ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 червня 2017 р.

Справа № 903/161/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Волинська обл., м. Ковель

до відповідача: Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство", Волинська обл., смт. Ратне

про стягнення 354 406,11 грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-підприємець; ОСОБА_2-договір від 24.04.2017р.

від відповідача: ОСОБА_3-дов. від 01.03.2017р. №68; ОСОБА_4-дов. №30/11/16-1 від 11.05.2017р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки.

В судовому засіданні 06.06.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач-Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача-Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 354 406,11 грн., в якому просить суд стягнути з відповідача 354 406 грн. 11 коп., з яких: 234 060 грн. 11 коп. шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 120 346 грн. 00 коп. шкоди у вигляді неодержаних доходів.

Позов обґрунтований невиконанням відповідальними особами відповідача ОСОБА_5 з охорони праці, що стало причиною пошкодження вантажного автомобіля позивача.

Ухвалою суду від 23.02.2017р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.03.2017р.

Ухвалою суду від 15.03.2017р. розгляд справи було відкладено на 29.03.2017р. на 11:00 год.

Відповідно до відомостей, що містяться в табелі обліку робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Кравчук Антоніна Михайлівна у період з 28.03.2017р. по 31.03.2017р. перебуває у відпустці.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2017р., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кравчук A.M. на день судового засідання по справі №903/161/17, що призначене на 29.03.2017р., справу №903/161/16 розподілено судді Бондареву С.В.

Ухвалою суду від 28.03.2017р. суддею Бондарєвим С.В. дану справу було прийнято до провадження.

28.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшло до суду клопотання б/н від 28.03.2017р. (01-54/3384/17), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

В поясненнях, поданих через відділ документального забезпечення та контролю суду б/н від 28.03.2017р. (01-54/3383/17) відповідач проти позову заперечив, вказавши, що матеріали справи не містять жодного доказу про наявність вини відповідача у пошкодженні транспортного засобу позивача. Всі посилання позивача на вину працівників відповідача при пошкодженні транспортного засобу ґрунтуються лише на припущеннях.

Зауважив, що водій позивача ОСОБА_6 розмістив транспортний засіб вздовж колії козлового крану під час його роботи, не врахувавши, що вказані дії можуть призвести до пошкодження як козлового крану так і транспортного засобу.

Відповідно до умов договору про надання інформації, проведення технічного навчання/тренінгів/стажування від 14.11.2016р. ОСОБА_6 не мав повноважень на керування транспортним засобом позивача, оскільки проходив стажування.

Зазначив, що жодних актів огляду та опису пошкоджень транспортного засобу 29.11.2016р. не складалося. Про проведення експертом огляду транспортного засобу 07.12.2016р. відповідача не повідомлено.

Повідомив , що матеріальний збиток повинен визначатися із коефіцієнтом фізичного зносу, так як на дату оцінки транспортному засобу 15,67роки.

Крім цього, згідно довідки №87 від 10.02.2017р. транспортний засіб з 12.12.2016р. по 13.01.2017р. знаходився на стоянці для ремонту. Позивач не надає документи, які підтверджували б понесені витрати у зв'язку із ремонтом.

Вказав, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання пошкодженого транспортного засобу з урахуванням середньомісячного прибутку, який отримує позивач.

Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач. Матеріали справи не містять жодного доказу, що транспортний засіб не міг використовуватися позивачем з 29.1 1.2016р. по 30.01.2017р.

Позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували витрати у зв'язку із використанням транспортного засобу для перевезення вантажів. В розрахунку відсутні витрати на заробітну плату водіям; витрати у зв'язку із страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; вартість понесених витрат на пальне; амортизаційні витрати і т.д.

Долучив до матеріалів справи копії статуту ДП "Ратнівське лісомисливське господарство" (нова редакція), який затверджений наказом Державного комітету лісового господарства України від 30.10.2007р. за №644 та зареєстрований 27.05.2011р. за №1191105001000014, змін до статуту ДП "Ратнівське лісомисливське господарство", які затверджені наказом Державного агенства лісових ресурсів України від 17.05.2011р. за №137 та зареєстровані 27.05.2011р. за №11911050014000014, свідоцтва про державну реєстрацію ДП "Ратнівське лісомисливське господарство" серії А00 №399124, виписки з ЄДР щодо ФОП ОСОБА_7 серії АГ №699728 та довіреності №68 від 01.03.2017р.

