КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2017 р. Справа№ 910/13169/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Куксова В.В.

Тищенко А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Мостепанюк В.І. - дов. б/н від 10.05.2017р.

від відповідача-1: Остащенко О.М. - дов. б/н від 30.03.2017р.

від відповідача-2: Харченюк І.С. - дов. б/н від 20.11.2016р.

від третьої особи-1: Сотнікова І.В. - дов. №27-6890/17 від 30.03.2017р.

від третьої особи-2: Шевчук П.О. - дов. №18-0011/16512 від 02.03.2017р.

від третіх осіб 3-6: не з'явились

треті особи-5,6: не з'явились

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016р.

у справі № 910/13169/16 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В.

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова

компанія "Авістар"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні

енергозберігаючі системи опалення"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

2. Національний банк України

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім"

5. Фізична особа-підприємець ОСОБА_8

6. Фізична особа-підприємець ОСОБА_9

про визнання договору недійсним та зобов'язання вчинити дії

В судовому засіданні 31.05.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (відповідача), в якому з урахуванням зміни предмету позову просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 1196, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар";

- визнати недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим за №1301, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення";

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредитів позичальників за кредитним договором, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було встановлено нікчемність договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 на підставі п. 1, п. 2, п. 3, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку чим, позивачем заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014 та застосування наслідків нікчемності даного правочину.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.10.2016 року у справі № 910/13169/16 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим за №1196, що укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар".

Визнано недійсним договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим за №1301, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення".

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальників за кредитним договором, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014р. за договором купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим за №1301.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 1 378,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 2 756,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційні скарги обґрунтовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

В суді апеляційної інстанції розгляд справи відбувався різними колегіями суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2017р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Куксов В.В., Гончаров С.А. апеляційні скарги відповідачів-1,2 прийнято до провадження, об'єднано в одне апеляційне провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, згідно ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжувався, у відповідності до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 31.05.2017р.

Представники відповідачів-1,2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.05.2017р. підтримали як свої так і апеляційні скарги один одного з підстав, викладених у них, просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.05.2017р. заперечував проти доводів відповідачів-1,2, викладених в апеляційних скаргах, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги, додаткових поясненнях до відзиву, та додаткових запереченнях на письмові пояснення відповідача-2.

Представник третьої особи-1 в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.05.2017р. заперечував проти доводів відповідачів-1,2, викладених в апеляційних скаргах, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у своїх письмових поясненнях.

Представник третьої особи-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції 31.05.2017р. заперечував проти доводів відповідачів-1,2, викладених в апеляційних скаргах, просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники третіх осіб 3-6 та треті особи-5,6 в судове засідання апеляційної інстанції 31.05.2017р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини їх неявки суду не відомі. Оскільки їх явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 31.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс" (позичальник, третя особа 3) було укладено кредитний договір №43/К-06, відповідно до умов якого, банк надає позичальнику кредит у сумі 1574360,00 грн. з процентною ставкою у розмірі 14% річних та зі строком кредитної лінії з 31.10.2006 по 26.10.2011.

30.05.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" (позичальник, третя особа 4) було укладено кредитний договір №97/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії , відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у сумі 7935000,00 дол. США (ліміт кредитування), з процентною ставкою у розмірі 13% річних у доларах США, 12 % у євро, 19% у гривнях та зі строком кредитної лінії з 30.05.2007 по 02.12.2008 включно.

12.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" (позичальник, третя особа 4) було укладено кредитний договір №135/КВ-07 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, банк відкриває позичальнику невідновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у сумі 124210,00 дол. США (ліміт кредитування), з процентною ставкою у розмірі 12% річних та зі строком кредитної лінії з 12.12.2007 по 11.12.2008 включно.

12.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" (позичальник, третя особа 4) було укладено кредитний договір №154/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, банк відкриває позичальнику відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у сумі 183203,00 євро (ліміт кредитування), з процентною ставкою у розмірі 12% річних та зі строком кредитної лінії з 12.03.2008 по 11.03.2008 включно.

23.07.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новекс Дім" (позичальник, третя особа 4) було укладено кредитний договір №184/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті), відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, банк відкриває позивальнику відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у сумі 66639,00 євро (ліміт кредитування), з процентною ставкою у розмірі 12% річних та зі строком кредитної лінії з 23.07.2008 по 22.07.2009 включно.

