Справа № 463/1476/16-ц

Провадження № 2/463/225/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

з участю секретаря судових засідань Миличук У.Р.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Кравця В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, просить поновити позивача на посаді доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького згідно з укладеним контрактом від 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2016 до дня поновлення на роботі, стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000 грн., визнати незаконним внесення відповідачем в односторонньому порядку змін до дати припинення дії контракту з 30.06.2018 на 30.06.2016 та визнати, що дія контракту чинна до 30.06.2018.

Свої вимоги мотивує тим, що працював на посаді доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького з 01.07.2013. Наказом №97-3 від 01 березня 2016 року його було звільнено з роботи за п.3 ст. 41 КЗпП України з підстав вчинення аморального проступку.

Вважає звільнення незаконним та необґрунтованим з огляду на те, що позивач не вчиняв аморальних проступків, про які йдеться в Наказі № 97-3 від 01.03.2016. Жодних доказів, які свідчили б про протилежне, відповідачем не надано. Відповідачем було створено комісію з розгляду скарг студентів під головуванням проректора НПР доц. ОСОБА_6., яка не допустила позивача на засідання цієї комісії та й взагалі має упереджене негативне ставлення до позивача як до науково-педагогічного працівника. При цьому, які саме дії вчиняла комісія та які докази зібрала, як свідчення про вчинення позивачем аморального проступку - невідомо. Аморальний проступок про який йдеться в Наказі про звільнення №97-3 від 01.03.2016 є кримінальним правопорушенням, однак жодних заяв від студентів до правоохоронних органів не надходило, кримінального провадження відкрито не було, а тому викладені в наказі № 97-3 про звільнення позивача факти не відповідають дійсності. Вважає, що звільнення позивача з роботи базується лише на загальній оцінці, плітках та припущеннях, які не мають жодних реальних підтверджень.

Так, 07 липня 2015 року між позивачем та Львівським Національним Університетом Ветеринарної Медицини та Біотехнологій ім. С.З Гжицького, було укладено трудовий договір у формі Контракту на період до 30 червня 2018 року. З метою дотримання Закону України «Про вищу освіту» керівником Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького було видано Наказ № 558-3 від 01.07.2015 про продовження Контракту з науково-педагогічним працівником - ОСОБА_2 на термін з 01.07.2015 по 30.06.2018.

Всупереч умовам договору відповідач без будь-якого попередження і згоди позивача, в листопаді-жовтні 2015 року самовільно та незаконно вніс зміни до Контракту і в трудову книжку позивача, в частині дати звершення Контракту. В результаті цієї фальсифікації документів, дата припинення дії Контракту змінено з 30.06.2018 на 30.06.2016.

Крім цього, розірвання трудового договору на підставі п.3 ст.41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Винятки з цього правила наведено у ст. 43-1 КЗпП України, де, зокрема зазначено, що звільнення працівника без згоди профспілкового органу допускається, якщо він не є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі, організації, або профспілкової організації там взагалі нема.

На звернення позивача до голови профкому ОСОБА_7 від 17.03.2016, позивач не отримав від нього жодної відповіді, натомість йому була надана відповідь за підписом ректора Стибеля В.В. з якої видно, що позивач до 01.03.2016 включно був членом профспілки, однак без його згоди та відома 01.03.2016 був виключений з членів профспілкового комітету.

З урахуванням наведеного, вважає, що відповідач неправомірно звільнив позивача з роботи, оскільки безпідставно застосував в наказі про звільнення п.3 ст.41 КЗпП України та п.3 ст.58, п.23 ст.62 Закону України «Про вищу освіту», в той час як у п. 5.21. Контракту допускається звільнення працівника за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; в Наказі № 97-3 від 01.03.2016 відсутнє посилання на правову підставу звільнення позивача, зроблені висновки ґрунтуються лише на підставі загальної оцінки, плітках та припущеннях, які не мають жодних реальних підтверджень, а відтак жоден із цих доводів не є підставою для звільнення за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, передбачений п.3 ст.41 КЗпП України; крім цього, підставою для звільнення за п.3 ст. 41 КЗпП є не будь-який аморальний проступок, а такий, що несумісний із продовженням даної роботи. Крім цього, всупереч вимогам п. 5.22. розділу 6 Контракту позивача не було повідомлено про звільнення за два тижні та без отримання згоди профспілкового комітету університету.