В судовому засіданні 29.03.2017р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Крім того, звернувся до суду з клопотанням б/н від 29.03.2017р. (вх..№01-54/3393/17 від 29.03.2017р.), в якому просив суд, у зв'язку з необхідністю представлення суду додаткових доказів по справі, відкласти розгляд справи.

Відповідач в судове засідання 29.03.2017р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301034736434 від 23.03.2017р.

Ухвалою суду від 29.03.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 25.04.2017р. та в письмових поясненнях по справі б/н від 24.04.2017р. (вх.№01-54/4083/17 від 25.04.2017р.) представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити останні в повному обсязі, вказавши, що твердження відповідача, що водій позивача ОСОБА_6 розмістив транспортний засіб вздовж колії козлового крану під час його роботи, не врахувавши, що вказані дії можуть призвести до пошкодження як козлового крану так і транспортного засобу, не відповідає дійсності, оскільки після пошкодження автомобіля, водій ОСОБА_6 повідомив про дану подію органи поліції, внаслідок чого відповідні працівники Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області розпочали перевірку.

Під час перевірки було опитано начальника складу ДП “Ратнівське ЛМГ” ОСОБА_8, який повідомив, що за техніку безпеки на даній території відповідає він особисто і повинен був вказати водієві ОСОБА_6, де він повинен стати транспортним засобом для навантаження палету, щоб не трапилось ніякої надзвичайної ситуації, однак цього не зробив, так як перебував в смт. Ратне. Зазначив, що на території підприємства не має знаків, які попереджають на якій відстані потрібно зупинитись транспортним засобам від колії, де рухається колійний кран.

Під час перевірки було встановлено, що 29.11.2016 року близько 10:00год. гр. ОСОБА_6 приїхав транспортним засобом "Рено Магнум" д.н.з. НОМЕР_1 в ДП Ратнівське ЛМГ "Заболоття, нижній склад" для завантаження палету. Зупинившись за 20 метрів від крана, який рухається по колії на даному підприємстві, на вимогу працівника даного підприємства, він переставив автомобіль ближче до колії, а саме за 30 см. Переміщуючи деревину колійним краном, кранівник ОСОБА_9 рухався заднім ходом та випадково, не замітивши, що біля колії стоїть транспортний засіб "Рено Магнум" д.н.з. НОМЕР_1 з власної необережності металевою лапою крана пошкодив вищезазначений транспортний засіб, а саме: лобове скло, ліве дзеркало, радіоантену, лівий габарит, звуковий сигнал, а також пошкодив кузов автомобіля.

По наслідках перевірки ОСОБА_6 було роз'яснено право звернутися з позовом до суду про відшкодування завданих матеріальних збитків.

Крім цього, як зазначено в позовній заяві, відповідно до розділу І ОСОБА_5 з охорони праці для кранівників консольно-козлових кранів №30, затвердженої наказом директора ДП “Ратнівське ЛМГ” № 9-ОП від 06.03.2014р., кранівник контролює роботу стропальників, несе відповідальність за пошкодження крану і нещасні випадки, які виникають внаслідок порушень даної інструкції. Згідно розділу 3 ОСОБА_5 перед тим, як здійснити будь-яку операцію краном, кранівник зобов'язаний переконатись у відсутності людей поблизу рухомих частин крану чи вантажу.

Як передбачено пп. 2.2.17, п. 2.2 ОСОБА_5 з охорони праці № 4 для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом .директора підприємства-№ 9-ОП від 06.03.2014р., для забезпечення безпечного проведення робіт з переміщення вантажів відповідальна особа повинна стежити, щоб додержувалась відстань між виступаючими частинами крана, який переміщується по наземним рейковим коліям, та будівлями, штабелями вантажів або іншими предметами.

Таким чином, з вищеназваного вбачається, що до пошкодження транспортного засобу призвели халатні дії працівників відповідача.

Зауважив, що висловлювання відповідача, що ОСОБА_6 відповідно до умов договору про надання інформації, проведення технічного навчання /тренінгів/ стажування від 14.11.2016р. не мав повноважень на керування транспортним засобом позивача, оскільки проходив стажування, не має під собою підґрунтя.

Так, відповідно п.2.1 Правил дорожнього руху України передбачено перелік документів, які повинен мати при собі водій механічного транспортного засобу, в тому числі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до п.1.2 ОСОБА_5 про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС України від 07.12.2009р. №515, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія відповідної категорії. Транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії: BE, С1Е, СЕ, DIE, DE - состав транспортних засобів з тягачем категорії В, CI, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів.

Враховуючи, що ОСОБА_6 з 13.03.2013р. отримав категорію СЕ, то він мав право керувати вищеназваним транспортним засобом, а договір про надання інформації, проведення технічного навчання /тренінгів/ стажування від 14.11.2016р. лише підтверджував його право керувати автомобілем, що належить підприємцю ОСОБА_1

Щодо тверджень відповідача, що жодних актів огляду та опису пошкоджень транспортного засобу 29.11.2016р. не складалося та про проведення експертом огляду транспортного засобу 07.12.2016р. відповідача не повідомлено, зазначив, що під час проведення перевірки Ратнівським відділом поліції ГУНП у Волинській області проводилось фотографування, у зв'язку з чим у матеріалах перевірки є в наявності відповідна фототаблиця.

Крім цього, в матеріалах справи є відомість огляду транспортного засобу від 07 грудня 2016 року, який проводив експерт ОСОБА_10, відповідно до якої участь в огляді приймали власник ОСОБА_1, учасник ДТП ОСОБА_6 та представник - головний інженер ДП “Ратнівське ЛМГ” ОСОБА_11, які засвідчили це своїми підписами.

Вказав, що в матеріалах справи є висновок експертного дослідження №1230 відповідно до якого вартість матеріального збитку проводилась з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та становить 64 914, 48 гривень.

Згідно довідки №87 від 10.02.2017р. транспортний засіб дійсно з 12.12.2016р. по 13.01.2017р. знаходився на стоянці для ремонту у ТзОВ “Ідея” по вул. Варшавській, 3 в м.Ковелі, оскільки підприємець ОСОБА_7 на той час проводив інші роботи і ремонт пошкодженого автомобіля здійснював з 16.01.2017р. по 30.01.2017р., що підтверджується довідкою №15 від 30.01.2017.

Щодо документів, які підтверджують витрати у зв'язку з ремонтом повідомив, що пошкодженому автомобілю була проведена заміна кабіни, яку позивач в свій час придбав у ТзОВ “ЮГ-Транссервісгруп” по ціні 60 000 грн.

Відповідно до довідки Приватний підприємець ОСОБА_12 10.01.2017р. надавав послуги ОСОБА_1 по перевезенню кабіни автомобіля Рено з м.Луцьк в м.Ковель.

Крім цього, 16.01.2017р. між ОСОБА_1 та Приватним підприємцем ОСОБА_7 був укладений договір про надання послуг №1 , згідно якого останній надавав послуги по ремонту автомобіля "Рено Магнум", реєстраційний номер НОМЕР_1 і калькуляція вартості даного ремонту становить 32 760 грн..

Зазначив, що відповідачем в своїх запереченнях безпідставно зазначено, що сума упущеної вигоди побудована на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджена відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач, оскільки ОСОБА_111., як Фізичною особою - підприємцем 28.10.2016 року укладено договір № 28-10/20168 з ТзОВ “Волма” про надання послуг по перевезенню вантажів. Аналогічний договір за № 23-11/2016Б укладено між позивачем із ТзОВ “Бренвель”.

Відповідно до акту звірки від 21.12.2016р. проведеним між ФОП ОСОБА_1, ТзОВ “Волма” та ТзОВ “Бренвель” в період з 15.11.2016р. по 28.11.2016р. по вищевказаних договорах виконавцем надано послуг по перевезенню вантажу автомобілем Renault з напівпричепом, держномер АС 7788 XX, на суму 28 503 грн., сума одноденного доходу становить 3 167 грн.

Згідно довідок, наданих зазначеними товариствами, 30 листопада 2016 року Підприємець ОСОБА_1 поставив їх до відому про неможливість надання послуг, у зв'язку з ремонтом автомобіля, який попав у ДТП, хоча було заплановано, що перевозити вантажі для товариства він буде кожного дня, за виключенням вихідних. Після ремонту автомобіля з 01 лютого 2017 року співпраця між товариствами та підприємцем ОСОБА_1 продовжена та існує по даний час.

