АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 42015000000000087 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Глеваха Васильківського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.27 ч. 2 ст.375, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 361 КК України,

За участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

особи, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком затверджено угоду від 30 січня 2015 року між заступником начальника відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 ..

ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст.27 ч. 2 ст.375, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 361 КК України, та призначено покарання за:

-за ч. 5 ст.27, ч. 2 ст. 375 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

-за ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади на державній службі строком на 2 ( два) роки;

-за ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (рік) з позбавленням права обіймати посади на державній службі строком на 1 ( один) рік;

-за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади на держаній службі строком на 2 ( два) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового злочину, та виконає покладенні на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язано ОСОБА_5 протягом іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз комп`ютерної техніки та програмних продуктів, комп`ютерно-технічної експертизи та трьох судово-почеркознавчих експертиз в розмірі 8935 ( вісім тисяч дев`ятсот тридцять п`ять) грн. 50 коп..

Згідно обвинувального акту, наказом прокурора Київської області від 13.05.2014 № 580к ОСОБА_5 призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян прокуратури Київської області.

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_5 відповідно до покладених на нього посадових обов`язків, визначених Положенням про відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, яке затверджене наказом прокурора Київської області від 14.03.2014 № 23, та Розподілом обов`язків між працівниками цього відділу, затвердженим першим заступником прокурора Київської області 15.05.2014, відповідає за керівництво й організацію роботи відділу, виконання покладених на нього завдань, зокрема щодо нагляду за додержанням законів у діяльності управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київської області, контролю за здійсненням підпорядкованими прокуратурами нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях.

Відповідно до покладених на нього організаційно-розпорядчих обов`язків за посадою начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, прокуратури Київської області ОСОБА_5 є службовою особою.

Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_5 здійснює функції представника влади, тобто відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є службовою особою правоохоронного органу.

У своїй службовій діяльності відповідно до вимог ст. 19 Конституції України ОСОБА_5 як посадова особа органу державної влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 5 Закону України «Про прокуратуру» однією з функцій, які покладені на органи прокуратури, є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до Присяги працівника прокуратури, яку ОСОБА_5 прийняв 10.02.2011, він зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов`язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов`язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

В порушення вимог зазначених нормативно-правових актів та всупереч інтересам служби, ОСОБА_5 , вступивши у злочинну змову з іншими особами, вчинив пособництво шляхом усунення перешкод у постановленні суддею, відносно якого матеріали справи виділені в окреме провадження, завідомо неправосудної ухвали, що спричинило тяжкі наслідки; несанкціоноване втручання в роботу автоматизованої системи, що призвело до підробки інформації; внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачу завідомо неправдивого офіційного документу; а також підбурювання до складання та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, за наступних обставин.

Так, згідно з вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 20.04.2011 року, зміненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013року, ОСОБА_10 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 263 КК України, до 10 років позбавлення волі. Початок строку відбування покарання ОСОБА_10 01.03.2010року, а його закінчення 01.03.2020 року.

Призначене покарання з 14.04.2012 року ОСОБА_10 відбував у Бориспільській виправній колонії № 119 управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

У першій половині 2014 року, але не пізніше 02.06.2014 року, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області та перший заступник прокурора Київської області, відносно яких матеріали справи виділені в окреме провадження, за невстановлених слідством обставин вступили у попередню змову з метою досягнення спільного злочинного результату - незаконного звільнення засудженого за вчинення тяжких злочинів ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі шляхом постановлення завідомо неправосудної ухвали суду та забезпечення набуття нею законної сили в результаті невнесення прокурором апеляційної скарги.

Відповідно до вказаної злочинної домовленості суддя, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, повинен був постановити завідомо неправосудну ухвалу щодо звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою, а перший заступник прокурора Київської області, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, у свою чергу, мав забезпечити погоджувальну позицію Держави в особі прокурора, який прийматиме участь у судовому розгляді, а також подальше невнесення апеляційної скарги на незаконне судове рішення.

3 березня 2014 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області в порядку статті 539 КПК України надійшло клопотання адвоката ОСОБА_11 про звільнення на підставі статті 84 КК України засудженого ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання у зв`язку з хворобою, яка начебто перешкоджає відбуванню останнім покарання.

11 березня 2014 року до вказаного суду надійшло аналогічне по суті клопотання від громадянки ОСОБА_12 , яка є потерпілою у кримінальній справі про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень її сину ОСОБА_13 , за що ОСОБА_10 вищевказаним вироком засуджено до позбавлення волі.