Оскільки звільнення позивача відбулося з вищевказаними порушеннями, тому просить поновити позивача на посаді доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького згідно з укладеним контрактом від 01.07.2015 року по 30.06.2018 року та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.03.2016 до дня поновлення на роботі у відповідності до ч.2 ст.235 КЗпП України, а також визнати незаконним внесення відповідачем в односторонньому порядку змін до дати припинення дії контракту з 30.06.2018 на 30.06.2016 та визнати, що дія контракту чинна до 30.06.2018.

Крім цього, в результаті порушення відповідачем трудових прав позивача, останній зазнав і моральних страждань, які виразилися в стражданнях та переживаннях, а також життєвих незручностях, пов'язаних з відсутністю стабільної роботи та заробітку, оскільки на утриманні позивача перебуває троє дочок, на яких він сплачує аліменти у розмірі 50% доходів. Крім цього, незаконне звільнення призвело до погіршення стану здоров'я позивача, у зв'язку з чим він змушений був неодноразово звертатися за медичною допомогою, що призвело до додаткових витрат. Внаслідок втрати роботи позивач зазнав моральних страждань, а також був вимушений докладати додаткові зусилля, щоб організувати своє життя, зокрема шукати джерело заробітку.

З урахуванням наведеного просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 20000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових доповненнях до обґрунтування позовної заяви. Додатково позивач зазначив, що виховної функції не виконує, студентки, які написали скарги йому не відомі, ОСОБА_9 на навчання не ходила, іспит позивачу не здавала, тому приводу для звільнення не було. 01.03.2016 позивач провів усі заняття, після чого його викликав начальник кадрів та повідомив, що його звільнено. При цьому, на засіданні комісії позивач присутній не був.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях (а.с.133-134, 176-183). Пояснив, що 01.07.2015 з ОСОБА_2 укладено строковий Контракт на посаду доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії з 01 липня 2015 року до 30 червня 2016 року.

Разом з тим, у лютому 2016 року надійшли заяви студентів університету про неналежну поведінку позивача під час проведення ним занять, у зв'язку з чим з метою з'ясування фактів і обставин, викладених у заявах студентів, для їх об'єктивної і всебічної перевірки наказом по університету від 16 лютого 2016 року №26 була утворена комісія з розгляду скарг студентів під головуванням проректора НПР доц.ОСОБА_6 Комісією встановлено, що факти наведені у заявах студентів мали місце, що потребує негайного реагування для захисту студентів від будь-яких форм експлуатації, психічного насильства.

Зокрема, позивач пропонував студентці М. інтимні стосунки, обіцяючи за це добру оцінку, однак вона відмовилась, в результаті чого студентка-відмінниця не здала іспиту і залишилась без стипендії. Крім того під час занять він пропонував іншим студенткам за поцілунок позитивну оцінку. Ні усних, ні письмових пояснень з приводу наведених у заявах студентів обставин позивач на пропозицію комісії не надав. Разом з тим, 19.02.16 о 9-00 год. на ім'я ректора університету проф.Стибеля В.В. надійшла заява ОСОБА_2, датована 18.02.16, зареєстрована канцелярією університету під № 1-41від 19.02.16, у якій він надав пояснення з приводу порушення на його думку його прав, наказом № 26 від 16.02.2016 щодо заяв студентів, «незаконно створеної комісії з невідомих питань», упередженого ставлення до нього проректора НПП ОСОБА_6, декана ОСОБА_10, професора ОСОБА_11, однак ОСОБА_2 не спростував скарг студентів і пред'явленого йому проступку.

Оскільки неповага до честі й гідності студента, недотримання норм педагогічної етики і моралі є несумісними з вимогами до науково-педагогічного працівника університету, а за наслідками роботи комісія дійшла висновку, що вчинки доц.ОСОБА_2 щодо схилення студентів до позастатутних відносин є несумісними з продовженням даної роботи; поведінка доц.ОСОБА_2 під час проведення ним учбових занять суперечить вимогам встановленим п.3 ст.58 Закону України «Про вищу освіту» НПП та є аморальною, аморальний вчинок ОСОБА_2 є умисним, який підриває моральний авторитет категорії педагогічних працівників, тому Наказом № 97-3 від 01.03.2016 ОСОБА_2 звільнено з 02.03.2016 за п.3 ст.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Крім цього, вважає необґрунтованими посилання позивача на ту обставину, що аморальність його поведінки встановлена на підставі оцінки студентами викладання позивачем навчального матеріалу, оскільки аморальною визнана поведінка позивача, який постійно на парах звертався до студенток, щоб вони його поцілували за кращу оцінку та звертався до них із інтимними закликами, а не його методика викладання.

