ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017Справа №910/3671/16За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Такіра"

до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача:

1)Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2)Національний банк України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача:

Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ"

про визнання договору припиненим

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасників сторін:

від позивача Шкрум І.П. (за дов.)

від відповідача Ханович К.В. (за дов.), Олійник А.О. (за дов.)

від третьої особи 1 Цуканова С.Г. (за дов.)

від третьої особи 2 Шевчук П.О. (за дов.)

від третьої особи 3 Гусак А.М. (за дов.)

В судовому засіданні 08.06.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Дельта-Банк" про визнання договору іпотеки припиненим.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 № 910/3671/16 у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 № 910/3671/16 рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, визнано договір іпотеки, який викладений в новій редакції 27.12.2011 та підписаний як Додатковий договір до договору іпотеки нежилого будинку (літери А, А1, А2) від 10.04.2007, загальною площею 2191,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 7В, яким усі права іпотекодержателя передані від ПАТ "Банк "Форум" до ПАТ "Дельта Банк", що зареєстровано в нотаріальному реєстрі за №5547, - припиненим.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 № 910/3671/16 касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 № 910/3671/16 та рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2016 № 910/3671/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду м. Києва від 20.02.2017 № 05-23/603 відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи № 910/3671/16.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2017 справу передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Ухвалою суду від 23.02.2017 прийнято справу до розгляду та призначено 23.03.2017.

В резолютивній частині позовної заяви міститься клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул.. Академіка Туполєва, 7В, до вирішення спору по суті. Позивач обґрунтовує своє клопотання тим, що банк звернувся до нього з претензією про сплату заборгованості за кредитним договором, що є передумовою рейдерського захоплення. Нормативне обґрунтування заяви про забезпечення позову в тексті позовної заяви відсутнє.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Види забезпечення позову можуть використовуватися господарським судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, заборона вчиняти дії має стосуватися лише пакета акцій, безпосередньо пов'язаного з предметом спору. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

У п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (ч 3 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (ч. 3 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011).

Враховуючи приписи ст. 67 Господарського процесуального кодексу України та позицію касаційної інстанції, в тому числі викладену в Інформаційному листі "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006 № 01-8/2776 відносно аспектів, що мають бути враховані судом під час вирішення питання вжиття забезпечувальних заходів, суд вважає, що заходи до забезпечення позову заявлені позивачем у вигляді накладення арешту на майно при заявленні позову про визнання припиненим договору іпотеки є неналежним (неадекватним, неспівмірним, незбалансованим) забезпеченням вимог за цим позовом.

Позивач не навів обставин та доказів в їх обґрунтування, які можуть спричинити невиконання або утруднять виконання рішення суду, у разі невжиття заходів забезпечення позову. В зв'язку з вищевикладеним клопотання позивача визнається необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Позивач в судове засідання 23.03.2017 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду від 23.02.2017 про призначення справи до розгляду не виконав.

Відповідачем подано додаткові пояснення з додатками та клопотання про залучення до участі у справі, у якості третіх осіб без самостійних вимог Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою суду від 23.03.2017 продовжено строк вирішення спору, відкладено розгляд справи на 04.05.2017.

27.04.2017 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником позивача в судовому засіданні 04.05.2017 подано клопотання про залучення до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ".

Представник відповідача заперечував проти задоволення клопотання, просив відмовити в задоволенні клопотання та просив розглянути клопотання про залучення до участі у справі, у якості третіх осіб без самостійних вимог Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник позивача заперечував проти залучення Національного банку України, а щодо залучення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб поклався на розсуд суду.

Розгляд клопотання позивача про залучення до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ" перенесено.

Представник позивача просив задовольнити клопотання поданого представником позивача 27.04.2017 та відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 04.05.2017 розгляд справи відкладено на 18.05.2017 та залучено до участі у справі, у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на преді спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Національний банк України.

Через загальний відділ діловодства суду 16.05.2017 від Національного банку України (третя особа 2) надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає про існування грошових зобов'язань у позивача перед відповідачем та відсутності підстав для задоволення позову. Також зазначено, що майнові права за кредитним договором № 93/07/00-/КБ були передані в заставу НБУ за договором застави № 08/ЗМП від 04.03.2014.

Через загальний відділ діловодства 18.05.2017 від третьої особи 1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" спеціальний режим правового регулювання правовідносин, що складаються з банком, що ліквідується, згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зазначено, що у позивача існують перед відповідачем грошові зобов'язання за кредитним договором і вказані зобов'язання позивач визнавав шляхом вчинення конклюдентних дій. А тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Третя особа 2 в судове засідання 18.05.2017 не з'явилась, про дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

18.05.2017 представником позивача в судовому засіданні подано клопотання про долучення додаткових доказів з додатками.

