Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 р. № 820/328/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА _3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління від 23.12.2016 № 1115 та наказ ГУНП України в Харківській області від 30.12.2016 № 598 о/с;

- поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора 1-го відділу з проведення спеціальних операцій управління "Корпусу оперативно-раптової дії" ГУНП в Харківській області з 30.12.2016;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2016 до дати прийняття рішення у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 10.08.2012 року до 06.11.2015 він проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно особистої заяви та на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області № 20 о/с від 07.11.2015 його призначено на посаду старшого інспектора 1-го відділу з проведення спеціальних операцій управління «Корпусу оперативно-раптової дії» ГУНП в Харківській області з присвоєнням спеціального звання старший лейтенант поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 30.12.2016 року № 598 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, підстава - наказ ГУНП в харківській області від 23.12.2016 року № 1115). Проте позивач вважає, що вищезазначені накази прийняті безпідставно, необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин справи та такими, що не ґрунтуються на перевірених і встановлених фактах, а відтак підлягають скасуванню. На підставі вищезазначеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та поновити ОСОБА_3 на посаді в лавах Національної поліції України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області, проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що ОСОБА_3 вчинено дорожньо - транспортну пригоду, за фактом якої щодо вказаного поліцейського проведено службове розслідування. Згідно висновків службового розслідування встановлено, що за грубе порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог п. 1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ОСОБА_3 звільнено зі служби у Національній поліції України. Також, Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/11992/16-к відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний засіб у вигляді цілодобового домашнього арешту на час перебування на лікарняному. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року по справі № 640/3713/17 відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний засіб у вигляді домашнього арешту до 16 травня 2017 року. Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу № 598 о/с від 30.12.2016 у зв’язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, старшого інспектора 1-го відділу з проведення спеціальних операцій управління «Корпусу оперативно - раптової дії» ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції (підстава - наказ ГУНП в Харківській області від 23.12.2016 року № 1115).

Перевіряючи відповідність закону спірних рішень відповідача суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Законом України "Про Національну поліцію" визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

За визначенням статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_4 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Частиною 2 ст. 18 встановлено, що поліцейський зобов'язаний професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч.1ст.19 Закону України “Про національну поліцію” поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.

Частиною 2 ст.19 Закону України “Про національну поліцію” встановлено підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звільнення позивача визначено п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», згідно якого поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з п. 4 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 № 3460-1У (далі за текстом - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України” службова дисципліна - це дотримання особами рядового та начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок це невиконання чи неналежне виконання особою рядового та начальницького складу службової дисципліни.

В силу ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно зі частиною сьомою статті 13 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання.

Як вбачається з наведених норм, притягнення особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справі України до дисциплінарної відповідальності можливе лише за невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни.

Статтею 14 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” встановлено порядок накладення дисциплінарного стягнення. Так, відповідно до положень зазначеної статті з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими порушника, а також особам - співучасникам проступку або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника порушника. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Таким чином, службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Суд зазначає, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

Згідно наведених вище правових норм ч.1 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію України”, ст.1, ст.2 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” дисциплінарна відповідальність виникає за цими нормами лише у осіб, що мають статус поліцейського (ст.17 Закону) та вчинили під час проходження служби в поліції порушення службової дисципліни.

Поряд з цим, згідно з ч. 9 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначають, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Крім цього, порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року №230 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція №230).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції №230 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб рядового і начальницького складу чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового і начальницького складу і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно підпункту 2.2.6 пункту 2.2. Інструкції №230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі загибелі або травмування особи РНС.

Відповідно до підпунктів 4.4.3 та 4.4.6 пункту 4.4. Інструкції № 230 за рішенням уповноваженого начальника працівники управління (відділів, секторів) інспекції з особового складу кадрових підрозділів відповідно МВС, ГУМВС, УМВС, ВНЗ та науково-дослідних установ МВС залучаються до проведення службових розслідувань при: загибелі або травмуванні особи РНС; отриманні інформації про скоєння особою РНС дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула(и) чи отримала(и) тілесні ушкодження особа (особи) РНС чи цивільні особи.

Пунктами 5.1. - 5.4 Інструкції №230 визначено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності за мотивованим рапортом (доповідною запискою) виконавця або голови комісії визначений строк може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування (далі - висновок службового розслідування). Якщо вину особи рядового і начальницького складу повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового і начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа рядового і начальницького складу, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 14.11.2016 року № 1176 призначено службове розслідування за фактом ДТП за участі працівників ГУНП в Харківській області.

Прокуратурою Харківської області на адресу Начальника УКЗ ГУНП в Харківській області направлено лист від 07.12.2016 року № 17/2-990-16, яким повідомлено, що слідчим управлінням прокуратури області розслідується кримінальне провадження № 42016220000000992 від 14.11.2016 року за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.