Зазначені клопотання для судового розгляду прийняв суддя, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, який мав намір використати надані йому владні повноваження відповідно до узгодженого разом з іншими співучасниками плану вчинення злочину.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 539 КПК України, яка регламентує порядок вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку, передбачено, що потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотаннями лише про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Незважаючи на те, що звільнення засудженого ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання безпосередньо не стосується прав, обов`язків та законних інтересів потерпілої ОСОБА_12 , а тому відповідно до вимог закону її клопотання розгляду судом не підлягає, суддя, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, перебуваючи у приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за адресою: місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, вчиняючи дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу, з метою наступного використання звернення потерпілої для характеристики особи ОСОБА_10 , у ході судового розгляду 18.03.2014 у порушення вимог ст. 539 КПК України умисно прийняв до розгляду зазначене клопотання та об`єднав в одне провадження з клопотанням адвоката ОСОБА_11 у справі № 359/1725/14-к.

У свою чергу особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, в кінці травня на початку червня, але не пізніше 02.06.2014 року, перебуваючи у приміщенні прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, діючи з особистих мотивів, з метою реалізації спільного з суддею вищевказаного злочинного наміру, залучив підлеглого йому по службі начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, прокуратури Київської області ОСОБА_5 , якому запропонував під час судового розгляду не заперечувати проти прийняття суддею завідомо неправосудної ухвали щодо звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою та у подальшому не вносити апеляційну скаргу на вказане судове рішення. ОСОБА_5 діючи з особистих мотивів, не бажаючи ускладнювати відносини зі своїм безпосереднім керівником, проти виконання явно злочинної вказівки свого керівника не заперечив, тим самим погодившись на участь у вчиненні злочину.

Здійснюючи розгляд клопотання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання у зв`язку з хворобою, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 84 КК України повинен був урахувати тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

Разом із тим під час судового засідання 25.03.2014 у приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за адресою: місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, для встановлення характеру захворювання ОСОБА_10 представником Бориспільської виправної колонії надано, а судом приєднано до матеріалів справи висновок від 14.03.2014 спеціалізованої лікарської комісії територіального управління Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області про те, що діагноз засудженого ОСОБА_10 не відповідає Переліку захворювань, які є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань України та Міністерства охорони здоров`я України від 18.01.2000 № 3/6 «Про затвердження нормативно-правових актів з питань медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного департаменту України з питань виконання покарань» (далі Перелік захворювань), а стан його здоров`я не перешкоджає подальшому відбуванню покарання.

Засуджений ОСОБА_10 та його захисник під час засідання заперечували об`єктивність указаного медичного висновку від 14.03.2014 та клопотали про необхідність заслухати в судовому засіданні пояснення осіб, які його готували.

З цих підстав у судовому засіданні 25.03.2014 суддею, відносно якого матеріали справи виділені в окреме провадження, ці клопотання задоволено та оголошено перерву до 01.04.2014 з викликом до суду лікарів спеціальної лікарської комісії, які готували висновок від 14.03.2014 про стан здоров`я ОСОБА_10 , для надання відповідних роз`яснень щодо його змісту.

Однак, у зв`язку з несвоєчасним надходженням судових повісток у судове засідання 01.04.2014 зазначені особи не з`явилися. Суддя, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, продовжуючи вчиняти дії на виконання свого злочинного умислу щодо сприяння ОСОБА_10 у звільненні від подальшого відбування покарання, усвідомлюючи, що лікарі спеціальної лікарської комісії можуть своїми свідченнями об`єктивно підтвердити встановлений ними стан здоров`я ОСОБА_10 , що перешкодить звільненню останнього від покарання, не з`ясувавши належним чином причини неявки останніх до суду, умисно не здійснив їх повторний виклик та за своєю ініціативою постановив ухвалу від 01.04.2014 про призначення судово-медичної експертизи стану здоров`я засудженого ОСОБА_10 , проведення якої доручив Головному бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України.

При цьому суддя, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, розуміючи, що згідно з вимогами статті 84 КК України необхідно з`ясувати питання про наявність у ОСОБА_10 тяжкого захворювання, віднесеного до Переліку захворювань, поставив це питання на вирішення призначеної ним експертизи.

Відповідно до висновку проведеної Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України судово-медичної експертизи від 09.04.2014-12.05.2014 № 118/14 експертами не надано відповіді на питання про наявність у ОСОБА_10 таких захворювань, які б давали підстави для його звільнення від покарання за хворобою, тобто висновки експертизи є неповними.

Реалізуючи у подальшому злочинний намір, направлений на незаконне звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання шляхом постановлення завідомо неправосудної ухвали, суддя відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, перебуваючи у приміщенні вказаного суду, у судовому засіданні 02.06.2014, в порушення статей 350, 370 КПК України, необґрунтовано та невмотивовано відхилив клопотання прокурорів про виклик до суду експертів для надання відповідних роз`яснень щодо зазначеного висновку судово-медичної експертизи, усвідомлюючи, що їх пояснення можуть спростувати наявність підстав для звільнення ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання.

