ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2017 р.

Справа № 623/625/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2017 по справі № 623/625/17

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області (далі - Ізюмське ОУПФУ Харківської області, відповідач), в якому просив суд скасувати розпорядження Ізюмського ОУПФУ Харківської області від 27 лютого 2017 року № 141646 щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до заяви від 15.02.2017 із застосуванням ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; зобов'язати Ізюмське ОУПФУ Харківської області здійснити перерахунок пенсії з 01 лютого 2017 року відповідно до ч.2 ст. 56, ч. 3 ст.57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII без застосування норм ч. 2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення по даній справі, шляхом зобов'язання Ізюмського ОУПФУ Харківської області подати до суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк, перебіг якого почати з дня набрання постановою законної сили.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що вважає дії Ізюмського ОУПФУ Харківської області щодо застосування ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" під час здійснення перерахунку його пенсії за його заявою від 15.02.2017 на підставі ч.2 ст. 56 та ч.3 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, а також дії, щодо прийняття розпорядження від 27.02.2017 № 141646 протиправними, так як дану норму Закону можливо застосовувати лише за бажанням застрахованої особи.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2017 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Ізюмське ОУПФУ Харківської області стверджує, що оскаржувана постанова ідентична постанові Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.11.2015 у справі № 623/3627/15-а, яку виконано в повному обсязі.

Скориставшись правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу, позивач вказав, що його позовні вимоги не стосуються виконання судового рішення від 04.11.2015 у справі № 623/3627/15-а, яке на теперішній час виконано. Спір у вказаній справі стосується прийняття відповідачем розпорядження № 146646 від 27.02.2017 щодо перерахунку пенсії із застосуванням відповідачем ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на що позивачем не надавалося згоди .

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач до початку судового засідання суду апеляційної інстанції надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії та користується пільгами, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 11 лютого 1993 року (а.с. 8).

15 лютого 2017 року позивач на підставі судового рішення звернувся до Ізюмського ОУПФУ Харківської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії, надавши довідку № 2181, видану позивачеві 08.07.2015 Державним підприємством "Ізюмський приладобудівний завод" про заробіток, що визначається за фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи за період з 05 травня по 03 червня 1986 року включно.

27 лютого 2017 року Ізюмським ОУПФУ Харківської області згідно з розпорядженням № 141646 від 27.02.2017 проведено перерахунку пенсії - зміна виду розрахунку пенсії, при цьому при розрахунку пенсії було застосовано ч. 2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 11).

Вважаючи такий перерахунок пенсії незаконним та таким, що порушує його права, так як в його заяві на здійснення перерахунку пенсії від 15.02.2017 не було жодної вказівки чи прохання на застосування під час перерахунку положень ч. 2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом (а.с. 2-5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування двоскладової формули при обчисленні пенсії можливо лише за бажанням пенсіонера. Проте відповідач, виконуючи перерахунок пенсії позивача застосував норми ч. 2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без наявності з боку ОСОБА_1 такого бажання (а.с. 30-32).

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"від 28.02.1991 N 796-ХІІ (далі - Закон N 796-ХІІ) .

Статтею 49 Закон N 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Так, статтею 54 Закону N 796-ХІІ встановлено, що державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Статтею 55 цього Закону передбачено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, зокрема встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування":

Цією ж статтею визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Аналіз наведених норм права з урахуванням системного і логічного з'ясування їх змісту дає підстави вважати, що законодавцем передбачено особливі норми та умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Так , особам, які отримали інвалідність внаслідок каліцтва чи захворювання, зумовленого ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, надано право на призначення пенсії на особливих умовах із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках. Така пенсія визначається з цієї заробітної плати у розмірі відшкодування фактичних збитків та в залежності від кількості відпрацьованих місяців (днів) у зоні відчуження відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".

Пунктом 9 цього Порядку передбачено, що розмір відшкодування фактичних збитків визначається для пенсій по інвалідності як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

Таким чином право на обчислення пенсії виключно із суми заробітної плати за роботу в зоні відчуження, мають тільки ті особи, які отримали інвалідність, що має причинно-наслідковий зв'язок з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, за правилами вищевказаного Порядку та для призначення пенсії мають надати довідку МСЕК, в якій вказано ступень втрати працездатності.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році 2 категорії та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-VI) зі зменшенням пенсійного віку згідно із ст. 55 Закону N 796-ХІІ.

