ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року м. Київ К/800/36735/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області, управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до їх вчинення, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Карпати» (далі - ДП ВО «Карпати») звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі - УПФУ в Тисменицькому районі, відповідач 1), управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області (далі - УПФУ в м. Івано-Франківську, відповідач 2) з вимогами:

визнати неправомірними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 14 («сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік») розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 3 січня 2014 року з 2014 року сум фактичних витрат непідтверджених розрахунками, зокрема, по пенсіонерах ОСОБА_1 на суму 4980,85 грн., ОСОБА_2 на суму 4103,07 грн., ОСОБА_3 на суму 8291,72 грн., ОСОБА_4 на суму 11499,29 грн., ОСОБА_5 на 509,36 грн., ОСОБА_6 на суму 2287,95 грн., ОСОБА_7 на суму 223,28 грн., всього на суму 31895,52 грн., та зобов'язати УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного розрахунку, а УПФУ в м. Івано-Франківську з картки особового рахунку ДП ВО «Карпати»;

визнати неправомірними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 15 («сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до 2013 року») розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 3 січня 2014 року з 2014 року сум фактичних витрат непідтверджених розрахунками, зокрема, по пенсіонерах: ОСОБА_3 суми 19103,75 грн., ОСОБА_4 суми 25709,84 грн., та зобов'язати УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного розрахунку, а УПФУ в м. Івано-Франківську з картки особового рахунку ДП ВО «Карпати»;

визнати неправомірними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 16 розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах № 100/04 від 3 січня 2014 року з 2014 року загальної суми пільгових пенсій в розмірі 12255,64 грн., яка не підтверджена місячними розмірами пільгових пенсій пенсіонерів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та зобов'язати УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного розрахунку, а УПФУ в м. Івано-Франківську з картки особового рахунку ДП ВО «Карпати»;

визнати неправомірними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо перепризначення дат досягнення пенсійного віку в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2014 року № 100/04 від 3 січня 2014 року з пенсіонерам: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, з посиланням на положення пунктів 6.4, 6.7, 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція), стверджує про те, що у відповідача 1 не було правових підстав для включення до розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах з 2014 року № 100/04 від 3 січня 2014 року (далі - Розрахунок № 100/04) сум таких витрат за попередній 2013 рік (графа 14), які не підтверджені відповідними розрахунками. Стосовно включення в графу 15 Розрахунку № 100/04 сум витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по пенсіонерах ОСОБА_3 - 19103,75 грн. та ОСОБА_4 - 25709,84 грн., то такі дії відповідача є порушенням вимог п. 6.7, додатку № 6 до п. 6.4 Інструкції, оскільки не відповідають вимогам щодо змісту такого розрахунку та вчинені, як вважає позивач, за відсутності єдиної підстави для їх нарахування - призначення пенсій вказаним особам напередодні періоду відшкодування. Також позивач посилається на те, що Інструкція не передбачає включення до розрахунку фактичних витрат (графа 16) загальної суми щомісячних витрат по всіх пенсіонерах, без зазначення розміру таких витрат по кожному з пенсіонерів окремо. Натомість, відзначає позивач, відповідач в графі 16 зазначив загальну суму - 12255,64 грн., а в рядках навпроти кожного пенсіонера - 0,00 грн. Стосовно дій відповідача 1 щодо зазначення в Розрахунку № 100/04 інших дат досягнення пенсійного пенсіонерами: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1, то тут позивач відзначив, що положення статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким підвищено пенсійний вік для жінок, може поширюватись виключно на пільгові пенсії, призначені після 1 жовтня 2011 року, оскільки правовідносини з приводу відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, призначених згідно з пунктами «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виникають з моменту призначення цих пенсій. Переліченим вище особам пільгову пенсію було призначено до набрання чинності законодавчих змін щодо віку виходу на пенсію (на загальних підставах), а тому на них, на переконання позивача, положення законодавства в цій частині не поширюються.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 3 червня 2015 року позовну заяву задовольнив частково.

Визнав протиправними дії УПФУ в Тисменицькому районі по включенню в графу 14 (сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік) Розрахунку № 100/04 сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, по пенсіонерах: ОСОБА_1 на суму 4980,85 грн., ОСОБА_2 на суму 4103,07 грн., ОСОБА_3 на суму 7890,34 грн., ОСОБА_4 на суму 11498,99 грн., всього на загальну суму 28473,25 грн., та зобов'язав УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного розрахунку.

