку дотримання законодавства про зайнятість населення, за результатами якої був складений акт № 12-17/172 від 16 серпня 2010 року. Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 4 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» та пункту 2 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та запропоновано позивачу сплатити відповідний штраф.

За результатами проведеної перевірки Інспекція також винесла припис від 16 серпня 2010 року, яким Підприємству приписано вжити заходи щодо усунення порушень законодавства про зайнятість населення та недопущення їх у подальшій роботі, притягнути до відповідальності працівників, винних у скоєнні порушення та поінформувати Інспекцію про вжиті заходи.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції виходили з того, що відповідачем порушено порядок накладення штрафу, а саме - неправильно застосовано пункт 4 статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» і оскільки дозволи на використання праці іноземних громадян отримані відповідно до законодавства, а відтак підстав для застосування штрафних санкцій не було.

Проте, до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами пунктів 1 і 6 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 1991 року № 47 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) відповідні Інспекції є структурними підрозділами обласного центру зайнятості.

До переліку їх функцій не віднесено повноваження на прийняття рішень за результатами проведеної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження є акт і припис про порушення законодавства України про зайнятість населення.

Оскаржуваними приписом від 16 серпня 2010 року і актом №12-16/18 від 27 серпня 2010 року Інспекція оголосила результати перевірки, проведеної 16 серпня 2010 року, Підприємству вказані на виявлені порушення законодавства про зайнятість населення та запропоновано вжити заходи до їх усунення.

Тобто, у даному випадку оскаржуваний акт не встановлює для позивача юридичних наслідків, а відповідно і не порушується його право.

Що ж до оскаржуваного припису від 16 серпня 2010 року, то як вбачається з матеріалів справи, його пункт 2 відповідач скасував, в решті вимоги виконані позивачем.

За таких обставин, оскаржувані акт і припис не порушують прав позивача, а відповідно підстав для задоволення позову не було.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції, є помилковими, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального і дотриманні норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Одеського обласного центру зайнятості задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 1 березня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства «Адоніс» до Одеського обласного центру зайнятості, третя особа - Одеський міський центр зайнятості про скасування акту і припису - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: М.І. Мойсюк

Я.Л. Іваненко

Ю.К. Черпак