РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р. Справа № 924/180/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Гудак А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - настоятеля, ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 26.04.2017р. №2

відповідача : ОСОБА_3 -представника за довіреністю від 14.03.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.04.17 р.

у справі № 924/180/17

за позовом Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви", с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області

до "Релігійної громади ОСОБА_4 Чудотворця" с.Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату", с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області

про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви шляхом виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. у справі №924/180/17 у позові Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви", с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області до "Релігійної громади ОСОБА_4 Чудотворця" с.Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату", с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви шляхом виселення відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, вважає його прийнятим із порушенням норм матеріального права при неповному з’ясуванні обставин справи, що призвело до неправильних висновків, які не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Доданими до матеріалів справи доказами підтверджено, що 15 квітня 1989 року між двадцяткою християн православної церкви в особі ОСОБА_5 та громадянкою ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, який знаходився в с. Нестерівці на земельній ділянці площею 0,30 га. Договір посвідчено секретарем виконавчого комітету Нестеровецької сільської ради та зареєстровано в реєстрі за №10. Згідно з пунктом 1 цього договору купівлю продаж-вчинено для молитовного дому православних християн - для церкви.

Факт належності продавцю зазначеного будинку та факт продажу будинку під церкву також зафіксовано в погосподарській книзі Нестеровецької сільської ради №4 за 1986-1990 pp.

В подальшому, за рахунок пожертв, вчинення релігійних обрядів, а також силами та за кошти жителів села Нестерівці релігійною громадою в період з 1989 по 1990 було здійснено будівництво церкви по вулиці Михайлика, 10 в селі Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, про будівництво якої свідчать копії зведеного акта, оціночного акта 1, експлікації та поетажного плана від 01.09.1990 р., що містяться в технічному паспорті, виданого Дунаевецьким відділом Кам’янець-Подільського міжміського бюро технічної інвентаризації, який нажаль на сьогоднішній день знаходиться у відповідача по справі, що представники відповідача не заперечували в судовому засіданні.

З посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення» вказує, що до 5 серпня 1992 р. не передбачалась процедура введення будівель в експлуатацію при оформленні права власності.

Державна реєстраційна служба України своїм листом від 12.03.2013 р. №95-06-15-13 роз'яснила, що при проведенні державної реєстрації прав із видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно, збудоване до 5 серпня 1992 p., документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.

Скаржник зазначає, оскільки на будівлю церкви надано копію технічного паспорта із зазначенням року побудови-1990 p., оригінал якого знаходиться у відповідача, висновок суду першої інстанції про те, що надані документи не підтверджують право власності позивача на спірну будівлю церкви є помилковим і не ґрунтується на нормах матеріального права.

При цьому, вказує скаржник, судом першої інстанції залишено поза увагою Роз'яснення Вищого арбітражного Суду України N 02-5/109 від 29.02.96 р. де в п. 9.4 роз’яснено, що доказами належності культового майна або будівель тій чи іншій релігійній організації можуть бути довідки державних архівних установ, Державного комітету України у справах релігій, архівні документи церковних організацій (шематизми), рішення місцевих органів влади та інші письмові докази. Тому господарські суди повинні витребувати від державного органу України у справах релігій або архівних установ документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору або викликати посадових осіб зазначеного органу для дачі пояснень по суті справи в порядку, передбаченому статтями 30 і 65 ГПК.

На зазначені роз’яснення суд першої інстанції уваги не звернув та відхилив клопотання представника позивача в судовому засіданні 19.04.2017 р. про відкладення розгляду справи для надання можливості отримати в Державному архіві Хмельницької області документів, необхідних для вирішення спору по суті.

Щодо висновку суду з приводу відсутності відомостей щодо правонаступництва (перейменування) позивача і Миколаївською церквою слід зазначити наступне.