Зобов'язав УПФУ в м. Івано-Франківську виключити з картки особового рахунку ДП ВО «Карпати» нараховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до графи 14 (сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік) Розрахунку № 100/04 по пенсіонерах: ОСОБА_1 - 4980,85 грн., ОСОБА_2 - 4103,07 грн., ОСОБА_3 - 7890,34 грн., ОСОБА_4 - 11498,99 грн., всього на суму 28473,25 грн.

Визнав протиправними дії УПФУ в Тисменицькому районі по включенню в графу 15 (сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до 2013 року) Розрахунку № 100/04 сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, по пенсіонерах: ОСОБА_3 - 19103,75 грн., ОСОБА_4 - 25709,84 грн., всього в розмірі 44813,59 грн., та зобов'язав УПФУ в Тисменицькому районі виключити зазначені суми з даного Розрахунку.

Зобов'язав УПФУ в м.Івано-Франківську виключити з картки особового рахунку ДП ВО «Карпати» нараховані суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно з графою 15 (сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до 2013 року) Розрахунку № 100/04 по пенсіонерах: ОСОБА_3 суму 19103,75 грн., ОСОБА_4 суму 25709,84 грн., всього в розмірі 44813,59 грн.

Визнав протиправними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо включення в графу 16 Розрахунку № 100/04 загальної суми пільгових пенсій в розмірі 12255,64 грн., та зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі Івано-Франківської області виключити зазначену суму з даного розрахунку.

Зобов'язав УПФУ в м. Івано-Франківську виключити з картки особового рахунку ДП ВО «Карпати» суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно графи 16 Розрахунку № 100/04 в розмірі 12255,64 грн.

Визнав протиправними дії УПФУ в Тисменицькому районі щодо пере визначення дати досягнення пенсійного віку в Розрахунку № 100/04 з 2014 року, пенсіонеру ОСОБА_1

В задоволенні адміністративного позову в решті позовних вимог відмовив.

Ухвалою від 6 грудня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд залишив зазначену постанову суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі ДП ВО «Карпати», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі встановлено, що на адресу ДП ВО «Карпати» надійшов Розрахунок № 100/4, за яким УПФУ в м. Івано-Франківську на виконання вимог пункту 6.4 Інструкції повідомило позивача про розмір фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених працівникам цього підприємства відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) в частині пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року.

За цим Розрахунком підприємство повідомлено про необхідність відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій шістнадцятьом пенсіонерам, яким пенсію було призначено на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку). У Розрахунку № 100/4, серед іншого, зазначено відомості як про дату призначення їм пенсії, так і дату досягнення ними пенсійного віку, з якого пенсію вони отримуватимуть на загальних підставах (і витрати на виплату якої підприємство вже не відшкодовуватиме Пенсійному фонду).

Суди встановили, що ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу № 9758 від 9 лютого 2009 року) призначено з 15 грудня 2008 року. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) згідно з розрахунками за попередні періоди - до листопада 2013 року, було вказано 28 серпня 2013 року; ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу № 9857 від 12 листопада 2010 року) призначено з 11 липня 2010 року. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) відповідно до розрахунків за попередні періоди - до листопада 2013 року, було визначено 28 серпня 2013 року; ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу № 9972 від 30 грудня 2008 року) призначено з 2 жовтня 2008 року. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) згідно з розрахунками за попередні періоди - до листопада 2013 року, було встановлено 1 жовтня 2013 року; ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4) пенсію за віком на пільгових умовах (робота по списку № 2, що підтверджується копією протоколу № 241 від 12 листопада 2007 року) призначено з 9 вересня 2007 року. Датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) відповідно до розрахунків за попередні періоди, визначено 8 вересня 2012 року.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до розрахунків за періоди до листопада 2013 року: відносно ОСОБА_8 датою призначення пільгової пенсії вказано 26 березня 2010 року, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - ІНФОРМАЦІЯ_9; по ОСОБА_9: датою з якої призначено пенсію вказано 6 квітня 2010 року, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - ІНФОРМАЦІЯ_8; по ОСОБА_10: дата, з якої призначено пенсію - 14 листопада 2010 року, дата досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - ІНФОРМАЦІЯ_7; по ОСОБА_11: дата, з якої призначено пенсію - 10 березня 2011 року, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) зазначено 9 березня 2014 року; по ОСОБА_12 датою призначення пенсії зазначено 7 липня 2011 року, дата досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - ІНФОРМАЦІЯ_5; по ОСОБА_13 датою, з якої призначено пенсію, зазначено 1 червня 2011 року, датою досягнення пенсійного віку (на день призначення пільгової пенсії) - ІНФОРМАЦІЯ_6.

