Справа № 163/604/17

Провадження № 2-а/163/34/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року Любомльський районний суд Волинської області

у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретаря - Костюк Р.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - Веремчука В.С., Івашко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову в призначенні соціальної допомоги, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

З зазначеним позовом ОСОБА_1 звернулася в суд 06.03.2017 року, у якому, з врахуванням подальших змін підстави позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати рішення управління соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації Волинської області (далі - управління СЗН Любомльської РДА) від 25.11.2016 року та від 19.12.2016 року про відмову у призначенні державної соціальної допомоги та зобов'язати відповідача призначити їй державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім'ї, з 01.11.2016 року по 30.04.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на звернення позивача від 22.11.2016 року та 13.12.2016 року відповідачем, повідомленнями від 25.11.2016 року за №4027 та від 19.12.2016 року за №4334, відмовлено у призначенні їй державної соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім'ї, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» з тих мотивів, що у складі її сім'ї є працездатний член сім'ї, який не працював три місяці, що передують дню звернення. Таку відмову позивач вважає незаконною, оскільки для призначення допомоги відповідачу вона подала повний пакет необхідних документів, в тому числі щодо чотирьох дітей, з яких: троє - неповнолітніх і троє - навчаються, а також про доходи її чоловіка - ОСОБА_5, який з травня 2016 року по жовтень 2016 року працював за цивільно-правовим договором та сплачував страхові внески. Посилаючись на положення Законів України «Про зайнятість населення» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», вважає, що її чоловік протягом трьох місяців, що передували місяцю звернення її до відповідача із заявами про призначення допомоги, був зайнятою людиною, отримував дохід, з якого сплачувався страховий внесок, а відсутність запису у трудовій книжці не може свідчити про те, що він не працював, тому відповідач неправомірно відмовив їй у призначенні допомоги і передав справу на розгляд комісії з тих підстав, що її чоловік не працює.

Не погоджуючись із заявленим ОСОБА_1 позовом, відповідач подав письмові заперечення від 05.04.2017 року №1070/2-17 та від 02.06.2017 року №1791/2-17, у яких вказав, що у сім'ї позивача дійсно виховується четверо дітей (троє неповнолітніх дітей до 18 років, та одна дитина до 23 років, яка навчається), однак, оскільки її чоловік згідно трудової книжки є таким, що не працює і не працював упродовж трьох місяців, що передували місяцю звернення за допомогою, у трудових відносинах згідно діючого законодавства не перебував, тому особова справа ОСОБА_1 була передана на розгляд комісії з питань соціального захисту населення при Любомльській РДА, яка створена розпорядженням голови Любомльської районної державної адміністрації №92 від 26.05.2016 року і не є комісією управління соціального захисту населення, а районною комісією. Рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 допомоги, як малозабезпеченій сім'ї, приймались саме вказаною комісією на засіданнях від 24.11.2016 року №25 та від 16.12.2016 року №27, а управлінню СЗН Любомльської РДА ці рішення були надані лише для виконання у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №250 від 24.02.2003 року. З наведених підстав вважає, що управління СЗН Любомльської РДА жодних протиправних дій не приймало. Окрім цього, заперечуючи доводи позивача щодо віднесення її чоловіка до категорії зайнятого населення, вказав, що вважати особу, з якою укладено цивільно-правовий договір, тобто чоловіка позивача, таким, що самостійно виконував роботу/надавав послуги та працював щомісячно, немає підстав, оскільки такі правовідносини є виключно цивільно-правовими, а не трудовими в розумінні КЗпП України.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали, з наведених у позові підстав, та просили його задовольнити.

Представники відповідача позов не визнали, висловили аналогічні доводи, що й у письмових запереченнях, та просили у задоволенні позову відмовити. Окрім цього, представник відповідача Веремчук В.С. вказав, що в обрахунку кількості відпрацьованих чоловіком позивача годин у місяць та розміру отриманої ним винагороди за цивільно-правовим договором, підстав вважати дану особу працюючою немає.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги регулюються Законом України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закон України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року) та Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 року №250 (далі - Порядок №250 від 24.02.2003 року).