Матеріалами справи, зокрема, договором купівлі-продажу житлового будинку від 15 квітня 1989 року підтверджується, що на території села Нестерівці діяла релігійна громада Руської православної церкви. Відповідно до приписів Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (надалі в тексті - Закон) в порядку, передбаченому пунктом 4 Постанови Верховної ОСОБА_1 України від 23.04.1991р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (надалі в тексті - Постанова) вказана громада 20.11.1991 р. одержала правоздатність юридичної особи, зареєструвавши у виконавчому комітеті Хмельницької обласної ради народних депутатів Статут релігійної громади Української Православної Церкви в с.Нестерівці, Дунаєвецького району, Хмельницької області.

Разом з тим, з посиланням на п.4 постанови Верховної ОСОБА_1 України від 23.04.1991 № 988-ХІІ “Про порядок введення в дію Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”, пунктом 5 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 № 02-5/109 “Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” позивач зазначає, що релігійна громада УПЦ є правонаступницею громади РПЦ, яка була користувачем спірної культової будівлі на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 15 квітня 1989 року та технічного паспорта на будівлю церкви, виданого 01.09.1990 р.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. у справі №924/180/17 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу "Релігійна громада ОСОБА_4 Чудотворця" с.Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого зазначає, що погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факту належності йому на праві власності спірної будівлі церкви.

Крім того, відповідач вказує, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги наявністю договору купівлі-продажу житлового будинку від 15 квітня 1989 p., згідно із яким гр-ка ОСОБА_7 продала належний їй житловий будинок, розташований на земельній ділянці 0,30 га релігійній громаді християн православної церкви села Нестерівці в особі гр-ки ОСОБА_5 під молитовний дім, про що зроблений відповідний запис у Погосподарській книзі с. Нестерівці від 15.04.1989 р. На підставі цього договору було видано Свідоцтво про право власності на жилий будинок № 121 від 14 грудня 1992 року.

Проте, в суді першої інстанції представником відповідача були надані фототаблиці, з яких вбачається, що вказаний будинок розташований на спільній земельній ділянці і до цього часу існує, але не має жодного відношення до будівлі церкви, збудованої за рахунок власних коштів, пожертв та особистої праці вірян - мешканців села Нестерівці. Таким чином, у позивача відсутні жодні підстави вимагати усунення перешкод у користуванні та володінні будівлею церкви, оскільки договір та свідоцтво, на які він посилається, не мають до неї жодного відношення.

Разом з тим, звертає увагу, що технічний паспорт на спірну будівлю ніколи не видавався і не виготовлявся, оскільки за повідомленням Комунального підприємства «Інвентарбюро» Дунаєвецької районної ради від 27 квітня 2017 року № 53 реєстрація прав власності на нерухоме майно в с. Нестерівці по вул. Костовського Леоніда, 10 (колишні назви вулиць: Михайлика та Травнева) відсутня. Інвентаризація об’єкту нерухомого майна не проводилася.

Також відповідач звертає увагу, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом і жодним чином не посвідчує право власності на майно.

Зокрема, як зазначає відповідач, із копії статуту «Релігійної громади Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам’янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви» у новій редакції, зареєстрованого розпорядженням Хмельницької облдержадміністрації від 25.10.2016 року № 457/2016-р., яка міститься в матеріалах справи немає жодної згадки про правонаступництво новоствореної релігійної громади щодо попередньої релігійної громади, отже претензії позивача на будь-яке майно, створене у попередні роки мешканцями села, немає жодного підґрунтя. Крім цього, твердження позивача про те, що суд ніби-то відхилив його клопотання про відкладання розгляду справи та витребування документів з Державного архіву Хмельницької області не відповідає дійсності, оскільки представник позивача в судовому засіданні 19 квітня 2017 року на задоволенні клопотання не наполягав, а зрештою відмовився.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості звернутися до відповідної установи для отримання висновку щодо правової оцінки договору купівлі - продажу від 15.04.1989р., яке судом відхилено, оскільки судом буде надана правова оцінка правочину, відповідно до ст. 43 ГПК України.

Крім того, заявив усне клопотання про витребування з реєстраційної служби інформації щодо спірного об'єкта церкви у с. Нестерівці по вул. Костовського Леоніда, 10 (попередня назва вул. Михайлика, 10).

Судом відхилено вказане клопотання представника позивача за безпідставністю, виходячи із такого.

