ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2017 року м. Київ К/800/4189/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Шипуліної Т.М., Юрченко В.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевчук П.О.,

представників позивача Донець Т.С., відповідача Сакала Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року

у справі № 2а-9046/12/2670

за позовом Державного підприємства "Укробороносервіс"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Укробороносервіс" (далі - ДП "Укробороносервіс", позивач) звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року № 0000384010, яким підприємство за порушення граничних строків сплати частини чистого прибутку (доходу) держаних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучаються до бюджету, притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, сума якого становила 3740134,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 08 серпня 2012 року у задоволені позову ДП "Укробороносервіс" відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 грудня 2012 року судове рішення першої інстанції скасував, позов ДП "Укробороносервіс" задовольнив: податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року № 0000384010 визнано протиправним та скасовано.

У касаційній скарзі Окружна державна податкова служба - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишення в силі постанову суду першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті від 21 березня 2012 року № 242/40-10/21552117 про результати камеральної перевірки податкової звітності розрахунку частини прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами за 2011 рік. Згідно з висновками цього акту позивач як підприємство, що засноване на загальнодержавній власності, порушив терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті частини чистого прибутку (доходу) держаних унітарних підприємств та їх об'єднань, на один день (граничний термін сплати податку - 19 лютого 2012 року, фактично сплачений він був 20 лютого 2012 року).

Суди також встановили, що позивач, перераховуючи платіжним дорученням від 17 лютого 2012 року через систему "Клієн - банк" частину прибутку (доходу) до Державного бюджету України, у банківських реквізитах припустився помилки, незазначивши у розрахунковому рахунку, який призначений для сплати до Державного бюджету України податку на прибуток, останньої цифри. На запит органу державної казначейської служби уточнення розрахункового рахунку були надані 20 лютого 2012 року та цією ж датою відповідні кошти були зараховані на рахунок отримувача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції фактично виходив із того, що обов'язок зі сплати податків і зборів, а також з належного заповнення платіжних документів покладається виключно на платника податків, а тому допущення помилки,зокрема у платіжному документі, не звільняє такого платника від відповідальності за неналежне виконання своїх податкових зобов'язань.

Судове рішення апеляційної інстанції про скасування постанови суду першої інстанції та задоволення позову вмотивоване тим, що виплати частини чистого прибутку (доходу) унітарних підприємств та їх об'єднань, що підлягають сплаті до державного бюджету, не відноситься до переліку загальнодержавних податків (зборів), за несвоєчасну сплату яких ст. 126 ПК України передбачені штрафні (фінансові) санкції, а відтак у контролюючого органу не було визначених законом підстав для притягнення підприємства до відповідальності у вигляді застосування до нього фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ПК України цей кодекс, зокрема регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає їх вичерпний перелік, що справляються в Україні, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтями 9 та 10 цього Кодексу визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів. У переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у вказаних статтях, відсутній такий податок (збір), як "частина чистого прибутку (доходу)".

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-V (далі - Закон № 185-V).

Відповідно до ч. 1 ст. 11¹ цього Закону (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) Державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об'єднання зобов'язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб'єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Статтею 1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено, що доходи Державного бюджету України на 2011 рік визначені згідно з додатком 1 до цього Закону, згідно з яким до доходів Державного бюджету України на 2011 рік належать частина чистого прибутку (доходу) державних об'єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року № 138 (далі - Порядок № 138).

Згідно з п. 1 Порядку № 138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплатумаршрутних зборів" (1341-15), а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Пунктами 2, 3 Порядку № 138 визначено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

За змістом вказаних правових норм зазначений платіж, а саме: частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, перелік та розмір яких встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та Законом № 185-V, - хоча і є обов'язковим до сплати цими підприємствами, не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 ПК України, а тому вказаний платіж не є податковим платежем. Враховуючи це, а також норми ст. 126 ПК України, згідно з якою у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, у відповідача не було законних підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки платіж (частина прибутку (доходу)), що відраховується державними підприємствами до бюджету, не є податковим зобов'язанням, хоча декларування та сплата цього платежу (код 21010100) здійснюється у порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємств, а контроль за його відрахуванням покладено на Державну фіскальну службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету".

Суд першої інстанції на відміну від апеляційного суду, визнаючи правомірним рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, не звернув увагу, що платежі, встановлені ПК України та Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" і Законом № 185-V мають різну правову природу, що обумовлює і різний правовий режим регулювання їх сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року у справі № 2а-9046/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239¹ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ____________ Л.І. Бившева

Судді : ____________ Т.М. Шипуліна

____________ В.П. Юрченко