ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017

Справа №910/6745/17

За позовом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості

до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України

про стягнення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній (ОСОБА_1) у сумі 11 791,31 грн. у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Франчук М.М., за довіреністю;

від відповідача: Мезенцева К.І., за довіреністю;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (далі - позивач) до Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (далі - відповідач) про стягнення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітній (ОСОБА_1) у сумі 11 791,31 грн. у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки ОСОБА_1 була поновлена на роботі у відповідача за рішенням суду, відповідач на підставі частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», як роботодавець, зобов'язаний відшкодувати позивачу 11 791,31 грн., виплачених останнім ОСОБА_1, допомогу по безробіттю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6745/17, розгляд справи призначено на 29.05.2017.

18.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

25.05.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові заперечення на позовну заяву, у яких відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що як вбачається з постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 у справі № 819/1473/15, на момент винесення рішення, Тернопільським міськрайонним центром зайнятості подано до суду довідку про те, що ОСОБА_1 отримано допомогу по безробіттю у розмірі 7 244,97 грн. Відповідно до довідки № 5121, що міститься в матеріалах справи, сума виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_1 за період з 28.04.2015 по 08.10.2015 становить 11 791,31 грн. Виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1, як зазначено в довідці № 5121, розпочалась у травні 2015 року і закінчилась у жовтні 2015 року. Згідно з довідкою № 5121, ОСОБА_1 у вересні 2015 отримала 1 996,25 грн., у жовтні 468,81 грн., що разом становить 2 465,06 грн. Враховуючи те, що на момент винесення рішення судом, тобто на 07.09.2015, сума виплаченої допомоги становила 7 244,97 грн., то загальна сума виплаченої допомоги має становити 7 244,97 грн. + 2 465,06 грн. = 9 710,03 грн. Разом з тим, відповідно до довідки № 5121, станом на 07.09.2015 при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 повинна була бути зарахована сума допомоги по безробіттю у розмірі 9 326,25 грн., замість 7 244,91 грн. Таким чином, надані Тернопільським міськрайонним центром зайнятості відомості під час розгляду справи № 819/1473/15 та справи № 910/6745/17 мають суттєві розбіжності. Крім того, виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 припинена у зв'язку з поданням письмової заяви про відмов від послуг державної служби зайнятості відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що підтверджується витягом з наказів Тернопільського міськрайонного центру зайнятості. Згідно з ч. 4 ст. 35 Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Проте, Законом не передбачено утримання суми виплаченого забезпечення з роботодавця у разі припинення виплат у зв'язку з відмовою застрахованої особи від послуг державної служби зайнятості. Враховуючи, що ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з відмовою від послуг державної служби зайнятості, у тернопільського міськрайонного центру зайнятості відсутні законодавці підстави для стягнення коштів з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України.

29.05.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Також, 29.05.2017 представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 29.05.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 29.05.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ :

28.04.2015 у Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернулась як шукаюча роботи ОСОБА_1, якій наказом Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 28.04.2015 № НТ150428 було надано статус безробітної.

Відповідно до наказу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 05.05.2015 № НТ150505 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю як застрахованій особі залежно від страхового стажу відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 2. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності: понад 10 років - 70 % середньої заробітної плати (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

100 % - 90 календарних днів, 80 % - 90 календарних днів, 70 % - 180 календарних днів, з 05.05.2015 по 28.04.2016.

Відповідно до зазначеного наказу, ОСОБА_1 розпочато виплату допомоги по безробіттю з 05.05.2015.

Надалі, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 у справі № 819/1473/15 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України № 155-к від 01.04.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контрольно-наглядової діяльності Управління Держенергоефективності України у Тернопільській області, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контрольно-наглядової діяльності Територіального Управлління Держенергоефективності України у Тернопільській області з 01.04.2015, стягнуто з Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2015 по 07.09.2015 5 276 грн. 17 коп., в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Згідно наказу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 08.10.2015 № НТ151008 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з поданням безробітним письмової заяви про відмову від послуг ДСЗ відповідно до пп.10 п 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 08.10.2015.

Відповідно до наказу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 08.10.2015 № НТ151008 ОСОБА_1 припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з поданням безробітним заяви про припинення реєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 198 з 08.10.2015.

Згідно запису № 23 від 09.10.2015 до трудової книжки № БТ-ІІ № 1496388 ОСОБА_1,внесено відомості:

- на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 у справі № 819/1473/15 поновити на посаді начальника відділу контрольно-наглядової діяльності Управління у Тернопільській області Держенергоефективності на підставі наказу від 09.10.2015 № 429-К.