У свою чергу ОСОБА_5 , який перебував біля приміщення Бориспільського міськрайонного суду Київської області за адресою: місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, та особа, відносно якої ці матеріали виділенні в окреме провадження, діючи з метою сприяння судді, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, у постановленні завідомо неправосудної ухвали, 02.06.2014 о 13 год. 04 хв., усвідомлюючи, що задоволення суддею клопотань про звільнення ОСОБА_10 є незаконним, під час перерви у судовому засіданні перед оголошенням учасниками судового засідання своєї правової позиції, телефоном погодили між собою про те, що ОСОБА_5 , виступаючи від імені Держави, не буде заперечувати проти звільнення засудженого.

ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні вказаного суду, діючи з попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, та сприяючи спільно з ним судді у постановленні завідомо неправосудної ухвали, порушуючи вимоги статті 34 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор, який бере участь в розгляді справ у судах, додержуючи принципу незалежності суддів і підкорення їх тільки закону, сприяє виконанню вимог закону про всебічний, повний і об`єктивний розгляд справ та постановленню судових рішень, що ґрунтуються на законі, а також, відповідно до ч.1 ст.36 КПК України будучи самостійним у своїй процесуальній діяльності, діючи як пособник, не заперечив проти задоволення вищевказаних клопотань про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання у зв`язку з хворобою.

За таких обставин, незважаючи на явну неповноту проведеного ним судового розгляду клопотань про звільнення засудженого ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання та допущені вищевказані порушення законодавства, суддя, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, завершив судовий розгляд, оголосивши про видалення суду до нарадчої кімнати.

3 червня 2014 року суддя, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, постановив у приміщенні Бориспільського міськрайонного суду Київської області за адресою: місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 72, завідомо незаконну, необґрунтовану і невмотивовану ухвалу, якою звільнив засудженого ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного наміру, направленого на настання тяжких наслідків від постановлення завідомо неправосудної ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2014 у вигляді фактичного звільнення засудженого ОСОБА_10 з місць позбавлення волі, особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, з метою усунення перешкод у набранні вказаною ухвалою судді законної сили, 04.06.2014, а також повторно 06.06.2014 та 10.06.2014 вказав ОСОБА_5 не вносити апеляційну скаргу на незаконне судове рішення. ОСОБА_5 , діючи як пособник, з особистих мотивів, не бажаючи ускладнювати відносини зі своїм безпосереднім керівником, на цю пропозицію погодився та з метою досягнення спільного з особами, відносно яких матеріали справи виділенні в окреме провадження, злочинного результату, апеляційну скаргу на вказане незаконне судове рішення умисно не вніс.

Окрім того, з метою унеможливлення внесення апеляційної скарги на вказане судове рішення іншим прокурором, ОСОБА_5 10.06.2014, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, діючи умисно та спільно з особою, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, повідомив прокурору Бориспільської міжрайонної прокуратури Київської області ОСОБА_14 , який також приймав участь у розгляді клопотань про звільнення ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання, завідомо неправдиві відомості про те, що він ( ОСОБА_5 ) начебто вже вніс до суду апеляційну скаргу, у зв`язку з чим додаткову апеляцію на те ж саме рішення йому ( ОСОБА_14 ) вносити не потрібно.

При цьому ОСОБА_5 та особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, усвідомлювали, що жодне із виявлених у ОСОБА_10 захворювань не підпадає під Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затверджений наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров`я України від 18.01.2000 №3/6;

- стан здоров`я ОСОБА_10 не перешкоджає відбуванню останнім покарання в місцях позбавлення волі;

- засуджений вчинив 4 умисні злочини, один із яких є тяжким, унаслідок його злочинних дій наступила смерть потерпілого, за що він засуджений до 10 років позбавлення волі, з яких станом на 03.06.2014 відбув лише 4 роки і 3 місяці;

- з призначених вироком суду до відшкодування потерпілій 15888,42 грн. засуджений відшкодував лише 110,2 грн.;

-за місцем відбування покарання ОСОБА_10 характеризується посередньо, до суспільно корисної праці залучений не був;

- звільнення засудженого ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання безпосередньо не стосується прав, обов`язків та законних інтересів потерпілої ОСОБА_12 , а тому згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України вона не має права звертатися до суду з відповідним клопотанням.

Також, ОСОБА_5 та особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, достовірно знали, що ухвала судді від 03.06.2014 є неправосудною, постановлена внаслідок очевидної неповноти судового розгляду та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, у зв`язку з чим підлягає апеляційному оскарженню прокурором та скасуванню судом апеляційної інстанції.

Своїми умисними злочинними діями ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з особою, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, шляхом усунення перешкод сприяв судді, матеріали справи відносно якого виділені в окреме провадження, у вчиненні злочину проти правосуддя постановленні завідомо неправосудної ухвали, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді незаконного звільнення 11.06.2014 з місць позбавлення волі засудженого за вчинення тяжких злочинів ОСОБА_10 , різкої негативної реакції суспільства, підриву авторитету органів державної влади та суду.

