РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2017 р. Справа № 918/1341/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Коломис В.В. ,

судді Юрчук М.І.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України на рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.17 р. у справі № 918/1341/16

за позовом Орендного підприємства санаторій "Червона калина"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

про внесення змін до договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 21.02.17 року у справі № 918/1341/16 (суддя Торчинюк В.Г.) позов задоволено. Внесено зміни до пункту 3.1 договору про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 20 травня 1994 року, шляхом викладення його в новій редакції, доповнивши пункт 3.1 розділу 3 Орендна плата реченням наступного змісту: “До 31 грудня 2019 року орендна ставка, визначена відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу”. Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області на користь Орендного підприємства санаторій "Червона калина" 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не надано об'єктивну оцінку листам регіонального відділення від 22.11.2016 року №11-002-03870, від 14.12.2016 року №11-002-04225 в яких вказано, що регіональним відділенням як Орендодавцем зазначеного цілісного майнового комплексу повідомлено Орендаря про закінчення терміну дії договору оренди 30.11.2016 року. Листом від 14.12.2016 року зазначено, що заява від орендаря про продовження дії договору оренди в строк до 28.11.2016 р. та станом на 14.12.2016р. не надійшла. Вважає, що для продовження дії договору оренди, орендареві необхідно було подати заяву, однак, оскільки Орендар не погоджувався з тим, що строк дії договору закінчився 30.11.2016р. – таку заяву не подавав. З огляду на вказане просить апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.16 року у справі № 918/1341/16 скасувати.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.

Позивач у відзиві зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні позову враховані викладені санаторієм аргументи і на підставі наведених нормативно-правових актів прийнято законне судове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача заперечив вимоги апелянта та надав свої пояснення.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 06.06.2017 року, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Савченка Г.І., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, проведено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі № 918/1341/16. Колегію суддів визначено у складі: головуючий суддя - Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І., суддя Коломис В.В.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.17 року у справі № 918/1341/16 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Рівненській області (надалі - орендодавець) та Організацією орендарів санаторію “Червона калина” (надалі - орендар) було укладено Договір оренди з правом викупу (надалі - договір оренди, а.с. 8 - 13), термін дії якого було визначено до 20 травня 1999 року.

На виконання умов договору між орендодавцем та орендарем було складено акт прийому-передачі, за яким для Органцізації орендарів санаторію “Червона калина” було передано основні засоби, незавершене капітальне будівництво, грошові засоби, оборотні засоби, статутний фонд, фонд розвитку виробництва, амортизаційний фонд (а.с. 14).

Вищезазначені документи підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплені відтисками печаток зазначених юридичних осіб.

Відповідно до пункту 7.4 Договору оренди при відсутності заяви про припинення договору він вважається продовженим на той самий строк.

10 травня 2002 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди, за якою продовжено дію договору до 01 січня 2003 року (а.с. 15).

20 травня 2004 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 5 до договору оренди, згідно якої останні продовжили дію договору до 20 серпня 2004 року (а.с. 17).

20 серпня 2004 року сторони пролонгували дію договору оренди до 01 травня 2005 року шляхом укладання додаткової угоди № 6 (а.с. 18).

20 серпня 2005 року позивач та відповідач пролонгували дію договору оренди до 01 листопада 2005 року (а.с. 19).

01 листопада 2005 року додатковою угодою до договору оренди було внесено зміни до договору, зокрема в розділ 3, орендна плата та амортизаційні відрахування, крім того продовжено дію договору оренди до 31 жовтня 2006 року (20).

01 листопада 2006 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди, якою пролонговано дію договору до 30 квітня 2007 року (а.с. 21).

14 травня 2007 року між орендодавцем та орендарем було укладено додаткову угоду до договору оренди, якою продовжено дію договору до 30 квітня 2008 року (а.с. 22).

16 квітня 2009 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору оренди, якої останні визначили, що договір продовжує свою дію до моменту прийняття компетентним органом рішення про приватизацію або до укладання нового договору (а.с. 23).

Аналогічну додаткову угоду було укладено між сторонами 05 травня 2009 року, якою пролонговано дію договору до моменту прийняття компетентним органом рішення про приватизацію або до укладання нового договору, але не пізніше, як до 01 квітня 2010 року (а.с. 24).

Додатковим договором до договору оренди який було укладено між орендодавцем та орендарем 01 квітня 2010 року, продовжено дію договору до створення та реєстрації акціонерного товариства на базі майна орендного підприємства санаторію “Червона калина”, але не пізніше як до 31 липня 2010 року (а.с. 25).