Позивач зазначає, що виплачене забезпечення за період з 28.04.2015 по 08.10.2015 становить 11 791,31 грн., що підтверджується довідкою Тернопільського міськрайонного центру зайнятості від 16.12.2015 № 5121.

Надалі, позивач звернувся до відповідача із претензію вих. № 07/4825 від 30.12.2015 у про стягнення виплаченого забезпечення (допомоги по безробіттю) безробітні ОСОБА_1 у сумі 11 791,31 грн. у зв'язку з поновленням її на роботі за рішенням суду, у якій на підставі п. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» пропонував протягом 10 календарних днів з дня отримання даної претензії повернути виплачене забезпечення (допомогу по безробіттю) безробітні ОСОБА_1 у сумі 11 791,31 грн., яка поновлена на роботі за рішенням суду на розрахунковий рахунок Тернопільського міськрайонного центру зайнятості.

Відповідач надав на зазначену претензію відповідь вих. № 47-01/10/4-16 від 21.01.2016, у якій зазначив, що претензія не може бути розглянута без надання Тернопільським міськрайонним центром зайнятості доказів отримання ОСОБА_1 коштів (допомоги по безробіттю) за період з 28.04.2015 по 08.10.2015 та надання відповідно деталізованого розрахунку суми нарахованої допомоги.

В подальшому, 08.02.2016 позивача надіслав відповідачу лист вих. № 07/399 від 08.02.2016 до якого долучив копію довідки № 5121 від 16.12.2015.

Однак, відповідачем так і не було відшкодовано позивачу кошти, виплачені як забезпечення (допомогу по безробіттю) безробітній ОСОБА_1 у сумі 11 791,31 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування, на випадок безробіття, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 1 вищезазначеного Закону, система прав, обов'язків і гарантій, які передбачають матеріальне забезпечення на випадок безробіття, з незалежних від застрахованих осіб обставин, та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України « Про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи, внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов'язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем виплачено ОСОБА_1 допомогу з безробіття в сумі 11 791,31 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи довідкою позивача, відомостями виплат за видами забезпечення та платіжними дорученнями.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 у справі № 819/1473/15 позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України № 155-к від 01.04.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контрольно-наглядової діяльності Управління Держенергоефективності України у Тернопільській області, поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу контрольно-наглядової діяльності Територіального Управлління Держенергоефективності України у Тернопільській області з 01.04.2015, стягнуто з Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.04.2015 по 07.09.2015 5 276 грн. 17 коп., в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено на посаді.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з дня поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України про «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Оскільки постановою Тернопільського окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 819/1473/15 визнано протиправним та скасовано наказ Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України № 155-к від 01.04.2015 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу контрольно-наглядової діяльності Управління Держенергоефективності України у Тернопільській області, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному відповідно до ст.ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 зазначено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно запису № 23 від 09.10.2015 до трудової книжки № БТ-ІІ № 1496388 ОСОБА_1,внесено відомості:

- на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.09.2015 у справі № 819/1473/15 поновити на посаді начальника відділу контрольно-наглядової діяльності Управління у Тернопільській області Держенергоефективності на підставі наказу від 09.10.2015 № 429-К.

Заперечення відповідача, про те, що відповідно до довідки № 5121, станом на 07.09.2015 при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 повинна була бути зарахована сума допомоги по безробіттю у розмірі 9 326,25 грн., замість 7 244,91 грн., а отже надані Тернопільським міськрайонним центром зайнятості відомості під час розгляду справи № 819/1473/15 та справи № 910/6745/17 мають суттєві розбіжності, суд відхиляє як безпідставні, оскільки у справі № 819/1473/15 предметом розгляду, зокрема було стягнення грошових коштів за вимушений прогул, а предметом розгляду у даній справі № 910/6745/17 є стягнення виплаченого забезпечення, в порядку статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», що не є тотожними поняттями та регулюються різними нормами.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2017 встановлено у розмірі 1 600,00 грн.

Пунктом 18 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній станом на дату подання позовної заяви до суду) встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється Пенсійний фонд України та його органи, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та Фонду соціального страхування України;.

Виходячи з ціни позову (11 791,31 грн.), оскільки позов підлягає задоволенню, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України в розмірі 1 600,00 грн.

Керуючись ст. 4³, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (04112, м. Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 1; ідентифікаційний код: 37536010) на користь Тернопільського міськрайонного центру зайнятості (46010, Тернопільська обл., місто Тернопіль, вулиця Текстильна, будинок 1 Б; ідентифікаційний код: 14029303) 11 791 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 31 коп.

3. Стягнути з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України (04112, м. Київ, вулиця Івана Гонти, будинок 1; ідентифікаційний код: 37536010) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.06.2017.

Суддя О.А. Грєхова