Зазначені документи свідчать про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив протиправні дії.

Вказав, що твердження відповідача, що матеріали справи не містять жодного доказу, що транспортний засіб не міг використовуватись позивачем з 29.11.2016р. по 30.01.2017р. є голослівними, оскільки до позовної заяви додавалися довідки №87 від 10.02.2017р. та №15 від 30.01.2017р., які стверджують, що в цей період проводився ремонт автомобіля.

Повідомив, що належний йому вантажний автомобіль "Renault Magnum", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, був застрахований 07.12.2015р. у Волинському РУ ПрАТ “УТСК” м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 29, що підтверджується копією страхового договору та довідкою. Зазначений договір передбачав відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, а не особі, яка її уклала.

Долучив до матеріалів справи копії рапорту від 29.11.2016р., пояснення від 02.11.2016р., висновку від 05.12.2016р., посвідчення водія ОСОБА_6, відомості огляду транспортного засобу від 07.12.2016р., виписок з ЄДР щодо ТзОВ "ЮГ-Транссервісгруп" та щодо ФОП ОСОБА_12, свідоцтва про державну реєстрацію ОСОБА_13 Григоровича серії В00 №356405, договір про надання послуг №1 від 16.01.2017р., калькуляцію, фотокопії, довідки від 06.04.2017р., від 19.04.2017р. № 168 та вих.№89.

Представник відповідача в судовому засіданні 25.04.2017р., з метою представлення суду додаткових доказів по справі, звернувся до суду з клопотанням б/н від 25.04.2017р. (вх.№01-66/74/17 від 25.04.2017р.), в якому просив суд відкласти розгляд спору.

Долучив до матеріалів справи копії наказу №135-ОП від 29.11.2016р., пояснюючих від 29.11.2016р., акту розслідування нещасного випадку від 29.11.2016р.

Представник позивача проти задоволення судом даного клопотання не заперечив.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору, з'ясування дійсних обставин по справі, суд прийшов висновку про необхідність витребування для огляду в судовому засіданні з Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області (смт. Ратне, вул. Каштанова, 15) матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030170000468 від 08.12.2016р.

Ухвалою суду від 25.04.2017р. з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

Витребувано для огляду в судовому засіданні з Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області (Волинська обл., смт. Ратне, вул. Каштанова, 15) матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030170000468 від 08.12.2016р.

10.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від Ратнівського відділу поліції ГУНП у Волинській області надійшли до суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030170000468 від 08.12.2016р.

11.05.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли до суду пояснення б/н від 11.05.2017р. (вх.№01-54/4406/17), в яких він зазначив, що факт купівлі у ТзОВ "ЮГ-Транссервісгруп" по ціні 60 000 гривень кабіни бу "Рено Магнум 440" підтверджуєтья рахунком-фактурю №СФ-000007 від 13.01.2017р.

Вказав, що 16.01.2017р. між ОСОБА_1 та ПП ОСОБА_7 був укладений договір №1 про надання послуг, згідно якого останній надавав послуги по ремонту автомобіля "Рено Магнум", реєстраційний номер НОМЕР_1 і калькуляція вартості даного ремонту становить 32 760 грн. В підтвердження цього надає рахунок №1 від 30.01.2017р., наданий ПП ОСОБА_7, який свідчить про те, що він отримав від ОСОБА_1 32 760 гривень.

Факт перевезення ПП ОСОБА_12 10.01.2017р. кабіни автомобіля "Рено" з м. Луцьк в м. Ковель підтверджується також актом приймання- передачі робіт №3 від 10.01.2017р.

Повідомив, що у всіх випадках він розраховувався з підприємцями та ТзОВ "ЮГ-Транссервісгруп" готівкою, а не через банківські установи.

Долучив до матеріалів справи рахунок №1 від 30.01.2017р., рахунок-фактуру №СФ-0000007 від 13.01.2017р., акт №3 від 10.01.2017р., копії листів від 23.03.2017р.

В судовому засіданні 16.05.2017р. позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд задоволити останні в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.05.2017р. та в поясненнях по справі б/н від 16.05.2017р. (вх.№01-54/4601/17) позов заперечив, вказавши, що позивач у своїх поясненнях від 24.04.2017 року вказує, що на вимогу працівника підприємства відповідача водій автомобіля "Рено Магнум" переставив автомобіль ближче до колії, а саме за 30 см.

При цьому, матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував, що водію автомобіля "Рено Магнум", працівник підприємства відповідача надавав певні вказівки.

З пояснень начальника нижнього складу ДП "Ратневське ЛМГ" ОСОБА_14, відібраних в ході кримінального провадження, слідує, що жодних вказівок водію не надавалося.

В свою чергу, водій автомобіля ОСОБА_6, незважаючи на знаходження на території попереджувальних знаків про небезпечну зону (роботу крана), без дозволу та за відсутності працівників підприємства відповідача, заїхав на територію складу вантажним автомобілем і розмістив транспортний засіб у небезпечній зоні.

Наказом ДП "Ратнівське ЛМГ" №135-ОП від 29.11.2016р. створено комісію по розслідуванню нещасного випадку (аварії). За результатами розслідування нещасного випадку, який стався на території нижнього складу ДП "Ратнівське ЛМГ" комісією складено акт від 29.11.2016р., згідно якого комісія дійшла висновків, що причиною нещасного випадку є безвідповідальність та низька кваліфікація (малий стаж роботи) водія ОСОБА_6

Доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач має довести, що поведінка відповідача була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.

Зазначив, що ні в позовній заяві, ні в своїх поясненнях позивачем не наведено яку ж норму права було порушено відповідачем при виконанні робіт на підприємстві. Посилання на інструкції на які вказує позивач в позові, вважає безпідставними, так як інструкції регулюють відносини між підприємством (роботодавцем) і працівником і не є нормою права.

Крім протиправної поведінки позивачем не доведено і наявність одночасно інших елементів складу цивільного правопорушення, а саме вини відповідача та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Щодо документів, які начебто підтверджують понесені витрати на відновлення транспортного засобу зазначив, що надані позивачем довідки не є первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Жодних належних документів, які підтверджували понесені позивачем витрати на ремонт транспортного засобу матеріали справи не містять.

Зауважив на тому, що позивач розраховуючи пряму шкоду, включив в її розрахунок вартість відновлювального ремонту і матеріальний збиток (169 145,63 грн. + 64 914,48 грн.), що є недопустимим, оскільки вартість матеріального збитку згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 розраховується із вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Щодо обґрунтувань позивача упущеної вигоди, вважає останні також безпідставними і необґрунтованими, так як жодного розрахунку упущеної вигоди позивачем не надано, не надано також доказів, що перевезення не могло бути здійснено іншим транспортними засобами позивача.

Доказів, які б підтверджували витрати у зв'язку із використанням транспортного засобу для перевезення вантажів позивач також не надає. Якщо б і здійснювати розрахунок упущеної вигоди при наявності одночасно всіх елементів складу цивільного правопорушення, то в даному випадку необхідно визначити дохід, який би міг отримати позивач за звичайних обставин.

В розрахунку відсутні витрати на заробітну плату водіям; витрати у зв'язку із страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; вартість понесених витрат на пальне; амортизаційні витрати і т.д.

Долучив до матеріалів справи копії інструкцій з охорони праці №4, №30; паспорту крана; наказу №4-ОП від 04.01.2016 року; наказу №8-ОП від 04.01.2016 року; наказу від 29.11.2016 року; пояснення від 29.11.2016 року; акту розслідування від 29.11.2010 року.

Водночас, звернувся до суду з клопотанням б/н від 16.05.2017р. (вх.№01-66/85/17), в якому просив суд продовжити строк розгляду справи та відкласти розгляд спору з метою ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Представник позивача проти задоволення судом клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду спору не заперечив.

Ухвалою суду від 16.05.2017р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи згідно ст.ст. 69, 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Зобов'язано сторін представити суду додаткові пояснення.