У зв'язку з набранням чинності з 1 жовтня 2011 року Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), яким статтю 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладено в новій редакції, починаючи з квітня 2013 року УПФУ в Тисменицькому районі автоматично змінило дати досягнення пенсійного віку пенсіонерами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_1 (у відповідності з вимогами статті 26 Закону №1058-IV (в редакції Закону № 3668-VІ).

Зокрема суди з'ясували, що за Розрахунком № 100/04 змінено дати досягнення пенсійного віку: ОСОБА_8 - до 28 серпня 2018 року, ОСОБА_9 - до 5 квітня 2019 року, ОСОБА_10 - до 13 травня 2020 року, ОСОБА_11 - до 9 червня 2016 року, ОСОБА_12 - до 6 липня 2021 року, ОСОБА_13 - до 13 липня 2018 року, ОСОБА_2 - до 1 квітня 2016 року, ОСОБА_3 - до 28 серпня 2015 року, ОСОБА_14 - до 10 липня 2019 року, ОСОБА_1 - до 8 вересня 2013 року.

Зазначені вище зміни щодо дати досягнення особою пенсійного віку, а відтак і кінцевої дати відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідач вніс, починаючи з розрахунків за листопад 2013 року (розрахунок № 6684 від 13 листопада 2013 року, № 7047/04 від 3 грудня 2013 року).

Стосовно правових підстав для внесення до Розрахунку таких змін слід зазначити таке.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» <�…>.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отож пенсії, призначені відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ), підлягають обов'язковому відшкодуванню платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Як уже згадувалось вище, з 1 жовтня 2011 року редакція статті 26 Закону № 1058-IV діє в новій редакції згідно із Законом № 3668-VІ. Відтак за частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. Частиною другою статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Тобто жінкам підвищено вік з якого вони набувають права на пенсію за віком в залежності від дати їх народження: від 55 до 60 років.

З 28 квітня 2013 року набрав чинності Закон України від 4 квітня 2013 року № 184-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску» (далі - Закон № 184-VII), яким, з-поміж іншого, внесено зміни до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97-ВР). Зміни стосувались об'єктів оподаткування для платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. За цією статтею у попередній її редакції об'єктом оподаткування були, зокрема, фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, встановленого статтею 12 цього Закону, тобто до 55 років (жінки). За змістом абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР, з урахуванням змін, внесених згідно із Законом № 184-VII, відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі статтею 13 Закону № 1788-ХІІ здійснюється до досягнення особами віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (а не статті 12 Закону № 1788-ХІІ, як було раніше).

Отже, на законодавчому рівні з жовтня 2011 року було змінено вік, з досягненням якого особи мають право на призначення пенсії за віком. Водночас за певними категоріями осіб й надалі зберігається право на пенсію за Законом № 1058-IV на пільгових умовах в разі досягнення віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.

Умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах передбачено у статті 13 Закону № 1788-ХІІ. За змістом цієї статті (в редакції, яка діяла до набрання чинності (з 1 квітня 2015 року) Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) вік, з досягненням якого особа (яка була зайнята на робах зі шкідливими умовами праці) мала право на пенсію на пільгових умовах було знижено порівняно з пенсійним віком, встановленим статтею 12 Закону № 1788-ХІІ, в межах до п'яти років.

Позивач правильно відзначив, що з набранням чинності Законом № 184-VII різниця між віком, з досягненням якого особа має право на пенсію за віком на загальних підставах (статті 26 Закону № 184-VII), і віком, з досягненням якого (за наявності необхідного трудового стажу) особа має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах (стаття 13 Закону № 1788-ХІІ) збільшилась. Такі розбіжності було усунено з набранням чинності Законом № 213-VIII, яким статтю 13 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції.

Втім, станом на дату виникнення спірних відносин стаття 13 Закону № 1788-ХІІ діяла у попередній редакції, а обов'язок підприємства по відшкодуванню Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій припинявся з досягненням особами, які отримують таку пенсію, віку, який дає право на отримання пенсії за віком на загальних підставах. Щодо останнього, то такий передбачено статтею 26 Закону № 1058-IV (з 28 квітня 2013 року).