Ухвалою суду від 18.05.2017 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватний навчально-виховний комплекс "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ", розгляд справи відкладено на 08.06.2017.

Через загальний відділ діловодства суду 18.05.2017 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що укладення договору відступлення права вимоги третій особі на підставі п. 3.3.12.8 Кредитного договору є прямим порушенням ст.. 46, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в зв'язку з тим, що договір відступлення права вимоги не може бути укладений в силу обмежень, встановлених законом, відповідач заперечував проти залучення до участі у справі Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ".

Через загальний відділ діловодства 02.06.2017 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії кредитної справи.

В судовому засіданні 08.06.2017 позивач надав додаткові документи та клопотання про призначення колегіального розгляду справи обґрунтоване тим, що залучені у справі треті особи та вказівки Вищого господарського суду України свідчать про складність справи.

Третя особа 3 подала клопотання про закритий розгляд справи та клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Представники відповідача та третіх осіб 1, 2 проти задоволення клопотання заперечували.

Відповідно до ст. 4-4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Оскільки слухання справи було розпочато по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Щодо клопотання третьої особи 3 про долучення документів, представник позивача підтримав клопотання, представники відповідача та третіх осіб 1,2 проти задоволення клопотання заперечували.

Третя особа 3 просила долучити до матеріалів справи копію угоди про припинення трудових відносин від 26.04.2011 між поручителем за кредитним договором, що був у трудових відносинах з банком та копію договору про надання консультаційних послуг від 26.04.2011 щодо врегулювання відносин замовника і позичальника. Однак, в судовому засіданні представник третьої особи 3 надав суду для огляду не засвідчені копії вказаних вище документів та просив їх залучити лише у разі задоволення клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні. До свого клопотання про долучення документів, представник вищезазначені договори не долучив та в матеріали справи їх не надав.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Третя особа 3 не навела обставин в обґрунтування свого клопотання про долучення доказів та не зазначила, які саме обставини, що мають значення для вирішення даного спору будуть підтверджені зазначеними вище доказами. Третя особа 3 не зазначила, яким чином вищезазначені договори вплинуть на предмет спору.

В судовому засіданні 08.06.2017 представник позивача подав письмові пояснення, клопотання про призначення бухгалтерської експертизи. В своїх поясненнях позивач зазначає, що кредитний договір з 27.12.2011 втратив чинність, в зв'язку з викладенням кредитного договору в новій редакції. А тому відповідач зобов'язаний був видати позивачу кредит у розмірі траншу 9446000,00 грн. та траншу 6707783,18 грн. Відповідач вимог кредитного договору в новій редакції не виконав, суму траншів не перерахував. Договором іпотеки було забезпечено зобов'язання за видачу нового кредиту та сплата відсотків у сумі 3758170,11 грн., які були погашені позивачем. Оскільки відповідач не перерахував суму кредиту позивачу, відсотки у розмірі 3758170,11 грн. позивачем сплачені, то зобов'язання забезпечене іпотекою припинилось. Обов'язок по відступленню права вимоги третій особі, передбачений кредитним договором, відповідач не виконав.

Клопотання про проведення експертизи позивач обґрунтовує тим, що необхідно з'ясувати наявність заборгованості позивача, яка забезпечена іпотекою.

Представник відповідача та третіх осіб 1,2 проти задоволення клопотання заперечували, представник третьої особи 3 підтримав клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.

Клопотання про призначення експертизи судом розглянуто та відмовлено в його задоволенні з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Предметом первісного позову є реституція, тобто стягнення з відповідачів за первісним позовом отриманого за недійсним правочином. Відповідач-1 вважає безпідставним включення в ціну первісного позову: сплачених позивачем за зустрічним позовом пені, податку на додану вартість та невірний розрахунок 3% річних та втрат від інфляції.

Відповідно до норм статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У цій дефініції слід вирізнити два аспекти. По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти. По-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи: 1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення; 2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи (причини пропуску строку позовної давності та ін.) і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо припинення зобов'язань за кредитним договором та відповідно договором іпотеки, в зв'язку з новацією зобов'язання, тобто факт припинення зобов'язань боржника перед кредитором, в зв'язку з укладенням правочину. В зв'язку з вищевикладеним відсутні підстави для призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, оскільки обставини, які позивач просить встановити шляхом проведення експертизи (розмір суми коштів, сплачений позивачем на користь відповідача за кредитним договором і встановлення в зв'язку з цим відсутності грошових зобов'язань боржника перед кредитором) не впливають на предмет доказування у даній справі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2007 року між Акціонерним комерційним банком "Форум" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Такіра" (позичальник) було укладено кредитний договір №93/07/00-/KL, за умовами якого банк надав позичальнику грошові кошти у формі кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання з максимальним лімітом в сумі 1800000,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 12%, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 09 квітня 2012 року включно, на умовах, визначених договором (п. 1.1, 1.2, 1.3 кредитного договору).