Окрім того, враховуючи, що незаконне звільнення ОСОБА_10 вже 11 червня 2014 року викликало значний суспільний резонанс та глибоке обурення у суспільстві, ОСОБА_5 та особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, вирішили продовжити злочинну діяльність та з використанням свого службового становища вчинити інші кримінальні правопорушення направлені на приховування вчиненого ними тяжкого злочину та уникнення можливої відповідальності.

З цією метою особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, та ОСОБА_5 у другій половині дня 11 червня 2014 року, в м.Києві, вступили у попередню змову з прокурором Київської області, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, щодо приховування раніше вчиненого ними злочину шляхом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи, службового підроблення апеляційної скарги на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою та конверту поштового відправлення, який мав підтверджувати факт подання зазначеної апеляційної скарги з дотриманням встановленого законом строку.

Для реалізації спільного злочинного наміру, особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, 11.06.2014, близько 20 години, в м.Києві, надав у вказівку ОСОБА_5 підготувати апеляційну скаргу на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 щодо звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою, як таку, що нібито внесена з дотриманням встановлених законом строків.

11.06.2014 у період часу з 22 до 24 години ОСОБА_5 на виконання вказівки особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з метою реалізації спільного злочинного наміру, було підготовлено вказану апеляційну скаргу.

У подальшому, приблизно о 23 годині 11 червня 2014 року в приміщенні прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, прокурором Київської області, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, у своєму службовому кабінеті було проведено нараду з першим заступником прокурора області, відносно якого матеріали справи виділенні в окреме провадження, начальниками відділів прокуратури області ОСОБА_5 та ОСОБА_15 , Бориспільським міжрайонним прокурором ОСОБА_16 та прокурором цієї прокуратури ОСОБА_14 на якій було повідомлено, що Президентом України перед Генеральним прокурором України поставлено вимогу щодо проведення перевірки законності прийнятого судового рішення, а також правомірності дій, бездіяльності прокурорів, які брали участь у зазначеній справі та службових осіб органів прокуратури вищого рівня, за результатами якої будуть вжиті заходи реагування, аж до притягнення в установленому порядку до відповідальності винних осіб.

Особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, у період з 22 по 24 години 11.06.2014, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні прокуратури Київської області, для досягнення спільного злочинного результату та у розвиток раніше наданої вказівки особи, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, з метою приховування вчиненого останнім та ОСОБА_5 злочину, дав ОСОБА_5 вказівку забезпечити наявність документального підтвердження факту внесення апеляційної скарги на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 у встановлений законом строк, для чого несанкціоновано втрутитись у роботу автоматизованої системи комп`ютерного програмного комплексу «Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України», підробити офіційний документ вищевказану апеляційну скаргу, а також схилити працівника поштового відділення до підроблення іншого офіційного документу конверту поштового відправлення з відбитком поштового штемпеля датованого 10.06.2014. ОСОБА_5 , на виконання спільного злочинного наміру та у свою чергу намагаючись уникнути відповідальності за вчинений злочин, погодився продовжити злочинну діяльність.

Крім того, тоді ж після 23 години 11.06.2014, особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, перебуваючи у своєму службовому кабінеті в приміщенні прокуратури Київської області, діючи з метою досягнення спільного злочинного наміру, дав вказівку підлеглим йому по службі працівникам Бориспільської міжрайонної прокуратури ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , яким не було відомо про підготовку до вчинення вказаних злочинів, знайти керівників поштового відділення у м. Борисполі та забезпечити їх контакт з ОСОБА_5 .

Для безпосереднього вчинення несанкціонованого втручання в роботу вказаної автоматизованої системи, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні прокуратури Київської області за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2, діючи на виконання спільного з особами, відносно яких матеріали справи виділенні в окреме провадження, злочинного наміру та вказівки особи, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, щодо одержання підтверджуючих документів про своєчасне внесення апеляційної скарги, вирішив використати іншу особу - спеціаліста 2 категорії секретаріату прокуратури Київської області ОСОБА_17 , якій не було відомо про злочинний умисел ОСОБА_5 та особи, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження.

При цьому ОСОБА_5 , особам, відносно яких матеріали справи виділенні в окреме провадження, було достовірно відомо, що наказом Генерального прокурора України №123 від 28.12.2011 з метою забезпечення формування статистичних звітів та аналізу діяльності в органах прокуратури України впроваджено комп`ютерний програмний комплекс «Єдина система статистики та аналізу роботи органів прокуратури України», яка є автоматизованою системою, а також у відповідності до пункту 2 вказаного Наказу передбачено забезпечення повноти, якості та достовірності внесення даних до зазначеної системи.