Як убачається із матеріалів справи, а саме довідки КП Дунаєвецької районної ради "Інвентабюро" від 15.03.2017р. №33, інвентарна справа на будівлю церкви с.Нестерівці, вул. Михайликак, 10 в архіві підприємства не збереглася та листом від 19.05.2017р. №55 повідомлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно у с.Нестерівці, вул. Костовського Леоніда,10 не проводилася. Інвентаризація об'єкта нерухомого майна не проводилася.

У судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18 квітня 2017 року у справі №903/112/17 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як убачається із матеріалів справи, 15.04.1989р. ОСОБА_7 та ОСОБА_5, що діяла від двадцяти християн православної церкви с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області було укладено договір, відповідно до п.1 якого гр. ОСОБА_7 продала, а гр. ОСОБА_5 купила жилий будинок, який побудований в 1959 році, матеріали стін - глиняний, критий шифером, жила площа 38 м.кв., сарай, що знаходяться в с. Нестерівці в колгоспі "Дружба" на земельній ділянці в розмірі 0,30 га. Купівля-продаж вчинено для молитовного дому православних християн - для церкви.

Договір підписаний сторонами, посвідчений та зареєстрований у виконавчому комітеті Нестеровецької сільської ОСОБА_1 народних депутатів, а також відображений у погосподарській книзі № 4 за 1986-1990 роки.

На підставі рішення виконкому Дунаєвецької районної ОСОБА_1 народних депутатів №269 від 28.11.1986р., виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ОСОБА_1 народних депутатів було видано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок №121 від 14.12.1992 року, яким посвідчено, що в цілому житловий будинок в с.Нестерівці, по вул.Михайлика дійсно належить Миколаївській церкві на праві особистої власності. Вказаний будинок зареєстрований в Дунаєвецькому МКП "Інвентарбюро" за Миколаївською церквою та записаний в реєстрову книгу № 1-32 14.12.1992р.

Рішенням виконкому Хмельницької обласної ОСОБА_1 народних депутатів від 20.11.1991 року №193 зареєстровано статут із змінами та доповненнями громади Української православної церкви, діяльність якої поширюється на с. Нестерівці Дунаєвецького району, про що видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади №196.

Згідно із п. 1 вищевказаного статуту, ухваленого парафіяльними зборами 19.08.1991р., Свято-Миколаївська парафія є релігійне об'єднання (релігійна спілка), первинний структурний підрозділ Української Православної церкви, який безпосередньо входить до складу Хмельницької єпархії. Будівлі, споруди, предмети культу, об'єкти соціального, добродійного та господарського призначення, грошові засоби, література, інше майно, набуте парафією, створене нею за рахунок власних засобів, пожертвуване громадянами, підприємствами, закладами та організаціями, передане державою, а також набуте на інших законних підставах, є власністю Парафії.

Парафія має виключне право розпорядження об'єктами власності, які їй належать (п.п. 26, 28 статуту із змінами, внесеними рішенням виконкому Хмельницької обласної ОСОБА_1 народних депутатів №173).

Як убачається із свідоцтва про державну реєстрацію серія А01 №593224 від 24.11.2009р., виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.11.2016р., довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області від 04.11.2016р., 20.11.1991 року була проведена первинна державна реєстрація Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївська парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української православної церкви".

Згідно із випискою №521 від 25.06.1993 року з журналу №8 засідання священного синоду Української православної церкви від 22.06.1993 року ухвалено створити Кам'янець-Подільську єпархію, виділивши її зі складу Хмельницької єпархії у наступних адміністративно-територіальних районах: Віньковецький, Городокський, Дунаєвецький, Кам'янець-Подільський, Новоушицький, Чемеровецький та Ярмолинецький, з наступним затвердженням на Архієрейському соборі УПЦ, а також призначено архієпископом Кам'янець-Подільським і Городокським ОСОБА_8 /Юхимюка/, звільнивши його від управління Сумською єпархією.

Відповідно до наказу Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української Православної Церкви №54 від 22.06.2016р. звільнено протоієрея ОСОБА_9 від настоятельського служіння у Свято-Миколаївському храмі села Нестерівці Дунаєвецького благочинія і заборонено у священнослужінні.