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором між Акціонерним комерційним банком "Форум" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Такіра" (іпотекодавець) 10.04.2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нежилий будинок (літери А, А1, А2) загальною площею 2191,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 7-В.

09.12.2011 згідно протоколу № 111/1 засідання кредитного комітету ПАТ "Дельта Банк" прийнято рішення про здійснення викупу заборгованості ТОВ "Такіра" перед ПАТ "Банк Форум" шляхом укладення договору про відступлення права вимоги загальною сумою по тілу кредиту 16153783,18 грн. та сумою відсотків, що підлягають додатковому узгодженню сторона за кредитним договором № 93/07/00-/KL від 10.04.2007. Ціна права вимоги визначена у сумі 9446000,00 грн.

14.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Дельта-банк" (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги реєстровий №5209, за умовами якого право вимоги по кредитному договору №93/07/00-/KL від 10.04.2007 року перейшло від первісного кредитора до нового кредитора.

У відповідності до умов цього договору первісний кредитор зобов'язується передати (відступити) новому кредиторові право вимоги до боржника, що належить первісному кредитору на підставі кредитного договору, а новий кредитор зобов'язується прийняти зазначені вище права вимоги та перерахувати первісному кредитору кошти у сумі ціни права вимоги. Підписанням цього договору первісний кредитор гарантує, що: його обов'язки перед боржником, які полягають у видачі кредиту, передбаченого кредитним договором, на момент укладення цього договору виконані повністю (п. 1.1, 2.1 договору відступлення права вимоги).

Пунктом 4.1. договору відступлення права вимоги станом на дату укладення цього договору розмір заборгованості боржника перед первісним кредитором складає: 19911978,20 грн., у тому числі: - сума основного боргу: 16153783,18 грн.; сума процентів: 41514,22 доларів США, що станом на 14.12.2011 року за офіційним курсом НБУ складає 331694,47 грн.; 3426500,55 грн.

Право вимоги до боржника переходить до нового кредитора після отримання первісним кредитором ціни права вимоги у повному обсязі у розмірі та у порядку передбаченому у а. 5.2 цього договору. Після переходу права вимоги до нового кредитора останній стає кредитором по відношенню до боржника стосовно заборгованості з урахуванням положень цього договору. З моменту переходу до нового кредитора право вимоги стає дійсним для нового кредитора. Разом з правом вимоги до нового кредитора переходять всі інші пов'язані з ним права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також прав, що виникнуть в майбутньому , зокрема щодо нарахованих та не сплачених боржником процентів, процентів, що будуть нараховані в майбутньому, та інших платежів, право на які новий кредитор одержить після переходу до нього права вимоги. Сторони домовились, що розмір ціни права вимоги складає 47,43% від суми заборгованості боржника у частині суми основного боргу та суми процентів, передбаченої п. 4.1 договору, та становить 9446000,00 грн. (п. 4.3. 4.5, 5.1 договору відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, заборгованість позивача за кредитним договором станом на дату укладення договору відступлення (14.12.2011 року) вже існувала та була передана ПАТ "Дельта Банк", що також підтверджується довідками банку та виписками про рух коштів по особовому рахунку, які містяться в матеріалах справи. Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" було за договором відступлення права вимоги передану сума боргу ТОВ "Такіра" у розмірі 19911978,20 грн.

27.12.2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Такіра" було укладено додатковий договір до кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 року, за умовами якого остаточно максимальний ліміт заборгованості в межах відновлювальної кредитної лінії кредитного договору визначений у розмірі 16153783,18 грн., який зменшується відповідно до графіку зменшення максимального ліміту заборгованості. Надання кредиту здійснюється окремими частинами: Транш у сумі 9446000,00 грн. (надалі - транш-1) та транш у сумі 6707783,18 (транш-2). За користування траншем-1 позичальник сплачує 15% річних. Кінцевий термін погашення заборгованості за траншем-1 - до 14 квітня 2015 року (включно) на умовах, визначених кредитним договором та додатковими договорами до нього. За користування траншем-2 позичальник сплачує 0,001% річних. Кінцевий термін погашення заборгованості за траншем-2 не пізніше 15.12.2021 року на умовах, визначених кредитним договором та додатковими договорами до нього (п. 1.1, 1.1.1, 1.1.1.1, 1.1.1.2 додаткового договору від 27.12.2011).

