ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року

Львів

№ 876/5619/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Бруновської Н.В. та Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Богдан А.О.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Черняк Ю.І.;

від відповідача - Ожга Р.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. в адміністративній справі за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання протиправним і скасування рішення про повернення коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності (в частині),-

В С Т А Н О В И Л А:

15.07.2015р. позивач Квартирно-експлуатаційний відділ /КЕВ/ м.Львова звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із урахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення директора Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 40 від 07.07.2015р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині, що стосується ОСОБА_4 (а.с.5-6, 67).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.115-117).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач КЕВ м.Львова, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.124 і на звороті).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що працівник ОСОБА_5 до працевлаштування у КЕВ м.Львова у період з 31.07.2002р. по 14.08.2012р. проходив військову службу у Збройних Силах України. У вказаний період часу ОСОБА_5 з жовтня 2007 по 14.08.2012р. працював на прокурорсько-слідчих посадах у військовій прокуратурі Західного регіону України із залишенням на військовій службі. Після звільнення з військової служби 20.03.2013р. ОСОБА_5 розпочав трудову діяльність у КЕВ м.Львова, де й працює по даний час. У подальшому, у разі представлення ОСОБА_5 листків непрацездатності, останньому під час визначення тривалості страхового стажу було враховано час проходження військової служби у Збройних Силах України і роботу у цей період в органах прокуратури, та відповідно, визначено розмір допомоги по тимчасовій втраті працездатності з урахуванням положень ст.ст.3, 8, 19, 21, 22 Конституції України.

До порушень норм процесуального права відносить незабезпечення можливості ознайомитися з матеріалами справи, звуження існуючих прав та свобод громадян, також недотримання вимог КАС України щодо законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, Виконавчою дирекцією Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено планову перевірку КЕВ м.Львова по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про що складено Акт № 57 від 19.06.2015р. (а.с.37-42).

Згідно Акта перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем наступних вимог закону, зокрема:

абз.2 ст.37 Закону України № 2240 від 18.01.2001р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а саме: невірно визначено розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежно від страхового стажу ОСОБА_5 у розмірі 3283 грн. 54 коп.;

п.1 ч.1 Закону України № 1105 від 23.09.1999р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: невірно визначено розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежно від страхового стажу ОСОБА_5 у розмірі 1470 грн. 62 коп.

За результатами перевірки та на підставі складеного Акта відповідачем 07.07.2015р. винесено рішення № 40 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким визначено, що загальна сума страхових коштів, які в десятиденний термін від дня отримання рішення підлягають перерахуванню до Виконавчої дирекції Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, становить 6595 грн. 50 коп. (з них неправомірна витрачена сума страхових коштів - 5757 грн. 10 коп., штраф - 838 грн. 40 коп.) (а.с.9).

В частині правомірності наведеного рішення відповідача колегія суддів виходить з наступного.

Правові , організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Абзацом 1 ч.1 ст.21 цього Закону визначено, що фінансування страхувальників - роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Статтею 6 вказаного Закону визначено вичерпний перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Ними є особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, або забезпечують себе роботою самостійно і мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Згідно з ч.1 ст.7 наведеного Закону страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років;

80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1 - 4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Починаючи з 01.01.2015р., діє визначення страхового стажу, яке зазначене у ч.1 ст.21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці»), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Статтею 24 цього Закону визначено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п'яти років;

70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Отже , приписами Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено зарахування до страхового стажу особи періоду її навчання чи перебування в лавах Збройних Сил України.

Із матеріалів справи слідує, що загальний трудовий стаж ОСОБА_5 розпочато з 31.07.2002р.; у подальшому до 14.08.2012р. ОСОБА_5 навчався у Національній юридичній академії України та перебував на військовій службі.

Оскільки ОСОБА_5 був прийнятий на роботу у КЕВ м.Львова 20.03.2013р., тому відповідний страховий стаж для оплати допомоги з тимчасової непрацездатності по листках непрацездатності № 222815 з 01.04.2014р., № 050337 з 04.11.2014р., № 393040 з 14.11.2014р., № 517693 з 09.02.2015р. становив менше 3-х років (а.с.22, 64-66).

Враховуючи ту обставину, що страховий стаж ОСОБА_5 складав менше 3-х років на момент настання страхового випадку по вищевказаних листках непрацездатності № 222815 з 01.04.2014р., № 050337 з 04.11.2014р., № 393040 з 14.11.2014р., тому відповідно до вимог ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності повинен складати 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) (а.с.48).

По листку непрацездатності № 517693 з 09.02.2015р. страховий стаж ОСОБА_4 складав менше 3-х років на момент настання страхового випадку, тому відповідно до ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності повинен складати 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу), а не 100 відсотків.

Враховуючи те, що КЕВ м.Львова встановлено ОСОБА_5 допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про неправомірне використання позивачем страхових коштів Фонду у розмірі 4754 грн. 16 коп.

Отже, Виконавчою дирекцією Львівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності правомірно прийнято рішення № 40 від 07.07.2015р. про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині, що стосується ОСОБА_4

В частині доводів апелянта про порушення судом першої інстанції вимог процесуального закону колегія суддів враховує, що будь-яких вагомих доказів таких порушень апелянтом не наведено, а відтак останні не можуть прийматися до уваги.

Фактично позивачу було забезпечено судом можливість надати додаткові докази; ухвалою суду від 16.11.2015р. зупинено провадження у справі для надання третьою особою відповідних доказів. Однак, після тривалої перерви таких доказів надано не було, через що 27.02.2017р. судом прийнято рішення про поновлення провадження у справі (а.с.69, 75-76, 103).

Колегія суддів відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а відтак останні не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

За наведених обставин суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про безпідставність та необгрунтованість заявленого позову, а тому такий позов не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.03.2017р. в адміністративній справі № 813/3785/15 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя

Р. М. Шавель

судді

Н. В. Бруновська

М. В. Костів