ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 р.

Справа № 554/3210/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04.05.2017р. по справі № 554/3210/17

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 04.05.2017р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення колегіального органу з призначення пенсії - Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області №12 від 27.02.2017 року щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1

Зобов 'язано Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру», починаючи з 26.09.2016р., виходячи з розрахунку 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників станом на 01.09.2016р. та проводити відповідні виплати пенсії.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь держави судовий збір в сумі 640 грн.

Полтавське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин по справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.02.1996р по теперішній час працює в органах прокуратури, обіймає посаду прокурора Полтавської місцевої прокуратури , що підтверджується копією трудової книжки. (а.с. 14-15)

26.09.2016р. ОСОБА_1 звернулась до Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років на підставі Закону України "Про прокуратуру".

За наслідками розгляду заяви позивача рішенням Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 28.09.2016р. № 3790 їй було відмовлено в призначенні пенсії за відсутності правових підстав та недостатністю спеціального стажу роботи.

Зазначене рішення пенсійного органу скасовано постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 11.11.2016р. та постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2017р. зобов'язано Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до ЗУ «Про прокуратуру», починаючи з 26.09.2016р., виходячи з розрахунку 90% від суми місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників станом на 01.09.2016р.

Рішенням Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 27.02.2017р. за № 12 ОСОБА_1 повторно було відмовлено в призначенні пенсії за відсутністю необхідного стажу , що дає право на призначення пенсії за вислугою років. (а.с. 16)

Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірним, позивач на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії мав достатній стаж для призначення пенсії за вислугу років, згідно ст.86 Закону України "Про прокуратуру".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначено ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" 14.10.2014р. № 1697-VII. (далі Закон № 1697-VII).

Враховуючи той факт, що позивач реалізувала своє право на звернення за призначенням пенсії 26.09.2016р., то при вирішенні питання про наявність у неї права на призначення пенсії за вислугу років має вирішуватись відповідно до вимог ст. 86 Закону № 1697-VII в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 86 Закону № 1697-VII, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону № 1697-VII, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч. 6 ст. 86 Закону № 1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів;

слідчими, суддями;

на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.02.1996р. і дотепер працює в органах прокуратури, зокрема працювала на таких посадах: помічник прокурора Семенівського району з 02.09.1996р., помічник прокурора м. Полтави з 10.10.1996р., помічник прокурора Київського району м. Полтави з 09.02.2000р., старший помічник прокурора Київського району м. Полтави з 16.09.2002р., старший помічник прокурора м. Полтави з 11.01.2012р., старший прокурор прокуратури м. Полтави з 11.06.2012р., прокурор Полтавської місцевої прокуратури з 15.12.2015р., що підтверджується копією трудової книжки . (а.с. 14-15)

Отже , стаж її роботи на прокурорських посадах з 16.02.1996р. по 26.09.2016р. склав 20 років 7 місяців 8 днів, що визнається відповідачем. (а.с. 34, 16)

Також судом встановлено, що позивач має двох дітей 1991 року народження, в період роботи на посаді секретаря-друкарки в прокуратурі м. Полтави з 09.05.1991р. по 07.03.1994р. ОСОБА_1 надавалася відпустка по догляду за дитиною, підтверджується свідоцтвами про народження, копіями наказу № 4,13 прокуратури м. Полтави (а.с. 17-21 )

Період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до трьох років не було враховано пенсійним органом до вислуги років, що дає право на пенсію, оскільки відповідно до ст.15 Закону України "Про прокуратуру" посада секретаря -друкарки не зараховується до вислуги років.

Колегія суддів вважає такі висновки помилковими, тому як ст.15 Закону України " Про прокуратуру" визначено перелік посад в органах прокуратури, які визначають статус прокурора. Проте ч.6 ст.86 Закону встановлено, що до вислуги років зараховується не тільки час роботи на прокурорських посадах, визначених ст.15 цього Закону, а й перебування на інших посадах, конкретний перелік яких визначено цією статтею, військова служба, частина навчання в вищих юридичних навчальних закладах, а також відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Посилання апелянта на те, що посада секретаря- дкарки, яку обіймала позивач на момент перебування у відпустці по догляду за дітьми, не дає право на віднесення цього періоду до стажу необхідного для виходу на пенсію за вислугою років є помилковим, оскільки ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» не зазначено, що лише перебування на посадах визначених ст.15 вищезазначеного закону є підставою для такого зарахування.

Таким чином, судом встановлено, що наявний у позивач стаж для призначення пенсії за вислугою років є достатнім для призначення пенсії за вислугою років, а відтак рішення пенсійного органу від 27.02.2017р. № 12 є протиправним та обґрунтовано скасовано .

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для призначення пенсії за вислугу років позивачу, оскільки згідно з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про прокуратуру» скасовуються, а тому з 01.06.2015р. пенсії в порядку та на умовах визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються, раніше призначені не перераховуються, а Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. не поширює свою дію на спірні правовідносини, колегія суддів вважає помилковими.

Пунктом 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний Закон набув чинності з 01.04.2015р. Враховуючи, що спеціальний закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року прийнятий не був, з вказаної дати втратили чинність норми України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, зокрема, щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення за вислугу років і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Однак , 15.07. 2015р. набрав законної сили Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, відповідно до ч. 1 ст. 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років .

Таким чином з 15.07.2015р. законодавчо встановлено право осіб на пенсійне забезпечення за вислугу років згідно Закону № 1697, а тому положення Закону № 213 до спірних правовідносин не застосовуються.

Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, , а також ст.86 цього Закону є чинними, не скасовані та не зупинені як на момент виникнення спірних правовідносин, так і час розгляду справи в суді , а тому колегія суддів вважає, що з 15 липня 2015 року право прокурорів на пенсійне забезпечення за вислугу років законодавцем було відновлено.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Проте вирішуючи питання розподілу судових витрат суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, якому судом відстрочено сплату судових витрат, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції питання розподілу судових витрат вирішене не у спосіб, передбачений ст.94 КАС України, якою не передбачено стягнення судових витрат з суб'єкта владних повноважень на користь держави, а тому в цій частині постанова суду підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення питання, але з помилковим застосуванням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 04.05.2017р. по справі № 554/3210/17 скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Полтавського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь держави судового збору в сумі 640 грн.

В іншій частині постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 04.05.2017р. по справі № 554/3210/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Русанова В.Б.

Судді

Курило Л.В. Присяжнюк О.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.06.2017 р.