ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.06.2017 Справа № 905/1292/17

Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при помічнику судді Буховець С.А. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕКС», Російська Федерація, м. Санкт-Петербург

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ», Донецька область, м. Костянтинівка

про: стягнення заборгованості у розмірі 33649,40 доларів США, що станом на 17.11.2016р. за курсом НБУ становить 886516,32 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 19.08.2016р.;

від відповідача: не з’явився.

Позивач , Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕКС», Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, звернувся до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ», Донецька область, м. Костянтинівка про стягнення заборгованості у розмірі 33649,40 доларів США, що станом на 17.11.2016р. за курсом НБУ становить 886516,32 грн., а саме: 27600,00 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 727140,77 грн. основного боргу, збитків у розмірі 6049,40 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 159375,55 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Контракту №АІ-UA02-2013 від 13.01.2014р., додаткові угоди: №1 від 17.04.2014р., №2 від 20.08.2014р., №3 від 08.09.2014р., №4 від 30.01.2015р., №5 від 21.09.2015р., №6 від 25.12.2015р., №7 від 26.08.2016р., специфікація №3 від 06.11.2014р., інвойс (рахунок-фактура) №АІ/2015-0022 від 20.04.2015р., міжнародні товарно-транспортні накладні: СМR №400 від 22.04.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні позові вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Через канцелярію суду наддав заяву №647/11/294 від 15.06.2017р., в якій зазначає, що визнає вимоги, що випливають з Контракту №АІ-UA02-2013 від 13.01.2014р. про стягнення суми 33649,40 доларів США, а саме: 27600,00 доларів США основного боргу, збитків у розмірі 6049,40 доларів США.

Відповідно до ч.1, 2 ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених ст.ст. 33, 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Згідно п.1. ч.1. ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно п.6.2. до Контракту №АІ-UA02-2013 від 13.01.2014р. (в редакції Додаткової угоди №7 від 26.08.2016р.), сторони дійшли згоди про те, що правом, що регулює відносини Сторін, що виникають за цим контрактом, є право України.

Згідно п.6.3. Контракту №АІ-UA02-2013 від 13.01.2014р. (в редакції Додаткової угоди №7 від 26.08.2016р.), всі суперечки, розбіжності або вимоги, що виникають з Контракту або у зв'язку з ним, у тому числі що стосуються його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню у господарському суді Донецької області відповідно до чинного господарським процесуальним законодавством України. Мова арбітражного розгляду – російська. При розгляді спору суд застосовує матеріальне право України.

Враховуючи положення вищезазначених законів, міжнародних угод та умов контракту, укладеного між сторонами, вказаний спір підлягає вирішенню в господарському суді Донецької області (відповідну правову позицію підтримує Вищий господарський суд України, постанова від 23.07.2009р. по справі № 05-6-45/39).

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

13.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕКС» (надалі – Продавець) та Приватним акціонерним товариством «Виробниче об’єднання «КОНТІ» (надалі – Покупець) було укладено Контракт №АІ-UA02-2013 (надалі – Контракт), відповідно до якого, Продавець зобов'язується в порядку та на умовах Контракту передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити сировину для кондитерської промисловості (далі – Товар) (п.1.1. Контракт).

Контракт вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими на те особами і діє до 31.12.2016г., а в частині фінансових зобов'язань – до повного їх виконання Сторонами (п.7.1. Контракту (в редакції Додаткової угоди №6 від 25.12.2015р.)).

Відповідний контракт, в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов’язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними контрактом.

Контракт підписаний без розбіжностей та скріплений печатками підприємств, а тому зазначені в ньому зобов’язання сторін є чинними, та в силу положень ст.ст. 525, 526 ЦК України є обов’язковими до виконання.

За умов п.1.2. Контракту, найменування, кількість, ціна товару, умови і терміни поставки визначаються в Специфікаціях, які після підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, є невід'ємними частинами контракту. Залежно від специфіки товару в Специфікаціях можуть зазначатися рід, вид, асортимент, номенклатура, інші ідентифікуючі ознаки.

Згідно п.2.1. Контракту (в редакції Додаткової угоди №3 від 08.09.2014р.), поставка товару за Контрактом здійснюється на умовах ФСА Рига, Латвія, якщо інше не зазначено в специфікації.

Відповідно п.2.3. Контракту, товар поставляється партіями відповідно до Специфікаціями до Контракту, в яких будуть вказані конкретні терміни поставки Товару.