Близько 00 годин 45 хвилин 12.06.2014 ОСОБА_5 , будучи службовою особою - начальником відділу прокуратури області, - діючи умисно, з метою несанкціонованого втручання в роботу автоматизованої системи «Єдиної системи статистики та аналізу роботи органів прокуратури України», не маючи доступу до даної системи для внесення змін в реєстрацію раніше зареєстрованих вихідних документів, зателефонував спеціалісту 2 категорії секретаріату прокуратури Київської області ОСОБА_17 , довідався у неї вихідний номер документу за 10.06.2014 - листа першого заступника прокурора Київської області ОСОБА_18 на ім`я виконуючого обов`язки начальника Головного управління юстиції у Київській області ОСОБА_19 . Після цього, увівши ОСОБА_17 в оману щодо дійсних своїх намірів, ОСОБА_5 попросив зареєструвати під зазначеним номером та датою, нібито направлену ним нарочним у той день апеляційну скаргу на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою.

Приблизно через п`ять хвилин, тобто близько 00 год. 50 хв. 12.06.2014, спеціаліст 2 категорії секретаріату прокуратури Київської області ОСОБА_17 , знаходячись за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_3 , будучи введена в оману ОСОБА_5 щодо фактичного часу направлення зазначених документів, не усвідомлюючи протиправних намірів ОСОБА_5 , у порушення п.п. 7.1, 7.2, 7.3 вимог Інструкції з діловодства в органах прокуратури України (затверджена Наказом Генерального прокурора України №3 від 15.01.2013), відповідно до яких не дозволяється надсилання або передавання вихідних документів без реєстрації їх у секретаріаті, документи, які підлягають відправленню, передаються до відповідного підрозділу (працівнику) секретаріату правильно оформлені у день підписання, а також щодо проставлення на оригіналі документа номеру листування, перевірки правильності зазначеної адреси, наявності усіх підписів на оригіналі документа та додатків до нього, а також у порушення наведених вище положень Наказу Генерального прокурора України №123 від 28.12.2011, здійснила редагування відомостей у системі стосовно документа, а саме: змінила вид вихідного документа з старого значення «запит» на нове значення «Апеляційна скарга», у графі «підписав» з старого значення « ОСОБА_18 » та нове значення « ОСОБА_5 », у графі «зміст» зі старого значення «на надання інф.» на нове значення «апеляційна скарга на вирок Бориспільського міського суду щодо ОСОБА_10 », а також у графі «Адресат (організація)» зі старого значення «Головне управління юстиції у Київській області» на нове значення «Апеляційний суд Київської області», а також створила реєстр вихідної кореспонденції на експедицію з зазначенням у графі «куди» - відділ нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням свободи громадян, а у графі «кому» - ОСОБА_5 .

Окрім того, продовжуючи за описаних вище обставин діяти з метою досягнення вказаного злочинного результату, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою та під керівництвом осіб, відносно яких матеріали справи виділенні в окреме провадження, за допомогою начальника відділу організації участі прокурорів у кримінальному провадженні в суді прокуратури Київської області ОСОБА_15 близько 1 години 12 червня 2014 року, знаходячись у приміщенні прокуратури Київської області за адресою м. Київ, бул. Л.Українки, 27/2, - забезпечив внесення до офіційного документу апеляційної скарги прокурора на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою, - завідомо неправдивих відомостей, а саме рукописних записів «10» і «309 вих-14» відповідно у рядках, призначених для записів дати і вихідного номеру, у лівій верхній частині першого аркуша зазначеної апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області, тобто про те, що цей офіційний документ начебто зареєстрований 10 червня 2014 року за вихідним номером 16-309 вих-14.

Крім того, у той же час та у тому ж місці ОСОБА_15 , на прохання ОСОБА_5 , внесла рукописні записи щодо адресата та адресанта на конверті поштового відправлення, а саме «Прокуратура Київської області бул. Л.Українки, 27/2 м. Київ -601 01601» та «Бориспільський міськрайонний суд Київської області вул. Київський шлях, 72, м. Бориспіль 08500». Цей конверт ОСОБА_5 мав намір використати для направлення поштовим зв`язком до Бориспільського міськрайонного суду підробленої апеляційної скарги, а також, після проставлення на ньому відбитку штампу поштового відділення з датою 10.06.2014, як доказ, відповідно до ст. 116 КПК України, нібито своєчасного внесення вказаної апеляційної скарги.

Після вчинення за описаних обставин службового підроблення вищевказаної апеляційної скарги ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати спільний зі своїми співучасниками злочинний намір, помістив цей завідомо неправдивий офіційний документ до зазначеного конверту поштового відправлення, маючи намір схилити працівника поштового відділення у м. Борисполі до проставлення на ньому відбитку поштового штемпелю з датою 10 червня 2014 року.