12.03.2011 між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів ТОВ "Укрпромбанку" в рахунок погашення заборгованості, відповідно до умов якого ПАТ "Дельта Банк" передано права вимоги (змінено кредитора у зобов'язанні) за кредитними договорами та забезпечувальними договорами згідно із додатком №1 до договору, в тому числі за кредитним договором №43/К-06 від 31.10.2006 укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс"; кредитним договором №97/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 30.05.2007 укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім"; кредитним договором №135/КВ-07 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 12.12.2007 укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім"; кредитним договором №154/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 12.03.2008 укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім"; кредитним договором №184/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 23.07.2008 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього.

Також 12.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (позичальник, третя особа 5) було укладено кредитний договір №100/КВ-07 про відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, банк відкриває позичальнику відкличну відновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у сумі 160000,00 грн. (ліміт кредитування), з процентною ставкою у розмірі 19% річних та зі строком кредитної лінії 11.06.2012 включно.

19.09.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (позичальник, третя особа 6) було укладено кредитний договір №118/К-07 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті), відповідно до умов якого, з урахуванням внесених змін, банк відкриває позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти у сумі 450000,00 грн. (ліміт кредитування), з процентною ставкою у розмірі 21% річних та зі строком кредитної лінії з 19.09.2007 по 18.09.2009 включно.

06.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" як заставодавцем (в подальшому права заставодавця перейшли до ПАТ "Дельта Банк") та Національним банком України як кредитором укладено договір застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 в забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитами НБУ, перелік яких викладений у пункті 1.4 договору застави.

Відповідно до пункту 1.1 договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009, предметом застави за цим договором є майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між Банком і юридичними та фізичними особами, перелік яких викладено у додатку 1 до цього договору застави, що є його невід'ємною частиною, в тому числі (додаток 1 до Договору про внесення змін та доповнень №4 від 27.12.2013 року до договору застави): кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії №100/КВ-07 від 12.06.2007, укладений з ФОП ОСОБА_8, зі змінами та доповненнями до нього та кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) №118/К-07 від 19.09.2007 укладений з ФОП ОСОБА_9

30.06.2010 між ТОВ "Український промисловий банк" та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, відповідно до умов якого від ТОВ "Український промисловий банк" до ПАТ "Дельта Банк" передано права вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними договорами згідно із додатком №2 до договору, в тому числі за кредитним договором на відкриття відновлювальної кредитної лінії №100/КВ-07 від 12.06.2007, укладеним з ФОП ОСОБА_8, зі змінами та доповненнями до нього та кредитним договором на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) №118/К-07 від 19.09.2007 укладений з ФОП ОСОБА_9

08.10.2014 між ПАТ "Дельта Банк" як продавцем та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги № 1, у відповідності до п. 2.1 якого, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну.

Згідно із пунктом 1.1 договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 право вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця у якості кредитора до позичальників за кредитними договорами, а також всі права вимоги продавця до осіб, які надали забезпечення, за договорами забезпечення, включаючи будь-які та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні продавцю, щодо виконання позичальниками та/або особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов'язків за кредитними договорами та договорами забезпечення.

Згідно із п. 2.3. договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, права вимоги переходять від продавця до покупця та обов'язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем і покупцем акту приймання-передачі прав вимоги.

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 визначено, що за продаж (відступлення) продавцем прав вимоги за цим договором покупець зобов'язується сплатити продавцю загальну купівельну ціну, що становить 45000,00 грн. протягом одного робочого дня з дати відступлення, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок №373980012 в АТ "Дельта Банк".

Відповідно до додатку купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, сторонами погоджено перелік договорів та розмірів прав вимоги, що передаються на підставі договору та визначено, що за договором купівлі-продажу прав вимоги передаються права вимоги за наступними кредитними договорами:

- кредитний договір №43/К-06 від 31.10.2006 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №97/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 30.05.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №135/КВ-07 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 12.12.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №154/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 12.03.2008 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №184/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 23.07.2008 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №100/КВ-07 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №118/К-07 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 19.09.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 з усіма змінами та доповненнями до нього;

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2014 ПАТ "Дельта Банк" за актом приймання-передачі прав вимоги було передано, а ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" прийнято права вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014. Згідно із п. 2 акту приймання-передачі прав вимоги, разом із правом вимоги виконання зобов'язань за кредитними договорами до покупця перейшли права вимоги та було передано оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредитів позичальників за кредитним договором.

