ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2012 р.

Справа № 2-а-3489/10/2170

Категорія: 8.2.8

Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого

судді -

ОСОБА_1

судді -

ОСОБА_2

судді -

ОСОБА_3

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою малого приватного підприємства „Таврія” на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року по справі за позовом малого приватного підприємства „Таврія” до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині сплати донарахувань, -

встановиЛА:

Позивач , мале приватне підприємство „Таврія”, звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині сплати донарахувань.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року у задоволені позову відмовлено.

Мале приватне підприємство „Таврія” не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Крім того апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що податковим повідомленням-рішенням Нововоронцовської МДПІ від 08.06.10 № 0001211701/0 визначена сума податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: прибутковий податок із робітників і службовців, в сумі 64573,35 грн. з якої: - за основним платежем 21524,45 грн.; - за штрафними (фінансовими) санкціями 43048,9 грн. Рішення було прийняте на підставі акту № 00096/172/14129039 від 31.05.2010 планової перевірки, проведеної працівниками МДПІ та ДПА у Херсонській області.

Позивач оскаржує рішення та висновки акту перевірки про те, що підприємством в порушення ст.3 п. 3.1 пп. 3.1.1, ст.4 п 4.2 пп. 4.2.1, ст.7 п.7.. та ст.8 п.8.1 пп.8.1.1 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" не проведено оподаткування внесених готівкових коштів за рахунок підприємства на особистий картковий рахунок №326126-26251974342171 - UAH згідно договору громадянина ОСОБА_4, який є засновником МПП "Таврія", але не являється працівником підприємства. МПП "Таврія" повинно було сплачувати проценти за банківським кредитом, за кредитним договором ОСОБА_4 є поручителем. Кошти перераховані в період з 28.07.09 по 01.10.2009 за чотирма квитанціями. ОСОБА_4 звітував про використання коштів на відрядження № 001858 від 29.09.09р., № 001982 від 01.10.09р., № 001329 від 29.07.09р., № 001338 від 28.07.09р., у звітах зазначено, що кошти використовувались на сплату "торгівля", "ПДВ".

По даному порушенню донараховане 6795 грн. податку з доходів фізичних осіб та застосовані штрафні санкції в сумі 13590 грн. (200 %).

Відповідно до ст. 3 "Про податок з доходів фізичних осіб", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування даним податком є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід фізичної особи.

Як встановлено п. 1.2 ст. 1 Закону про ПДФО, дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 ст. 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Норма п. 1.15 ст. 1 Закону про ПДФО дає визначення поняття податкового агента як юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або фізичної особи чи представництва нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Отже, обов'язковою ознакою податкового агента є нарахування (виплата) ним доходу фізичній особі та наявність юридичного обов'язку нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету саме від імені і за рахунок платника податку - фізичної особи. Обов'язки нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету відповідно до п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у не грошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Посадові особи податкової служби, які здійснювали перевірку, виявили факт перерахування грошових коштів засновнику підприємства ОСОБА_4 Пунктом 2.12 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004, № 637, передбачено, що фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з карткового рахунку із застосуванням корпоративної платіжної картки або особистої платіжної картки, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з карткового рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

При проведенні перевірки в травні 2010 року достовірності та правильності оформлення авансових звітів фахівці податкової інспекції встановили відсутність документів, які б підтверджували використання цих коштів. ОСОБА_4 для підтвердження витрат в бухгалтерію підприємства надавав авансові звіти, до яких не було додано ніяких документів на підтвердження внесення грошових коштів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа) до установи банку, і було вказано, що грошові кошти витрачені на торгівлю та ПДВ.

Державною податковою адміністрацією України затверджено форма звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (наказ № 440 від 19.09.03р., який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний термін, то така сума підлягає оподаткуванню (відповідно пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб") за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку та нарахуванню штрафу у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Отже, податкова інспекція при встановленні факту відсутності документів, які підтверджували використання грошових коштів на погашення відсотків та кредиторської заборгованості, правомірно віднесла грошові кошти до доходу гр-на ОСОБА_4, тому що для їх віднесення до доходу не обов'язково наявність трудових відносин з такою особою, кошти можуть бути виплачені за цивільно-правовими угодами, або мати характер заохочувальних та компенсаційних виплат або винагород, подарунків.

Позивач не довів відсутності у податкової інспекції правових підстав здійснювати нарахування, утримання і сплату податку з суми виплачених грошових коштів. Як податковий агент, МПП "Таврія" мало можливість, повинно було при перерахуванні коштів фізичній особі оподаткувати їх згідно п.7.1. ст.7 Закону №889, за ставкою податку 15% від об'єкта оподаткування, але не здійснило такі дії, тому несе відповідальність згідно з пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону № 889, який встановлює, що у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу. А відповідно до приписів пп. 17.1.9 ст. 17 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до позивача застосована відповідальність у вигляді штрафу в подвійному розмірі від суми податку.

Позивач не довів, що рішення було прийнято податковою інспекцією з перевищенням повноважень або всупереч вимогам діючого законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги малого приватного підприємства „Таврія” про скасування податкового повідомлення-рішення в частині сплати донарахувань не обґрунтовані та задоволенню підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства „Таврія” на Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року по справі № 2-а-3489/10/2170, - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2010 року по справі за позовом малого приватного підприємства „Таврія” до Нововоронцовської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення в частині сплати донарахувань, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

суддя

ОСОБА_1

суддя

ОСОБА_2

суддя

ОСОБА_3