Окрім того, продовжуючи виконувати вищевказану злочинну вказівку особи, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, та діючи спільно з нею та з особою, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, з метою уникнення відповідальності за вчинений раніше тяжкий злочин, 12 червня 2014 близько 1 год. 25 хв. ОСОБА_5 разом зі ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 прибули до м. Борисполя

Після прибуття 12.06.2014 близько 1 год. 45 хв. на автомобілі «КІА» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_14 до відділення поштового зв`язку Бориспіль Центру поштового зв`язку №3, яке знаходиться у м. Борисполі, по вул. Київський шлях, 86, ОСОБА_5 , вступивши в злочинну змову з особою, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, реалізуючи спільний з особами, відносно яких матеріали справи, виділенні в окреме провадження, злочинний намір направлений на приховування раніше вчиненого злочину шляхом службового підроблення апеляційної скарги на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою та конверту поштового відправлення, який мав підтверджувати факт подання зазначеної апеляційної скарги з дотриманням встановленого законом строку, за допомогою настійливого одноразового прохання схилив службову особу - заступника начальника відділення поштового зв`язку Бориспіль Центру поштового зв`язку №3, - до проставлення з використанням свого службового становища на підготовленому ОСОБА_15 конверті поштового відправлення з апеляційною скаргою відбитку поштового штемпелю з датою 10.06.2014, що завідомо для нього та особи, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, не відповідало дійсності, а також до подальшої передачі цього підробленого документу для відправлення до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, тобто до складання і видачі завідомо неправдивого офіційного документу.

У подальшому, 12.06.2014 близько 1 год. 50 хв., знаходячись у приміщенні відділення поштового зв`язку Бориспіль Центру поштового зв`язку №3 за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 86, на виконання досягнутої з ОСОБА_5 злочинної домовленості, діючи умисно в інтересах останнього та його співучасників, особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, будучи службовою особою та використовуючи своє службове становище, у порушення п.73 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку», відповідно до якого під час приймання для пересилання письмової кореспонденції на адресному боці кожного поштового відправлення проставляється відбиток календарного штемпеля з датою відбитку, яка повинна відповідати даті подання письмової кореспонденції для пересилання, достовірно знаючи, що зазначене поштове відправлення не було отримано поштовим відділенням 10.06.2014, усвідомлюючи, що поставлений на конверті відтиск поштового штемпелю зазначеного відділення з відповідною датою є підставою для виникнення наслідків правового характеру, тобто конверт з відповідним відбитком штемпелю є офіційним документом, поставила на підготовленому ОСОБА_15 конверті відбитки поштового штемпелю відділення поштового зв`язку Бориспіль Центру поштового зв`язку №3 датовані 10 червням 2014 року (що завідомо для ОСОБА_5 та його співучасників не відповідало дійсності), таким чином склавши завідомо неправдивий офіційний документ.

Продовжуючи діяти відповідно до злочинної домовленості з ОСОБА_5 , 12.06.2014 близько 8 години особа, відносно якої матеріали справи виділенні в окреме провадження, перебуваючи у приміщенні вказаного відділення поштового зв`язку, передала складений нею за наведених вище обставин завідомо неправдивий документ конверт поштового відправлення з апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду від 03.06.2014 про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання за хворобою, - для відправлення поштовим зв`язком до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, тобто видала завідомо неправдивий офіційний документ.

Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 375, ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.

30 січня 2015 року між заступником начальника відділу управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин, ОСОБА_5 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів та погодився з правовою оцінкою його дій за ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 375, ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України. Також сторонами угоди погоджені обов`язки щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №421410000000225, а також визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 має понести за вчинені злочини, а саме із застосуванням ст. 70 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади на державній службі строком 2 роки. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 має бути звільненим від відбування основного покарання, якщо протягом іспитового строку тривалістю 2 роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку щодо можливості затвердження угоди про визнання винуватості, так як обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч. 2 ст. 375, ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України,за обставин, як вони викладені в обвинувальному акті. Злочини, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 375, ч.1 ст. 366, ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України, згідно із ст. 12 КК України не є тяжкими, потерпілих в кримінальному провадженні немає.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати вирок суду першої інстанції, направити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

В якості обґрунтування апеляційної скарги з посиланням на норми ч.6 ст.9, ч.ч.1,2 ст. 24 КПК України, ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, вказує, що хоча він і не учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , однак має право на оскарження даного вироку суду, оскільки затвердження угоди про визнання винуватості останнього безпосередньо стосується його прав та інтересів, що полягає у безпідставному звинуваченні його органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 375 КК України.

Вказує, про те, що станом на день укладення угоди про визнання винуватості та станом на 31.03.2015 року, не існувало і не існує будь-якого судового рішення, яким би ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2014 року про звільнення засудженого ОСОБА_10 набула оцінки немотивованої, необгрунтованої, а тим більше неправосудної.

Разом з тим, ОСОБА_5 фактично визнав вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.375 КК України, тобто пособництво судді міськрайонного суду у постановленні завідомо неправосудної ухвали про звільнення ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання.