Згідно із платіжним дорученням №5 від 08.10.2014 ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" перерахувало ПАТ "Дельта Банк" 45000,00 грн. в рахунок оплати за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014.

В подальшому, 28.11.2014 між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14, за умовами якого ТОВ "Фінансова компанія Авістар" продав, а ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" придбав за актом приймання передачі від 28.11.2014 права вимоги до позичальників за наступними кредитними договорами:

- кредитний договір №43/К-06 від 31.10.2006 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №97/КВ-07 про відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 30.05.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №135/КВ-07 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 12.12.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №154/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 12.03.2008 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №184/КВ-08 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 23.07.2008 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ТОВ "Новекс Дім" з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №100/КВ-07 про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 12.06.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 з усіма змінами та доповненнями до нього;

- кредитний договір №118/К-07 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 19.09.2007 укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 з усіма змінами та доповненнями до нього.

Судом встановлено, що згідно із додатків до договорів купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, №1-14 від 28.11.2014, кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) від 19.09.2007, який був укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ФОП ОСОБА_9, визначено за номером 118/КВ-07, в той час як між зазначеними особами укладено кредитний договір за номером 118/К-07. Однак, сторонами у спорі не заперечується факт передання права вимоги за кредитним договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) №118/К-07 від 19.09.2007.

Позивач зазначає, що після запровадження у банку тимчасової адміністрації, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку та встановлено нікчемність договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 на підставі п. 1, п. 2, п. 3, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Обґрунтовуючи недійсність договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 позивач посилається на наступне:

- договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 укладено з порушенням п. 3.4.2. договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009 укладеного між ТОВ "Український промисловий банк" та Національним банком України, ст. 17 "Про заставу", ст. 586 ЦК України, оскільки банк здійснив відчуження майнових прав за кредитними договорами укладеними із ФОП ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без письмового погодження заставодержателя - Національного Банку України;

- банк здійснив відчуження майна (права вимоги) за ціною, що на 20 відсотків нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна (оплата на 99% відрізняється від вартості майнових прав), що свідчить про нікчемність договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 згідно із п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- внаслідок укладення договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 фактично на безоплатних умовах, позивач втратив право на отримання грошових коштів від позичальників/майнових поручителів в рахунок погашення існуючої кредитної заборгованості на суму більше 190 млн. грн. та/або можливість задовольнити свої вимоги за рахунок високоліквідного забезпечення (нерухомого майна), що свідчить про фактичну відмову АТ "Дельта Банк" від власних майнових вимог до таких позичальників/іпотекодавців/поручителів на зазначену суму, що в силу положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є ознакою нікчемності правочину;

- внаслідок укладення спірного правочину банк взяв на себе зобов'язання щодо передачі прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення новому кредитору (ТОВ "ФК "Авістар") без зустрічного отримання від останнього коштів у відповідній сумі, що також стало однією із підстав неплатоспроможності позивача та неможливості виконання ним грошових зобов'язань перед кредиторами та згідно із п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є ознакою нікчемності правочину;

- кредитним комітетом АТ "Дельта Банк" жодних рішень з приводу укладення оспорюваного правочину не приймалося, що свідчить про відсутність погодження такого договору з боку куратора НБУ.

Оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014 укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" та ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" є похідним від договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, позивачем заявлено вимогу про визнання договору купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014 недійсним та застосування наслідків недійсності правочину - зобов'язання ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернення Публічному акціонерною товариству "Дельта Банк" оригіналів кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконань зобов'язання, а також всіх інших документів, що підтверджують видачу кредиту позичальників за кредитним договором, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 року за договором купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з наявності правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Як зазначено судом вище, між позивачем та відповідачем-1 (ТОВ "Фінансова компанія "Авістар") укладено договір купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014, відповідно до умов якого позивач відступив, а відповідач-1 набув права вимоги за кредитними договорами: №43/К-06 від 31.10.2006 (позичальник ТОВ "Новекс"), №97/КВ-07 від 30.05.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №135/КВ-07 від 12.12.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №154/КВ-08 від 12.03.2008 (позичальник "Новекс Дім"), №184/КВ-08 від 23.07.2008 (ТОВ "Новекс Дім"), №100/КВ-07 від 12.06.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_8), №118/К-07 від 19.09.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_9)