У справі встановлено, що станом на дату набрання чинності законодавчих змін до статті 26 Закону № 1058-IV (1 жовтня 2011 року) і пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР (28 квітня 2013 року) пенсіонери ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14 не досягли 55-річного віку, з настанням якого, відповідно до положень чинного станом на дату призначення їм пільгових пенсій, припинявся обов'язок підприємства відшкодовувати витрати на виплату і доставку таких пенсій. Тобто, станом на дату вчинення відповідачем дій щодо зміни віку, з досягненням якого в осіб виникає право на отримання пенсії за віком на загальних підставах, у позивача не припинився обов'язок по відшкодуванню Пенсійному фонду фактичних витрат на виплату і доставку переліченим вище особам пільгових пенсій. У зв'язку зі згаданими вище законодавчими змінами такий обов'язок у нього, в підсумку, лише продовжився.

За встановлених в цій справі обставин правильними, на думку колегії суддів, є висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач 1 обґрунтовано застосував положення пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР (в редакції Закону № 184-VІ) виключно до правовідносин між сторонами, які виникли чи існували після 28 квітня 2013 року. Вік, з досягненням якого в осіб виникає право на пенсію за віком встановлено законом. Станом на дату виникнення спірних відносин вік, який дає особі право виходу на пенсію диференційовано за періодом, на який припадає дата народження (від цього й змінюється пенсійний вік). Особа, яка раніше набула право на пенсію на пільгових умовах (зі зниженням пенсійного віку) й надалі продовжує її отримувати, а обов'язком підприємства є й надалі відшкодовувати Пенсійному фонду пов'язані з цим витрати. Умовою для припинення такого обов'язку закон встановив досягнення особою віку, з якого пенсія призначається на загальних підставах (відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV). Незалежно від правового регулювання, яке існувало станом на дату набуття особою права на пільгову пенсію, її пенсійний вік (для призначення пенсії на загальних підставах) визначатиметься лише у відповідності з положеннями чинного законодавства, яке регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення і загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Натомість застосування положень пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР (в редакції Закону № 184-VІ) до правовідносини, які до цієї дати були припинені (у контексті розгляду цієї справи йдеться про досягнення особою (до дати набрання чинності Законом № 184-VІ) віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-ХІІ, з якого у підприємства припиняється обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату пільгової пенсії) буде порушенням прав позивача як платника збору, обов'язок по сплаті якого, згідно з чинним на той час закону, було припинено.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій УПФУ в Тисменицькому районі щодо внесення до Розрахунку № 100/04 змін стосовно дат досягнення пенсійного віку пенсіонерами: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_14, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. Щодо ОСОБА_1, то як встановлено у справі пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», названа особа досягла ще 8 вересня 2012 року, відтак станом на дату набрання чинності законодавчими змінами до абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР витрати територіального органу Пенсійного фонду на виплату і доставку їй пенсії за віком вже не були об'єктом оподаткування. За таких обставин правильним є висновки судів попередніх інстанцій про протиправність дій УПФУ в Тисменицькому районі щодо внесення змін до Розрахунку № 100/04 в частині дати досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку.

Щодо доводів позивача про неправомірність включення в графу 14 Розрахунку № 100/04 (сума плати даного підприємства за попередній рік) суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонеру ОСОБА_6 на суму 2287,95 грн., то необхідність відображення такої суми (відтак і її відшкодування), як встановлено у справі, зумовлено невиставленням платнику розрахунків за січень-жовтень 2013 року (стосовно цього пенсіонера).

З цього приводу суди попередніх інстанцій, проаналізувавши положення пунктів 6.5, 6.7 Інструкції (щодо строків надіслання розрахунків) констатували, що відповідач 1 дійсно не дотримався встановленого порядку виставлення розрахунків. Водночас, слід зауважити, що обов'язок підприємства відшкодовувати Пенсійному фонду понесені витрати на виплату пільгових пенсій особам, які набули право на їх отримання за період роботи на цьому підприємстві, безпосередньо пов'язаний саме з фактом понесення таких витрат, а не лише зі своєчасним виставленням їхнього розрахунку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сам факт несвоєчасного виставлення територіальним органом Пенсійного фонду розрахунку не звільняє підприємство від обов'язку відшкодовувати Пенсійному фонду нараховану і виплачену пільгову пенсію. Тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині також правильний.

Відповідно до частин першої, другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених в цій справі обставин колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій є правильними і обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень немає.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу державного підприємства «Виробниче об'єднання «Карпати» залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 3 червня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2016 року в цій справі залишити без змін

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді С.А. Горбатюк

Т.Г. Стрелець