Вважає, щоугода про визнання винуватості, зокрема, щодо формулювання обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.375 КК України, враховуючи його правову кваліфікацію та істотні для відповідного кримінального провадження обставини є незаконною, такою, що ґрунтується на неналежних та невстановлених досудовим слідством обставинах. Посилання сторони обвинувачення на начебто встановленні факти неправосудності постановленого суддею рішення, порушують законні права та інтереси апелянта, оскільки вважає, що не має можливості здійснювати свій захист у кримінальному провадженні №42015000000000087 відносно обставин, які викладені обвинуваченням безпосередньо відносно ОСОБА_7 , і які до того ж визнаються ОСОБА_5 ..

Сам він, безіменно вказаний у оскаржуваному вироку як суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області, не брав участі у судовому розгляді справи стосовно ОСОБА_5 , хоча він є суддею згадуваного суду, який ухвалив рішення про звільнення ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання. Апелянт, вважає, що обвинувальним вироком стосовно ОСОБА_5 по суті створено преюдицію, якою всупереч презумпції невинуватості, встановлено факт ухвалення завідомо неправосудного рішення саме ним, як суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити; захисників, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, незважаючи на неодноразові повідомлення, обвинувачений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився та свою позицію щодо апеляційної скарги не висловив, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а вирок суду до скасування з направленням матеріалів кримінального провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, з наступних підстав.

За змістом положень ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_7 , на вирок суду відносно ОСОБА_5 , колегія суддів виходила з правової позиції Верховного Суду України щодо права на апеляційне оскарження вироку суду на підставі угоди між прокурором та обвинуваченою особою, прав, свобод та інтересів якої стосується вирок, викладеної у постанові ВСУ від 03.03.2016 року у справі № 5-347кс15. Відповідно до зазначеної правової позиції, особа, яка не була учасником судового розгляду у кримінальному провадженні щодо іншої особи, має право звернутися з оскарженням вироку суду, ухваленого на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим у цьому провадженні, якщо вирок стосується прав, свобод та інтересів особи, яка звертається з оскарженням.

Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, ніж у главі 31 КПК, кореспондується із положеннями статті 24 КПК й розширює коло учасників судового процесу, яким забезпечується конституційне право на оскарження судових рішень.

Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є більш широким поняттям, ніж поняття «право», яке використовується у главі 31 КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації. Забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов`язок суду прийняти та розглянути подану апеляцію чи касацію.

Так, ОСОБА_7 в апеляційній скарзі посилається на те, що вирок стосовно ОСОБА_5 , постановлений за результатами угоди про визнання ним винуватості, стосується прав, свобод та інтересів інших осіб, щодо яких проводиться досудове розслідування. На цій підставі, реалізуючи конституційне право та керуючись загальними засадами кримінального судочинства, вправі звернутися до суду вищої інстанції з оскарженням цього судового рішення.

Апеляційні доводи ОСОБА_7 з приводу того, що під час судового розгляду судом першої інстанції фактично встановлено його винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочину в рамках іншого кримінального провадження, що є незаконним та порушенням прав останнього, колегія суддів вважає слушними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Положеннями ч.3 ст. 475 КПК України визначено, що мотивувальна частина вироку на підставі угоди має містити, зокрема, формулювання обвинувачення та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Викладаючи в мотивувальній частині оскарженого вироку формулювання обвинувачення, висунуте ОСОБА_5 , судом першої інстанції, серед іншого, встановлено вчинення суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області певних дій, які містять ознаки кримінальних правопорушень. Зокрема, у першій половині 2014 року, але не пізніше 02.06.2014 року, суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області та перший заступник прокурора Київської області, відносно яких матеріали справи виділені в окреме провадження, за невстановлених слідством обставин вступили у попередню змову з метою досягнення спільного злочинного результату незаконного звільнення засудженого за вчинення тяжких злочинів ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі шляхом постановлення завідомо неправосудної ухвали суду та забезпечення набуття нею законної сили в результаті невнесення прокурором апеляційної скарги.

Таким чином, при формулюванні обвинувачення, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 сприяв у постановленні неправосудного рішення суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області, який також вчинив дії, що містять ознаки кримінального правопорушення.

Викладене в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом першої інстанції доведеним щодо ОСОБА_5 дає підстави вважати, що вони є співучасниками вчиненого кримінального правопорушення.

При цьому, відсутність у вироку вказівки на прізвище, ім`я та по батькові особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, не означає неможливості її ідентифікації.

Так, у вироку вказано, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області, відносно якого матеріали справи виділені в окреме провадження, за невстановлених слідством обставин вступив у попередню змову з метою досягнення спільного злочинного результату.