Зі змісту договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 та акту приймання-передачі прав вимоги від 08.10.2014 разом із правом вимоги виконання зобов'язань за кредитними договорами до покупця перейшли права вимоги та було передано оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредитів позичальників за кредитним договором.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" неплатоспроможний банк - це банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 № 2121-III передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судом встановлено, що на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

В подальшому, виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення № 71 від 08.04.2015 року про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Згідно з даним рішенням тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Згідно із рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 від 03 серпня 2015 року продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" до 02 жовтня 2015 року включно.

Постановою Національного банку України №664 від 02.10.2015 відкликано банківську ліцензію ПАТ "Дельта Банк" та розпочато ліквідацію останнього.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23.02.2012, цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" фонд безпосередньо або уповноважена особа фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноваженою особою фонду видано наказ № 67 від 11.03.2015 для здійснення в ПАТ "Дельта Банк" перевірки правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та створено комісію.

За результатом перевірки правочинів на предмет виявлення нікчемних, комісією складено протокол № 76/1 від 28.09.2015, згідно якого договір купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар", віднесено до нікчемних на підставі п. 3 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Протокол № 76/1 від 28.09.2015 затверджено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадировим В.В.

Як стверджує позивач, договір про відступлення права вимоги від 10.11.2014 є нікчемним в силу приписів п. 1, п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, якщо: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог (п. 1); банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим (п. 2); банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору (п. 3).

Зі змісту приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ставиться в залежність від звичайної вартості послуг, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20%.

На підтвердження того, що відчуження банком за договором № 1 купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014 на користь відповідача 1 (ТОВ "Фінансова компанія "Авістар") права вимоги відбулося за ціною, меншою за звичайну, позивачем надано суду звіт про оцінку майнових прав за кредитними договорами згідно переліку, складений виконавцем Товариством з обмеженою відповідальністю "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності Фонду державного майна України №1453 від 20.11.1999, №131/16 від 15.02.2016; свідоцтво №9978 від 25.07.2013), суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_13 (свідоцтво №9979 від 2507.2013).

Згідно ст. 1 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Професійна оціночна діяльність - діяльність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, визнаних такими відповідно до положень цього Закону, яка полягає в організаційному, методичному та практичному забезпеченні проведення оцінки майна, розгляді та підготовці висновків щодо вартості майна (ст. 4 ЗУ "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").

За змістом ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до наведеного звіту, ринкова вартість права грошової вимоги за кредитними договорами №43/К-06 від 31.10.2006 (позичальник ТОВ "Новекс"), №97/КВ-07 від 30.05.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №135/КВ-07 від 12.12.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №154/КВ-08 від 12.03.2008 (позичальник "Новекс Дім"), №184/КВ-08 від 23.07.2008 (ТОВ "Новекс Дім"), №100/КВ-07 від 12.06.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_8), №118/К-07 від 19.09.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_9) станом на 08.10.2014 становить 43 610 502,00 грн.

Натомість, договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 встановлено, що ціна купівлі-продажу прав вимоги становить 45000,00 грн.

Отже, оплата за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 відрізняється на 99,90% від вартості майнових прав за вищевказаними кредитними договорами.

З наведеного вбачається, що визначена за результатами оцінки вартість права грошової вимоги за вказаними кредитними договорами є значно більшою, аніж вартість, за якою відповідне право вимоги було відчужено на користь відповідача за договором про відступлення права вимоги від 10.11.2014.

В рецензії, проведеної суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 ЗАТ "КОНСАЛТИНГЮРСЕРВІС" вказано, що звіт про оцінку майнових прав за кредитними договорами відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Наданий позивачем звіт складений суб'єктом оціночної діяльності та безпосередньо оцінювачем, які набули цього статусу у встановленому чинним законодавством порядку (склали відповідні іспити та отримали відповідні свідоцтва), а отже, у суду відсутні підстави вважати недостовірними висновки щодо ринкової вартості спірної грошової вимоги, які містяться у звіті.

