РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/17062/16-ц

Пров. №2/766/5132/17

02.06.2017 року, Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Хайдарової І.О.,

за участю секретаря Щербань А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судового засідання міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за заповітом, після померлого 12.01.2016 року ОСОБА_5, на 1/6 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13. В обґрунтування позову зазначили, що вони є дітьми померлого 12.01.2016 року ОСОБА_5, якому належало 53/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13. Зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці, за рішенням народного суду Комсомольського району м. Херсона Баранову виділено в користування 389 кв.м. земельної ділянки, 53,9 кв.м. залишено в спільному користуванні з ОСОБА_6 19.08.2016 року позивачі отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну померлому частину домоволодіння, однак у видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку було відмовлено, оскільки зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі спільної сумісної власності, без визначення часток.

Позивачі в судове засідання не з’явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд прави за її відсутності, позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечувала.

За приписами ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Суд, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №497318 виданого 22.12.2005 року, ОСОБА_5 на підставі рішення Херсонської міської ради від 26.10.2005 року №944 належить 0,0859 га земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13, з призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Співвласником є ОСОБА_6

Згідно рішення народний суд Комсомольського району м. Херсона від 04.05.1979 року, ОСОБА_6 виділено в користування земельну ділянку площею 390 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13; ОСОБА_5 виділено в користування земельну ділянку площею 389 кв.м.; земельну ділянку площею 53,9 кв.м. залишено в спільному користуванні.

ОСОБА_5 помер 12 січня 2016 року, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-КГ №213031 виданого 13.01.2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.08.2016 р., виданого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі №1, спадкоємцями зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, який помер 12 січня 2016 року є: його сина ОСОБА_1 на 1/3 частину, донька ОСОБА_2 на 1/3 частину, донька ОСОБА_3 на 1/3 частину. Спадщина, на яку в указаних частинах видано свідоцтво, складається з частини розміром 53/100 домоволодіння за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13.

Постановою приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу №281/02-31 від 23.08.2016 р. відмовлено ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо земельної ділянки за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13, оскільки спадкоємцями не надано належних документів, підтверджуючих право власності на земельну ділянку, не визначено часток співвласників.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (п. 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Згідно зі ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла до 2 травня 2009 р., право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку (ст. 126 ЗК).

Відповідно до Роз'яснення Міністерства Юстиції України щодо додаткоаих роз'яснень до переліку документів на право власності на земельну ділянку п1.2 передбачає, що питання щодо втрачених державних актів на земельну ділянку вирішується включно в судовому порядкуі та в подальшому державна реєстрація права власності проводиться на підставі рішення суду без видачі свідоцтва на право власності.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з пп.1 п.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту права може бути його визнання.

Згідно ст.41КонституціїУкраїни кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своє власністю.

Керуючись ст.1218,1268,392 ЦК України та ст.1,10,60,213-215 ЦПК України ,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 12 січня 2016 року на 1/6 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13.

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 12 січня 2016 року на 1/6 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер 12 січня 2016 року на 1/6 частину земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Ломоносова, 13.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

_7