14 серпня 2015 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди від 14 серпня 2015 року, згідно якої сторони виключили газопровід до санаторію “Червона калина” з переліку орендованого майна, яке було передане в оренду (а.с. 123).

Вищезазначені угоди підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача скріплені відтисками печаток зазначених юридичних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, супровідним листом від 24 жовтня 2016 року №11-002-03400, надіслав для позивача договір про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу орендного підприємства санаторію “Червона калина” від 20 травня 1994 року № 1 шляхом викладення в новій редакції (надалі - договір оренди в новій редакції, а.с. 26 - 29).

Згідно пункту 1.1 договору оренди в новій редакції орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс - санаторій “Червона калина”, склад і вартість якого визначена відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, вартість якого визначена за актом оцінки у тому числі: основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (без капітальних інвестицій), нематеріальних активів та капітальних інвестицій (незавершеного будівництва).

За умовами пункту 2.1. того ж договору, орендар вступає в строкове платне користування підприємством у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі підприємства.

Пунктом 5.1 зазначеного договору визначається, що орендар зобов`язується використовувати орендоване майно підприємства відповідно до його призначення та умов цього договору.

За пунктом 10.1 договору оренди у новій редакції визначено, що договір укладено строком до 20 травня 2019 року включно.

08 листопада 2016 року позивач супровідним листом № 01/14-237 надіслав для відповідача підписаний примірник договору оренди в новій редакції з протоколом розбіжностей (а.с. 30 - 31).

Згідно протоколу розбіжностей, орендар пропонує внести зміни в назву договору та пункти, які не є істотними умовами.

Крім того, 16 листопада 2016 року орендар супровідним листом № 01/14-249 надіслав для орендодавця додаткову угоду до договору оренди державного майна з правом викупу від 20 травня 1994 року, в якій запропоновано внести зміни, щодо визначення ставки орендної плати у відповідності до постанови Кабінету міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (а.с. 35 - 36).

Як свідчать матеріали справи, 22 листопада 2016 року листом № 11-002-03807 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, повідомило орендне підприємство “Червона калина”, про те, що договір оренди від 20 травня 1994 року продовжувався сторонами до 31 липня 2010 року додатковими угодами (які зазначалися вище).

Також у вказаному листі, відповідач зазначив, що оскільки повідомлень про припинення договору жодною із сторін не було направлено, відтак договір оренди продовжував свою дію на тих самих умовах від 31 липня 2010 року, кінцева дата на яку було продовжено договір становить 30 листопада 2016 року (дата коли договір припинить свою дію).

В зазначеному листі орендодавець просить орендаря повідомити про намір продовжувати договір оренди у строк до 28 листопада 2016 року.

28 листопада 2016 року Орендне підприємство санаторій “Червона калина” надіслало лист № 21/14-272, яким повідомила орендодавця, що орендар акцептував пропозицію, щодо укладення договору про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу орендного підприємства санаторію “Червона калина” від 20 травня 1994 року № 1 шляхом викладення його в новій редакції, однак запропонував в протоколі розбіжностей внести зміни, які носять технічний характер (34).

29 листопада 2016 року Регіональним відділенням фонду державного майна України по Рівненській області було надіслано лист для Орендного підприємства Санаторій “Червона калина”, яким відповідач повідомив позивача, про відхилення запропонованого протоколу розбіжностей, вказав на неможливість відступати від змісту типового договору.

Також, матеріали справи містять лист відповідача від 12 грудня 2016 року № 11-002-04225, яким останній повідомив орендне підприємство санаторій “Червона калина” про те, що оскільки орендар не повідомив орендодавця про намір продовжувати договір оренди та враховуючи численні порушення зі сторони позивача умов договору оренди, відтак договір оренди від 20 травня 1994 року припинено 30 листопада 2016 року.

Орендне підприємство санаторій “Червона калина” звернулося з позовом, щодо внесення змін до пункту 3.1 договору оренди в новій редакції від 21 жовтня 2016 року (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Враховуючи те, що Регіональне відділення фонду державного майна України в Рівненській області, наголошує на тому, що договір оренди від 20 травня 1994 року припинив свою дію з 30 листопада 2016 року, а Орендне підприємство санаторій “Червона калина” просить суд внести зміни в договір оренди від 20 травня 1994 року в новій редакції.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду даного спору дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16 травня 1994 року було затверджено положення про організацію орендарів санаторію “Червона калина” (а.с. 101 - 103).