Позивач та його представник в судовому засіданні 06.06.2017р. позовні вимоги підтримали та просили суд задоволити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні 06.06.2017р. позов заперечили з підстав, викладених у поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно ст. 75 ГПК України, господарський суд, -

встановив:

Позивач -Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 - звернувся до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 354 406,11 грн., в якому просить суд стягнути з відповідача 354 406 грн. 11 коп., з яких: 234 060 грн. 11 коп. шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, 120 346 грн. 00 коп. шкоди у вигляді неодержаних доходів.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що 29 листопада 2016 року приблизно об 11 год 30 хв на складі ДП "Ратнівське ЛМГ", що в смт. Заболоття Ратнівського району, під час роботи козлового крану ККС-12,5 № 175, 1967 року випуску, який належить відповідачу, нога крана пошкодила кабіну вантажного автомобіля "Renault Magnum", 2001 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (технічний паспорт №АСС079683 виданий 14.08.2008р. Ковельським ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській області).

За кермом вантажного автомобіля "Renault Magnum" знаходився водій ОСОБА_6, який діяв на підставі договору про надання інформації, проведення технічного навчання /тренінгів/стажування (на безоплатній основі).

Керування краном здійснював кранівник ДП "Ратнівське ЛМГ" ОСОБА_9, який перебуває із відповідачем у трудових відносинах.

По даному факту 08.12.2016р. внесено відповідні відомості до ЄРДР № 12016030170000468 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України. За результатом досудового розслідування 15.12.2016р. кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 1230 від 09.12.2016р. розмір спричиненої ФОП ОСОБА_1 шкоди в результаті пошкодження автомобіля "Renault Magnum" складає 234 060,11 грн., в тому числі матеріальний збиток в сумі 64 914, 48 грн., вартість відновлювального ремонту - 169 145,63 грн.

Відповідно до розділу 1 ОСОБА_5 з охорони праці для кранівників консольно-козлових кранів № 30, затвердженої наказом директора ДП "Ратнівське ЛМГ" №9-ОП від 06.03.2014р. адміністрація держлісгоспу повинна видати кранівникам інструкції по техніці безпеки. Кранівник контролює роботу стропальників, несе відповідальність за пошкодження крану і нещасні випадки, які виникають внаслідок порушень даної інструкції. Згідно розділу 3 ОСОБА_5 перед тим, як здійснити будь-яку операцію краном, кранівник зобов'язаний переконатись у відсутності людей поблизу рухомих частин крану чи вантажу.

Як передбачено пп. 2.2.17, п. 2.2 ОСОБА_5 з охорони праці № 4 для осіб, відповідальних за безпечне проведення робіт з переміщення вантажів кранами, затвердженої наказом директора підприємства №9-ОП від 06.03.2014р., для забезпечення безпечного проведення робіт з переміщення вантажів відповідальна особа повинна стежити, щоб додержувалась відстань між виступаючими частинами крана, який переміщується по наземним рейковим коліям, та будівлями, штабелями вантажів або іншими предметами.

Невиконання відповідальними особами вимог ОСОБА_5 з охорони праці стали причиною пошкодження вантажного автомобіля позивача.

Крім того, ОСОБА_1, як Фізичною особою - підприємцем 28.10.2016 року укладено договір № 28-10/20168 з ТзОВ "Волма" про надання послуг по перевезенню вантажів. Аналогічний договір за № 23-11/2016Б укладено між позивачем із ТзОВ "Бренвель".

Відповідно до акту звірки від 21.12.2016р., проведеним між ФОП ОСОБА_1, ТзОВ "Волма" та ТзОВ "Бренвель" в період з 15.11.2016р. по 28.11.2016р. по вищевказаних договорах виконавцем надано послуг по перевезенню вантажу автомобілем "Renault" з напівпричепом держномер АС 7788 XX на суму 28 503 грн., сума одноденного доходу становить 3 167 грн. Зазначені документи свідчать про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснив протиправні дії.

Таким чином, внаслідок пошкодження автомобіля "Renault Magnum" та його несправності у період з 29.11.2016р. по 30.01.2017р. позивач втратив дохід у зв'язку з неможливістю використання транспортного засобу з метою здійснення перевезень вантажу на загальну суму 120 346 гривень.

В правове обгрунтування позовних вимог посилався на ст.ст. 16, 22, 386, 1166, 1172, 1187 ЦК України та ст.ст. 224, 225 ГК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, частинами 1 і 2 якої визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вказана норма передбачає наявність наступних елементів: 1) неправомірність рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; 2) наявність шкоди немайновим правам або наявність шкоди майну фізичної або юридичної особи; 3) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювача та шкодою, яка настала.