15.11.2016 року ОСОБА_3 повідомлено про вказані обставини, що підтверджується листом від 07.12.2016 року № 17/2-990-16 (а.с. 38).

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду від 16.11.2016 року стосовно підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Як вбачається зі змісту службового розслідування від 14.12.2016 року, 14.11.2016 року ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного спяніння, в порушення підпункту а. пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, приблизно о 00.20 год., керуючи автомобілем «Тойота Хайлендер», реєстраційний номер НОМЕР_1, у якому в якості пасажирів знаходились ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в районі перехрестя вулиць ОСОБА_8 та ОСОБА_9 м. Харків, не впоравшись з керуванням, допустив наїзд на електроопору, внаслідок чого відбулося пошкодження електромережі, автомобіля та займання і вигорання транспортного засобу.

Внаслідок ДТП було смертельно травмовано ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які загинули на місці події, а також ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження, з якими була ушпиталена до реанімаційного відділення ХМКЛШНМД ім. проф. Мєщанінова.

У ході службового розслідування за вказаним фактом були опитані: батько старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3В - ОСОБА_10; інспектори патрульної поліції УПП у м. Харків молодший лейтенант поліції ОСОБА_11 та лейтенант поліції ОСОБА_12 (перший екіпаж, що прибув на місце ДТП); громадяни ОСОБА_4 (надавав допомогу з переміщення постраждалих до швидкої медичної допомоги), ОСОБА_13 (працівник АЗС, напроти якої сталась ДТП); брат ОСОБА_6 - ОСОБА_14; начальник першого відділу з організації заходів безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві управління "КОРД" майор поліції ОСОБА_15; старший інспектор з особливих доручень першого відділу з проведення спеціальних операцій управління "КОРД" капрал поліції ОСОБА_16; начальник першого відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» старший сержант поліції ОСОБА_17.

Згідно пункту 12 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі - Порядок №1103), у разі коли в результаті дорожньо-транспортної пригоди водія доставлено у лікувальний заклад, в обов'язковому порядку проводиться дослідження з метою виявлення в його організмі алкоголю, наркотичних чи інших речовин, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водночас, відповідно до п.2.9 "Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735, особа повинна бути доставлена до закладу охорони здоров"я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п. 14 Інструкції, якщо водій - учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов'язково проводиться дослідження біологічного середовища або крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров'я, куди він доставлений.

Згідно п.15-17 Інструкції, за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Поряд з цим, у відповідності до п. 7 вказаної Інструкції, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Також, відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до довідки КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. А.І. Мєщанінова» від 16.11.2016 року № 16/157 результат алкотесту ОСОБА_3 складає 0,53 проміле (а.с. 37), тобто вище установленої Інструкцією від 09.11.2015 №1452/735 норми в 0,2 проміле.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_18 (старший інспектор з ОД ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області, який прибув на місце події), пояснив суду, що тест на вміст алкоголю в крові ОСОБА_3 був зроблений відразу по прибуттю до лікарні, що узгоджується з вимогами Інструкції від 09.11.2015 №1452/735.

Та обставина, що огляд ОСОБА_3 на стан алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я було проведено пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення не свідчить про не перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння, з огляду на те, що ДТП трапилась близько 00 год. 20 хв. 14 листопада 2016 року та обумовлене проведенням першочергового медичного обстеження ОСОБА_3, який зазнав в результаті ДТП тілесних ушкоджень, що підтверджувалось, в тому числі, показанням допитаного судом свідка ОСОБА_18

Поряд з цим, відповідно до пункту 14 Порядку №1103 висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку, однак позивачем не надано до суду доказів оскарження вказаного висновку.

Таким чином, співробітниками ГУНП в Харківській області правомірно взято до уваги довідки КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. А.І. Мєщанінова» від 16.11.2016 року та 17.11.2016 року про вміст алкоголю в крові ОСОБА_3 при проведенні службового розслідування, а відтак відповідач прийшов до висновку про те, що 14 листопада 2016 року при керуванні транспортним засобом ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Також, 14.11.2016 року ОСОБА_18 (якому було доручено проведення службового розслідування за фактом ДТП за участі працівників управління «КОРД» ГУНП в області) намагався відібрати від ОСОБА_3, який перебував у свідомості, пояснення з приводу обставин вчинення ДТП, однак поліцейський відмовився від надання пояснень як в усній, так і в письмовій формі, що було зафіксовано в акті від 14.11.2016 року.

ОСОБА_3 відмовився від підписання вказаного акту, що підтверджується відповідною відміткою (а.с. 36).