З огляду на вище викладене, суд приймає звіт про оцінку майнових прав за кредитними договорами згідно переліку, складений виконавцем Товариства з обмеженою відповідальністю "КАНЗАС РІАЛ ЕСТЕЙТ" суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_13, з урахуванням рецензії, як належний доказ того, що оплата за договором купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 на 99,90% відрізняється від вартості майнових прав за кредитними договорами №43/К-06 від 31.10.2006 (позичальник ТОВ "Новекс"), №97/КВ-07 від 30.05.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №135/КВ-07 від 12.12.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №154/КВ-08 від 12.03.2008 (позичальник "Новекс Дім"), №184/КВ-08 від 23.07.2008 (ТОВ "Новекс Дім"), №100/КВ-07 від 12.06.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_8), №118/К-07 від 19.09.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_9).

Отже, ринкова вартість права вимоги банку за вказаними договорами є значною вищою, ніж визначена у договорі купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014.

Відповідачами-1,2 альтернативної оцінки вартості прав вимоги за вищевказаними кредитними договорами суду не надано, заперечення відповідачів-1,2 щодо достовірності висновків наведених у звіті про оцінку майнових прав за кредитними договорами не підтверджені належними та допустимими доказами, а саме лише посилання відповідачів-1,2 на наявність певних недоліків, зокрема, відсутності банківських виписок, не спростовує висновку, здійсненого суб'єктом оціночної діяльності.

Твердження відповідача-1 про неврахування оцінювачем тієї обставини, що 24.04.2015 року ТОВ «Новекс» було визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру щодо нього (справа №5010/1146/2011-Б-23/47), є безпідставним та необґрунтованим, адже спірний правочин-1 був укладений раніше - 08.10.2014 року, а відповідно і ринкова вартість прав вимоги за цим Договором визначалася на день його вчинення.

Посилання відповідача-2 на банкрутство ТОВ «Новекс Дім» також є необґрунтованими, оскільки станом на момент укладення Договору купівлі-продажу прав вимоги №1, вказане Товариство не перебувало в стані припинення. Крім того провадження у справі №Б-24/62 про банкрутство ТОВ «Новекс Дім» було припинено ще 23.09.2010 року (копія ухвали суду додана позивачем до відзиву на апеляційні скарги та міститься у матеріалах спарви).

Необгрунтованими є також доводи відповідача-2 про те, що «...жодних документів замовником оцінки (позивачем) стосовно предмету оцінки і не могли бути надані з огляду на те, що за оспорюваним договором №1 від 08.10.2014р. ці документи були передані новому кредитору ТОВ «ФК «Авістар»...», оскільки як зазначає позивач, у ПАТ «Дельта Банк» знаходяться копії таких документів, які в тому числі, передавалися оцінювачу для проведення необхідних досліджень щодо визначення ринкової вартості відчужуваних Банком активів за нікчемним правочином, а також додані до матеріалів справи в ході розгляду даного судового спору.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" майно (права вимоги за кредитними договорами) за ціною, що на більш ніж 20 відсотків (99,90%) нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, що згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про нікчемність вищезазначеного правочину.

Заперечення відповідачів-1,2 щодо делегування уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирову В.В. повноважень на предмет виявлення нікчемних правочинів, складу комісії з перевірки правочинів та належного оформлення результатів проведеної перевірки по виявленню нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014 визнаються судом необґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Зі змісту статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, зокрема забезпечення перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 даного Закону, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Як встановлено судом вище, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк".

В рішенні від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" визначено уповноваженій особі Фонду приступити до виконання обов'язків відповідно до розділу VІІ Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку.

В той же час, розділом Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження Фонду або у разі делегування повноважень уповноваженої особи Фонду на вчинення перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

Таким чином, враховуючи положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зміст рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, заперечення відповідачів-1,2 щодо наявності повноважень уповноваженої особи Фонду на проведеної перевірки по виявленню нікчемним правочинів, в тому числі, договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними вище обставинами.

Наказом № 67 від 11.03.2015 визначено, що за результатами перевірки правочинів (інших договорів) слід надати відповідні письмові висновки з правовою оцінкою правочинів на предмет виявлення нікчемних із складанням актів та надати відповідні пропозиції Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію до 08.05.2015.

Відповідачі-1,2 наголошують на необхідності наявності таких актів, складених за результатами перевірки на виявлення нікчемних правочинів.