Для правильного вирішення спору необхідно дослідити наявність всіх елементів генерального делікту.

Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 р. N 04-5/239 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 N 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди»передбачено, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому господарському суду слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Водночас необхідно враховувати, що можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо відшкодування позадоговірної шкоди.

Отже, при прийнятті рішення господарським судам слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1-2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Проте , притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності.

При цьому, складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.

Для вирішення спору, слід з’ясувати наявність чи відсутність всіх елементів складу правопорушення в діях відповідача.

Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення -зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну - протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками потерпілої сторони.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Однією з умов притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення збитків, поряд з іншими складовими елементами цивільного правопорушення, є наявність протиправної поведінки у відповідача.

Дана правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2010р. у справі №6/1809.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Як зазначалось вище, відшкодування потерпілій стороні збитків здійснюється за наявності вини відповідача (заподіювача). Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протипрана дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потрепілої особи,-наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем в підтвердження позовних вимог долучено до матеріалів справи постанову про закриття кримінального провадження від 15.12.2016р., висновок експертного дослідження №1230 від 09.12.2016 року, відомість огляду транспортного засобу від 07.12.2016р.

Згідно позовної заяви, позивач вказує, що з вини працівників відповідача пошкоджено транспортний засіб, належний йому на праві власності.

За кермом вантажного автомобіля "Renault Magnum" знаходився водій ОСОБА_6, який діяв на підставі договору про надання інформації, проведення технічного навчання /тренінгів/стажування (на безоплатній основі).

Керування краном здійснював кранівник ДП "Ратнівське ЛМГ" ОСОБА_9, який перебуває із відповідачем у трудових відносинах.

Проте , як вбачається з матеріалів справи всі посилання позивача на вину працівників відповідача при пошкодженні транспортного засобу грунтуються лише на припущеннях, оскільки не підтвердженні наявними в матеріалах справи документами та доказами.

Так, з пояснень начальника нижнього складу ДП "Ратневське ЛМГ" ОСОБА_14 відібраних в ході кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030170000468 від 08.12.2016р. слідує, що жодних вказівок водію не надавалося.

В свою чергу, як зазначає відповідач, водій автомобіля-Пилипчак В.В., незважаючи на знаходження на території попереджувальних знаків про небезпечну зону (роботу крана), без дозволу та за відсутності працівників підприємства відповідача заїхав на територію складу вантажним автомобілем і розмістив транспортний засіб у небезпечній зоні.

Наказом ДП "Ратнівське ЛМГ" №135-ОП від 29.11.2016 року створено комісію по розслідуванню нещасного випадку (аварії). За результатами розслідування нещасного випадку, який стався на території нижнього складу ДП "Ратнівське ЛМГ" комісією складено акт від 29.11.2016 року, згідно якого комісія дійшла висновків, що причиною нещасного випадку є безвідповідальність та низька кваліфікація (малий стаж роботи) водія ОСОБА_6.

Доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, позивач має довести, що поведінка відповідача була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб'єкт права свідомо порушує норму права.

На думку суду, водій транспортного засобу, що належить позивачу - ОСОБА_6 розмістив транспортний засіб вздовж колії козлового крану під час його роботи, не врахувавши, що вказані дії можуть призвести до пошкодження транспортного засобу, оскільки матеріали справи не містять жодного доказу, що водію автомобіля "Рено Магнум", уповноважений працівник ДП "Ратнівське ЛМГ" надавав вказівки щодо розміщення автомобіля, що належить позивачу (доказів в підтвердження протилежного суду не надано).

Ні в позовній заяві, ні в своїх пояснення позивачем не наведено яку ж норму права було порушено відповідачем при виконанні робіт на підприємстві. Посилання на інструкції на які вказує позивач в позові, суд вважає безпідставними, так як інструкції регулюють відносини між підприємством (роботодавцем) і працівником і не є нормою права.

Суд зауважує, що огляд пошкодженого автомобіля 29.11.2016р. не проводився, жодних актів огляду транспортного засобу чи інших документів про технічний стан пошкодженого автомобіля в день настання події 29.11.2016р. не складалося.

Оглядався автомобіль марки "Рено Магнум", що належить позивачу лише 07.12.2016р. у місті Ковелі (відомість огляду транспортного засобу від 07.12.2016р.).

Позивач не вказав в позовній заяві та не надав суду беззаперечних доказів які саме пошкодження отримав його автомобіль 29.11.2016р. в результаті пригоди та чим це підтверджується.

Де перебував автомобіль після пригоди, як зберігався, як транспортувався до місця огляду, суду невідомо (доказів не надано).

Натомість, сукупний аналіз матеріалів справи не вказує на наявність протиправної поведінки відповідача та його вини у спричиненні збитків позивачу.

Позивач також не обгрунтовує розміру збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.

З огляду на викладене, суд вважає, що в діях відповідача відсутні елементи складу правопорушення, а тому неможливе притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Згідно висновку експертного дослідження №1230 від 09.12.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 169 145,63 грн., матеріальний збиток 64 914,48 грн.

Відповідно до позовних вимог позивача, останній просить стягнути пряму шкоду в сумі 234 060,11 грн.

При цьому, позивач розраховуючи пряму шкоду, включив в її розрахунок вартість відновлювального ремонту і матеріальний збиток (169 145,63 грн. + 64914,48 грн.), разом з тим, необгрунтував підставність та обгрунтованість такого нарахування, що є недопустимим.

Крім того, даний висновок не приймається судом в якості належного та допустимого доказу заподіяної відповідачем шкоди, в зазначеному позивачем розмірі, оскільки він складений на замовлення позивача та на підставі наданих ним документів.

При цьому, суд зауважує, що позивачем не надано первинних доказів в підтвердження того, які саме пошкодження отримав його автомобіль 29.11.2016р. під час пригоди.

Експертом оглядався транспортний засіб 07.12.2016р. в місті Ковелі.

За правилами ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Щодо документів, які на думку позивача, підтверджують понесені ним витрати на відновлення транспортного засобу, то суд зауважує, що довідки, надані позивачем не є первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Жодних належних первинних доказів, які підтверджували фактично понесені позивачем витрати на ремонт транспортного засобу, позивач суду не надав. Позивач лише стверджує про виплату грошових коштів в готівковій формі, хоча будь-яких доказів суду не надав.

Щодо вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, суд звертає увагу, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ЦК України).

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно- правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Збитки мають реальний характер у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто, упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний дохід.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року у справі № 5023/4983/12).

Вимоги ж позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання пошкодженого транспортного засобу з урахуванням середньомісячного прибутку, який отримує позивач.

Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач.

Матеріали справи не містять жодного доказу, що транспортний засіб не міг використовуватися позивачем з 29.11.2016 року по 30.01.2017 року.

Позивачем не надано й жодних доказів, які б підтверджували витрати, у зв'язку із використанням транспортного засобу для перевезення вантажів. В розрахунку відсутні витрати на заробітну плату водіям; витрати у зв'язку із страхуванням цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; вартість понесених витрат на пальне; амортизаційні витрати і т.п.

Наведене свідчить, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в позові, як на підставу своїх вимог, а тому, враховуючи все вищевикладене, в задоволенні заявлених позивачем вимог слід відмовити.

Згідно ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Позивачем до матеріалів справи надано постанову Ратнівського відділу поліції Головного управління у Волинській області від 15.12.2016р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030170000468 від 08.12.2016р. за ознаками ч. 1 ст. 272 КК України, згідно якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030170000468 від 08.12.2016р. закрито, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України. В постанові про закриття кримінального провадження від 15.12.2016р. зазначено, що у даній події немає складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України, а саме порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві.

Суд вважає, що при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, рішення господарського суду не може обгрунтовуватися постановою про закриття кримінального провадження, оскільки нею не встановлюється факт протиправності поведінки певної особи.

З огляду на викладене, суд вважає, що в діях відповідача відсутні елементи складу правопорушення, а тому неможливе притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, решта тверджень позивача, висловлених в усній формі в судовому засіданніх, без надання їх документального підтвердження, не являються такими, що можуть вплинути на результат вирішення спору.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства "Ратнівське лісомисливське господарство" про стягнення 354 406,11грн., і в позові слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, підстави віднесення судових витрат на відповідача, у разі відмови позивачу в задоволенні позовних вимог, у суду відсутні.

Господарський суд, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

В позові відмовити.

Повний текст рішення складено

12.06.2017

Суддя С. В. Бондарєв