Прийняття Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року спрямоване на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

Відповідно до ст.4 Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року, заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації. Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Згідно п.3, п.8 Порядку №250 від 24.02.2003 року,призначення і виплата соціальної допомоги здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї. Соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженого представника сім'ї, які документи повинні бути подані додатково.

22.11.2016 року та 13.12.2016 року ОСОБА_1 зверталась до управління СЗН Любомльської РДА з заявами та необхідними документами для призначення державної соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім'ї, у відповідності до вищенаведеного Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року та Порядку №250 від 24.02.2003 року.

Відповідно до довідок про склад сім'ї та зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданих Нудиженською сільською радою Любомльського району Волинської області від 09.11.2016 року №729 та від 06.12.2016 року за №774, до складу сім'ї позивача входять її чоловік - ОСОБА_5 та п'ятеро дітей:

- ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3;

- ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4;

- ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Отже, у позивача є п'ятеро дітей, з яких троє, на день звернення позивача з заявами про призначення допомоги, були неповнолітніми, що також доводиться копіями свідоцтв про їх народження.

Окрім цього, троє дітей позивача навчаються, що підтверджується належними довідками навчальних закладів.

Зокрема, повнолітній ОСОБА_7 є студентом ІV курсу денного відділу фельдшерської спеціальності Ковельського медичного коледжу та навчається на контрактних умовах (термін навчання з 01.09.2012 року по 30.06.2017 року, згідно наказу від 22.04.2015 року №42-у - надавалась академічна відпустка).

Неповнолітній ОСОБА_8 навчається у професійно-технічному училищі №22 смт.Луків за професією «Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А1»; водій автотранспортних засобів категорії «С» на денній формі навчання (термін навчання з 01.09.2016 року по 30.06.2017 року).

Неповнолітній ОСОБА_9 навчається в Ковельському професійному ліцеї на денній формі навчання за державним замовленням за професією «Слюсар з ремонту автомобілів; електрозварник ручного зварювання» (термін навчання з 01.09.2015 року по 30.06.2018 року).

ОСОБА_8 та ОСОБА_9 по місцю навчання отримують стипендію.

Позивач працює прибиральником службових приміщень Нудиженського навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад» та згідно наказу від 03.11.2016 року №35-в їй надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 04.11.2016 року по 05.08.2019 року.

Довідками Любомльського центру зайнятості від 10.11.2016 року №2380 та від 13.12.2016 року №2876 стверджено, що чоловік позивача - ОСОБА_5 на обліку в центрі зайнятості як зареєстрований безробітний не перебуває.

За цивільно-правовим договором №380 від 04.01.2016 року, укладеним між Державним підприємством «Волинське обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві» (далі - ДП «Волинське ОПП») та чоловіком позивача - ОСОБА_5 терміном до 01.01.2017 року, останній, як виконавець даної угоди, надає «замовнику» послуги /виконує роботи/ по штучному осіменінню корів і телиць маточного поголів'я сільськогосподарських тварин в агроформуваннях різних форм власності по Любомльському районі. Розмір винагороди за виконання робіт за цим договором визначено в обсязі одиниці за плідне осіменіння однієї голови ВРХ у 43,48 грн., з яких до видачі готівкою - 35 грн.

Довідкою про доходи, виданою ДП «Волинське ОПП» 21.11.2016 року за №590, стверджено, що ОСОБА_5 дійсно працює у ДП «Волинське ОПП» із формою працевлаштування - за договором цивільно-правового характеру та обіймає посаду - «технік штучного осіменіння ВРХ», його дохід з травня по жовтень 2016 року становить 782,64 грн., з яких він сплачував податок з доходів фізичних осіб.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 Пенсійного фонду України, ОСОБА_5 є застрахованою особою, його страхувальником є ДП «Волинське ОПП» та у період з січня 2016 року по жовтень 2016 року з його заробітку сплачувались страхові внески.

