Справа № 815/2517/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Бутенко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році у розмірі 28341,50 грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 124,74 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що перевіркою Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не забезпечила виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця. За зазначене правопорушення до відповідача було застосовано адміністративно-господарську санкцію у розмірі 28341,50 грн. Проте, всупереч ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, відповідач самостійно у строк до 15 квітня 2017 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів не сплатив, у зв’язку з чим йому була нарахована пеня у розмірі 124,74. Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню становить 28466,24 грн. Посилаючись на те, що несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає істотної шкоди інтересам держави, оскільки підриває правову та економічну основу соціального захисту населення, позивач звернувся до суду за даним позовом.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 07 червня 2017 року позов не визнав, надав заперечення відповідно до яких зазначив, що ФОП ОСОБА_1 у встановленому нормативним порядком строки подавало до Одеського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН “Інформація про попит на робочу силу (вакансії”). Відповідач зазначає, що обов'язком підприємств щодо працевлаштування інвалідів є створення робочих місць та надання звітів. ФОП ОСОБА_1 виконала усі передбачені чинним законодавством дії щодо створення робочих місць для інвалідів та їх подальшого працевлаштування та не чинило перешкод для працевлаштування зазначених осіб.

За таких обставин відповідач вважає, що відсутні підстави для застосування та стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, отже й підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні представником позивача було надано клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Представник відповідача не заперечував щодо зазначеного клопотання.

Розглянувши клопотання клопотання представника позивача щодо розгляду справи в письмовому провадженні та враховуючи можливість розгляду даної справи за наявними у ній письмовими доказами та запереченнями, за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, судом встановлено наступні обставини та факти.

24 лютого 2017 року ФОП ОСОБА_1 подано до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік.

Відповідно до вказаного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2016 році складала 10 осіб, а кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України” – 1 особа (а.с. 6).

На підставі звіту ФОП ОСОБА_1 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2016 звітний рік від 15 березня 2016 року №03-1/534, у якому зазначено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2016 році складає 1 особа, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність, - 0 особи , кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами – 1 (а.с. 7).

Отже, позивачем встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році ФОП ОСОБА_1 не виконала.

З огляду на зазначене, до відповідача застосовані адміністративно-господарські санкції у розмірі 28341/,50 грн., а за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нарахована пеня у розмірі 124,74 грн.

Враховуючи несплату відповідачем вказаних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення в судовому порядку.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Судом встановлено, що у поданому до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік , ФОП ОСОБА_1 зазначила норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році, яке становить 1 місце.

Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами адміністративно-господарських санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів.

При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає необхідним зазначити також наступне.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення.

Також, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Отже, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється або шляхом безпосереднього звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії), а обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 червня 2011 року у справі № 21-60а11, від 16 квітня 2013 року у справі №21-81а13.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України «Про зайнятість населення», роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з Порядком подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013р. №316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Судом встановлено, що протягом 2016 року, Відповідач інформував державну службу зайнятості про наявні вільні робочі місця й вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується звітами про наявність вакансій форми № 3-ПН, які подавалися в період із липня по грудень 2016 року, про що свідчить довідка Білгород-Дністровського міськрайонного центру зайнятості № 328/15/04 від 06.03.2017 року (а.с. 14, 16-21).

Отже, у 2016 році Відповідач належним чином інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць та потребу у направленні центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Таким чином, Відповідач фактично створив окреме робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2016 році та належним чином інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, тому ним вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущено правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки вимога про стягнення пені є похідною від основної вимоги про стягнення адміністративно-господарської санкції та пов’язана із простроченням термінів сплати, то є такою, що не підлягає задоволенню через відсутність вказаного порушення.

Відповідно до ст. 19 конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ужив усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування або відсутність безпосереднього звернення до підприємства інвалідів, які бажають працевлаштуватись.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З наведених підстав, враховуючи, що незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2016 році виникла не з вини відповідача, суд дійшов висновку про те, що підстави для стягнення з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні. Отже, у задоволенні даного адміністративного позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 6-9, 11, 23, 69, 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 254 КАС України, Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 року № 875-XII, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Бутенко А.В.