Статтею 27 Закону № 1058-VI вказана формула, за якою визначається розмір пенсії за віком, а саме:

П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Статтею 40 цього Закону визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною другою статті 27 Закону № 1058-VI передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Раніше діючим законодавством вважається Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, статтею 19 якого визначено, що пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії.

Норми ч. 2 ст. 27 цього Закону кореспондуються з нормами, встановленими статтею 57 Закону N 796-ХІІ щодо обчислення середньомісячного заробітку.

Статтею 57 Закону N 796-ХІІ вказано, що у разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-VI за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.

Якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення:

менше 12 місяців, - середньомісячний заробіток визначається шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на кількість цих місяців;

не менше 30 календарних днів у двох місяцях, - середньомісячний заробіток визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи;

менше місяця, - середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Тобто частиною 2 та 3 статті 57 Закону N 796-ХІІ передбачено особливі пільги потерпілим від Чорнобильської катастрофи при обчисленні пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-VI, а саме надано право враховувати середньомісячний фактичний заробіток за час роботи на територіях радіоактивного забруднення за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення для обчислення пенсії, але тільки у випадку призначення пенсії за так званою "двоскладовою" формулою за ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-VI (частина пенсії призначається за нормами Закону № 1788-XII в розмірі 55 процентів заробітку за час роботи на територіях радіоактивного забруднення, інша частина пенсії за період страхового стажу набутого після набрання чинності Закону № 1058-VI обчислюється за нормами цього Закону).

Таким чином, вищенаведене нормативно-правове обгрунтування дає можливість зробити висновок, що обчислення заробітної плати, з якої визначається пенсія, особам 2, 3, 4 категорії, що працювали на територіях радіоактивного забруднення, можливо із врахуванням середньомісячного фактичного заробітку, отриманого під час виконання роботи на територіях радіоактивного забруднення, виключно із застосуванням двоскладової формули, передбаченої ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-VI та ч. 3 ст. 57 Закону N 796-ХІІ.

Враховуючи те, що позивач не віднесений до категорії 1 та не має інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, отриманого від ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, він має право на обчислення пенсії за віком (зі зменшенням пенсійного віку) за його бажанням або відповідно до ст. 40 Закону № 1058-VI із врахуванням заробітної плати за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року та заробітної плати за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв, або із застосуванням ч. 2 ст. 27 Закону № 1058, ч. 3 ст. 57 Закону N 796-ХІІ, ст. 19 Закону № 1788-XII, тобто із обчисленням частини пенсії із врахуванням середньомісячного заробітку, який визначається в установленому порядку за час роботи в зоні відчуження в розмірі 55 відсотків, поряд із заробітною платою, яку позивач отримував після набрання чинності Закону № 1058-VI, за формулою, що визначена ч. 1 ст. 27 цього Закону.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04.11.2015 у справі № 623/3627/15, яка набрала законної зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Ізюмському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56; ч.3 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", врахувавши його середньомісячний заробіток, визначений за фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи на територіях радіоактивного забруднення за період з 05 травня по 03 червня 1986 року на підставі довідки Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" від 08.07.2015 року № 2181 та провести йому виплати з 01 липня 2015 року з врахуванням виплачених сум.

Вищевказаним судовим рішенням не зобов'язано орган Пенсійного фонду враховувати при обчисленні пенсії виключно середньомісячний фактичний заробіток за час роботи на територіях радіоактивного забруднення, або визначати пенсію із заробітної плати у розмірі відшкодування фактичних збитків (ст. 54 Закону № 796-ХІІ).

Зокрема вказаним рішенням зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 56; ч.3 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Як встановлено колегією суддів, норми частини 2 та 3 ст. 57 Закону N 796-ХІІ застосовуються виключно при обчисленні пенсії з урахуванням ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-VI, тому відповідач застосовуючи при перерахунку пенсії ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-VI діяв правомірно, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.

Крім того, як доказ на підтвердження правомірності дій відповідача свідчить заява позивача від 15.02.2017 (аркуш 90 пенсійної справи позивача), в якій він просить здійснити перерахунок пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56; ч.3 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування, колегія суддів дійшла висновку про те, що звернення позивача із заявою про здійснення перерахунку пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56, ч.3 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із наданням довідки про середньомісячний фактичний заробіток за час роботи на територіях радіоактивного забруднення є достатнім доказом того, що позивач виявив бажання про обчислення йому пенсії за нормами ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-VI.

Колегія суддів зазначає, що вимагаючи від органу Пенсійного фонду обчислення пенсії виключно із середньомісячного фактичного заробітку за час роботи на територіях радіоактивного забруднення позивач фактично просить призначити йому пенсію за нормами ст. 54 Закону N 796-ХІІ, на що останній не має право.

Таким чином, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вірно застосував норми матеріального права, а саме ч. 2 та 3 с. 57 Закону № 796-ХІІ, що призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому судом першої інстанції також не вірно було встановлено обставини справи, оскільки оскаржуваним розпорядження від 27 лютого 2017 року № 141646 щодо здійснення перерахунку пенсії відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15.02.2017 із застосуванням ч.2 ст.27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вже застосовано норми ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ та збільшено розмір заробітку для обчислення пенсії до 60 %, як того вимагає вищевказана норма та позивач.

Щодо застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 07.07.2015 № 21-727а15, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

При вирішенні справ суди мають враховувати правові висновки Верховного Суду України, прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального або процесуального права у подібних правовідносинах. Суди мають право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (стаття 244-1 КАС України).

Верховний Суд України у постановах від 28.02.2017 у справі № 21-3237а16 та від 07.03.2017 у справі 21-1530а16 вказав на мотиви, з огляду на які суди можуть відійти від прийнятих правових позицій Верховного Суду України. Зокрема такими мотивами, принаймні, можуть бути наслідки зіставлення характеру (змісту) спірних правовідносин та казусів (правових ситуацій), на підставі яких була сформульована правова позиція Верховного Суду України; час виникнення зазначених правовідносин, умови їх дії та існування; відсутність/наявність між ними істотного часового розриву; стабільність/змінність нормативного регулювання відносин, щодо яких виник спір, і тих, що були підставами для формування правового висновку; відсутність/настання ґрунтовних змін в суспільному, економічному житті країни, за буття яких сформульована правова позиція Верховного Суду України почала обмежувати та/чи дезорієнтувати в питаннях забезпечення однакового застосування норм матеріального права; або ж в межах конкретних фактичних обставин справи виявлені обставини, які існували на час формулювання правового висновку, але містять у собі ознаки, які не охоплюються трактуванням Верховного Суду України, та є необхідними і достатніми для прийняття іншого, зокрема, й такого, як оспорене, судового рішення.

У постанові Верховного Суду України від 07.07.2015 № 21-727а15 зазначено, що "відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1058-IV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Тобто, цією нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або спеціальним Законом № 796-ХІІ".

Враховуючи те, що оскаржуване рішення містить ознаки, які не охоплюються трактуванням Верховного Суду України, та є необхідними і достатніми для прийняття іншого судового рішення, колегія суддів не враховує такий правовий висновок суду, оскільки частиною 2 статті 27 Закону № 1058-VI надано право не обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення на вибір (норми Закону № 1058-VI або Закону № 796-ХІІ), а лише право обчислити частину розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності Законом № 1058-VI, відповідно до раніше діючого законодавства, тобто відповідно до Закону № 1788-XII в розмірі 55 процентів заробітку, при цьому такий заробіток може бути обчислений за цей період за бажанням особи за ч. 2 та 3 ст. 57 Закону № 796-ХІІ виходячи із середнього заробітку за час роботи в зоні відчуження.

Колегія суддів ще раз звертає увагу, що право на призначення пенсії виключно із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків мають тільки особи, які отримали інвалідність внаслідок каліцтва чи захворювання, зумовленого ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, судова колегія вважає, що вищенаведеним нормативно-правовим обгрунтуванням спростовано правильність висновків суду першої інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог.

Разом із тим, колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта в частині того, що спірні правовідносини подібні до тих, що розглядалися у справі № 623/3627/15-а, оскільки у справі, що розглядається, надається правова оцінка діям органу Пенсійного фонду щодо правильності обчислення пенсії із застосування ч. 2 ст. 27 Закону № 1058-VI із наданням довідки, прийняти яку для обчислення пенсії було зобов'язано судовим рішенням у справі № 623/3627/15-а.

Таким чином спірні правовідносини не тотожні тим, що розглядалися у справі № 623/3627/15-а, але є похідними від них.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 2 ст. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення без додержання норм матеріального права, доводи апеляційної скарги підтверджені нормативно - правовим обгрунтуванням, у зв'язку з чим наявні підстави для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що сторони звільнені від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 94 КАС України, у вказаній справі не вирішується.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області задовольнити.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.05.2017 по справі № 623/625/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Чалий І.С.

Судді

Зеленський В.В. П’янова Я.В.

Повний текст постанови виготовлений 26.06.2017.