Для призначення допомоги позивачем також подавались встановленої форми Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Як слідує з пояснень представника відповідача, заява позивача про призначення допомоги була передана на розгляд комісії з питань соціального захисту населення при Любомльській РДА з тих підстав, що чоловік останньої не працює, а на їх утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей та одна повнолітня дитина, що навчається.

Абзацом 1 частини 1 статті 7Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року передбачено, що державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, за інвалідами II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги).

Відповідно до ч.2 ст.7Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року, за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо, зокрема: у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

Аналогічні положення закріпленні у п.10 Порядку №250 від 24.02.2003 року.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги у випадках, передбачених ч.2 ст.7Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року, приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги.

В актах обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 24.11.2016 року за №988 та від 15.12.2016 року за №1061 у розділі VІІІ, у якому зазначається додаткова інформація (узагальнена інформація щодо нужденності сім'ї або можливості знаходження додаткових джерел для існування) зазначено, що сім'я позивача ОСОБА_1 проживає в с.Нудиже, остання ніде не працює, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, здійснює догляд за сином ОСОБА_10 до досягнення ним 3-х річного віку. Чоловік позивача працює в ДП «Волинське ОПП» по цивільно-правовому договору. Сім'я позивача як підприємці не зареєстрована.

Відповідно до витягів з протоколів засідання комісії з питань соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації за № 25 від 24.11.2016 року та №27 від 16.12.2016 року, за результатами розгляду документів особової справи №605277 позивача, комісією вирішено відмовити у призначенні державної соціальної допомоги згідно ст.7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» та п.10 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям з тієї причини, що чоловік позивачки не працює протягом 3-х місяців, що передують місяцю звернення (згідно трудового законодавства).

Як вбачається з повідомлень управління СЗН Любомльської РДА від 25.11.2016 року за вих. №4027 у справі №3348 та від 19.12.2016 року за вих.№4334 у справі №4436 про відмову в наданні державної соціальної допомоги, уповноваженому представнику сім'ї - позивачу ОСОБА_1 повідомлено про не призначення її сім'ї державної соціальної допомоги з тих причин, що у складі сім'ї є працездатний, що не здійснює догляду, який не працював 3 місяці, що передують зверненню.

У цих же повідомленнях міститься роз'яснення про право заявника оскаржити рішення Управління про припинення виплати державної соціальної допомоги у відповідності до ст.10 Закону України «Про державну соціальну допомогу» до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що такий текст повідомлення при відмові у призначенні соціальної допомоги у комп'ютерній програмі формується автоматично, тобто в ручному режимі воно не друкується, а в КП лише заповняються відповідні «поля» та «графи».

Заперечення сторони відповідача на позовну заяву ОСОБА_1 зводяться до двох позицій: 1) управління СЗН Любомльської РДА будь-яких протиправних дій не вчиняло, ніяких рішень чи вказівок про не призначення позивачу соціальної допомоги не приймало, оскільки такі рішення колегіально приймались районною комісією, тобто управління СЗН Любомльської РДА не є належним відповідачем; 2) не призначення позивачу допомоги є законним, оскільки її чоловік є таким, що не працював 3 місяці, що передували місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, а виконання робіт за договором цивільно-правового характеру, згідно трудового законодавства, не є підставою вважати, що особа працює.

Аналіз досліджених судом доказів та встановлених фактичних обставин справи в розрізі Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року та Порядку №250 від 24.02.2003 року дає підстави вважати доводи відповідача безпідставними з огляду на наступне.

У статті 4 Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року визначено, що рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям. Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.

Згідно п.9 Порядку №250 від 24.02.2003 року,рішення про призначення соціальної допомоги або про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів. У разі прийняття рішення про відмову в наданні соціальної допомоги орган соціального захисту населення письмово повідомляє про це уповноваженого представника сім'ї із зазначенням підстав відмови та порядку оскарження рішення.