Положення зареєстровано Рівненською районною державною адміністрацією Розпорядженням Представника Президента № 110 від 18 травня 1994 року.

У відповідності до пункту 1.1 положення, організація орендарів санаторію “Червона калина” є об’єднанням працівників трудового колективу санаторію створеним за рішенням загальних зборів трудового колективу для спільного строкового оплатного володіння та користування майном.

За пунктом 1.2 положення, організація орендарів набирає статусу юридичної особи з моменту її реєстрації у встановленому законодавством порядку, має власний розрахунковий рахунок, печатки, штампи інші реквізити юридичної особи.

Пунктом 2.1 положення визначено, що організація орендарів створена з метою оренди нежилого приміщення, що знаходиться за адресою: 265702 с. Жобрин, Рівненський район, Рівненська область для здійснення завдань, які стоять перед створюваною організацією та відображені в її статуті.

У відповідності до статті 4 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” (у редакції чинній на момент створення організації орендарів санаторію “Червона калина”, надалі - закон) об'єктом оренди за цим Законом є: цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурних підрозділів (філіалів, цехів, дільниць), за винятком тих, що здійснюють діяльність, передбачену частиною першою статті 4 Закону Української РСР "Про підприємництво". Цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг).

Згідно частини 1 статті 5 закону орендодавцями є: Фонд державного майна України - щодо цілісних майнових комплексів, підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, що є загальнодержавною власністю.

За частиною 1 статті 6 закону орендарями за цим Законом можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів, громадяни та юридичні особи України, іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Відповідно до частин 1, 5 статті 9 закону у разі прийняття членами трудового колективу рішення про укладення договору оренди особи, які бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів. Організація орендарів набуває прав юридичної особи з дня її державної реєстрації.

Пунктами 6, 7 тієї ж статті визначено, що створена трудовим колективом організація орендарів має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того державного підприємства, організації, де вона створена. В положенні про організацію орендарів зазначаються: найменування організації, її місцезнаходження, цілі її діяльності, порядок вступу в організацію і виходу з неї, права та обов'язки членів організації, її органи управління, порядок розподілу доходу (прибутку), умови припинення діяльності організації орендарів.

Згідно частин 1, 2 статті 10 закону організація орендарів, інші фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди майна державних підприємств, організацій, направляють заяву та проект договору оренди відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. Орган, якому направлено заяву та проект договору, зобов'язаний розглянути їх протягом тридцяти днів з часу одержання і дати відповідь про прийняте рішення.

Частиною 3 зазначеної статті визначено, що укладення договору оренди майна державних підприємств, організацій з іншими фізичними та юридичними особами здійснюється за умови відсутності заяви організації орендарів, створеної трудовим колективом підприємства, організації впродовж двадцяти днів з дня одержання повідомлення про намір орендувати цілісний майновий комплекс.

З зазначених вище норм права вбачається. що орендне підприємство санаторій “Червона калина” було створене на підставі Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” з трудового колективу санаторію.

В силу вимог закону, трудовий колектив санаторію, який об’єднався та утворив організацію орендарів, мав переважне право на укладення договору оренди майна самого санаторію.

Також у відповідності до зазначених вище норм закону, Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській області уклало договір оренди майна санаторію (цілісного майнового комплексу) в першу чергу з організацією орендарів, оскільки як зазначалося вище, лише у разі відсутності заяви про намір орендувати цілісний майновий комплекс впродовж 20 днів з дня одержання повідомлення про намір орендувати цілісний майновий комплекс.

Отже, договір оренди від 20 травня 1994 року був укладений між позивачем та відповідачем на підставі Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій”.

Матеріалами справи стверджено, що договір оренди неодноразово продовжувався сторонами шляхом укладання додаткових угод, які зазначалися вище по тексту.

В останній редакції додаткової угоди від 01 квітня 2010 року сторонами було продовжено дію договору оренди від 20 травня 1994 року до створення та реєстрації акціонерного товариства на базі майна орендного підприємства санаторію “Червона калина”, але не пізніше як до 31 липня 2010 року.

У відповідності до статтей 252 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З урахуванням наведених норм права, вбачається, що орендодавець та орендар встановили термін дії договору до події яка має неминуче настати, зокрема створення та реєстрації акціонерного товариства на базі майна позивача та відповідної календарної дати, а саме - 31 липня 2010 року.