За результатами проведеного службового розслідування встановлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_3 допустив порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", яким передбачено, що поліцейський зобов’язаний неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно – правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського та ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, якою передбачено, що кожен поліцейський зобов 'язаний з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють у частині вчинення ДТП з тяжкими наслідками у стані алкогольного сп'яніння.

За порушення службової дисципліни, що виразилось у порушенні вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, та призвело до тяжких наслідків (загибелі двох осіб) старшого інспектора першого відділу з проведення спеціальних операцій управління «КОРД» ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта ОСОБА_3 звільнено зі служби в Національній поліції України згідно наказу від 23.12.2016 року № 1115.

Таким чином, ОСОБА_3 звільнено зі служби за вчинення дисциплінарного проступку.

В подальшому, прокуратурою Харківської області до Київського районного суду м. Харкова направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016220000000 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України (а.с. 70-73).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2017 року по справі № 640/3713/17 призначено судовий розгляд кримінального провадження № 42016220000000 за обвинуваченням ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та обрано відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію". поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, то беззаперечним є той факт, що на працівників поліції покладається підвищена відповідальність. Вступаючи на службу в поліцію, поліцейський урочисто складає текст Присяги на вірність Українському народові, «усвідомлюючи свою високу відповідальність» (ч. 1 ст.64 Закону України «Про Національну поліцію»).

Поряд з цим, відповідно до п. 2 Правил етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, які затверджені Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 квітня 2016 року № 326, гідна поведінка працівника МВС передбачає недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Окрім того, пункт 3.17 Наказу МВС України від 16.03.2007 року № 81 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу» містить норму, згідно якої до працівників органів внутрішніх справ , які керують транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, незалежно від наслідків, слід приймати безальтернативне рішення - звільнення з органів внутрішніх справ, а керівників, які приховують такі факти, понижувати в посаді.

Оскільки алкогольне сп'яніння впливає на психологічний стан та швидкість реакції, а також те, що перебування в стані алкогольного при перебуванні на службі в Національній поліції України може мати тяжкі негативні наслідки, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення до особи, що перебуває у стані сп'яніння на службі, не є занадто суворим.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що подібні випадки негативно впливають на імідж як поліції, так і органів державної влади загалом, підривають віру громадян у спроможність поліції на високому професійному рівні здійснювати покладені на неї завдання з охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю.

Так, у контексті розуміння ст. 12 Дисциплінарного статуту, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, а визначення терміну "службова невідповідність" Закон України "Про Національну поліцію" не надає, тим не менше, виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби, у тому числі і допущення дисциплінарного проступку.

Особа, яка вступає на службу до поліції, складає Присягу на вірність Українському народові, текст якої наведено у частині першій статті 64 Закону «Про Національну поліцію», та скріплює її власноручним підписом. Присяга покладає на працівника поліції всю повноту відповідальності за виконання ним службових обов'язків.

З приводу позиції позивача, що ним не було надано письмових пояснень перед накладенням дисциплінарного стягнення, що, на думку позивача, вказує на незаконність такого дисциплінарного стягнення, то суд приходить до висновку про необґрунтованість такої позиції, з огляду на наступне.

Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України.

Відповідно до п.2.5 Інструкції початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення. Завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Пунктом 6.3 Інструкції передбачено права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування:

- отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування;

- брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування;

- висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка (і) його проводить (ять).

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Згідно акту від 14.11.2016 року, ОСОБА_3 відмовився від надання пояснень (а.с. 36).

Суд також вказує на безпідставність доводів позивача, наданих в обґрунтування незаконності звільнення з поліції, про не ознайомлення його з матеріалами службового розслідування, оскільки відповідно до підпункту 6.3.5 пункту 6.3 Інструкції №230 особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України.

Однак позивачем не було надано суду доказів звернення до відповідача з відповідним рапортом про ознайомлення з матеріалами службового розслідування.

Враховуючи наявність встановлених фактів порушення позивачем п.1 ч.1 ст., Дисциплінарного статуту, а також не дотримання позивачем службової дисципліни та присяги, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказів № 1115 від 23.12.2016 року та № 598 о/с від 30.12.2016 року є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Інші позовні вимоги ОСОБА_3 щодо поновлення його на посаді посаді старшого інспектора 1-го відділу з проведення спеціальних операцій управління "Корпусу оперативно-раптової дії" ГУНП в Харківській області з 30.12.2016 та стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2016 до дати прийняття рішення у справі є похідними вимогами від попередніх, а тому задоволенню відповідно не підлягають.

Поряд з цим, звертає увагу, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої та другої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Частиною першою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, який заперечував проти позову, доведено обґрунтованість та законність звільнення позивача з поліції. Натомість твердження позивача про відсутність у відповідача підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами справи, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про поновлення на посаді - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 червня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников