ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року

м.Полтава

Справа № 816/280/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Кисличенко О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Горобця О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області , Полтавського відділу головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач / ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (далі по тексту - УМВС України в Полтавській області / відповідач 1) , Полтавський відділ головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі по тексту - ПВ ГУНП в Полтавській області / відповідач - 2) про:

- визнання протиправним та скасування наказу від 06 листопада 2015 року №625 о/с в частині звільнення з посади лейтенанта міліції ОСОБА_1 - оперуповноваженого сектору карного розшуку Октябрського районного відділу у запас за пунктом 64 підпункту "г" (через скорочення штатів),

- поновлення на службі в органах внутрішніх справ на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Октябрського районного відділу ПМУ УМВС України в Полтавській області в званні старшого лейтенанта міліції з 06 листопада 2015 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що звільнення з органів внутрішніх справ є незаконним, таким що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки УМВС України в Полтавській області у встановленому законом порядку не розглянуло рапорт від 06 листопада 2015 року про бажання продовжити службу в Національній поліції, не досліджено кандидатуру на предмет відповідності вимогам до поліцейських, а також не прийнято обгрунтованого рішення про неможливість проходження служби в лавах Національної поліції.

Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити.

УМВС України в Полтавській області проти задоволення позову заперечувало, вказуючи, що позивач жодних рапортів чи заяв про бажання проходити службу в поліції не надавав. Вказував, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 "Про організаційно-штатні питання" штати органів, підрозділів, закладів установ та підприємств МВС України, згідно з Переліком змін у штатах МВС, є такими, що втратили чинність.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив суд у його задоволенні відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 червня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 06 листопада 2015 року - на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Октябрського районного відділу Полтавського міського управління (а.с. 35).

06 листопада 2015 року наказом начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) лейтенанта міліції ОСОБА_1 (а.с. 28).

Не погодившись із правомірністю звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, останній звернувся до суду.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюються на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

При врегулюванні правовідносин у сфері публічної служби пріоритетне значення мають норми спеціального законодавства, а загальні положення Кодексу законів про працю України можуть застосовуватися виключно, якщо таке прямо передбачено у спеціальному законі або якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані відповідні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року у справі №21-8а15, висновки якої, у відповідності до частини першої статті статті 244² Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Також суд зазначає, що Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №582-VIII прийнятий пізніше у часі, ніж Кодекс законів про працю України, а тому, у відповідності до принципу дії закону в часі, застосуванню підлягає саме спеціальний Закон України №582-VIII.

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 жовтня 2014 року №1118-р схвалено Концепцію першочергових заходів з реформування системи Міністерства внутрішніх справ та Стратегію розвитку органів внутрішніх справ.

Зокрема, Концепцією першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ пропонувалось здійснити комплекс організаційних і практичних заходів, спрямованих на розбудову Міністерства внутрішніх справ як цивільного органу європейського зразка та формування в найближчій перспективі поліції як основного виконавця заходів забезпечення безпеки населення.

Метою Концепції є визначення пріоритетів, основних напрямів, очікуваних результатів та засобів перетворення МВС на правоохоронне багатопрофільне цивільне відомство європейського зразка.

Першочерговими цілями реалізації Концепції, спрямованими на досягнення її мети, окрім іншого, визначено: скорочення значної кількості органів, підрозділів і служб зі спорідненими завданнями та функціями; законодавче визначення оновленої загальної структури МВС, структури і чисельності, завдань та повноважень органів внутрішніх справ та інших умов їх діяльності, пріоритетами якої є виконання соціально - сервісних функцій; усунення дублювання функцій апаратів, відомчих підприємств, установ та організацій; запровадження європейської моделі підготовки та підвищення кваліфікації кадрів органів внутрішніх справ, застосування єдиних уніфікованих стандартів правозастосовної підготовки, спрямованої на підвищення ефективності взаємодії між органами внутрішніх справ різних держав-учасниць Європейського Союзу; підвищення довіри населення до діяльності органів внутрішніх справ, а також авторитету працівника органу внутрішніх справ.

Одним із заходів щодо реалізації положень названої Концепції визначено розроблення та прийняття нових і внесення змін до чинних законодавчих актів з урахуванням європейських норм і стандартів, спрямованих на врегулювання діяльності Національної поліції.

Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права створюється та припиняється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права, встановлюється Конституцією України та законом.

Згідно з частиною першою статті 110 Цивільного кодексу України, правом ліквідовувати юридичну особу наділений суб'єкт її створення.

Частиною першою статті 5 Закону України Про центральні органи виконавчої влади визначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.

Відповідно до частини першої статті 13 цього Закону, територіальні органи міністерства утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників міністерства і коштів, передбачених на утримання міністерства, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області і відповідні відділи та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в Полтавській області.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Таким чином, ліквідація не передбачає перехід прав та обов'язків юридичної особи.

З вищевикладеного слідує, що одним з видів змін в організації виробництва та праці є ліквідація підприємства, установи чи організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується. Ліквідація є формою припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях. Отже, у випадку повної ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується.

На даний час, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області та Октябрський районний відділ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській області перебувають в стані припинення (а.с. 47-50).

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1388 від 06 листопада 2015 року "Про організаційно - штатні питання" скорочено всі штатні посади, в том числі і в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Полтавській області, у кількості 6096 одиниць (а.с. 37).

Наказом №1 "Про оголошення тимчасового штату апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області" та №2 "Про оголошення тимчасових штатів органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області" оголошено тимчасові штати апарату Головного управління Національної поліції в Полтавській області та органів і підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області (а.с. 68-141).

Як слідує з довідки Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11 січня 2017 року №45/115/12/03/15-2017 (а.с. 67) штатна чисельність ГУНП в Полтавській області станом на 07 листопада 2015 року становила 4677 одиниць, тобто на 1435 посад стала меншою.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №580-VIІI "Про Національну поліцію" (далі по тексту - Закон України №580-VIІI), відповідно до преамбули якого цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно пункту 8 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142 та в газеті "Урядовий кур'єр" 12 серпня 2015 року № 146, отже з цього дня всі працівники органів внутрішніх справ України вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно з пунктом 8 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 10 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 Розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №885 від 28.10.2015 чинної на день звільнення) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Таким чином, вищезначені норми Розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про національну поліцію" та Положення № 114, на які йдеться посилання в оскаржуваному наказі містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.

Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, начальник органу зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, яка звільняється.

Пунктом 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України №580-VIII встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Таким чином, обов'язковою умовою дотримання вимог вищезазначеного Закону є з'ясування думки працівника міліції, щодо виявлення бажання на рахунок подальшого проходження служби в поліції та/або неприйняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення.

Законом передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими у будь - якому органі (закладі, установі) поліції.

Представником відповідача-1 у судовому засіданні вказано, що позивач не виявив бажання працювати у поліції, оскільки ним не було подано заяви про бажання працювати в поліції, в зв'язку з чим був звільнений з органів внутрішніх справ, при цьому ОСОБА_1 наполягав на тому, що останнім була написана та подана відповідна заява.

Заслухавши пояснення відповідача та позивача суд зазначає, що єдиною законодавчо передбаченою формою волевиявлення особи щодо працевлаштування, проходження нею служби є виключно особисто написана заява (рапорт) такої особи, що зареєстрована відповідно до пункту 82, 149, 153 Типової інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242.

Тобто для реалізації права на працевлаштування законодавчо вимагається вчинення активних індивідуальних дій особою, яка хоче бути працевлаштованою, звернення з рапортом у встановлені строки та порядку. В іншому випадку, якщо протягом вказаного терміну працівник міліції не вчинив вказаних дій, то він вважається таким, що відмовився від її проходження, і ця обставина є достатньою і необхідною правовою підставою для його звільнення у зв'язку зі скороченням штатів.

Судом досліджено копію Журналу реєстрації звернень громадян Управління кадрового забезпечення УМВС України в Полтавській області розпочатого 14 травня 2015 року та закінченого 06 листопада 2015 року, та встановлено, що серед записів, що здійснені до 06 листопада 2015 року та саме 06 листопада 2015 року, відсутній запис про реєстрацію заяви ОСОБА_1

Відсутність факту подання заяви підтверджується і довідкою складеною заступником голови ліквідаційної комісії Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області О.М.Терела від 07 березня 2017 року №2147/115/101/2017 (а.с. 45).

Крім того, в ході судового розгляду, зокрема було допитано свідків зі сторони позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Як пояснив свідок ОСОБА_5 він працював в секторі дільничних інспекторів, а ОСОБА_1 працював в секторі кримінальної міліції, рапорта писалися в актовому залі та здавалися безпосереднім керівникам підрозділу.

Разом з тим, з пояснень свідка встановлено лише факт перебування позивача в актовому залі при написанні рапортів, при цьому свідок не підтвердив факту подання рапорту ОСОБА_1

В свою чергу свідок ОСОБА_6 пояснював, що рапорта ним та позивачем писалися не в актовому залі, а у власних кабінетах та були залишені в кабінеті їх керівника.

При цьому, з пояснень свідка неможливо встановити, яка подальша доля цих рапортів, тобто яким чином вони були залишені в кабінеті керівника, чи реєструвалися та чи були передані до УМВС України в Полтавській області області.

Не знаходить свого логічного підтвердження й не вчинення позивачем активних дій, а саме звернення до керівництва за роз'ясненнями щодо розгляду поданого рапорту про прийняття до лав поліції чи звільнення за результатами розгляду такого розгляду у період з 06 листопада 2015 року по дату ознайомлення з наказом про звільнення (фактично лютий 2017 року).

Суд не приймає до уваги твердження позивача, як підставу скасування оскаржуваного наказу, що останній не був ознайомлений із наказом про звільнення в день його видачі, оскільки вказана обставина не має значення при вирішенні питання про поновлення позивача на службі, в той час як може братись до уваги при встановленні правильності проведення розрахунку при звільненні.

Крім того матеріали справи містять докази направлення на зареєстровану адресу ОСОБА_1 інформації про звільнення з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів (а.с. 30).

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про те, що наказом УМВС України в Полтавській області від 06 листопада 2015 року №625 о/с оперуповноваженого сектору карного розшуку Октябрського районного відділу Полтавського міського управління, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 правомірно звільнено з органів внутрішніх справ на підставі підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - у запас через скорочення штатів.

При цьому суд зауважує, що позивач не позбавлений прав та можливостей претендувати на посаду поліцейського шляхом проходження конкурсу.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Полтавського відділу головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 12 червня 2017 року.

Суддя С.О. Удовіченко