Водночас, наказом Кам'янець-Подільського єпархіального управління Української Православної Церкви №55 від 22.06.2016р. доручено ієрею ОСОБА_10 ОСОБА_1 бути настоятелем (керівником) Свято-Миколаївського храму с. Нестерівці Дунаєвецького благочинія Кам'янець-Подільської єпархії.

27.06.2016р. відбулись загальні збори релігійної організації "Релігійної громади "ОСОБА_4 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату", на яких вирішено заснувати релігійну організацію "Релігійна громада "ОСОБА_4 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" та прийняти положення статуту.

Розпорядженням Хмельницької обласної державної адміністрації №292/2016-р від 14.07.2016р. зареєстровано статут релігійної організації "Релігійної громади "ОСОБА_4 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату".

Пунктом 1.1 вказаного статуту визначено, що Релігійна організація "Релігійна громада "ОСОБА_4 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" є місцевою релігійною організацією (парафією) віруючих громадян православного віросповідання, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб, для спільного здійснення права на свободу сповідання та поширення православної віри, а також для піклування про релігійно-моральне виховання.

Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.02.2017р. "Релігійна громада "ОСОБА_4 Чудотворця" с. Нестерівці Дунаєвецького району Української православної церкви Київського патріархату" зареєстрована як юридична особа 16.02.2017р. за адресою: Хмельницька обл., с.Нестерівці, вул.Жовтнева, 13.

Як убачається із постанови про закриття кримінального провадження від 19.12.2016р., винесеної слідчим СВ Дунаєвецького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, в червні 2016р. в с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області парафіяни с. Нестерівці рішенням зборів парафіяни відмовилися від настоятеля Української православної Церкви, змінивши парафію на єпархію Української Православної Церкви - Київського патріархату с. Нестерівці та по теперішній час проводять у приміщенні церкви УПЦ, розташованої в с.Нестерівці, богослужіння.

Згідно ухвали слідчого судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області 19.10.2016р. відомості було внесено до ЄРДР за №12016240140000621 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 179 КК України. За результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. У постанові вказано, що під час досудового розслідування не встановлено фактів незаконного утримання приміщення церкви в с. Нестерівці зі сторони о.Петра та прихожан (жителів села).

Позивач , вважаючи, що відповідач не має жодних правовстановлюючих документів на право перебування і користування будівлею церкви у с.Нестерівці та не має жодних підстав займати спірну будівлю, керуючись ст.ст. 316, 321, 387, 391, 398 ЦК України, ст.ст. 8, 13, 17 Закону України "Про свободу совісті і релігійні організації", звернувся із позовом до "Релігійної громади ОСОБА_4 Чудотворця" с.Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату", с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви шляхом виселення .

На підтвердження позовних вимог позивач долучив до матеріалів справи копію договору купівлі - продажу від 15.04.1989 року, копію погосподарської книги №-4 за 1986 - 1990роки, прямий договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення (електроенергії) та наданню взаємних послуг №270/423 від 12.05.1992 року, укладений між Нестерівською церковною общиною та Дунаєвецьким РЕМ; висновок експертизи з питань охорони праці проектної документації на будівництво №006.03.68.74.30.0 від 12.01.2004 року, виданий Українській православній церкві Кам'янець-Подільської єпархії на робочий проект газифікації котельні Святомиколаївської церкви на 43 відвідувача в с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області; договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-РО-П067225 від 01.12.2015р., укладений між ТОВ "Хмельницькгаз Збут", ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" та Свято-Миколаївською православною церквою с.Нестерівці, а також витяг з технічного паспорта на церкву, що знаходиться в с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, згідно якого площа становить 280,6 м.кв., рік побудови 1990р. Власником вказана Миколаївська церква.