Більш того, відсутність у вироку вказівки на прізвище судді не означає неможливість його ідентифікації, оскільки згідно ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень№ від 22 грудня 2005 року № 3262-IV, усі судові рішення є відкритими та підлягають оприолюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

За твердженням апелянта із засобів масової інформації та повідомлень на офіційному сайті Генеральної прокуратури України, інших кримінальних проваджень відносно суддів за ст. 375 КК України за ухвалення судових рішень відносно ОСОБА_10 , окрім ОСОБА_7 , - не зареєстровано.

Таким чином, вказуючи у вироку стосовно ОСОБА_5 його винуватість у вчиненні, крім іншого, пособництва шляхом усунення перешкод у постановленні суддею Бориспілського міськрайонного суду Київської області, щодо якого матеріали виділено в окреме провадження, завідомо неправосудної ухвали постановленої Бориспільським міськрайонним судом Київскьої області від 03.06.2014 року про звільнення засудженого ОСОБА_10 від подальшого відбування покарання у виді позбавлення волі у зв`язку із хворобою, що спричинило тяжкі наслідки, суд першої інстанції констатував, що конкретним суддею, а не особою матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, потсановлено завідомо неправосудне рішення, та таким чином констатував винуватість судді ОСОБА_7 у постановлені такого рішення.

Така преюдиція щодо винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, не лише входить в колізію з нормами КПК України щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченим ст.7 КПК України загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Натомість, міжнародні стандарти у галузі судочинства, послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

За таких обставин очевидним є те, що ОСОБА_7 , хоча і не був учасником кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , вправі захищати свої права, свободи та інтереси, яких стосується вирок в даному провадженні, шляхом звернення до апеляційної інстанції з його оскарженням.

Цей висновок відповідає і змісту ст.2 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якій зазначено, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним, або винесення йому вироку.

Так, при затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в обвинувальному акті та в тексті самої угоди про визнання винуватості при викладенні фактичних обставин кримінального провадження, вчиненого обвинуваченими, які досудовим слідством вважаються встановленими, зазаначено особу, яку можливо ідентифікувати, як апелянта. Також, в цих документах, вказуються конкретні дії, вчинені цією особою, а також інші дані стосовно посади, тобто, дані за якими можливо ідентифікувати особу.

Наведена обставина, відповідно до ст.412 КПК України, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та являється безумовною підставою для скасування вироку Печерського районного суду міста Києва від 04.03.2015 року стосовно ОСОБА_5 ..

Крім того, колегія сіддів зазначає, що відвовідно до кримінального процесуального закону, за наслідками розгляду угоди в судововому засіданні (під час підготовчого судового провадження) суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, має прийняти одне із таких рішень: затвердити угоду про визнання винуватості, або відмовити у затвердженні угоди в разі встановлення підстав, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, та повернути кримінальне провадження прокурору, якщо угода досягнута під час досудового розслідування, для його продовження у порядку, передбаченому розділом III КПК України.

Однак, суд першої інстанції під час розгляду даного провадження питання про відповідність угоди ч.7 ст.474 КПК України не перевірив та постановив вирок про затвердження угоди всупереч указаній нормі кримінального процесуального закону, що являється безумовною підставою для скасування вироку.

Окрім того, колегія суддів вважає, що при перевірці угоди на відповідність вимогам п.7 ст. 474 КПК України, суд першої інстанції встановивши, що в угоді про визнання винуватості, укладеної між прокурором та ОСОБА_5 викладені обставини вчинення кримінального правопорушення особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, яку можливо ідентифікувати, не був позбавлений можливості надати сторонам кримінального провадження можливість уточнити укладену угоду та/або внести відповідні зміни до її змісту, пов`язані з виключенням із тексту угоди даних, за яких можливо було б ідентифікувати особу.

Такі уточнення та внесення змін до угоди могли бути внесені з огляду на заборону передбачену ч.8 ст. 474 КПК України щодо повторного звернення з угодою в одному кримінальному провадженні. Проте, як уже зазначалось у вказаній ухвалі, суд першої інстанції не перевірив угоду на її відповідність вимогам ч.7 ст.474 КПК України, не надав сторонам кримінального провадження можливість уточнити та/або змінити угоду, а ухвалив вирок, яким окрім вирішення питань щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , порушив права та інтереси ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, вирок Печерського районного суду міста Києва від 04 березня 2015 року стосовно ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням кримінального провадження до органу досудового розслідування в загальному порядку, оскільки положеннями п.2 ч.2 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди, суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених п.п.1-5 ч.1 цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування в загальному порядку, оскільки угода між прокурором та обвинуваченими була укладена під час досудового слідства.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 474 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Печерського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року стосовно ОСОБА_5 за ч. 5 ст.27 ч. 2 ст.375, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 361 КК України про затвердження угоди про визнання винуватості між обвинуваченими та прокурором у кримінальному провадженні № 42015000000000087 від 30.01.2015 року скасувати, направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___________ _____________ __________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-кп/796/487/2017

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_20

Доповідач: ОСОБА_1