Згідно п. 2.7 додаткового договору від 27.12.2011 сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту, в наступному порядку: проценти, що нараховані за користування траншем-1, за період з грудня 2011 року по серпень 2012 року включно, сплачуються щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти,в сумі по 10000,00 грн. Нараховані та несплачені за вказаний період проценти сплачуються, починаючи з вересня 2012 року до кінця строку повернення заборгованості за вказаним траншем, рівними частинами щомісячно, не пізніше 10 числа кожного місяця; проценти, що нараховані за користування траншем-1, починаючи з вересня 2012 року сплачуються щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому нараховані проценти; проценти нараховані за користування траншем-2, сплачуються щомісячно, не пізніше 10 числа місяці, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти; сплата нарахованих до 14.12.2011 процентів становить 3758170,16 грн., здійснюється не пізніше кінцевого строку кредитування, а саме: 15.12.2021.

Відповідно до п. 4 додаткового договору від 27.12.2011 цей договір є невід'ємною частиною кредитного договору та діє протягом терміну його дії.

Загальна сума двох траншів (9446000,00 грн.+6707783,18 грн.) зазначених у п. 1.1.1 додаткового договору від 27.12.2011 становить суму максимального ліміту відновлювальної кредитної лінії у розмірі 16153783,18 грн., передбаченої п. 1.1 додаткового договору від 27.12.2011. Пунктом 4.1 договору відступлення права вимоги визначено суму основного боргу у розмірі 16153783,18 грн., що відповідає сумі кредитного ліміту за додатковим договором від 27.12.2011. Решта суми боргу, переданої за договором про відступлення права вимоги є відсотками, нарахованими за користування кредитом та не сплаченими до укладення договору про відступлення права вимоги і їх погашення передбачено п. 2.7 додаткового договору від 27.12.2011.

В наданій до матеріалів справи кредитній справі міститься листування ТОВ "Такіра" з ПАТ "Дельта Банк", в якому позичальник просить переносити сплату чергової частини кредиту згідно кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 на пізнішу дату та зобов'язується повертати тіло кредиту, зокрема лист від 08.07.2013 № 24, від 08.07.2013 № 23, від 02.07.2013 № 22, від 07.02.2013 № 3, від 27.08.2012 № 36. Отже позивач підтверджував факт існування заборгованості за кредитним договором № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 вже після укладення додаткового договору від 27.12.2011.

Крім того, з аналізу кредитної справи, долученої до матеріалів справи, суд встановив, що рішення про видачу нового кредиту на підставі додаткового договору від 27.12.2011 кредитним комітетом ПАТ "Дельта Банк" не приймалось.

Тобто ПАТ "Дельта Банк" не надавав позивачу нового кредиту, а лише зафіксував у додатковому договорі суму вже наявної заборгованості за кредитним договором, що також підтверджується довідками банку та виписками про рух коштів по особовому рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Додатковим договором № 15 від 10.07.2013 до кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Такіра" погоджено графік зменшення максимального ліміту заборгованості. Вказаний графік був підписаний контрагентами за ініціативою ТОВ "Такіра", що підтверджується протоколом № 2 Загальних Зборів учасників ТОВ "Такіра" від 20.02.2013.

Також додатковим договором № 16 від 05.08.2013 та додатковим договором № 17 від 10.09.2014 погоджено нові графіки зменшення максимального ліміту заборгованості, які не змінювали загальну суму ліміту, в тому числі не збільшували її, а відстрочували зменшення суми ліміту заборгованості на пізніший термін.

Суд встановив, що на виконання п. 3.3.12.8 додаткового договору від 27.12.2011 до кредитного договору № 93/07/00-/KL від 10.04.2007 не було залучено юридичну особу та не укладався правочин щодо викупу заборгованості позичальника за цим договором за ціною, що дорівнює різниці ціни права вимоги, встановленої договором про відступлення права вимоги 9446000,00 грн., та сум, які будуть сплачені позичальником в рахунок погашення кредиту.

02.06.2017 Господарським судом м. Києва порушено провадження у справі № 910/8851/17 за позовом Приватного навчально-виховного комплексу "Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад "ЯМБ" до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання договору про відступлення права вимоги укладеним. Звернення третьої особи 3 до суду з позовом про визнання договору відступлення права вимоги укладеним додатково підтверджує факт, що вказаний правочин не був укладений. Крім того, у разі укладення договору про відступлення права вимоги, зобов'язання за договором іпотеки не припиняються, оскільки матиме місце зміна кредитора у зобов'язанні, а не його припинення.