З урахуванням наведеного просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Наказом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Гжицького від 01.03.2016 №97-3 (а.с.8) розірвано контракт з доцентом кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії факультету ветеринарної медицини ОСОБА_2 з 01.03.2016 та звільнено ОСОБА_2 з посади доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії ФВМ за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи за п.3 ст.41 КЗпП України з 02.03.2016. Вказаний наказ видано,зокрема на підставі висновку комісії з розгляду скарг студентів від 22.02.2016.

Як вбачається з копії укладеного між сторонами контракту з науково-педагогічним працівником університету від 01.07.2015 (а.с.110-116) такий є особливою формою трудового договору. Відповідно до п.5.15 контракту, такий може бути припинений або розірваний з підстави, передбаченої чинним законодавством та умовами самого контракту. Дострокове розірвання контракту з ініціативи університету можливе за умов, передбачених цим контрактом, чинним законодавством про освіту, про працю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

До суб'єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Отже, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки.

За змістом ст.56 Закону України «Про освіту» педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Аналіз вищезазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов'язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Саме такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі №6-248цс14, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з висновку комісії з розгляду скарг студентів від 22.02.2016, створеної згідно з наказом ректора Університету №26 від 16.02.2016 (а.с.121) студенти поскаржились на недостойну поведінку доцента кафедри ОСОБА_2 під час проведення занять і надання консультацій студентам, які вказані у заявах факти підтвердили на засіданні комісії. Заслухавши усні пояснення студентів та доцента ОСОБА_2, проаналізувавши письмові заяви студентів та пояснення доцента ОСОБА_2, оскільки факти, наведені у скаргах і поясненнях студентів знайшли своє підтвердження, комісія прийшла до висновку, що поведінка викладача кафедри нормальної та патологічної анатомії і судової ветеринарії, доцента ОСОБА_2 є аморальною, такою, що ганьбить звання науково-педагогічного працівника вищого навчального закладу, а тому є несумісною із займаною ним посадою.

Із заяви студентки ІІ курсу 8 підгрупи ФВМ ОСОБА_9 (а.с.120) вбачається, що остання просить звернути увагу на неадекватну поведінку викладача анатомії ОСОБА_2, який під час занять дозволяв сказати студенткам: «Цілуй! Поцілуєш - ставлю 4, якщо ні - поставлю 3». А також під час зимової сесії 2015 року сказав ОСОБА_9: «Ти хочеш від мене оцінку, а я від тебе - кохання, давай один раз - і оцінка буде стояти», у зв'язку з чим просила прийняти міри до вказаного викладача.

Вказані обставини ОСОБА_9 підтвердила і на засіданні комісії з розгляду скарг студентів, що підтверджується протоколом №2 від 22.02.2016 (а.с.122-123).

Крім цього, будучи допитаною в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача в якості свідка ОСОБА_9 повідомила, що вона займається у різних гуртках, тому була відсутня на заняттях у позивача, у зв'язку з чим отримала н/б. Свідок мала звільнення з деканату, однак н/б ставлять не залежно від причини відсутності, тому підійшла до позивача з приводу відпрацювання, він закрив двері і сказав їй: «Ти хочеш від мене оцінку, а я від тебе - кохання», у зв'язку з цим свідок і написала заяву. Коли позивач говорив про оцінку за поцілунок, одні студенти розцінювали це як жарт, а інші - цілували.

Крім цього, ту обставину, що ОСОБА_2 постійно на парах звертався до студенток, щоб вони поцілували його і тоді він поставить їм вищу оцінку, на засіданні комісії 17.02.2016 підтвердили також інші студенти (а.с.124-127).

Крім цього, допитана в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача свідок ОСОБА_13 повідомила, що вчиться в аспірантурі та є головою студентського профкому, позивач у неї не викладав, однак з приводу аморальної поведінки останнього неодноразово зверталися студенти, одна студентка наважилась написати заяву. Серед студентів було проведено анонімне тестування, за результатами якого було підтверджено, що позивач на парах пропонував за поцілунки ставити оцінки. На засіданні комісії позивач був присутній, однак пояснень ніяких не надав.

Не спростовують вищевказаних обставин і покази допитаної в судовому засіданні за клопотанням позивача свідка ОСОБА_14, яка повідомила, що ОСОБА_2 було відсторонено від занять, оскільки на нього були подані скарги. Зазначила, що ті хто ходив на заняття не мав жодних претензій до позивача, а ті хто не ходив на пари скаржились на нього. Позивач дійсно казав про поцілунок за кращу оцінку, однак він так жартував, говорив про це в присутності всієї групи на парі. Жартував, що якщо поцілувати, то буде 5, а якщо знає - то 4, однак навіть якщо студентка відмовлялася, однаково отримувала відмінно.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вищевказана поведінка позивача є аморальною, оскільки принижує людську гідність студентів, така є не сумісною з виховною функцією викладача, а тому відповідачем обґрунтовано видано наказ від 01.03.2016 №97-3 про звільнення позивача на підставі п.3 ч.1 ст.41 КЗпП України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог про поновлення позивача на посаді доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького немає.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача та його представника на ту обставину, що звільнення позивача відбулося без попереднього дозволу виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, оскільки відповідно до ч.1 ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Разом з тим, як вбачається з довідки голови профкому ППО працівників ЛНУВМтаБТ імені С.З.Гжицького №5 від 16.12.2016 (а.с.118) ОСОБА_2 не є членом Первинної профспілкової організації працівників Львівського національного університету ветеринарної медицини та біологій імені С.З. Гжицького з 01 листопада 2010 року. Згідно з відповіддю голови профкому ОСОБА_15 ректору ЛНУВМтаБТ імені С.З. Гжицького Стибелю В.В. №2 від 01.03.2016 (а.с.119) щодо дачі згоди на звільнення з посади доцента ОСОБА_2, повідомлено, що останній не є членом первинної профспілкової організації працівників ЛНУВМтаБТ імені С.З. Гжицького, а тому може бути звільнений без попередньої згоди первинної профспілкової організації, що відповідає вимогам ч.1 ст.43-1 КЗпП України.

Крім цього, оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.03.2016 до дня поновлення на роботі, а також моральної шкоди у розмірі 20000 грн. є похідними від вимог про поновлення позивача на роботі, суд приходить до висновку, що такі також задоволенню не підлягають.

Безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення, суд вважає також і позовні вимоги про визнання незаконним внесення відповідачем в односторонньому порядку змін до дати припинення дії контракту з 30.06.2018 на 30.06.2016 та визнання, що дія контракту чинна до 30.06.2018, виходячи з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки позивача (а.с.10-11) 01.07.2015 до неї внесено запис №18 про продовження терміну роботи позивача на посаді доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії за контрактом як обраному за конкурсом до 30.06.2016 на підставі наказу 558-3 від 01.07.2015. При цьому, у трудовій книжці міститься відмітка «виправленому в графі №18 (30.06.2016р.) вірити».

Разом з тим, як вбачається з витягу з протоколу засідання конкурсної комісії ЛНУВМтаБТ імені С.З.Гжицького від 25.06.2015 №2 (а.с.117) комісія ухвалила допустити кандидата ветеринарних наук доцента ОСОБА_2 до участі у конкурсі на посаду доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії, але у зв'язку з тим, що на ОСОБА_2 неодноразово скаржились студенти на неадекватні відносини до них, також на необ'єктивне оцінювання знань, комісія ухвалила заключити з ним контракт лише на один рік з умовою дати можливість виправитися, при успішному проходженні конкурсу, після таємного голосування.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що з позивачем було укладено контракт зі строком дії з 01.07.2015 саме до 30.06.2016, а не 2018, що підтверджується також копією контракту з науково-педагогічним працівником університету (а.с.110-116).

Більше того, контракт з доцентом кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії факультету ветеринарної медицини ОСОБА_2 розірвано з 01.03.2016 Наказом Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Гжицького від 01.03.2016 №97-3 (а.с.8), що ще раз доводить безпідставність позовних вимог про визнання дія контракту чинною до 30.06.2018.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-214 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького про поновлення ОСОБА_2 на посаді доцента кафедри нормальної та патологічної морфології і судової ветеринарії в Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького згідно з укладеним контрактом від 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.03.2016 до дня поновлення на роботі, стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн., визнання незаконним внесення в односторонньому порядку змін до дати припинення дії контракту з 30.06.2018 на 30.06.2016 та визнання, що дія контракту чинна до 30.06.2018 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Р.Я. Головатий