Наказом № 270 від 23.04.2015 були внесені зміни до наказу № 67 від 11.03.2015, зокрема змінено склад комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, а саме: головою комісії призначено ОСОБА_15, секретаря - ОСОБА_16, членів: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25

Протокол № 76/1 від 28.09.2015, яким договір купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014 віднесено до нікчемних, було підписано наступними особами: голова комісії - ОСОБА_15, секретар - ОСОБА_26, члени комісії: ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_27, ОСОБА_22, ОСОБА_28, ОСОБА_26, у зв'язку із чим, відповідач 2 зазначає, що повноваження ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 на підписання протоколу № 76/1 від 28.09.2015 відсутні.

Проте, колегія суддів вважає, що відсутність відповідних актів, складених за результатами перевірки на виявлення нікчемних правочинів та відсутність документально оформлених змін щодо складу комісії, якою було підписано протокол, складений за результатами перевірки правочинів, не спростовує вище встановлених судом обставини щодо наявності ознак нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014 з підстав, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Заперечення щодо складу комісії з перевірки правочинів у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відсутні.

Крім того, матеріали справи містять достатньо необхідних письмових доказів, які свідчать про нікчемність договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014.

З приводу посилань відповідачів-1,2 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2016 у справі № 5010/1146/2011-Б-23/47 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Новекс", колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст. 35 ГПК України, наведені у вказаній ухвалі щодо нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014 обставини не мають преюдиціального значення у даному процесі, оскільки преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З приводу посилань відповідача-2 на те, що у відповідності до протоколу №29 від 04.04.2014 засідання комітету з проблемних активів банківської групи "Дельта", за відступлені права вимоги позивачу було передано об'єкти нерухомості на суму понад 31 млн. грн., колегія суддів зазначає наступне.

Протоколом № 29 від 04.04.2014 засідання Комітету з проблемних активів банківської групи "Дельта" були визначені основні умови щодо відступлення прав вимог за кредитними договорами, в тому числі, права вимоги за якими були передані відповідачу-1 по договору купівлі-продажу прав вимоги №1 від 08.10.2014.

Зі змісту протоколу № 29 від 04.04.2014 вбачається, що передання земельної ділянки площею 7,1566 га, кадастровий номер 261109200122010123, належну майновому поручителю ТОВ "Екстрім" та квартир за адресами: с. Угринів Тисменицького району по вул. Грушева 1/2, вул. Грушева, 1/20, вул. Грушева, 2/14, вул. Грушева, 4/2, було вирішено здійснити за кредитними договорами: №70/К-07 від 21.02.2007, №63/фкв-07 від 28.03.2007, №271/КВ/Ф-06 від 25.12.2006, №114/ФКВ-07 від 17.05.2007, №9/КВ/Ф-07 від 30.01.2007.

Тобто, передання вищевказаного майна погоджувалось не за кредитними договорами права вимоги, за якими були передані відповідачу-1 по договору №1 купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, позивач у відзиві на апеляційні скарги зазначає, що вказані дії вчинялися Банком виключно для погашення існуючої заборгованості за іншими кредитними договорами, які не були предметом відчуження за нікчемним правочином - Договором купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014 року №1, а саме предмет іпотеки за Іпотечним договором від 21.02.2007 року, укладеним між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Екстрім» (земельна ділянка площею 7, 1566 га, кадастровий номер - 2611092001220010123), забезпечував належне виконання зобов'язань за Кредитним договором №70/К-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 21.02.2007 року, укладеного між ТОВ «Укрпромбанк» та ТОВ «Новекс Дім», який не відчужувався Позивачем на користь ТОВ «ФК «Авістар» за нікчемним договором; щодо 4 (чотирьох) житлових будинків у МЖКП «Західний» в с. Угринів, що перебували на балансі ЖБК «Радислав», за адресами: с. Угринів Тисменицького району по вул. Грушева, 1/2, вул. Грушева 1/20, вул. Грушева 2/14, вул. Грушева, 4/2, то вони забезпечували належне виконання зобов'язань за наступними кредитними договорами, які також не відчужувалися Позивачем на користь ТОВ «ФК «Авістар» за нікчемним договором, а саме:

1) Кредитний договір №63/фкв-07 від 28.03.2007 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_29;

2) Кредитний договір №271/КВ/Ф-06 від 25.12.2006 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_30;

3) Кредитний договір №114/ФКВ-07 від 17.05.2007 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_31;

4) Кредитний договір №9/КВ/Ф-07 від 30.01.2007 року, укладений між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_32

Таким чином, посилання відповідача-2 на те, що об'єкти нерухомості були відступлені на користь ПАТ «Дельта Банк» на загальну суму понад 31 (тридцять один) мільйон гривень, чим спростовується твердження про відсутність «...належної компенсації за передані права вимоги та «майже безоплатний характер» відступлення...», не відповідають дійсним обставинам справи, адже вчинені Банком дії з виконання умов рішення Комітету з проблемних активів стосувалися абсолютно інших кредитних зобов'язань позичальників Банку, майнові права за якими не відчужувалися Позивачем на користь Відповідача-1, а тому не могли вважатися частковою оплатою ТОВ «ФК «Авістар» за нікчемним договором та не впливали на спірні правовідносини, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача-2 з цього приводу.

Таким чином відповідачем-2 не доведено передання позивачу вказаної земельної ділянки та квартир в рахунок оплати за права вимоги по договору №1 купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014, у зв'язку з чим заперечення відповідача-2 є необґрунтованими.

З урахуванням того, що уклавши договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 банком було відчужено на користь відповідача-1 майнові права вимоги за кредитними договорами за ціною, що на 99,90% відрізняється від звичайних цін, суд вважає обґрунтованими посилання позивача на те, що відчуження майнових прав здійснене фактично безоплатно та свідчить про відмову банку від власних майнових вимог, у зв'язку із чим, умови договору містять ознаки нікчемності визначені п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Посилання позивача на те, що договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 не відповідає приписам п. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими, банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим, не підтверджені жодними доказами.

Частиною 2 статті 586 Цивільного кодексу України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 17 Закону України від 02.10.1992 № 2654-XII "Про заставу" визначає, що заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи договором. Заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (в подальшому права заставодавця перейшли до ПАТ "Дельта Банк") та Національним банком України договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009, в заставу Національному банку України було передано майнові права за кредитними та генеральними договорами, що укладені між Банком і юридичними та фізичними особами, перелік яких викладено у додатку 1 до цього договору застави, що є його невід'ємною частиною, в тому числі (додаток 1 до договору про внесення змін та доповнень №4 від 27.12.2013 року до договору застави): кредитний договір на відкриття відновлювальної кредитної лінії №100/КВ-07 від 12.06.2007, укладений з ФОП ОСОБА_8, зі змінами та доповненнями до нього та кредитний договір на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в національній валюті) №118/К-07 від 19.09.2007 укладений з ФОП ОСОБА_9, права вимоги за якими передані відповідачу по договору №1 купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014.

Відповідно до пункту 3.4.2. договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009, заставодавець взяв на себе зобов'язання не відчужувати майнові права у будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди заставодержателя.

Отже, пунктом 3.4.2. договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009 передбачено обов'язок заставодавця отримати згоду від заставодержателя на відчуження прав вимоги за кредитним договором №100/КВ-07 від 12.06.2007, укладеним з ФОП ОСОБА_8 та кредитним договором №118/К-07 від 19.09.2007 укладеним з ФОП ОСОБА_9

Однак, матеріали справи не містять доказів отримання ПАТ "Дельта Банк" на час укладення договору №1 купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014 згоди від Національного банку України на відчуження прав вимоги за кредитним договором №100/КВ-07 від 12.06.2007, укладеним з ФОП ОСОБА_8 та кредитним договором №118/К-07 від 19.09.2007 укладеним з ФОП ОСОБА_9

Про відсутність такої згоди було підтверджено третьою особою 2 - Національним банком України у письмових поясненнях, поданих суду 22.09.2016.

Отже, як встановлено судом, в силу приписів частини 2 статті 586 ЦК України, частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу", згідно із умовами договору застави майнових прав №51/64/144/39/86/ЗМП-2 від 06.10.2009 договір №1 купівлі-продажу прав вимоги від 08.10.2014 в частині відчуження прав вимоги за кредитними кредитним договором №100/КВ-07 від 12.06.2007, укладеним з ФОП ОСОБА_8 та кредитним договором №118/К-07 від 19.09.2007 укладеним з ФОП ОСОБА_9, відбулося без дотриманням вимог наведеного законодавства та договору про заставу щодо отримання згоди заставодержателя на відчуження заставленого майна.

Щодо посилань позивача на те, що договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 укладений з порушенням вимог Положення про застосування Національним банком України заходів впливу №346 від 17.08.2012, колегія суддів зазначає, що на час укладення договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 визначені позивачем пункти п. 5.6., п. 5.7. умови Положення не були чинними, а тому доводи позивача про порушення внаслідок укладення спірного договору вимог Положення Національного банку України є необґрунтованими.

Також місцевий господарський суд вірно зазначив, що недодержання позивачем приписів Положення про застосування Національним банком України заходів впливу №346 від 17.08.2012 не може бути достатньою підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, оскільки, нормами чинного законодавства не передбачено таких наслідків невиконання банківськими установами вимог та заходів впливу Національного банку України як визнання недійсними укладених всупереч них правочинів.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору (п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Пунктом 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що з урахуванням приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом та недійсні, недійсність яких встановлюється судом. Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку. З'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним, господарський суд зазначає в резолютивній частині рішення про його недійсність або, за відсутності підстав для такого визнання, відмовляє в задоволенні позову. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Поряд з тим законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на встановлені судом обставини щодо відчуження позивачем на користь відповідача права вимоги за кредитними договорами за ціною, що на більш ніж 20 відсотків (99,90%) нижча від звичайної ціни на вказаний вид майна, що в силу приписів п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про нікчемність договору про відступлення права вимоги та приймаючи до уваги те, що договір містить ознаки нікчемності, які передбачені п. 1 ч. 3 ст. 38 вказаного Закону, з огляду на порушення ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", колегія суддів вважає позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Авістар", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1196 обґрунтованими.

У відповідності до положень ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення.

Місцевий господарський суд також дійшов вірного висновку про задоволення вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В. та зареєстрованим в реєстрі за №1301, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Тобто, виходячи з аналізу вищенаведеної норми, відчужувач майна повинен мати повний обсяг прав на таке майно.

Оскільки, як встановлено судом вище, договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 є нікчемним в силу приписів п. 3, п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та визнаний судом недійсним, то у ТОВ "Фінансова компанія "Авістар" були відсутні підстави на відчуження таких прав вимог відповідачу-2, у зв'язку з чим договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014 суперечить приписам частин 1, 2 ст. 319, ч. 1 ст. 321 та ст. 658 Цивільного кодексу України.

Позивачем, також заявлено вимогу про застосування наслідків недійсності правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як встановлено судом, за актом приймання-передачі від приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 відповідачем-1 (ТОВ "Фінансова компанія "Авістар") було передано, а відповідачем-2 (ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення") прийнято оригінали кредитних договорів №43/К-06 від 31.10.2006 (позичальник ТОВ "Новекс"), №97/КВ-07 від 30.05.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №135/КВ-07 від 12.12.2007 (позичальник "Новекс Дім"), №154/КВ-08 від 12.03.2008 (позичальник "Новекс Дім"), №184/КВ-08 від 23.07.2008 (ТОВ "Новекс Дім"), №100/КВ-07 від 12.06.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_8), №118/К-07 від 19.09.2007 (позичальник ФОП ОСОБА_9) з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконання зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальників за кредитними договорами. Дані обставини відповідачами-1,2 не заперечуються.

Оскільки договір купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014 визнано судом недійсним, вимоги про зобов'язання ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути ПАТ "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконань зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальників за кредитним договором, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 за договором купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014 є обґрунтованими.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" про визнання недійсними договору купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 08.10.2014 та договору купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014 та зобов'язання ТОВ "Новітні енергозберігаючі системи опалення" повернути ПАТ "Дельта Банк" оригінали кредитних договорів з усіма змінами та доповненнями до них, договорів, що забезпечують виконань зобов'язання, а також всі інші документи, що підтверджують видачу кредиту позичальників за кредитним договором, що передані згідно Акту приймання-передачі прав вимоги від 28.11.2014 за договором купівлі-продажу прав вимоги №1-14 від 28.11.2014.

Враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянтів щодо скасування рішення суду є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні енергозберігаючі системи опалення" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016р. у справі № 910/13169/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2016р. у справі №910/13169/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/13169/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді В.В. Куксов

А.І. Тищенко