Відповідно до абз.7 п.10 Порядку №250 від 24.02.2003 року, за наявності обставин, передбачених в абзацах другому - шостому цього пункту, державна соціальна допомога може бути призначена органом соціального захисту населення на підставі рішень районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад або утворених ними комісій у разі, зокрема, коли у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівня акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років).

Статтею 10 Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року визначено, що скарга на рішення місцевої державної адміністрації про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду, а за змістом п.13 Порядку №250 від 24.02.2003 року - рішення органу соціального захисту населення про призначення соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути оскаржено до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Таким чином, наведені норми Закону та підзаконного нормативно-правового акту чітко визначають, що єдиним органом, який уповноважений на прийняття рішень про призначення або відмову у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, в тому числі й за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.7 Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року та абз.2-6 п.10 Порядку №250 від 24.02.2003 року,є орган соціального захисту населення, яким у спірних правовідносинах є управління СЗН Любомльської РДА.

Відтак, управління СЗН Любомльської РДА у справі є належним відповідачем, а надіслані на адресу позивача рішення у формі повідомлень від 25.11.2016 року за вих. №4027 та від 19.12.2016 року за вих.№4334 є такими, що прийняті у відповідності дост.4 Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року та п.9 Порядку №250 від 24.02.2003 року і оскаржуються позивачем в порядку ст.10 Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року та п.13 Порядку №250 від 24.02.2003 року.

Щодо доводів відповідача про те, що чоловік позивачки - ОСОБА_5 є таким, що у відповідності до трудового законодавства не працював протягом трьох місяців, що передували місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги, то суд виходить з сукупного аналізу наступних норм чинного законодавства.

Як зазначалось вище (абз.1 ч.1 ст.7Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року), державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, …. протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню…).

Відповідно до ст.1 Закону України від 01.06.2000 року №1768-ІІІ, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.

Малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Середньомісячний сукупний дохід сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень, крім допомоги на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги. До сукупного доходу сім'ї не враховується грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення.

Конституція України у статті 43 гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Закон України від 05.07.2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» (далі Закон України № 5067-VI від 05.07.2012 року) визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Відповідно до ст.1 Закону України № 5067-VI від 05.07.2012 року, зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства (ст.2 Закону України № 5067-VI від 05.07.2012 року).

Згідно ст.4 Закону України № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Статтею 9 ЦК України визначено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року № 198 "Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу" (далі - Постанова КМ України від 20.03.2013 року № 198), реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Реєстрація проводиться за умови пред'явлення паспорта громадянина України або тимчасового посвідчення громадянина України, облікової картки платника податків, трудової книжки (цивільно-правового договору чи документа, який підтверджує період зайнятості), а в разі потреби також військового квитка, диплома або іншого документа про освіту. Особа, яка втратила трудову книжку, пред'являє дублікат трудової книжки чи довідку архівної установи про прийняття та звільнення з роботи або цивільно-правовий договір чи документ, який підтверджує період зайнятості такої особи.

Згідно п.37 Постанови КМ України від 20.03.2013 року № 198, центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня укладення ним цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг).

Статтею 4 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Аналіз наведених норм дає достатні підстави для висновку, що до працюючих осіб відносяться не лише ті, що працевлаштовані за трудовим договором (контрактом), а й ті, що працюють за цивільно-правовими договорами.

У Законі України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року законодавець визначив загальне поняття «працездатні члени малозабезпеченої сім'ї, які не працюють», не конкретизувавши його таким чином, що особа є непрацюючою згідно трудової книжки або не працює за трудовим договором (контрактом).

Виходячи з законодавства про зайнятість населення, до стажу роботи особи зараховується не лише стаж згідно трудової книжки, а й праця особи за цивільно-правовим договором.