Також відсутні інші правочини чи домовленості між АКБ "Форум" та ТОВ "Такіра", що свідчать про існування інших форм погашення заборгованості за кредитним договором № 93/07/00-/KL від 10.04.2007.

З наданих до матеріалів справи банківських виписок суд встановив, що позивач сплатив ПАТ "Дельта Банк" на виконання умов кредитного договору № 93/07/00-/KL від 27.12.2011 суму основного боргу за кредитом у розмірі 1746000,00 грн. та суму відсотків, нарахованих за користування кредитом у розмірі 4146293,44 грн.

З огляду на те, що загальна сума боргу за кредитом становить 16153783,18 грн., то позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту погашення кредиту за кредитним договором № 93/07/00-/KL від 27.12.2011, а тому зобов'язання не є припиненим належним виконанням.

27.12.2011 року між АТ "Дельта Банк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Такіра" (іпотекодавець) було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 10.04.2007 року, що зареєстровано в реєстрі №5547, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нежилий будинок (літери А, А1, А2) загальною площею 2191,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 7-В з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору №93/07/00-/KL від 10.04.2007 року, який викладений в новій редакції шляхом укладення додаткового договору від 27.12.2011 року.

Рішення про передачу в іпотеку ПАТ "Дельта Банк" нежилого будинку (літери А, А1, А2) загальною площею 2191,40 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 7-В з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору прийняте Загальними Зборами учасників ТОВ "Такіра", що підтверджується протоколом № 1 від 28.10.2011.

Предметом позову є вимоги позивача про визнання договору іпотеки, який викладений в новій редакції 27.12.2011 року та підписаний як додатковий договір до договору іпотеки, що зареєстровано в реєстрі за №5547, - припиненим, в зв'язку з новацією зобов'язання за кредитним договором шляхом укладення додаткового договору від 27.12.2011 та повною сплатою суми, передбаченої новим правочином, який був забезпечений іпотекою. Крім того, позивач вказує на збільшення зобов'язань за основним договором без внесення змін до договору іпотеки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1, 2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання. Уклавши додатковий договір від 27.12.2011 до кредитного договору №93/07/00-/KL від 10.04.2007 сторони лише виклали умови кредитного договору в новій редакції, а не уклали нове зобов'язання, тому новації в розумінні частини 2 статті 604 ЦК України не відбулося.

Крім вище викладеного обставина щодо викладення кредитного договору №93/07/00-/KL від 10.04.2007 в новій редакції підтверджується тим, що в додатку № 1 до кредитного договору №93/07/00-/KL від 10.04.2007 в графіку зменшення максимального ліміту заборгованості сторони вказали на існування у боржника грошового зобов'язання у розмірі станом на 11.11.2011, тобто станом до укладання додаткового договору від 27.12.2011. Отже виклавши умови кредитного договору в новій редакції сторони погодили існування заборгованості боржника перед кредитором у сумі кредитного ліміту, переданого за договором відступлення права вимоги. Це додатково підтверджує, що сторони не укладали нового кредитного договору та у банку не виникло зобов'язання з видачі нового кредиту у розмірі 16153783,18 грн.

Отже грошове зобов'язання боржника перед кредитором за кредитним договором №93/07/00-/KL від 10.04.2007 в редакції додаткового договору від 27.12.2011 не припинилось.

Згідно ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.. 3 Закону України "Про іпотеку" (редакція чинна на момент укладення спірного договору) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 2.7. договору іпотеки передбачено , що зобов'язання, забезпечене іпотекою вважається виконаним, якщо кредитні кошти позичальником повернуто, а також відшкодовані інші витрати, пов'язані з виконанням основного зобов'язання та передбачені чинним законодавством України.

Доказів належного виконання усіх забезпечених іпотекою зобов'язань позивачем суду не надано.

Посилання позивача на те, що іпотечний договір є припинений через те, що відбулось збільшення зобов'язань за основним договором без внесення змін до договору іпотеки, не береться судом до уваги, оскільки п.1.1. договору іпотеки даний договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного між сторонами кредитного договору та будь-яких додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язань. Тобто в договорі іпотеки сторони погодили можливе наступне збільшення вимог банку до позичальника на підставі укладених додаткових договорів, доповнень тощо. Крім того, графік зменшення ліміту заборгованостей змінювався за ініціативою позивача, що підтверджується матеріалами кредитної справи, долученої до справи.

Окрім того, чинним законодавством не передбачено можливість припинення іпотеки з цих підстав.

Крім того згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, прав особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором прав іпотекодавця передбачених частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином права іпотекодавця підлягають судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки.