ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" червня 2017 р. м. Київ К/800/10737/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого : Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Миколаївської обласної спілки споживчих товариствна постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 рокута ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 рокуу справі №814/1207/15за позовом Миколаївської обласної спілки споживчих товариств (надалі - Миколаївська ОССТ)

до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва)

про визнання недійсним договору про розстрочення податкового боргу, -

встановив:

Миколаївська ОССТ звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати недійсним договір від 31.01.2013 року №09 про розстрочення податкового боргу, укладений між нею та ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2016 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового - про задоволення позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Миколаївської ОССТ з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2011 року, про що складено акт від 11.07.2011 року №870/23-600/01759796.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.07.2011 року №0011252360, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 956965,00 грн., у тому числі 779268,00 грн. за основним платежем та 177697,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.07.2012 року у справі №2а-9725/11/1470, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2012 року, в задоволенні позову відмовлено.

У зв'язку з несплатою Миколаївськю ОССТ узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 956965,00 грн., ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на підставі ст. 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сформовано податкову вимогу від 21.11.2012 року №1050.

В січні 2013 року позивачем у рахунок погашення податкового боргу частково сплачено 152000, грн., а щодо решти суми заборгованості Миколаївська ОССТ 11.01.2013 року відповідно до ст. 100 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернулась до контролюючого органу з гарантійним листом та заявою про розстрочення податкового боргу, у тому числі 779268,00 грн. за основним платежем, 177697,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, 282503,70 грн. за пенею, терміном до кінця року.

Розглянувши заяву позивача та додані до неї документи, Державна податкова служба у Миколаївській області за поданням ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийняла рішення від 31.01.2013 року №304/10/19-055 про розстрочення податкового боргу, що стало підставою для укладення спірного договору (а.с.18-19).

Проте, Миколаївська ОССТ, вважаючи, що підписаний 31.01.2013 року договір №09 про розстрочення податкового боргу не відповідає вимогам п. 2 р. 1 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1235, з підстави відсутності висновку контролюючого органу про можливість розстрочення податкового боргу, просила визнати цей договір недійсним на підставі ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при укладенні спірного договору сторони дійшли взаємної згоди щодо всіх його істотних умов, договір укладено відповідно до вимог законодавства, чинного на момент його підписання, а сторони були ознайомлені з його змістом, про що свідчать їх підписи та печатки, а тому відсутні підстави для визнання недійсним договору від 31.01.2013 року №09 про розстрочення податкового боргу.

Проте, надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів касаційної інстанції виходить з наступного.

Так, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України).

Вирішуючи даний спір судами попередніх інстанції не враховано, що з вимогою про визнання недійсним договору від 31.01.2013 року №09 про розстрочення податкового боргу, терміном до 25.12.2013 року, позивач звернувся до суду в квітні 2015 року. В той же час, звертаючись до суду позивач просив поновити строк звернення до адміністративного суду.

При цьому, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було наголошено, що для звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом сплив термін (а.с. 67).

Крім того, Миколаївська ОССТ в обґрунтування позовних вимог зазначає, що вся розстрочена сума 1088738,56 грн. разом з нарахованими відсотками та пенею в розмірі 41479,56 грн. до 25.12.2013 року сплачена до бюджету повністю, про перерахування якої свідчать платіжні доручення. Проте, під час розгляду даної справи судами не перевірено наявність такої сплати.

Відповідно до п. 100.1, п. 100.2, п. 100.4 ст. 100 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 100.12 ст.100 Податкового кодексу України передбачено порядок дострокового розірвання договору про розстрочення (відстрочення) як з ініціативи платника податків, так і з ініціативи контролюючого органу.

Разом з тим, судами не з'ясовано чи звертався позивач до контролюючого органу із вимогою про розірвання спірного договору.

Отже, під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст. 11 даного Кодексу встановлює, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для повного, достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Миколаївської обласної спілки споживчих товариств - задовольнити частково .

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2016 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий : ___________________ Н.Є. Маринчак

Судді : ___________________ О.В. Вербицька

___________________ Ю.І. Цвіркун