Також, матеріали справи містять оголошення, опубліковане в газеті "Дунаєвецький вісник" №31 від 04.08.2016р., з приводу печатки та свідоцтва про реєстрацію статуту релігійної громади; довідку КП Дунаєвецької районної ради "Інвентарбюро" №33 від 15.03.2017р. про те, що інвентарна справа на будівлю церкви в с.Нестерівці по вул.Михайлика, 10 в архіві підприємства не збереглася; довідки Дунаєвецької міської ради № 226 та № 227 від 13.03.2017р. про те, що в с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області вулиці Жовтнева ніколи не було, а УПЦ знаходиться в с. Нестерівці по вулиці (стара адреса Михайлика 10, Травнева,10) ОСОБА_11 10, згідно рішення дев'ятнадцятої сесії №35-19/2017 від 28.02.2017р. "Про перейменування вулиць на території с. Нестерівці Дунаєвецького району"; нову редакцію Статуту позивача, зареєстровану розпорядженням Хмельницької облдержадміністрації від 25.10.2016р. №457/2016-р.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. у справі №924/180/17 у позові Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви", с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області до "Релігійної громади ОСОБА_4 Чудотворця" с.Нестерівці Дунаєвецького району Української Православної Церкви Київського Патріархату", с.Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області про усунення перешкод в користуванні, розпорядженні та володінні будівлею церкви шляхом виселення відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з положеннями ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав та інтересів забезпечується застосуванням передбачених Цивільним і Господарським кодексами України способів захисту.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту, вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб усуває негативні наслідки порушення його прав.

Так, статтею 391 ЦК України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи позов, встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову. Негаторний позов - це позадоговірна вимога власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод у здійсненні правомочностей користування та (або) розпорядження майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Власник може звернутися з позовом про усунення будь-яких порушень свого права, не пов’язаних з неправомірним позбавленням володіння (негаторний позов). Підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав (наприклад, на підставі адміністративного акта), має такі ж права на захист свого права, як і сам власник (лист Вищого арбітражного суду України від 31.01. 2001р. №01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом»).

Таким чином, звертаючись до суду із негаторним позовом, відповідна особа повинна згідно з положеннями статті 33 ГПК України довести наявність у неї права власності на майно або права користування, усунення перешкод в користуванні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Як зазначалося, обґрунтовуючи позов, позивач також посилається на ст.387 ЦК України, якою передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача стверджував, що позивач не володіє будівлею церкви, оскільки відповідач заволодів нею незаконним шляхом.

Таким чином, при зверненні до суду із віндикаційним позовом позивач також має довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві.

Як зазначалося, у своїй позовній заяві, позивач, вважаючи себе власником будівлі церкви, просить усунути перешкоди в користуванні, розпорядженні та володінні нею шляхом виселення відповідача.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підтвердження свого права власності на спірну будівлю церкви, що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., Дунаєвецький р-н, с.Нестерівці, вул.Михайлика, 10, подав копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.04.1989р., погосподарської книги Нестеровецької сільської ради № 4 за 1986-1990р.р., свідоцтва № 121 на право особистої власності на жилий будинок від 14.12.1992р., витягу з технічного паспорта на будівлю церкви (зведений акт, оціночний акт, експлікації), а також копії договорів про надання послуг електропостачання, газопостачання.

У ст. 29 Закону України "Про власність" (чинний на момент державної реєстрації позивача) визначено, що об'єктами права власності релігійної організації є культові споруди, предмети релігійної обрядовості, благодійного, культурно-просвітницького і виробничого призначення, жилі будинки, грошові кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами і організаціями або передане державою чи придбане на інших підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом.

За умовами договору купівлі-продажу від 15.04.1989р., на який посилається позивач, обґрунтовуючи позов, гр.ОСОБА_5, яка діяла від двадцяти християн православної церкви с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, придбала жилий будинок, який побудований в 1959 році, жилою площею 38 м.кв., та сарай, що знаходяться в с. Нестерівці в колгоспі "Дружба" на земельній ділянці в розмірі 0,30 га, для молитовного дому православних християн - для церкви. Вказаний договір відображений у погосподарській книзі № 4 за 1986-1990 роки.

Таким чином, будинок придбано до реєстрації 20.11.1991р. статуту позивача.

Свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок №121 від 14.12.1992 року, виданим виконавчим комітетом Дунаєвецької районної ОСОБА_1 народних депутатів, посвідчено, що в цілому житловий будинок в с.Нестерівці по вул.Михайлика дійсно належить Миколаївській церкві на праві особистої власності. Вказаний будинок зареєстрований в Дунаєвецькому МКП "Інвентарбюро" за Миколаївською церквою та записаний в реєстрову книгу № 1-32 14.12.1992р.

Згідно із п. 9 листа Вищого арбітражного суду України від 31.01. 2001р. №01-8/98 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом» Вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності чи усуненням перешкод у користуванні майном, арбітражні суди повинні мати на увазі, що підтвердженням наявності такого права можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку N 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 N 6/5). Самі лише свідоцтва про право власності на певний об'єкт майна не є правовстановлювальними документами, хоча й можуть оцінюватися арбітражними судами у вирішенні спорів відповідно до вимог розділу V АПК в сукупності з іншими доказами у справі. Зазначені свідоцтва не можуть виступати і предметом спору: таким може бути лише правовстановлювальний документ, на підставі якого видано свідоцтво, а у відповідних випадках - також акт про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.

Судом встановлено, зазначені вище документи, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, стосується житлового будинку, а не будівлі церкви, в користуванні, розпорядженні та володінні якого просить усунути перешкоди, шляхом виселення відповідача.

Разом з тим, зведений акт, оціночний акт, поетажний план та свідоцтво №121 від 14.12.1992 року були видані Миколаївській церкві, а не Релігійній організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви".

Долучений до матеріалів справи прямий договір на поставку продукції виробничо-технічного призначення (електроенергії) та наданню взаємних послуг №270/423 від 12.05.1992 року укладений із Нестеровецькою церковною общиною, а стороною по договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-РО-П067225 від 01.12.2015р. є Свято-Миколаївська православна церква.

Відповідно до п. 5 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 29.02.1996р. №02-5/109 права релігійних громад, які в установленому порядку користувалися культовими будівлями і майном до введення в дію Закону, зберігаються і після одержання ними правоздатності юридичної особи згідно з пунктом 4 Постанови Верховної ОСОБА_1 України від 23 квітня 1991 року про порядок введення цього Закону в дію. Права громад щодо володіння і користування цими будівлями і майном зберігаються також за їх правонаступниками.

Однак будь-яких доказів на підтвердження проведення реорганізації (перейменування, тощо) Миколаївської церкви, правонаступництва Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви" матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач, стверджуючи, що у період з 1989 р. по 1990 рік релігійною громадою здійснювалося будівництво церкви, не надав проектну документацію на будівництво церкви, доказів на підтвердження факту її будівництва та введення в експлуатацію.

Крім того, у позивача відсутні будь-які правовстановлюючі документи, які могли б свідчити про належність позивачу на праві власності чи користування земельної ділянки під спірною будівлею церкви.

Із матеріалів справи убачається, первинна реєстрація позивача відбулася 20.11.1991р., тобто після завершення, за твердженнями останнього, у 1990р. будівництва церкви, проте правовстановлюючих документів на будівлю церкви позивач не надав.

При цьому слід зазначити, згідно із наявних у матеріалах справи довідок КП Дунаєвецької районної ради "Інвентабюро" від 15.03.2017р. №33 та від 19.05.2017р. №55 право власності на будівлю церкви у с.Нестерівці, вул. Костовського Леоніда,10 (попередня назва вул. Михайлика,10) не зареєстроване.

Щодо доводів апеляційної скарги про незадоволення судом першої інстанції клопотання позивача про витребування документів з архіву, не вказуючи конкретно які документи необхідні для вирішення спору, слід зазначити, що і до суду апеляційної інстанції будь - яких архівних документів позивач не надав.

Отже , в силу ст. 33 ГПК України, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту належності йому на праві власності, іншому речовому праві спірної будівлі церкви, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають .

За наведених обставин, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище, матеріалами справи, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Таким чином, рішення господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. у справі №924/180/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 19.04.2017р. у справі №924/180/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Релігійної організації "Релігійна громада Свято-Миколаївської парафії села Нестерівці Дунаєвецького району Кам'янець-Подільської єпархії Української Православної Церкви" - без задоволення.

2. Справу №924/180/17 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.