Як свідчать матеріали справи, наказом Регіонального відділення фонду державного майна України по Рівненській області (надалі - фонд) від 31 серпня 2010 року № 178 були затверджені акт оцінки майна позивача та розмір статутного капіталу публічного акціонерного товариства, що утворюється на базі державного майна та майна, що належить орендарю та розділені частки в майні на державну та частку орендарів (а.с. 104).

Наказом фонду від 06 вересня 2010 року № 1290 повноваження органу приватизації від регіонального відділення фонду по Рівненській області передано центральному апарату фонду (а.с. 105).

Наказом фонду від 24 грудня 2010 року № 1917 був затверджений план приватизації майна орендного підприємства санаторію “Червона калина” і організована розробка статуту публічного акціонерного товариства, яке буде створено на базі майна орендного підприємства санаторію “Червона калина” (а.с. 106).

Наказом фонду від 06 грудня 2011 року № 1775 визначена дата оцінки майна орендного підприємства санаторію “Червона калина” 31 грудня 2011 року (а.с. 107).

Наказом фонду від 21 грудня 2011 року наказ від 24 грудня 2010 року № 1917 про затвердження плану приватизації санаторію скасований і відновлено дію наказу від 18 жовтня 2010 року № 1502 “Про створення комісії з приватизації орендного підприємства санаторій “Червона калина”, зобов`язано комісію з приватизації подати на затвердження проект нового плану приватизації підприємства протягом 2 місяців (а.с. 108).

Наказом фонду від 06 січня 2012 року в наказ від 06 грудня 2011 року № 1775 внесено зміни, зокрема визначена нова дата оцінки майна санаторію - 31 січня 2012 року (а.с. 109).

Наказом фонду від 05 лютого 2014 року № 461 визнано такими, що втратили чинність, накази від 06 вересня 2010 року № 1291, від 22 вересня 2010 року № 1369, від 18 жовтня 2010 року № 1502, від 16 листопада 2010 № 1685, від 24 грудня 2010 року № 1917, від 06 грудня 2011 року № 1775, від 21 грудня 2011 року № 1876, від 27 грудня 2011 року № 1906, від 06 січня 2012 року № 30, від 23 січня 2012 року.

Пунктом 2 зазначеного наказу визначено - Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області забезпечити приватизацію орендного підприємства санаторій “Червона калина”, розташованого за адресою: вулиця Лісова, 1, село Жобрин, Рівненського району, Рівненської області, 35310, ЄДРПОУ 21082717, в установленому чинним законодавством порядку (а.с. 110).

Наказом фонду від 25 липня 2014 року № 196 прийнято рішення про приватизацію орендного підприємства санаторію “Червона калина” (а.с. 111).

Наказом фонду від 22 січня 2016 року № 106 “Про затвердження Переліку об`єктів груп В, Г, які підлягають підготовці до продажу в 2016 році”, яким орендне підприємство санаторій “Червона калина” було віднесено до підприємств, що підлягають до продажу у 2016 році Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (а.с. 112).

В подальшому, згідно наказу фонду від 04 квітня 2016 року № 78 створено комісію з приватизації державного майна об’єкта В - орендне підприємство санаторій “Червона калина” (а.с. 114), у відповідності до наказу від 05 липня 2016 року № 160 внесено зміни до наказу від 25 липня 2014 року № 196 та змінена дата на яку необхідно визначити вартість об’єкта (санаторію “Червона калина”) - 31 жовтня 2016 року (а.с. 114).

У відповідності до наказу фонду від 05 липня 2016 року № 162, яким визначено, що план приватизації орендного підприємства санаторій “Червона калина” подати на затвердження до 01 січня 2017 року (а.с. 116).

Наказом фонду від 11 липня 2016 року № 167 визначено дату проведення оцінки майна санаторію “Червона калина” станом на 31 липня 2016 року (а.с. 118).

Наказами від 29 липня 2016 року № 189 створено комісію з оцінки державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства санаторій “Червона калина” (а.с. 119).

Як свідчать матеріали справи, на виконання зазначених вище наказів між фондом та суб’єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 було укладено тристоронній договір від 30 червня 2016 року № 54 про надання послуг з оцінки цілісного майнового комплексу орендного підприємства санаторій “Червона калина” (надалі - санаторій), вищезазначене стверджується супровідним листом від24 жовтня 2016 року № 11-002-03405 (а.с. 120) та відмовою (повідомленням про відмову) від тристороннього договору про надання послуг з оцінки майна від 30 червня 2016 року № 54 (а.с. 121), згідно якого фонд відмовився від договору у зв’язку з неналежним виконанням послуг.