За умов п.2.4. Контракту, право власності на товар переходить до Покупця в момент поставки товару.

Згідно п.2.5. Контракту (в редакції Додаткової угоди №3 від 08.09.2014р.), датою (моментом) поставки товару вважається дата оформлення транспортної накладної (CMR).

Загальна вартість за Контрактом складається з вартості поставок товару (партій товару), закріплених в Специфікаціях до Контракту, в рахунках на оплату і не може перевищувати 3000000,00 доларів США (код 840) (п.3.1. Контракту).

Умовами п.3.2. Контракту (в редакції Додаткової угоди №3 від 08.09.2014р.), якщо інше не зазначено у відповідній Специфікації, Покупець здійснює оплату за безготівковим розрахунком з використанням платіжних доручень на підставі рахунків Продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки Товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку Покупця. Покупець зобов'язаний надати Постачальнику копію платіжного доручення з відміткою банку, що підтверджує дату списання коштів, в іншому випадку датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на транзитний рахунок Постачальника.

Відповідно п.4.1., п.4.1.1 Контракту, Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар у строки і на умовах, обумовлених в Контракті.

За умов п.4.1., п.4.1.2. Контракту, Продавець зобов'язаний надати всю супровідну документацію, що підтверджує якість Товару.

Згідно п.4.2. Контракту, покупець зобов'язаний в порядку і на умовах Контракту прийняти та оплатити Товар відповідної якості, що супроводжується належними супровідними документами і документами за якістю, і поставлений у встановлений строк.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Сторонами підписана специфікація: №3 від 06.11.2014р., відповідно до якої узгодили найменування, кількість та ціну продукції, умови оплати, строк поставки, умови поставки.

На виконання умов Контракту №АІ-UA02-2013 Продавцем, відповідно до виставленої інвойсу (рахунку-фактури) №АІ/2015-0022 від 20.04.2015р., було поставлено Покупцю партію Товару на суму 27600,00 доларів США, відвантаження було 24.04.2015р., належним чином засвідчена копія якої міститься у матеріалах справи.

Факт поставки товару та, відповідно, факт її прийняття з боку відповідача, ПАТ «Виробниче об’єднання «КОНТІ», підтверджується відміткою на міжнародній товарно-транспортній накладній СМR №400 від 22.04.2015р., належним чином засвідчена копія якої міститься у матеріалах справи.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 27600,00 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 727140,77 грн.

У позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань з повної оплати Товару в строки, передбачені умовами Контракту №АІ-UA02-2013 від 13.01.2014р.

Предметом судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 27600,00 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 727140,77 грн.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України). Так, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог – згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

За своєю правовою природою Контракт, укладений між позивачем та відповідачем, є Контрактом поставки продукції.

За приписами п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умов п.1. ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 692 ЦК України визначає обов’язок Покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за контрактом зобов’язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Контракту зобов’язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами Контракту.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем своїх зобов’язань.

Відповідно ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі – продажу, який підпадає під правове регулювання норм ст. ст. 655-697 Цивільного кодексу України.

За умов п.1. ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1. ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 599 ЦК України за відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

За умов ст. 610 ЦК України Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач поставлену продукцію не оплатив.

Загальна сума заборгованості на час розгляду справи становить 27600,00 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 727140,77 грн., тому зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення збитків у розмірі 6049,40 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 159375,55 грн., у зв’язку з тим, що відповідач не вивіз товар з території Європейського Союзу, чим порушив митний режим транзиту.

Як свідчать матеріали справи, то для здійснення митних процедур щодо товару Відповідача компанія «Arrow Logistics & Serviсes» оформила митну декларацію №15LV00021012824054. Митний режим транзиту не був виконаний та в матеріалах справи відсутні документи, що товар був вивезений за межи Європейського Союзу. У зв’язку з цим Митне управління служби державних доходів Латвії прийняло рішення про додаткове нарахування та стягнення з компанії «Arrow Logistics & Serviсes» податку на додану вартість у розмірі 5472,06 Євро та пені 1,95 Євро, належним чином засвідчена копії яких містяться у матеріалах справи.

30.04.2015р. компанія «Arrow Logistics & Serviсes» перерахувало кошти у розмірі 5449,93 Євро на рахунок держави, призначення платежу: митний борг, що виник у зв’язку з незаконним вилученням товару з-під митного нагляду, декларація: №15LV00021012824054 (платіжне доручення №58 від 30.04.2015р.). Цей платіж був зарахований Митним управлінням в погашення боргу і додатково зобов’язано компанію «Arrow Logistics & Serviсes» доплатити 22,13 Євро боргу і 1,95 Євро пені.