Поряд з цим суд звертає увагу й на ту обставину, що з дня укладення цивільно-правового договору щодо виконання робіт (надання послуг), особа, яка зареєстрована як безробітна, знімається центром зайнятості з реєстрації. З цього випливає, що якщо особа виконує роботи по цивільно-правовому договору, то вона не може бути зареєстрована центром зайнятості як безробітна, оскільки вважається такою, що працює і отримує дохід.

У справі встановлено, що чоловік позивача - ОСОБА_5 працював за цивільно-правовим договором, який укладений з Державним підприємством «Волинське обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві», відповідно до якого отримував заробітну плату, з якої відраховувались податок з доходів фізичних осіб та сплачувались страхові внески.

Таким чином, в силу аналізу вище викладених норм чинного законодавства України, чоловік позивача - ОСОБА_5 вважається таким, що працював у період з січня 2016 року по жовтень 2016 року та отримував дохід, який у відповідності до Закону України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року входить до середньомісячного сукупного доходу його сім'ї.

З матеріалів особової справи позивача також встановлено, щона умовах цивільно-правового договору з ДП «Волинське ОПП» ОСОБА_5 також працював у 2015 році, про що свідчить його довідка про доходи, подана відповідачу під час попередніх звернень за призначенням допомоги.

Щодо розміру отримуваного ОСОБА_5 доходу, на що в судовому засіданні вказував представник відповідача, то як вбачається з умов укладеного цивільно-правового договору, розмір винагороди за виконані роботи визначено в залежності від кількості замовлень ДП «Волинське ОПП» за плідне осіменіння ВРХ, обсяг яких від самого виконавця не залежить.

В той же час отриманий чоловіком позивачки розмір винагороди за договором, який укладений з державним підприємством, не може доводити тієї обставини, що останній не працює.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, підстави для відмови в призначенні позивачу ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, визначені Законом України №1768-ІІІ від 01.06.2000 року та Порядком №250 від 24.02.2003 року, у даному випадку відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним рішень щодо не призначення позивачу соціальної допомоги за заявами останньої від 22.11.2016 року та від 13.12.2016 року.

Отже, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та підставними, а прийняті відповідачем рішення від 25.11.2016 року у справі №3348 та від 19.12.2016 року у справі №4436 - протиправними, у зв'язку із чим підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем заявлено вимоги про визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 25.11.2016 року та від 19.12.2016 року, а також зобов'язання відповідача призначити їй державну соціальну допомогу, як малозабезпеченій сім'ї, з 01.11.2016 року по 30.04.2017 року.

З позовом ОСОБА_1 звернулась 06.03.2017 року, тобто до закінчення шестимісячного терміну, на який призначається даний вид соціальної допомоги.

Станом на дату розгляду справи зазначений строк сплив, тому з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд, встановивши протиправність рішень відповідача, вважає за необхідне в даному випадку зобов'язати відповідача не лише призначити, але й виплатити позивачу державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї за вказаний період, оскільки це є обов'язковим елементом механізму відновлення порушеного права позивача на отримання соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї.

Частиною 1 ст.94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача в користь позивача слід стягнути, понесені останнім судові витрати при зверненні до суду з даним позовом у вигляді судового збору в загальній сумі 640 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 17, 71, 86, 159, 160, 163, 167, 186 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення управління соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації Волинської області від 25.11.2016 року у справі №3348 та від 19.12.2016 року у справі №4436 про відмову ОСОБА_1 у призначенні державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї.

Зобов'язати управління соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації Волинської області призначити та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як малозабезпеченій сім'ї за період з 01 листопада 2016 року по 30 квітня 2017 року у відповідності до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям», в редакції, чинній станом на дату прийняття першого оскаржуваного рішення від 25.11.2016 року.

Стягнути з управління соціального захисту населення Любомльської районної державної адміністрації Волинської області на користь ОСОБА_1 640(шістсот сорок) гривень сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любомльський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня отримання її копії. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 09.06.2017 року.

Головуюча: суддя А.Л. Гайдук