У відповідності до статті 1 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об’єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Частиною 1 статті 5 зазначеного закону визначено, що до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані (далі - єдиний майновий комплекс підприємства).

Частиною 1 статті 7 закону державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Згідно частини 1 статті 17 закону, приватизація зданих в оренду єдиних майнових комплексів державних підприємств, організацій та їх структурних підрозділів, крім невеликих державних підприємств, здійснюється шляхом продажу належних державі акцій акціонерних товариств (далі - товариства), заснованих державними органами приватизації та орендарями.

З зазначених норм закону вбачається, що обов’язок створення господарського товариства з орендного підприємства та продаж для останнього цілісного майнового комплексу (приватизація), покладений на Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській області, що стверджується наведеними вище наказами фонду, згідно яких останній проводив підготовку до продажу майна цілісного майнового комплексу, утворення товариства.

Отже, з зазначеного вбачається, що між фондом та санаторієм починаючи з травня 1994 року діяв договір укладений на підставі закону і впродовж дії якого майно, на якому засноване орендне підприємство санаторій “Червона калина” готувалося до приватизації, а орендне підприємство до перетворення в публічне акціонерне товариство.

Як зазначалося вище, фондом було надіслано для санаторію пропозицію, щодо укладення договору від 21 жовтня 2016 року (два примірники договору оренди в новій редакції).

Санаторій, в свою чергу, підписав договір у новій редакції та скріпив його відтиском печатки з зазначенням про протокол розбіжностей, і повернув для фонду із супровідним листом від 08 листопада 2016 року.

Відповідно до статті 181 ЦК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

За частиною 3 статті 181 ЦК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частина 4 статті 181 ЦК України).

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (частина 5 статті 181 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи, фонд листом від 22 листопада 2016 року № 11-002-03807 повідомив санаторій про те, що договір припинить свою дію 30 листопада 2016 року і якщо орендар має намір продовжити договір, щоб останній повідомив орендодавця у строк до 28 листопада 2016 року.

Разом з тим, фондом ніяким чином не надано оцінку листу від 08 листопада 2016 року та доданих до них документів зокрема підписаного договору в новій редакції та протоколу розбіжностей до договору в новій редакції, що в свою чергу свідчить про намір орендаря продовжувати договір оренди.

Крім того, листом від 16 листопада 2016 року санаторій надіслав для фонду додаткову угоду від 16 листопада 2016 року до договору оренди державного майна з правом викупу від 20 травня 1994 року підписану та скріплену відтиском печатки, що в свою чергу знову ж свідчить про намір орендарем продовжувати договір оренди.

Колегія суддів звертає увагу, що фонд, не зважаючи на дії санаторію (надіслання договору, протоколу розбіжностей та додаткової угоди), 29 листопада 2016 року надіслав лист, яким повідомив про неможливість підписання протоколу розбіжностей та зазначив про відсутність з боку орендаря наміру щодо продовження договору оренди, та зазначив, що строк дії договору закінчується 30 листопада 2016 року.

14 грудня 2016 року листом фонд повідомив санаторій про припинення дії договору оренди від 20 травня 1994 року.

Згідно частини 7 статті 181 ЦК України якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як зазначалося вище, договір оренди від 20 травня 1994 року заснований в силу вимог закону, а відтак на нього розповсюджується дія частини 7 статті 181 ЦК України.

Частина 7 статті 181 ЦК України визнає фактичну нерівність сторін при укладанні договорів і закріплює пріоритет інтересів слабшої сторони. Отримавши протокол розбіжностей, складений слабшою стороною (орендарем), сильніша сторона (орендодавець) повинна прийняти його або у двадцятиденний строк передати до господарського суду розбіжності, що залишилися неврегульованими. В іншому випадку (відмови, відсутності відповіді) пропозиції слабшої сторони вважаються прийнятими.

Місцевиий суд вірно зазначив, що в даному випадку слабшою стороною є санаторій, оскільки єдиним власником та розпорядником майном є фонд. Окрім того, з зазначених вище наказів останнього, вбачається, що він відповідав і за приватизацію і за перетворення орендного підприємства в публічне акціонерне товариство.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що фонд відмовивши у прийнятті протоколу розбіжностей, мав у двадцятиденний термін передати їх на вирішення до суду, однак не дотримавшись цієї умови, фонд автоматично погодився з проколом розбіжностей і договір продовжив свою дію в новій редакції з протоколом розбіжностей, в силу вимог закону, зокрема частини 7 статті 181 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що договір оренди з правом викупу від 20 травня 1994 року продовжив свою дію до 20 травня 2019 року згідно договору про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу орендного підприємства санаторій “Червона калина” від 20 травня 1994 року № 1 шляхом викладення його в новій редакції.

Також слід погодитись з тим, що зазначений вище договір оренди у новій редакції діє в редакції з протоколом розбіжностей, згідно якого, назву договору викладено в наступній редакції - “Договір про внесення змін до Договору оренди з правом викупу від 20 травня 1994 року, шляхом викладення його в новій редакції.

Враховуючи ту обставину, що договір оренди в новій редакції чинний, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі та вніс зміни до пункту 3.1 договору про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 20 травня 1994 року, шляхом викладення його в новій редакції, доповнивши пункт 3.1 розділу 3 Орендна плата реченням наступного змісту: “До 31 грудня 2019 року орендна ставка, визначена відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу”.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2016 року № 783 “Про деякі питання управління державним майном” до 31 грудня 2019 року за згодою орендаря орендні ставки, визначені відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; 2011 р., № 71, ст. 2677), застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу; для проведення розрахунків за договорами оренди цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), що укладені до набрання чинності цією постановою, застосовується орендна ставка, визначена відповідно до абзацу другого цього пункту.

З зазначеного вбачається, що запропоновані позивачем зміни до договору викладені в додатковій угоді до договору оренди державного майна з правом викупу від 20 травня 1994 року були надіслані для фонду 16 листопада 2016 року, водночас орендодавець не надав жодної відповіді, щодо запропонованих позивачем змін до договору.

У відповідності до частин 1 - 3 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (частина 4 статті 188 ГК України).

Згідно частини 5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, позивачем було дотримана процедура визначена чинним законодавством України та надіслана для фонду пропозиція про внесення змін до договору.

Однак відповідач не надав жодної відповіді на пропозицію щодо внесення змін до договору в передбачений законодавством двадцятиденний строк, а тому позивач правомірно звернувся до суду для врегулювання спору.

Також, з аналізу вищезазначених обставин, суд вбачає, що саме бездіяльність фонду, щодо проведення нової грошової оцінки призвела до використання при розрахунку орендної плати попередньої грошової оцінки.

Враховуючи те, що зміни до пункту 3.1 договору про внесення змін до договору оренди з правом викупу від 20 травня 1994 року, шляхом викладенням його в новій редакції, доповнивши пункт 3.1 розділу 3 Орендна плата реченням наступного змісту: “До 31 грудня 2019 року орендна ставка, визначена відповідно до додатка 1 до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786, застосовуються в розмірі 70 відсотків встановленого обсягу” є правомірними, такими які ґрунтуються на законі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження відповідача, що при укладанні договору оренди не були дотримані усі істотні умови договору є необґрунтованими.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно частини 1 статті 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Частиною 2 статті 10 того ж закону визначено, що укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.

З вищезазначеного вбачається, що типовий договір оренди розробляв безпосередньо фонд і останній вносив усі істотні умови до договору, який був надісланий з підписом і печаткою для санаторію.

Місцевий суд вірно зазначив, що відповідач сам розробив договір оренди у новій редакції на підставі затвердженого фондом зразка і в подальшому зазначив, що розроблений ним договір не відповідає типовому договору, а зміни які пропонує внести санаторій в протоколі розбіжностей є неприйнятними та такими які суперечать закону.

Однак, відповідно до частини 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

З наявного в матеріалах справи протоколу розбіжностей до договору оренди в новій редакції суд вбачає, що санаторій не змінював типових і обов`язкових умов договору, останній конкретизував договір, що в силу вимог закону є правом сторони.

Отже, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.2017 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Твердження апелянта про те, що договір про внесення змін до Договору оренди шляхом викладення його в новій редакції є також змінами, а тому судом першої інстанції помилково застосовано положення ст. 181 ГК України, які регулюють загальний порядок укладення господарських договорів, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки внесені таким чином зміни фактично передбачають укладення нового договору. Відтак, до вказаних правовідносин підлягає застосуванню ст. 181 ГК України.

Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не обґрунтовані та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України від 09.03.2017 р. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 21.02.2017 року у справі № 918/1341/16 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.