В свою чергу компанія «Arrow Logistics & Serviсes» звернулася до компанії «KRAVU SERVISS» з вимогою компенсувати сплачений митний борг. 30.04.2015р. компанія «KRAVU SERVISS» сплатила компанії «Arrow Logistics & Serviсes» митний борг у розмірі 5449,93 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №390 від 30.04.2015р.

Також, компанія «KRAVU SERVISS» звернулася до компанії «Bearfoot Logistics» з вимогою компенсувати митний борг, що підтверджується рахунком №15IS/076 від 30.04.2015р. Компанія «Bearfoot Logistics» 13.08.2015р. оплатила митний борг у розмірі 5449,93 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №1247601 від 13.08.2015р.

Відповідно компанія «Bearfoot Logistics» (надалі – Експедитор) звернулася до Позивача, ТОВ «АГРОІМПЕКС», із вимогою відшкодувати збитки (лист №AI_BF_06/01/2015 від 02.07.2015р.) у розмірі 5449,93 Євро, що в перерахунку в долари США становить 6049,40 доларів США (рахунок №251 від 27.05.2015р.).

Як свідчать матеріали справи, то Позивачем відшкодовано понесені Експедитором збитки у розмірі 6049,40 доларів США, що підтверджується електронною заявою на переказ коштів №137 від 13.08.2015р.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (стаття 611 ЦК України).

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно до статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо неналежного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Частиною 1, 2 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки, у свою чергу, – це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень чинного законодавства, обов’язок по відшкодуванню збитків настає для суб’єктів господарювання у разі порушення господарського зобов’язання в результаті невиконання (неналежного виконання) умов договору або внаслідок завдання шкоди без договірних відносин (позадоговірна відповідальність).

Згідно положень статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані ним збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною першою статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов’язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, – зобов’язаний відшкодувати на вимогу цих суб’єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Приписами статті 228 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Отже, з аналізу означених правових норм випливає, що відшкодування збитків, як міра відповідальності за завдану шкоду, можлива виключно за умови наявності факту порушення господарського зобов’язання внаслідок неправомірних дій або бездіяльності боржника, які утворюють склад його вини.

За загальним правилом збитки – це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, тощо. У разі заподіяння збитків потерпіла сторона повинна довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Так, юридичною підставою цивільно-правової відповідальності є закон, а фактичною- вчинення цивільного правопорушення. Тому особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за наявності сукупності умов, які створюють склад цивільного правопорушення, а саме: протиправність поведінки, шкода, причинний зв’язок між ними та вина особи, що заподіяла збитки. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, для розгляду спору по суті, господарському суду необхідно встановити факт наявності чи відсутності здійснення позивачем вказаних вище витрат, наявності чи відсутності вини відповідача, причино-наслідковий зв’язок між такими витратами та діями/бездіяльністю відповідача (його виною).

За приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Проте, діючим законодавством обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і завданими збитками та їх розміром покладено саме на позивача.

Як вже зазначалося вище, відповідач визнав вимоги у повному обсязі, у тому числі про стягнення збитків у розмірі 6049,40 доларів США.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення збитків у розмірі 6049,40 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 159375,55 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, ст.ст. 5, 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», ст. 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 599, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕКС», Російська Федерація, м. Санкт-Петербург до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ», Донецька область, м. Костянтинівка про стягнення заборгованості у розмірі 33649,40 доларів США, що станом на 17.11.2016р. за курсом НБУ становить 886516,32 грн., а саме: 27600,00 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 727140,77 грн. основного боргу, збитків у розмірі 6049,40 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 159375,55 грн. – задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Виробниче об’єднання «КОНТІ» (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, буд. 460; код ЄДРПОУ 25112243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОІМПЕКС» (199178, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр-т. ОСОБА_2, буд. 57, корпус 4 літера Ж; ІПН НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 27600,00 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 727140,77 грн. основного боргу, збитків у розмірі 6049,40 доларів США, що станом на дату подання позову за курсом НБУ становить 159375,55 грн., судовий збір у розмірі 13297,74 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Бойко

Вик . помічник судді Буховець С.А.

т.050-144-78-99